Рішення

від 09.04.2019 по справі 908/211/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/18/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2019 Справа № 908/211/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Рачук О.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОТЕХСЕРВІС ЛТД» (51900, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Широка, буд. 5; адреса для листування: 69091, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 65, код ЄДРПОУ 40992947)

До відповідача: Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, код ЄДРПОУ 01056273)

про стягнення 6 418,20 грн.

Без виклику представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

В провадженні господарського суду Запорізької області знаходиться справа №908/211/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОТЕХСЕРВІС ЛТД» №28/01-19 від 28.01.2019р. до Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» про стягнення 6 418,20 грн.

29.01.2019р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.01.2019р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОТЕХСЕРВІС ЛТД» залишено без руху. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.02.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/211/19 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/18/19. Ухвалою суду від 11.03.2019р. №908/211/19 оголошено перерву у судовому засіданні до 09.04.2019р. У судовому засіданні 09.04.2019р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

В обґрунтування своєї позиції позивач у позовній заяві посилається на наступне: ТОВ «ДНІПРОТЕХСЕРВІС ЛТД» заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставкою товарів у розмірі 6 418,20 грн., а саме: 6 260,52 грн. основної заборгованості, 82,84 грн. 3 % річних та 74,84 грн. інфляційних витрат. У відповіді на відзив позивач повідомив суд про розірвання ОСОБА_1 факторингу №16-03/18-1 від 16.03.2018р. з ТОВ Фінансова компанія Контракт плюс . В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ДНІПРОТЕХСЕРВІС ЛТД» посилається на ст. ст. 526, 629, 692 ЦК України, ст. ст. 262 ГК України, ст. ст. 162-164 ГПК України.

Відповідач заперечив проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив, а саме: представник Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» повідомляє, що позивачем повідомлено відповідачу про відступлення права вимоги за зобов'язаннями за видатковими накладними №19 від 15.08.2017р., №35 від 28.08.2017р., №36 від 28.08.2017р. №37 від 28.08.2017р., а саме, право грошової вимоги перейшло до ТОВ Фінансова компанія Контракт плюс на підставі договору факторингу №16-03/18-1 від 16.03.2018р., укладеного між позивачем та ТОВ Фінансова компанія Контракт плюс . Відповідач зазначає, що відповідно до вказаного договору факторингу №16-03/18-1 від 16.03.2018р. до ТОВ Фінансова компанія Контракт плюс перейшло право вимоги основної суми заборгованості, неустойки, пені, штрафів та інших платежів за вказаними накладними. Також представник ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» у своїх запереченнях зазначає, що на дату розірвання договору факторингу, право вимоги вже перейшло до ТОВ Фінансова компанія Контракт плюс , а саме з моменту укладання договору факторингу. Відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Також від відповідача надійшла заява від 09.04.2019р. №3406 про залучення до участі справі третьої особи, а саме ТОВ Фінансова компанія Контракт плюс .

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, у 2017році Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОТЕХСЕРВІС ЛТД» здійснило поставку товарів на замовлення Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» на загальну суму 6 260,52 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: №19 від 15.08.2017р. на суму 2 818,80, №35 від 28.08.2017р. на суму 400,32 грн., №36 від 2017р. на суму 1 139,40 грн. та №37 від 28.08.2017р. на суму 1 902,00 грн.

Факт поставки та прийняття товару позивачем відповідачу підтверджується Актами приймання-передачі від 15.08.2017р. згідно розрахунку №19 від 15.08.2017р. та від 28.08.2017р. згідно розрахунків №35, 36, 37 від 28.08.2017р., які підписані без будь-яких зауважень представниками обох підприємств та скріплені печатками.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Положеннями ст. ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

07.03.2018р. позивач надіслав а адресу відповідача вимогу про погашення боргу від 02.03.2018р. №02/03, у якій просить сплатити суму боргу до 12.03.2018р., однак відповіді від відповідача позивачем не було отримано.

Таким чином, як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини у спрощений спосіб, що породили взаємні права та обов'язки, а саме обов'язок позивача виразився у поставці товару, а обов'язок відповідача - оплатити грошові кошти за отриманий товар, на підставі виставленого позивачем рахунку.

Як встановлено судом, строк оплати за поставлений товар, зазначений позивачем у спірних видаткових накладних, станом на час розгляду справи по суті, є таким, що настав.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 6 260,52 грн. Вказана сума підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню у повному обсязі, оскільки відповідач не надав суду доказів оплати поставленого товару.

Крім того, позивачем пред'явлені до стягнення сума 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 82,84 грн. та сума інфляційних витрат в розмірі 74,84 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання", вбачається, що кредитор вправі вимагати, в т.ч. в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, як разом зі сплатою суми боргу, так і окремо від неї.

За змістом ч. 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.

Надані розрахунки судом перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що сума індексу інфляції та 3% річних розраховані вірно, вимоги щодо їх стягнення позивачем доведені з 12.03.2018р.

Контррозрахунку спірної суми відповідачем суду не надано, під час розгляду справи доказів повної або часткової оплати суми заборгованості відповідач до суду не надав.

Доводи відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки, як свідчать матеріали справи, 16.03.2018р. між ТОВ «ДНІПРОТЕХСЕРВІС ЛТД» (далі - Клієнт) та ТОВ Фінансова компанія Контракт плюс (далі - Фактор) було укладено договір факторингу, відповідно до п. 1.1.7 якого було встановлено - Клієнт відступає Фактору за плату своє право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) за договорами, укладеними між Клієнтом та Приватним акціонерним Товариством Запорізький електровозоремонтний завод (ідентифікаційний код 01056273, місцезнаходження: 69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2) - (далі - Боржник), а саме: видатковими накладними №35 від 28.08.2017р., №36 від 28.08.2017р., №19 від 15.08.2017р., №37 від 28.08.2017р.

Відповідача було повідомлено про відступлення права вимоги про що свідчить копія ОСОБА_2 від 16.03.2018р. за вих. №1603, яке було зареєстровано відповідачем 21.03.2018р. за вх. №1394, в подальшому, 20.08.2018р. між ТОВ «ДНІПРОТЕХСЕРВІС ЛТД» та ТОВ Фінансова компанія Контракт плюс було підписано Договір про розірвання договору факторингу №16-03/18-1 від 16.03.2018р. За умовами якого вказані сторони узгодили, наступне: Відповідно до п. 1. ОСОБА_1, Клієнт та Фактор прийшли взаємної згоди про розірвання договору факторингу №16-03/18-1 від 16.03.2018р. Згідно п. 2 договору, після підписання цього ОСОБА_1, Клієнт зобов'язаний письмово повідомити Боржника (Приватне акціонерне Товариство Запорізький електровозоремонтний завод (ідентифікаційний код 01056273, місцезнаходження: 69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2) про розірвання договору факторингу №16-03/18-1 від 16.03.2018р. Пунктом 3 договору встановлено, що з моменту набуття чинності даного ОСОБА_1 сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та зобов'язаннями за договором факторингу №16-03/18-1 від 16.03.2018р. Відповідно до п.4 договору закріплено, що цей договір складено у двох автентичних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для Клієнта та Фактора . Договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін. .

Таким чином, право вимоги повернулося до ТОВ «ДНІПРОТЕХСЕРВІС ЛТД» з 20.08.2018р.

На виконання п. 2 зазначеного договору позивачем було направлено на адресу відповідача ОСОБА_2 від 20.08.2018р. за вих. №20/08 про розірвання ОСОБА_1 факторингу №16-03/18-1 від 16.03.2018р., у якому ТОВ «ДНІПРОТЕХСЕРВІС ЛТД» повідомило ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» , що у зв'язку із розірванням ОСОБА_1 факторингу сума заборгованості за спірними видатковими накладними підлягає сплаті на рахунки позивача.

Щодо заяви відповідача від 09.04.2019р. за вих. №3406 про залучення до участі у справі третьої особи, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Враховуючи норми чинного законодавства та дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для задоволення цієї заяви, оскільки, між позивачем та ТОВ Фінансова компанія Контракт плюс було підписано Договір про розірвання договору факторингу №16-03/18-1 від 16.03.2018р., умовами якого визначено, що з моменту набуття чинності цього договору сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та зобов'язаннями за договором факторингу №16-03/18-1 від 16.03.2018р. Також суд звертає увагу, що посилання відповідача на той факт, що ТОВ Фінансова компанія Контракт плюс неодноразово зверталась до відповідача з позовами про стягнення заборгованості за вказаними накладними, судом до уваги не приймаються, оскільки, ТОВ Фінансова компанія Контракт плюс зверталась до господарського суду Запорізької області із позовами до моменту підписання з позивачем ОСОБА_1 про розірвання договору факторингу №16-03/18-1 від 16.03.2018р., а також позови, на які посилається відповідач, були повернуті судом та не прийняті провадження.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, код ЄДРПОУ 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОТЕХСЕРВІС ЛТД» (51900, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Широка, буд. 5; адреса для листування: 69091, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 65, код ЄДРПОУ 40992947) заборгованість в сумі, що становить 6 418,20 та складається з: суми основного боргу за видатковими накладними у розмірі 6 260 (шість тисяч двісті шістдесят) грн. 52 коп., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 82 (вісімдесят дві) грн. 84 коп., інфляційних втрат у розмірі 74 (сімдесят чотири) грн. 84 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. Видати наказ.

Суддя К.В. Проскуряков

Повне рішення складено: 15.04.2019р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.