Постанова

від 10.04.2019 по справі 925/197/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2019 р. Справа№ 925/197/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Суліма В.В.

при секретарі: Петрик М.О.

За участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом): Порядков В. Б.;

від відповідача (за первісним позовом): Бобер Д. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2018

у справі № 925/197/18 (суддя Довгань К. І)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит"

до Фізичної особи - підприємця Чмиренко Світлани Володимирівни

про стягнення 100 549,57 грн.

та за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця Чмиренко Світлани Володимирівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит"

про стягнення 18 045,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транзит" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит" про стягнення 100549,57 грн. заборгованості по договору на транспортно-експедиційні послуги №271217 від 27.12.2017 з урахуванням пені, річних, інфляційних та судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач за первісним позовом послався на те, що на виконання укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транзит" (позивач) та Фізичною особою - підприємцем Чмиренко Світланою Володимирівною (відповідач) договору на транспортно - експедиційні послуги надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу, за які останній розрахунку не провів.

Відповідач, не погоджуючись із заявленим позовом, подав зустрічний позов про стягнення 15 045,00 грн. збитків та 3 000,00 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом умов договору.

Зустрічний позов вмотивовано тим, що відповідач (за зустрічним позовом) порушив умови договору на перевезення вантажу, а саме допустив пошкодження вантажу, в зв'язку з чим позивач (за зустрічним позовом) поніс збитки на суму 15 045,00 грн. Крім того відповідач порушив строк доставки на 6 діб, а тому відповідно до п. 5.7. договору повинен сплатити позивачу 3 000,00 грн. штрафу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.11.2018 у справі № 925/197/18 у задоволені первісного позову відмовлено повністю.

Зустрічний позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит" на користь Фізичної особи-підприємця Чмиренко Світлани Володимирівни - 15 045,00 грн. збитків, 3 000,00 штрафу, 7 000,00 витрат на правову допомогу та 1 762,00 грн. судових витрат.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні первісного позову, дійшов до висновку про те, що позивачем не було надано доказів отримання відповідачем документів, передбачених п. 4.1.1. договору, а тому на час розгляду справи підстави для стягнення заявлених у первісному позові сум відсутні.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що пошкодження вантажу сталося з вини відповідача за зустрічним позовом, а тому понесені позивачем за зустрічним позовом витрати у вигляді відшкодування вантажоотримувачеві вартості цих пошкоджень, є збитками і підлягають до відшкодування; відповідач за зустрічним позовом допустив прострочку подачі автомобіля в пункт розвантаження на 6 днів, що є підставою для застосування відповідальності встановленою в договорі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транзит" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2018, стягнути з Фізичної особи-підприємця Чмиренко С. В. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит" 102 149, 57 грн. загальної суми заборгованості, яка складається з інфляційного збільшення боргу, 3% річних, пені та судових витрат, відмовити Фізичній особі-підприємцю Чмиренко С. В. у позовних вимогах в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржене рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначив, що питання отримання відповідачем документів не оспорювалось та не ставилось на обговорення у суді першої інстанції; акт про пошкодження вантажу судом першої інстанції не оглядався, під час складання даного акту фотофіксація пошкоджень вантажу не надавалась; вантажовідправником був невірно завантажений товар, а саме вантаж виходив за межі палети; розрахунку розміру збитків відповідачем за первісним позовом не здійснено, а матеріали справи не містять доказів перерахування суми збитків на користь ТОВ ММ Пекеджінг Україна . Стосовно штрафних санкцій апелянт вказав, що сам факт прострочки подачі авто на вантаж є спірним, а дата 10.01.2018 погоджена з відповідачем.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 925/197/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 відкрито апеляційне провадження по справі № 925/197/18 та призначено справу до розгляду на 27.03.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 було відкладено розгляд справи на 10.04.2019.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 09.04.2019, справу № 925/197/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Сулім В. В., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит" на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2018 у справі № 925/197/18 у складі колегії суддів: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Сулім В. В., Пономаренко Є. Ю. до свого провадження.

Позиції учасників справи

26.03.2019 через відділ документального забезпечення суду від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

23.11.2015 між Фізичною особою - підприємцем Чмиренко С.В. (відповідач за первісним позовом, експедитор) та ТОВ "ММ Пекеджінг Україна" (клієнт) укладено договір транспортного експедирування, за умовами якого відповідач за первісним позовом за дорученням клієнта зобов'язався за плату та за його рахунок організовувати та надавати транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень в міському, міжміському та міжнародному напрямках згідно з транспортними замовленнями клієнта.

На виконання цього договору, 27 грудня 2017 року між Фізичною особою - підприємцем Чмиренко Світланою Володимирівною (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транзит" (перевізник) укладено Договір на транспортно-експедиційні послуги №271217.

Відповідно до п. 1.1. договору експедитор замовляє, а перевізник надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці експедитора і узгоджуються з перевізником (п. 1.3. договору).

Пунктом 3.1. договору сторони передбачили, що вартість послуг узгоджується сторонами в заявках шляхом прийняття заявки до виконання.

Відповідно до п. 4.1.1. договору розрахунки за договором здійснюються експедитором у безготівковій форм протягом 10 робочих днів після отримання оригіналів рахунка, та ТТН з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта приймання-передачі наданих послуг та податкової накладної.

На виконання Договору сторонами підписано заявку на перевезення вантажу від 27.12.2017 до договору №2712217 від 27.12.2017, з наступними умовами перевезення:

1.Місце навантаження: м. Тіре, Ізмір, Туреччина;

2.Митниця відправлення: Ізмір чи Стамбул, Туреччина;

3.Дата та час подачі під завантаження: 03.01.2018, 09:00;

4.Дата та час доставки 09-10.01.2018, 09:00;

5. Тип рухомого складу: тент, 21т., 86 м. куб., транспортний засіб Рено, АЕ6543ЕО/АЕ0876ХО;

6. Ставка за перевезення: еквівалент 3 000 дол. США по курсу НБУ на день завантаження.

У відповідності до міжнародної товарно-транспортної накладної (СMR) A № 052588 від 10.01.2018 ТОВ Транзит прийняло до перевезення вантаж, а саме 4 палети сигаретної упаковки у відповідності до інвойсу № IHR2018000000010 від 09.01.2018. Вказаний вантаж було доставлено замовнику ТОВ ММ Пекеджінг Україна 25.01.2018.

В міжнародній товарно-транспортній накладній на вказане перевезення в графі 24 уповноваженою особою вантажоодержувача було зроблено відмітку про пошкодження вантажу. Зокрема, під час прийому вантажу встановлено, що вантаж частково пошкоджено, а саме палету № 1 (арт. 14041378, IF SBSHBS).

Також, в матеріалах справи міститься акт про пошкодження вантажу від 25.01.2018.

У вказаному акті встановлено, що в ході приймання вантажу, який перевозився експедитором ФОП Чмиренко С.В. через перевізника ТОВ Транзит виявлено, що під час перевезення було пошкоджено товар - внутрішня рамка на бобінах (для сигаретної упаковки), який розміщався на палеті № 1 (фотографії пошкоджень додаються до акту).

Як зазначає відповідач за первісним позовом, акт складено за участі представників замовника, експедитора та перевізника, водій від підписання акту відмовився.

В матеріалах справи міститься претензія замовника (ТОВ ММ Пекеджінг України ) до експедитора (ФОП Чмиренко С.В.) на суму 15 045,00 грн. вартості пошкодженого вантажу.

Платіжним дорученням №208 від 27.02.2018 ФОП Чмиренко С.В. перерахувала вказану суму на рахунок ТОВ "ММ Пекеджінг Україна".

Як зазначено у позовній заяві, позивач за первісним позовом надав відповідачу за первісним позовом відповідно до умов договору рахунок - фактуру № СФ-0000037 від 25.01.2018 на суму 84 610,00 грн., акт № ОУ-0000036 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та міжнародну товарно-транспортну накладну А№052588 з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу.

Однак, ФОП Чмиренко С.В. у встановлений договором строк за надані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим позивач за первісним позовом звернувся до суду.

Відповідач за первісним позовом, не погоджуючись із первісним позовом, подав зустрічний позов, який вмотивовано порушенням ТОВ Транзит умов договору в частині пошкодження вантажу, у зв'язку з чим ФОП Чмиренко С.В. поніс збитки на суму 15 045,00 грн., та в частині строку доставки, у зв'язку з чим відповідно до п. 5.7. договору повинен сплатити 3000,00 грн. штрафу.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні первісного позову, дійшов до висновку про те, що позивачем не було надано доказів отримання відповідачем документів, передбачених п. 4.1.1. договору, а тому підстави для стягнення заявлених у первісному позові сум відсутні.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що пошкодження вантажу сталося з вини відповідача за зустрічним позовом; відповідач за зустрічним позовом допустив прострочку подачі автомобіля в пункт розвантаження на 6 днів, що є підставою для застосування відповідальності встановленою в договорі.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статями 11, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 929 Цивільного кодексу України, що узгоджується із ст. 9 Закону України Про транспортну-експедиторську діяльність за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Статтею 909 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Приписами ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування зазначені в статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом, в тому числі, може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про транзит вантажів", який визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України, транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading). Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR), книжкою АТА (Carnet ATA). При декларуванні транзитних вантажів відповідно до митного законодавства України до органів доходів і зборів подається вантажна митна декларація (ВМД) або накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), книжка МДП (Carnet TIR), книжка АТА (Carnet ATA), необхідні для здійснення митного контролю.

Як вбачається з матеріалів справи, перевезення вантажу здійснювалось на виконання інвойсу IHR2018000000010 від 09.01.2018.

У відповідності до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А№ 052588 від 10.01.2018 року компанія Mayr Melnhof Graphia Izmir Kart San Tic As (вантажовідправник) здійснила відправлення вантажу (4 палети сигаретної упаковки) загальною вагою 885 кг.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону. Організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (ст. 53 Закону вказаного Закону).

Як вбачається з Міжнародної товарно-транспортної накладної, місцем завантаження товару визначено Ізмір (Туреччина), а місцем вивантаження - Черкаси (Україна), тобто перевізником здійснювалось перевезення вантажу у міжнародному сполучені.

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19 травня 1956р (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України № 57-V від 01.08.2006 р. Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів , а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 Щодо набуття чинності міжнародними договорами ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 року.

Відповідно до ст. 1 Конвенції вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 4 Конвенції передбачено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Як встановлено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транзит" здійснило перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR А№ 052588 від 10.01.2018 та не заперечується сторонами у справі.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Положеннями ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України та ст. 311 Господарського кодексу України передбачено, що за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Як вбачається з заявки, сторони у справі встановили ставку за перевезення товару у розмірі 3 000,00 дол. США по курсу НБУ на день загрузки в гривнях.

Офіційний курс гривні до долара США станом на дату загрузки товару (10.01.2018) Національним Банком України був встановлений на рівні 28,203244 грн. за 1 долар США.

Таким чином, згідно з розрахунку суду апеляційної інстанції, відповідач за первісним позовом повинен був сплатити позивачу за первісним позовом за надані послуги з перевезення вантажу 84 609,73 грн. (3 000,00 дол. США * 28,203244 грн.)

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 4.1.1. договору розрахунки здійснюються експедитором у безготівковій формі протягом 10 робочих днів після отримання рахунка, товарно-транспортної накладної (CMR/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта приймання-передачі наданих послуг та податкової накладної.

Як зазначено у позовній заяві, позивач за первісним позовом надав відповідачу за первісним позовом відповідно до умов договору рахунок - фактуру № СФ-0000037 від 25.01.2018 на суму 84 610,00 грн., акт № ОУ-0000036 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та міжнародну товарно-транспортну накладну А№052588 з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що позивачем не було надано доказів отримання даних документів відповідачем за первісним позовом.

Однак, суд першої інстанції не врахував, що рахунок - фактура № СФ-0000037 від 25.01.2018 на суму 84 610,00 грн., акт № ОУ-0000036 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та міжнародна товарно-транспортна накладна А№052588 були отримані відповідачем 07.02.2018, що підтверджується останнім у відзиві на позовну заяву та наявними в матеріалах справи копіями поштового відправлення № 59000315813866 від 06.02.2018 і роздруківкою з веб-сайту Нової Пошти .

Пунктом 14.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. N 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.98 р. за N 128/2568 (далі - Правила) визначено, що остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних.

З огляду на вказане, враховуючи факт отримання відповідачем за первісним позовом міжнародної товарно-транспортної накладної, акту надання послуг та рахунку-фактури на оплату, судова колегія, за сукупністю доказів, дійшла висновку про настання строку оплати послуг з перевезення вантажу станом на дату звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит" з первісним позовом.

В той же час, оскільки позивачем за первісним позовом було заявлено до стягнення 84 610,00 грн., тоді як відповідно до розрахунку суду апеляційної інстанції дійсна вартість перевезення становить 84 609,73 грн., а тому колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог на суму 84 609,73 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.5. договору за несвоєчасну оплату наданих послуг експедитор сплачує перевізнику пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі повідної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який розраховується пеня, за кожен день затримки оплати.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з тексту позовної заяви, періодом нарахування пені позивач за первісним позовом визначив з 26.01.2018 по 26.02.2018.

Однак, як було встановлено вище, відповідачем за первісним позовом документи були отримані 07.02.2018, а тому у відповідності до ст. 4.1.1. договору перебіг строку на оплату послуг з перевезення закінчився 21.02.2018 і відповідно прострочення оплати наступило з 22.02.2018.

Колегія суддів, здійснивши власний розрахунок пені за період з 22.02.2018 (встановлений судом день початку прострочення оплати) по 26.02.2018 (встановлений позивачем кінцевий строк нарахування пені) дійшла до висновку, що з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню пеня у сумі 370,89 грн.

Стосовно нарахованих позивачем за первісним позовом інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Як вбачається з тексту позовної заяви, періодом нарахування 3 % річних позивач за первісним визначив з 26.01.2018 по 26.02.2018, а періодом нарахування індексу інфляції - січень 2018 року.

Як вже було вказано вище, днем прострочення відповідачем за первісним позовом оплати є 22.02.2018.

Таким чином, враховуючи заявлений період нарахування інфляційних втрат (січень 2018), позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

В той же час, здійснивши власний розрахунок 3 % річних за період з 22.02.2018 (встановлений судом день початку прострочення оплати) по 26.02.2018 (встановлений позивачем кінцевий строк нарахування пені) колегія суддів дійшла до висновку, що з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню пеня у сумі 34,77 грн.

Стосовно зустрічних позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Частиною 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" також передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно з ст. 934 Цивільного кодексу України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до п.п 2.2.10, 5.6. договору перевізник (позивач за первісним позовом) несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу.

Статтею 3 Конвенції визначено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Пунктами 1, 2 статті 17 Конвенції визначено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за затримку доставки. Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Пунктом 1 статті 18 Конвенції встановлено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Як свідчать матеріали справи, на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної СМR А №052588 від 10.01.2018, товар було завантажено на автомобіль перевізника без зауважень щодо якості та цілісності вантажу.

Тому, колегія суддів дійшла висновку, що враховуючи відсутність у накладній застережень щодо невідповідності вантажу його якості чи цілісності, перевізник прийняв вантаж до перевезення без зауважень та заперечень, підписавши товарно-транспортну накладну, а тому з моменту прийняття без будь-яких зауважень вантажу до перевезення, відповідальність за його схоронність до моменту передання вантажоодержувачу несе саме перевізник.

Враховуючи вищевикладене, посилання апелянта на неправильне завантаження або невідповідне пакування вантажовідправником вантажу є необґрунтованим.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 Конвенції якщо відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості.

Як свідчать обставини справи, під час розвантаження вантажу, вантажоодержувачем було виявлено пошкодження вантажу, про уповноваженою особою зроблено відповідну відмітку у міжнародній товарно-транспортній накладній А№052588. (частково пошкоджено палету № 1 (арт. 14041378, IF SBSHBS).

Відповідно до п. 15.1. Правил у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4.

Пунктом 15.2. Правил передбачено, що перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини:

а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній;

б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері;

в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу;

г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти із ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом. При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони (п. 15.3 Правил).

В ході приймання вантажу складено акт про пошкодження вантажу від 25.01.2018, під час складання якого здійснена фотофіксація пошкоджень вантажу та встановлено наступне:

1.Кількість товару що перевозилась у відповідності до інвойсу №ІНR2018000000010 від 09.01.2018: 3045 м2 - сигаретної упаковки;

2.Ціна товару у відповідності до інвойсу ІНR2018000000010 від 09.01.2018: 252,07 Євро за 100 м2;

3.Кількість пошкодженого вантажу: 105 м2 сигаретної упаковки;

4.Вартість пошкодженого вантажу (без врахування митних платежів та вартості транспортування до пункту розвантаження): 105 м2 * 2,5207 = 264,6735 Євро.

5.Залишкова вартість пошкодженої упаковки: 127 грн. за 105 м2.

Акт складено за участі представників замовника, експедитора та перевізника. Як зазначив відповідач за первісним позовом, водій від підписання акту відмовився.

Як вбачається з матеріалів справи, вантажоодержувачем було виставлено відповідачу за первісним позовом претензію на суму 15 045,00 грн., яка складається з вартості пошкодженого товару у сумі 9 436,68 грн., плати за перевезення у сумі 3 297,23 грн. та митних зборів у сумі 2 439,05 грн. (за мінусом 127,96 грн. макулатури). Вказані витрати розраховано з урахуванням кількості пошкодженого вантажу.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Конвенції, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Платіжним дорученням №208 від 27.02.2018 ФОП Чмиренко С.В. перерахувала вказану суму на рахунок ТОВ "ММ Пекеджінг Україна", тобто повністю відшкодувала завданий Перевізником збиток.

В свою чергу, в матеріалах справи відсутні будь які належні та допустимі докази, які б спростували вину перевізника у пошкодженні вантажу при здійсненні міжнародного перевезення, оскільки обов'язок доведення невинуватості перевізника покладається безпосередньо на нього вимогами чинного законодавства, що регулює правовідносини, що виникли між сторонами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що загальний розмір збитків, завданих внаслідок пошкодження вантажу, становить 15 045,00 грн.

Згідно ст. 924 ЦК Кодексу перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У розумінні чинного господарського законодавства збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

При цьому зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов'язань настає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Стягнення збитків є заходом цивільної відповідальності. Умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника. Кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання. На нього покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір. Застосування принципу вини як умови відповідальності за порушення зобов'язання, пов'язане також з необхідністю з'ясування таких обставин, як вина кредитора або вина обох сторін.

В даному випадку протиправною поведінкою є поведінка, що суперечить обов'язкам та відповідальності позивача за первісним позовом, які передбачені в укладеному між сторонами договорі. Пошкодження вантажу є наслідком його незбереження під час перевезення, що свідчить про неналежне виконання перевізником своїх обов'язків під час перевезення та є підставою господарсько-правової відповідальності.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками полягає в нездійсненні перевізником своїх обов'язків щодо схоронності вантажу підчас перевезення, що спричинило пошкодження вантажу.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що під час здійснення перевезення відбулось пошкодження вантажу, внаслідок чого відповідачу за первісним позовом завдано збитків у загальному розмірі 15 045,00 грн., а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно нарахованого штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодекс визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п.5.7. договору у разі несвоєчасного подання автомобіля в пункт завантаження/розвантаження, за кожну добу запізнення перевізник сплачує штраф у розмірі, що становить 500 гривень за кожну добу простою.

Як вбачається з заявки на перевезення вантажу, між сторонами було передбачено дату подачі автомобіля під завантаження: 03.01.2018 і дату доставки вантажу - 09-10.01.2018, тобто сторонами було узгоджено строк доставки товару - протягом 7 днів.

Як зазначає відповідач за первісним позовом та не заперечується позивачем за первісним позовом, у зв'язку зі зміною вантажовідправником строків відправки вантажу, дату завантаження було перенесено на 10.01.2018 без внесення інших умов щодо перевезення вантажу.

Перенесення строку відправки вантажу також підтверджується підписаною сторонами міжнародною товарно-транспортною накладною.

В той же час, колегія суддів відзначає, що залишились незмінною строк поставки товару до місця призначення - 7 днів з моменту завантаження.

Як вбачається з відомостей CMR, вантаж було доставлено до митниці призначення - Черкаської митниці ДФС 23.01.2018, тобто через 13 днів після завантаження вантажу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перевізником (позивачем за первісним позовом) було порушено строк доставки вантажу на 6 діб.

Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідач за первісним позовом допустив прострочку подачі автомобіля в пункт розвантаження, а тому позовні вимоги в частині 3 000,00 грн. штрафу (6 днів * 500 грн.) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, ТОВ Транзит та ФОП Чмиренко С.В. у суді першої інстанції просили відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, відшкодовуються втрати, які були здійснені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Отже, при стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом.

Відповідачем до матеріалів справи було долучено договір про надання юридичних, бухгалтерських та консультативних послуг від 02.02.2018, відповідно до умов якого ТОВ Транзит доручає, а ФОП Порядков В.Б. і ОСОБА_7 беруть на себе зобов'язання надавати замовникові юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язується прийняті надані послуги та оплатити їх вартість відповідно до умов цього договору.

Також, в матеріалах справи мітиться копія довіреності на представництво інтересів позивача на вказаних осіб.

Однак, зі змісту вказаних документів не вбачається, що правова допомога позивачу за первісним позовом надавалась саме адвокатом та факт надання правової допомоги здійснювався у зв'язку із зверненням до суду з даним позовом.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази розрахунку вартості надання таких послуг, акту приймання-передачі виконаних робіт та доказів їх оплати.

Таким чином, витрати позивача за первісним позовом у розмірі 12 000,00 грн. на професійну правничу допомогу адвоката є необґрунтованими, недоведеними, а тому у колегії суддів відсутні підстави для покладення даних витрат на відповідача за первісним позовом.

В той же час, враховуючи наявний в матеріалах справи договір про надання правової допомоги № 1 від 14.03.2018, акти приймання-передачі наданих послуг, платіжне доручення № 670 від 15.03.2018, ордер серії ЧК № 39661 від 26.03.2018 ; взявши до уваги те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що Бобром Д.О. здійснювалась підготовка і подання зустрічної позовної заяви, відзиву на позовну заяву, письмових пояснень, заяв, клопотань у цій справі, участь його у місцевому суді, суд першої інстанції, з урахуванням критерію розумності, співрозмірності таких витрат, правомірно стягнув з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом 7 000,00 грн. витрат з оплати правової допомоги адвоката.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на вказане, враховуючи факт отримання відповідачем за первісним позовом міжнародної товарно-транспортної накладної, акту надання послуг та рахунку-фактури на оплату, судова колегія, за сукупністю доказів, дійшла висновку про настання строку оплати послуг з перевезення вантажу станом на дату звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит" з первісним позовом.

В той же час, оскільки позивачем за первісним позовом було заявлено до стягнення 84 610,00 грн., тоді як відповідно до розрахунку суду апеляційної інстанції дійсна вартість перевезення становить 84 609,73 грн., а тому колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог на суму 84 609,73 грн.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що під час здійснення перевезення відбулось пошкодження вантажу, внаслідок чого відповідачу за первісним позовом завдано збитків у загальному розмірі 15 045,00 грн., а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2018 року у справі № 925/197/18 - частковому скасуванню.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 278, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит" на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2018 у справі 925/197/18 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2018 у справі 925/197/18 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит" задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чмиренко Світлани Володимирівни (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит" (вул. Донецьке шосе, 99, кВ. 49, м. Дніпро, 49130, код 30514526) 84 609,73 грн. основної заборгованості, 370,89 грн. пені, 34,77 грн. 3 % річних та 1 691,68 грн. судових витрат.

В решті первісних позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит" (вул. Донецьке шосе, 99, кВ. 49, м. Дніпро, 49130, код 30514526) на користь Фізичної особи-підприємця Чмиренко Світлани Володимирівни (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 15 045,00 грн. збитків, 3 000,00 штрафу, 7000,00 витрат на правову допомогу та 1762,00 грн. судових витрат.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чмиренко Світлани Володимирівни (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит" (вул. Донецьке шосе, 99, кВ. 49, м. Дніпро, 49130, код 30514526) 2 537,52 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду Черкаської області.

5. Матеріали справи № 925/197/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 15.04.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

В.В. Сулім