Рішення

від 11.04.2019 по справі 906/112/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/112/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Голюк Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, адвокат, ордер серії ЖТ №25571 від 23.04.2018;

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

до Комунального підприємства "Гульськ-Водоканал" Гульської сільської ради

про стягнення 69485,51 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 47472,04 грн. заборгованості за активну електричну енергію, 16006,54 грн. підвищеної плати за споживання електричної енергії понад договірні величин, 4554,71 грн. пені, 1050,33 грн. інфляційних, 401,89 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не належним чином виконує умови договору та не оплачує вартість спожитої електричної енергії, в результаті чого, крім стягнення основної суми боргу, АТ "Житомиробленерго" нараховано пеню, 3% річних та інфляційні.

Також в результаті перевищення договірних величин спожитої електроенергії позивач просить стягнути 16006,54 грн. відповідної санкцію згідно п. 4.2.2. договору.

Представник відповідача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові, просив задовольнити.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься реєстр на відправку рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 28.03.2019.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, згідно абзаців 1 і 2 п. 1.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 (Правила), які регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).

Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Відповідно до п. 1.3. Правил, постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

22.03.2016 між Новоград-Волинським районом електричних мереж, який діє на підставі положення і є виробничим підрозділом ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" (постачальник/позивач) (змінено найменування на Акціонерне товариство "Житомиробленерго") та Комунальним підприємством "Гульськ-Водоканал" Гульської сільської ради - споживачем електричної енергії (споживач/відповідач), укладено договір №1468 про постачання електричної енергії.

Відповідно до п. 1 договору, постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно п.п. 2.2.3 договору, споживач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України.

Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Розрахунковим періодом вважається період з 22 числа по 21 число включно і вказаний період прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця).

Згідно даних позивача, відповідач в порушення умов договору розрахунків за спожиту активну електричну енергію за вересень 2016 року не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 47472,04 грн., що підтверджується рахунком за активну електроенергію (а.с. 17).

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 7 ст. 276 ГК України, оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 474752,04 грн. заборгованості за використану активну електричну енергію.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 4554,71 грн. пені, 1050,33 грн. інфляційних, 401,89 грн. 3% річних.

Згідно п.п. 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктами 7.3 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком (Додаток №4), Споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі, що не перевищує подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунок пені (нарахованої за період з 05.10.2018 по 15.01.2019 на суму боргу 47472,04 грн.), виконаний позивачем, суд вважає вірним, а вимоги в цій частині обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача, наведеного в тексті позовної заяви, та перевіреного судом, розмір інфляційних (нарахованих за листопад - грудень 2018 року на суму боргу 47472,04 грн.) та 3% річних (нарахованих за період з 05.10.2018 по 15.01.2019 на суму боргу 47472,04 грн.) обраховано правильно.

Також позивач просить стягнути з відповідача 16006,54 грн. санкцій за перевищення договірних величин споживання.

Відповідно до п.п. 4.2.2 договору, у випадку споживання електроенергії та потужності понад кількість, обумовлену розділом 5 цього договору за відповідний період (місяць) при одно-, дво- чи тризонній системі обліку, споживач, виключно грошовими коштами, зобов'язаний сплатити постачальнику двократну вартість електроенергії та потужності, витраченої понад обумовлений даним договором обсяг електричної енергії та потужності згідно із Законом України "Про електроенергетику" за тарифами, які діяли в період, коли було виявлено перевищення.

Згідно п.п. 4.2.4 договору встановлено, що споживач несе відповідальність у відповідності з чинним законодавством за раціональне використання електроенергії, дотримання режимів електроспоживання, невиконання вимог постачальника.

Згідно договору, саме додатку № 1, договірна величина споживання електричної енергії для споживача на вересень 2018 р. становила 2500 кВт. год.

Відповідно до рахунка №31697 від 28.09.2018 за вересень 2018 року відповідач використав 8823 кВт.год.

Тобто за розрахунковий період виникло перевищення договірних величин на 6323 кВт.год. (8823-2500). Отже, 6323 кВт. год. х 2.531479 грн. (тариф за електроенергію) = до сплати 16006,54 грн. (санкція за перевищення договірних величин споживання). Рахунок вручено представнику споживача під розпис 28.09.2018.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.ст. 525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 ГПК України).

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).

Позивачем з адвокатом ОСОБА_1 укладено договір №1 від 02.01.2019 про надання правничої допомоги та додаткову угоду № 2 до договору №1 від 24.01.2019 про надання правничої допомоги, якою було погоджено обсяг виконаних робіт та їх вартість (гонорар).

Даний гонорар підлягає сплаті після набрання законної сили рішення суду на користь клієнта.

Також, в обґрунтування визначеного розміру оплати професійної правничої допомоги позивач подав детальний опис та розрахунок вартості наданих послуг згідно договору №1 від 02.01.2019 про надання правничої допомоги та додаткової угоди № 2 від 24.01.2019 з приміткою, що розмір гонорару не може перевищувати 8000,00 грн.

Через недотримання норм частини 4 статті 126 ГПК України за змістом частини 5 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотань такого змісту відповідач не подавав.

Отже, витрати по оплаті професійної правничої допомоги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Гульськ-Водоканал" Гульської сільської ради (11782, Житомирська область, Новоград-Волинський район, с. Гульськ, вул. Леніна, 4, ід. код 38924239)

- на користь Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, ід. код 22048622) 47472,04 грн. заборгованості за використану активну електричну енергію, 16006,54 грн. санкцій за перевищення договірних величин споживання, 4554,71 грн. пені, 1050,33 грн. інфляційних, 401,89 грн. 3% річних, а також 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 8000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.04.19

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2,3 - сторонам (рек. з повід.)