Постанова

від 11.04.2019 по справі 910/21564/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/21564/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Вайнер Є.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 11.04.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 (повний текст підписано 20.09.2017)

у справі № 910/21564/16 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РОЗРАХУНКОВА КАРТКА"

до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК"

про стягнення 1 702 240,06 грн.

В судовому засіданні 11.04.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 у справі №910/21564/16 позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк УКРГАЗБАНК на користь Приватного акціонерного товариство УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РОЗРАХУНКОВА КАРТКА пеню в розмірі 303 781,79 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 272 402,87 грн., 3% річних в розмірі 114 246,48 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 25 356,47 грн..

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Оскаржуване рішення прийняте за результатами нового розгляду після скасування постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2017 прийнятих у справі рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу відповідача 15.11.2017 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 апеляційне провадження у справі було зупинено у зв'язку з направленням матеріалів справи до Верховного Суду та поновлено ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2018.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався, розгляд справи відкладався.

До справи під час апеляційного провадження сторонами подані відзив на апеляційну скаргу, пояснення до апеляційної скарги, додаткові пояснення, судом розглянуті заявлені клопотання сторін, враховані подані заперечення на клопотання.

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 Приватне акціонерне товариство УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РОЗРАХУНКОВА КАРТКА звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк УКРГАЗБАНК про стягнення 1 702 240,06 грн., з яких 303 681, 37 грн. пені, 119 180, 23 грн. 3% річних, 1 279 378,46 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтований тим, що оплата банком наданих послуг за договором про надання послуг процесингового центру № 777 від 01.10.2001 в періоді з жовтня 2013 по вересень 2016 здійснювалась із порушенням строків встановлених договором, що є підставою для нарахування та стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Справу судом першої інстанції розглянуто з урахуванням поданих позивачем уточнень по сумі позовних вимог (зареєстровані 05.09.2017), згідно з якими до стягнення з відповідача заявлено 1 690 431, 14 грн., а саме: 303 781, 79 грн. пені, 114 246, 48 грн. 3% річних, 1 272 402, 87 грн. інфляційних втрат.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 у справі №910/21564/16 позов задоволено.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачу були відомі всі необхідні відомості для належного виконання зобов'язання, оскільки в договорі та додаткових угодах до нього сторони зазначили такі реквізити, а в Актах виконаних робіт узгодили суму платежу, відповідач не може посилатися на ненадання позивачем належних доказів в підтвердження фактичних дат отримання відповідачем спірних рахунків для оплати отриманих послуг, а розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних здійснені правомірно та підлягають стягненню з відповідача у заявлених сумах згідно поданих уточнень від 05.09.2017.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 28.09.2017 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову до АБ УКРГАЗБАНК у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, не доведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Апелянт вказує, що обставиною, яка підлягає доказуванню у даній справі є факт прострочення банком встановлених договором строків оплати наданих послуг, тоді як позивачем не надано суду всіх належних та допустимих доказів, які свідчать про дати отримання АБ УКРГАЗБАНК рахунків на сплату послуг за договором № 777 від 01.10.2001.

Банком повністю заперечуються наведені позивачем та судом факти порушення строків проведення розрахунків за договором № 777, однак, згідно доводів апелянта, навіть, якщо і припустити, що такі порушення мали місце, то розрахунки пені, 3% річних та інфляційних нарахувань надані позивачем не відповідають умовам договору та положенням чинного законодавства.

Розрахунок пені здійснено позивачем без врахування умов договору щодо нарахування за прострочення у робочі дні, неправомірно заявлені та задоволені вимоги про стягнення пені за рахунком № 1915 виставленим банку 09.11.2015, оскільки прострочення почалося 13.11.2015, тобто з пропуском річного строку позовної давності при зверненні до суду 17.11.2016, в апеляційній скарзі наведено контррозрахунок пені сумою 223 696, 98 грн..

Виходячи з приписів п. 3.1, 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань апелянт зазначає, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення, відповідно позивачем нарахування сум пені та 3% річних здійснено невірно.

Посилаючись на відповідну судову практику в апеляційній скарзі (постанови Вищого господарського суду України від 13.02.2017 у справі №914/1240/16, від 07.12.2016 у справі № 904/5707/16) та наданих 27.02.2019 поясненнях до апеляційної скарги (постанови Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/19576/17, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18; від 25.04.2018 у справі № 904/7401/16, від 17.01.2018 у справі № 906/1291/16) апелянт стверджує, що позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань за періоди прострочення, що менші ніж один місяць не підлягали задоволенню взагалі, а сам арифметичний розрахунок штрафних санкцій здійснений всупереч вимогам діючого законодавства.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 апеляційну скаргу банку прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.

25.06.2018 на виконання Указу Президента України № 454/2017 від 29.12.2017 Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах , яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

За актом прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу № 910/21564/16 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 20.12.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 у справі №910/21564/16 оголошувалась перерва до 09.01.2019.

09.01.2019 розгляд справи не відбувся, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Скрипки І.М. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 розгляд справи №910/21564/16 призначено на 28.02.2019.

26.02.2019 від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

27.02.2019 від представника відповідача надійшли пояснення до апеляційної скарги.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019, від 28.03.2019 у справі №910/21564/16 оголошувалась перерва.

Явка представників сторін

Представник відповідача в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній та додатково наданих поясненнях, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судових засіданнях апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвал в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

01.10.2001 року між позивачем (Компанія) та відповідачем (Банк) було укладено Договір про надання послуг процесингового центру № 777 (далі - Договір), відповідно до Розділу 1 якого Компанія надає, а Банк використовує та оплачує послуги процесингового центру Компанії (надалі - ПЦ), згідно з тарифами (комісіями), що наведені у Додатку № 1. Банк використовує ресурси ПЦ Компанії, який сертифікован у асоціації Europay International як Member Service Provider (MSP) - для забезпечення емісії й обслуговування банківських платіжних карток асоціації Europay International в межах наданих Банком ПЦ функцій. Банк використовує ресурси ПЦ для забезпечення емісії й обслуговування банківських платіжних карток локальної платіжної системи Банку ЕНЕРГІЯ, а також локальної міжбанківської платіжної системи УКРКАРТ.

За умовами Розділу 3 Договору перелік і вартість послуг ПЦ визначається згідно з тарифами (комісіями), наведеними у Додатку 1. За узгодженням сторін ставки тарифів (комісії) і перелік послуг ПЦ можуть бути змінені і доповнені у міру розширення сфери дії ПС, впровадження нових платіж них інструментів і послуг. Всі зміни в переліку ПЦ, тарифах (комісіях) оформляються як додатки до цього Договору.

До договору сторонами укладені додаткові угоди, якими вносили зміни до Договору.

За умовами п. 4.2. Договору розрахунковим періодом за даним Договором є календарний місяць.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що протягом 3 (трьох) робочих днів після закінчення розрахункового періоду Компанія проводить розрахунок вартості наданих послуг, оформляє акт виконаних робіт з деталізацією наданих послуг, який Сторони підписують.

Відповідно до п. 4.5. Договору після підписання акта виконаних робіт Компанія виставляє рахунок для сплати наданих послуг за розрахунковий період, який Банк сплачує на протязі трьох банківських днів.

Спір у даній справі виник між сторонами договору щодо наявності підстав для стягнення пені передбаченої умовами договору, 3% річних та інфляційних втрат згідно зі ст. 625 ЦК України у періоді з жовтня 2013 року по вересень 2016 включно.

Факт надання послуг згідно договору у вказаному періоді не заперечується сторонами, підтверджується матеріалами справи, зокрема підписаними актами виконаних робіт, які оплачені відповідачем.

При цьому, доводи апелянта про те, що позивачем до справи надані три акти виконаних робіт від 31.07.2016, від 31.08.2016, від 31.09.2016 які не підписані відповідачем, свідчать лише про надання таких примірників (не підписаних відповідачем) до матеріалів справи та не підтверджують ненадання послуг на суму зазначену у цих актах.

Суд приймає до уваги вказівки вміщені у постанові Вищого господарського суду України від 29.06.2017 у даній справі та відповідні пояснення позивача з цього приводу, та враховує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції до справи залучені (аркуш справи 201-211 том 4):

акт виконаних робіт від 31.07.2016 на суму 2 483 370, 92 грн., який підписав від АБ УКРГАЗБАНК ОСОБА_4, затверджений заступником Голови Правління ОСОБА_5;

акт виконаних робіт від 31.08.2016 на суму 2 463 877, 42 грн., який від АБ УКРГАЗБАНК підписав директор департаменту ОСОБА_6, затверджений першим заступником Голови Правління ОСОБА_2;

акт виконаних робіт від 30.09.2016 на суму 2 556 712, 29 грн., який від АБ УКРГАЗБАНК підписав директор департаменту ОСОБА_6, затверджений першим заступником Голови Правління ОСОБА_2.

Зазначені акти виконаних робіт містять суму наданих послуг у відповідних періодах, підписані та затверджені обома сторонами, а відповідачем в обґрунтування своїх доводів про їх не підписання та відсутності прострочення у їх сплаті не представлено належних доказів.

Для оплати наданих послуг позивачем виставлялися рахунки, які в копіях надані до справи.

Суд першої інстанції правильно надав оцінку доводам сторін з урахуванням представлених до справи доказів та прийшов до висновку, що відповідач надані позивачем послуги оплатив з порушенням встановлених умовами Договору строків, у зв'язку з чим наявні підстави (п.6.2.1. Договору та ст. 625 ЦК України) для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Виходячи з погоджених сторонами умов договору (п. 4.5) обов'язок здійснити оплату наданих послуг виникає після підписання сторонами акту виконаних робіт згідно виставленого позивачем рахунку.

Обґрунтування апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій, 3% річних та втрат від інфляції через ненадання позивачем належних доказів на підтвердження точних дат отримання відповідачем рахунків суд відхиляє, оскільки надання оцінки доказам представленим стороною належить до компетенції суду, а не відповідача у справі, тоді як відповідачем у спростування доводів позивача та на виконання вимог ст. 74 ГПК України, не представлено жодних належних доказів (як то: що у зазначені позивачем дати рахунки не отримувались, не реєструвались, або ж були отримані у інші дати, ані ж зазначає позивач).

Рахунки виставлялися для оплати та передавалися відповідачу або ж після складення актів виконаних робіт, або ж разом з актом, що не суперечить умовам договору сторін.

На підтвердження періодів прострочення вказаних у проведених позивачем розрахунках пені, 3% річних та інфляційних збитків позивачем до справи надані:

- витяги з журналів вихідної кореспонденції АТ УКРКАРТ за 2013-2016 роки, в яких зазначені дати реєстрації відповідних рахунків та відправлення їх відповідачу;

- копії повідомлень із проставленими банком відмітками про отримання рахунків № 848/1 та 848/2 від 03.08.2016, № 760 від 14.07.2016, № 656 від 07.06.2016, № 539 від 04.05.2016, № 427 від 06.04.2016, № 159 від 03.02.2016, №33 від 05.01.2016, № 2066 від 02.12.2015, № 1915 від 06.11.2015, № 1749 від 02.10.2015;

- копія супровідного листа від 06.10.2016 № 1796/502 з відміткою відповідача про отримання 06.10.2016 рахунку № 1041 від 04.10.2016;

- копія супровідного листа № 1707/501 від 20.09.2016 про повторне надання рахунків за липень та серпень 2016;

- виписка банку про здійснені оплати наданих послуг в яких містяться посилання на виставлені рахунки.

Оцінюючи надані до справи докази в сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про наявні прострочення в оплаті наданих послуг у спірному періоді, що є підставою задовольнити вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі прийняте внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, зокрема в частині наданого розрахунку інфляційних втрат по сумі заявленій до стягнення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення підлягає скасуванню в частині, виходячи з наступного.

Згідно п.6.2.1. Договору у випадку невчасної оплати послуг ПЦ Компанії, наданих Компанією, Банк сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми рахунку, що підлягає сплати за кожен прострочений робочий день, починаючи з наступного дня після дати сплати.

Відповідно до вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок пені в сумі заявленій до стягнення 303 781, 79 грн. повністю відповідає умовам договору, зокрема у визначенні періоду нарахування пені (з урахуванням приписів п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ) та при настанні строків сплати з дня наступного після спливу трьох банківських днів за виставленим рахунком, нарахування проведено за кожен прострочений робочий день:

Рахунок № 1915 від 06.11.2015 на суму 1 734 650, 19 грн.; (рахунок вручено 09.11.2015, строк оплати - 3 банківських дні (10.11, 11.11, 12.11), прострочення виникає з 13.11.2015; пеню обчислено в межах строку позовної давності, з 24.11.2015).

Період нарахування пені з 25.11.2015 до 15.12.2015 з яких 14 робочих днів прострочено, а за день проведеної оплати 15.12.2015 пеня не обчислювалась: робочі дні прострочення: 25.11, 26.11, 27.11, 30.11, 1.12, 2.12, 3.12, 4.12, 7.12, 8.12, 9.12, 10.12, 11.12, 14.12.

Рахунок № 2066 від 02.12.2015 на суму 1 782 784, 17 грн.: (рахунок вручено 10.12.2015, строк оплати - 3 банківських дні (11.12, 14.12, 15.12), прострочення виникає з 16.12.2015)

Період нарахування пені з 16.12.2015 до 29.12.2015 з яких 9 робочих днів прострочено, а за день проведеної оплати 29.12.2015 пеня не обчислювалась: робочі дні прострочення: 16.12, 17.12, 18.12, 21.12, 22.12, 23.12, 24.12, 25.12, 28.12.

Рахунок № 33 від 05.01.2016 на суму 2 121 027, 45 грн.: (рахунок вручено 11.01.2016, строк оплати - 3 банківських дні (12.01, 13.01, 14.01), прострочення виникає з 15.01.2016)

Період нарахування пені з 15.01.2016 до 08.02.2016 з яких 17 робочих днів прострочено, а за день проведеної оплати 08.02.2016 пеня не обчислювалась: робочі дні прострочення: 15.01, 16.01 (субота робочий день), 18.01, 19.01, 20.01, 21.01, 22.01, 25.01, 26.01, 27.01, 28.01, 29.01, 01.02, 02.02, 03.02, 04.02, 05.02.

Рахунок № 159 від 03.02.2016 на суму 1 756 154, 78 грн.: (рахунок вручено 05.02.2016, строк оплати - 3 банківських дні (08.02, 09.02, 10.02), прострочення виникає з 11.02.2016)

Період нарахування пені з 11.02.2016 до 15.03.2016 з яких 22 робочі дні прострочено, а за день проведеної оплати 15.03.2016 пеня не обчислювалась: робочі дні прострочення: 11.02, 12.02, 15.02, 16.02, 17.02, 18.02, 19.02, 22.02, 23.02, 24.02, 25.02, 26.02, 29.02, 01.03, 02.03, 03.03, 04.03, 09.03, 10.03, 11.03, 12.03 (субота робочий день), 14.03.

Рахунок № 297 від 09.03.2016 на суму 1 910 718, 55 грн. (рахунок вручено 09.03.2016, строк оплати - 3 банківських дні (10.03, 11.03, 12.03 (субота робочий день)), прострочення виникає з 14.03.2016)

Період нарахування пені з 14.03.2016 до 01.04.2016 з яких 14 робочих днів прострочено, а за день проведеної оплати 01.04.2016 пеня не обчислювалась: робочі дні прострочення: 14.03, 15.03, 16.03, 17.03, 18.03, 21.03, 22.03, 23.03, 24.03, 25.03, 28.03, 29.03, 30.03, 31.03.

Рахунок № 427 від 06.04.2016 на суму 2 156 411, 93 грн. (рахунок вручено 06.04.2016, строк оплати - 3 банківських дні (07.04, 08.04, 11.04), прострочення виникає з 12.04.2016)

Період нарахування пені з 12.04.2016 до 04.05.2016 з яких 14 робочих днів прострочено, а за день проведеної оплати 04.05.2016 пеня не обчислювалась: робочі дні прострочення: 12.04, 13.04, 14.04, 15.04, 18.04, 19.04, 20.04, 21.04, 22.04, 25.04, 26.04, 27.04, 28.04, 29.04.

Рахунок № 539 від 04.05.2016 на суму 2 216 622, 46 грн. (рахунок вручено 06.05.2016, строк оплати - 3 банківських дні (10.05, 11.05, 12.05), прострочення виникає з 13.05.2016)

Період нарахування пені з 13.05.2016 до 27.05.2016 з яких 10 робочих днів прострочено, а за день проведеної оплати 27.05.2016 пеня не обчислювалась: робочі дні прострочення: 13.05, 16.05, 17.05, 18.05, 19.05, 20.05, 23.05, 24.05, 25.05, 26.05.

Рахунок № 656 від 07.06.2016 на суму 2 183 049, 33 грн. (рахунок вручено 07.06.2016, строк оплати - 3 банківських дні (08.06, 09.06, 10.06), прострочення виникає з 13.06.2016)

Період нарахування пені з 13.06.2016 до 24.06.2016 з яких 8 робочих днів прострочено, а за день проведеної оплати 24.06.2016 пеня не обчислювалась: робочі дні прострочення: 13.06, 14.06, 15.06, 16.06, 17.06, 21.06, 22.06, 23.06.

Аналогічно, нарахування пені за рахунками № 848 від 03.08.2016, № 934 від 02.09.2016, № 1041 від 04.10.2016 по кількості днів прострочення 24, 7, 6 відповідає встановленим умовам договору щодо строків оплати (3 банківські дні) та обчислення пені за кожен робочий день без врахування дня в якому проведено оплату.

Детально перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, апеляційним судом відхиляються доводи апеляційної скарги в частині неправильності розрахунку пені, контррозрахунок відповідача по сумі пені 223 696, 98 грн. виконаний невірно, а саме без врахування дійсної кількості робочих днів у визначених періодах прострочення, оскільки 16.01.2016 (субота) та 12.03.2016 (субота) були робочими днями та правомірно включені позивачем при обчисленні пені за рахунками № 33 від 05.01.2016, № 159 від 05.02.2016, 297 від 09.03.2016.

Окрім того, судом першої інстанції надано належну оцінку заяві відповідача щодо пропуску строку позовної давності та відсутності підстав для сплати пені за рахунком № 1915 від 06.11.2015, оскільки нарахування за вказаним рахунком проведені позивачем в межах строку позовної давності за рік до подання позову, що мало місце 24.11.2016 (підтверджується реєстрацією позовної заяви у даній справі).

Щодо можливості стягнення в судовому порядку суми пені з урахуванням встановлених законом строків позовної давності Верховним Судом України висловлено позицію, яка полягає в тому: що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою (постанови ВСУ №6-3006цс15 від 08.06.2016; № 6-1138цс15 від 25.05.2016).

Так, у вказаних постановах Верховного Суду України зазначено наступне:

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги щодо обчислення позивачем 3% річних за дні в які здійснювалось погашення боргу, перевіривши наданий розрахунок, апеляційний суд визнає правомірним задоволення позовних вимог щодо стягнення 3 % річних по сумі нарахування 114 246, 48 грн..

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Нарахування інфляційних втрат здійснюється згідно із встановленими індексами інфляції щомісячно, а відтак, якщо виникнення заборгованості та її погашення відбулось в межах одного місяця, то відсутні підстави вважати, що кредитор зазнав знецінення грошових коштів по сумі боргу внаслідок інфляційних процесів.

Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ вміщені у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97, і проведений позивачем розрахунок інфляційних втрат на суму 1 272 402, 87 грн. такому не відповідає, чого не з'ясував суд першої інстанції не надавши належної оцінки відповідним доводам відповідача в цій частині.

При розрахунку суми інфляційних слід враховувати, що сума боргу, яка підлягає оплаті з 1-го до 15-го дня відповідного місяця індексується з урахуванням цього місяця (в разі якщо не здійснено погашення заборгованості до кінця місяця), а якщо сума боргу підлягає оплаті з 16-го до 31-го дня місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1-го до 15-го дня відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без урахування цього місяця, а якщо з 16-го до 31-го дня місяця, то інфляційні розраховуються з урахуванням цього місяця.

Розрахунок інфляційних втрат позивача, з яким погодився суд першої інстанції, виконаний невірно, оскільки позивачем враховувались лише дати погашення заборгованості та зовсім безпідставно нараховувались інфляційні у місяцях в яких виникнення заборгованості відбулось з 15-го до 31 дня місяця (рахунки № 693 від 10.04.2015, № 901 від 12.05.2015, № 1294 від 10.07.2015, № 2066 від 02.12.2015), що виключає нарахування інфляційних втрат за цей місяць.

Окрім того, нарахування проведені у відношенні періоду, коли виникнення та погашення заборгованості відбулось в межах одного місяця (рахунки № 472 від 02.03.2015, № 2066 від 02.12.2015, № 539 від 30.04.2016, № 934 від 02.09.2016), що унеможливлено, зокрема відсутністю заборгованості на кінець місяця та визначенням і публікацією індексу споживчих цін у наступному місяці.

Відповідно до заявлених періодів прострочення боргу, сума інфляційних втрат позивача складає 825 715, 22 грн., згідно наступного розрахунку:

Сума боргу рахунокІндекс інфляціїСума боргу з урахуванням індексу інфляціїІнфляційні збиткиМісяць Рах. 53 1612352 103,1% 1662334 49982,9січень 2015 1612352 105,3% 1697807 85454,66лютий 2015 1612352 110,8% 1786486 174134березень 2015 Рах. 252 1451227 105,3% 1528142 76915,03 лютий 2015 1451227 110,8% 1607959 156732,5березень 2015 Рах. 693 1265967 102,2% 1293818 27851,27травень 2015 Рах. 1294 1550940 99,2% 1538533 -12407,5серпень 2015 1550940 102,3% 1586612 35671,62вересень 2015 Рах. 1440 1591633 99,2% 1578900 -12733,1серпень 2015 1591633 102,3% 1628241 36607,56вересень 2015 Рах. 1588 1580545 102,3% 1616898 36352,54вересень 2015 1580545 98,7% 1559998 -20547,1жовтень 2015 1580545 102,0% 1612156 31610,91листопад 2015 Рах. 1749 1675145 98,7% 1653368 -21776,9жовтень 2015 1675145 102,0% 1708648 33502,89листопад 2015 Рах. 1915 1734650 102,0% 1769343 34693листопад 2015 Рах. 33 2121027 100,9% 2140117 19089,25січень 2016 Рах. 297 1910718,55 101% 1929826 19107,19березень 2016 Рах. 427 2156412 103,5% 2231886 75474,42квітень 2016 825 715, 22

Рахунок № 53 від 03.01.2015 період прострочення який індексується січень-березень 2015;

Рахунок № 252 від 02.02.2015 період прострочення який індексується лютий-березень 2015;

Рахунок № 472 від 02.03.2015 заборгованість виникла і була погашена в одному місяці, відповідно інфляційні втрати відсутні;

Рахунок № 693 від 10.04.2015 прострочення виникло з 18.04.2015 (після 15 дня), відповідно інфляційні втрати за квітень не розраховуються, період прострочення який індексується травень 2015;

Рахунок № 901 від 12.05.2015 прострочення виникло з 19.05.2015 (після 15 дня), відповідно інфляційні втрати за травень не розраховуються;

Рахунок № 1294 від 10.07.2015 прострочення виникло з 17.07.2015 (після 15 дня), відповідно інфляційні втрати за липень не розраховуються, період прострочення який індексується серпень-вересень 2015;

Рахунок № 1440 від 05.08.2015 період прострочення, який індексується серпень-вересень 2015;

Рахунок № 1588 від 02.09.2015 період прострочення, який індексується вересень-листопад 2015;

Рахунок № 1749 від 02.10.2015 період прострочення, який індексується жовтень-листопад 2015;

Рахунок № 1915 від 06.11.2015 період прострочення, який індексується листопад 2015;

Рахунок № 2066 від 02.12.2015 заборгованість виникла і була погашена в одному місяці, відповідно інфляційні втрати відсутні;

Рахунок № 33 від 05.01.2016 період прострочення, який індексується січень 2016;

Рахунок № 297 від 09.03.2016 період прострочення, який індексується березень 2016;

Рахунок № 427 від 06.04.2016 період прострочення, який індексується квітень 2016;

Рахунок № 539 від 30.04.2016 заборгованість виникла і була погашена в одному місяці, відповідно інфляційні втрати відсутні;

Рахунок № 934 від 02.09.2016 заборгованість виникла і була погашена в одному місяці, відповідно інфляційні втрати відсутні.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин судом враховуються висновки Верховного Суду вміщені у постановах від 30.01.2019 № 922/175/18, від 24.10.2018 у справі № 910/19576/17, від 25.04.2018 у справі № 904/7401/16, від 17.01.2018 у справі № 906/1291/16 на які обґрунтовано посилався відповідач у своїх поясненнях.

Так, у постанові від 30.01.2019 (справа № 922/175/18) Верховний Суд зазначив:

Згідно із положеннями статті 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до статті 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Місцевий господарський суд не встановив зазначені обставини справи, не звернув уваги на вищезазначені норми чинного законодавства та дійшов помилкових висновків про задоволення позову у повному обсязі, зокрема по сумі заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат.

Враховуючи надані до апеляційної скарги пояснення про зменшення пені, суд виходить з наступного.

Згідно до п. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В даному випадку суд враховує, що сума пені за допущені прострочення наданих послуг у спірному періоді в розмірі 303 781, 79 грн. не є значно чи надмірно великою.

При цьому, твердження заявника про наявність претензій позивача по сумі нарахованих інфляційних втрат та 3% річних не підтверджують факту перевищення розміру збитків, оскільки:

- в розумінні положень ст. 551 ЦК України має бути взято до уваги саме розмір неустойки, тоді як три проценти річних, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 08.11.2010р. у справі № 4/719 та від 15.11.2010р. у справі № 4/720 (3-11гс10), ухвалі ВСУ від 26.01.2011 № 6-8583св10).

Беручи до уваги викладене, враховуючи недоведеність відповідачем поважності причин неналежного виконання перед позивачем грошових зобов'язань за договором, враховуючи майновий стан обох сторін, суд відмовляє у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції частково.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства акціонерний банк УКРГАЗБАНК підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 у справі №910/21564/16 підлягає скасуванню в частині задоволення вимог про стягнення сум інфляційних втрат за розрахунком позивача у повному обсязі, із прийняттям у цій частині нового рішення про відмову в позові.

У відповідності до ст. 129 ГПК України у зв'язку з частковим задоволенням позову, судові витрати за розгляд справи покладаються на сторін пропорційно, а у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати у відповідній частині за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк УКРГАЗБАНК на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 у справі №910/21564/16 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 у справі №910/21564/16 скасувати частково, в частині задоволення вимог Приватного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РОЗРАХУНКОВА КАРТКА про стягнення з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк УКРГАЗБАНК інфляційних втрат по сумі 446 687, 65 грн.

3. Прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, в решті рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 у справі №910/21564/16 залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 у справі №910/21564/16 наступним чином:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк УКРГАЗБАНК (03087, м. Київ, вул. Єреванська буд. 1, ідентифікаційний код 23697280) на користь Приватного акціонерного товариства Українська національна розрахункова картка (09025, Київська обл., Сквирський район, с. Безпечна, вул. Ордаша буд. 19, ідентифікаційний код 23702532) 303 781, 79 грн. (триста три тисячі сімсот вісімдесят одну гривню 79 копійок) пені; 114 246, 48 грн. (сто чотирнадцять тисяч двісті сорок шість гривень 48 копійок) 3% річних, 825 715, 22 грн. (вісімсот двадцять п'ять тисяч сімсот п'ятнадцять гривень 22 копійки) втрат від інфляції, 18 763, 78 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят три гривні 78 копійок) судових витрат.

В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Українська національна розрахункова картка (09025, Київська обл., Сквирський район, с. Безпечна, вул. Ордаша буд. 19, ідентифікаційний код 23702532) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк УКРГАЗБАНК (03087, м. Київ, вул. Єреванська буд. 1, ідентифікаційний код 23697280) 7 302, 61 грн. (сім тисяч триста дві гривні 61 копійку) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

6. Матеріали справи №910/21564/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 15.04.2019.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б.Михальська