Рішення

від 25.03.2019 по справі 910/1090/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.03.2019Справа № 910/1090/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕСТИЖ ЕЛЕКТРО" (03186, м. Київ, Авіаконструктора Антонова, 5-б , офіс 01)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДГУДС" (02166, м. Київ, проспект Лісовий, 19,офіс 108)

про стягнення 203 005,94 грн.

Представники учасників справи:

Від позивача: Наумов А.Є.;

Від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕСТИЖ ЕЛЕКТРО" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДГУДС" (далі - відповідач) про стягнення 203 005, 94 грн., з яких 176 237, 20 грн. безпідставно отримані кошти та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 26 768, 74 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що з його поточного рахунку були списані кошти у розмірі 176 237, 20 грн. та були відправлені на рахунок відповідача, однак не були повернуті останнім. У зв'язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 відкрито провадження у справі № 910/1090/19, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін сторін, судове засідання призначено на 04.03.2019 року.

Представник відповідача у судове засідання 04.03.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом у судовому засіданні 04.03.2019 постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні у зазначеній справі до 25.03.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

Представник позивача у судовому засіданні 25.03.2019 підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 25.03.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 06.02.2019 про відкриття провадження у справі № 910/1090/19 та про оголошення перерви у судовому засіданні від 25.03.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02166, м. Київ, Проспект Лісовий, буд. 19, оф. 108, що підтверджується довідкою поштового відділення зв'язку про повернення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0103049534632 у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання та поштовим конвертом, в яких ухвала суду від 06.02.2019, яка направлялась на адресу відповідача.

Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, Господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 06.02.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 про відкриття провадження у справі, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 25.03.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.03.2018 позивач виявив, що з його поточного рахунку № 26009201365688 в ПАТ ОТП Банк , МФО 300528 були списані кошти в розмірі 176 237, 20 грн. на підставі платіжного доручення № 2068 від 16.03.2018, призначення платежу - оплата згідно рахунку № 112 від 15.03.2018 на купівлю мережевого обладнання. Отримувач платежу Товариство з обмеженою відповідальністю ТРЕЙДГУДС , ідентифікаційний код в ЄДР 38832955, п/р 26004012214683 в ПАТ Укрсоцбанк , МФО 30023.

Як вбачається із пояснень позивача, позивач ніяких взаємовідносинз відповідачем ніколи не мав, жодного рахунку від відповідача не отримував, і наміру закуповувати мережеве обладнання не мав.

17.03.2018 позивач звернувя до Солом'янського районного управління поліції ГУ НП у м. Києві із заявою про злочин. На підставі заяви позивача було розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12018100090002870 за ознаками склдау злочину передбаченого ч.1 ст. 190 КК України. Позивач зазначає, що на даний час будь - які результати досудового розслідування відсутні.

27.03.2018 позивач звернувся із листом до ПАТ Укрсоцбанк з вимогою повернути йому грошові кошти в сумі 176 237,20 грн.

01.08.2018 ПАТ Укрсоцбанк листом № 04.3-02/67-8872 від 01.08.18, повідомило позивача, що для повернення грошових коштів йому необхідно звернутися до суду.

18.01.2019 позивач звернувся із листом вих. № 16/01/19 від 16.01.19 до відповідача з вимогою повернути грошові кошти в сумі 176 237,20 грн. На момент подання позовної заяви відповідь на лист до позивача не надходила, кошти повернуті не були.

21.01.2019 позивач звернувся із листом до ПАТ ОТП Банк з вимогою пояснити, яким чином відбулося списання коштів з поточного рахунку Позивача.

24.01.2019 листом № 012-01-03/40 від ПАТ ОТП Банк повідомили, що по системі клієнт-інтернет-банкінг було отримано та проведено платіжне доручення № 2068 від 16.03.2018 з рахунку ТОВ Престиж Електро № 26009201365688 були списані кошти в сумі 176 237,20 грн. на користь ТОВ Трейдгудс (код ЄДРПОУ 38832955) рахунок № 26004012214683 відкритий в ПАТ Укрсоцбанк МФО 300023.

Однак відповідач жодних дій щодо повернення позивачу безпідставно отриманих коштів у загальному розмірі 176 237, 20 грн. не вчинив.

Оскільки грошові кошти в розмірі 176 237, 20 грн., перераховані позивачем на рахунок відповідача є, помилково сплаченими та отримані відповідачем без достатніх на те правових підстав, на вимогу позивача відповідачем не повернуті, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 176 237, 20 грн., набутих без достатньої правової підстави, посилаючись на ст. 1212 Цивільного кодексу України та стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України у розмірі 26 768, 74 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 1212 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З аналізу статті 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов'язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Необхідною умовою для встановлення того факту, що мало місце зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, є обов'язкова відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Тобто, позивач повинен довести, що мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження спірного майна відповідачем, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним і не підпадає під регулювання ст. 1212 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, договору або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Тобто, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно (кошти).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.09.2016 року у справі № 6-122цс14.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях.

Твердження Позивача, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕСТИЖ ЕЛЕКТРО" помилково перерахувало на рахунок 26004012214683, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДГУДС" кошти в сумі 176 237, 20 грн., що підтверджуються платіжним дорученням № 2068 від 16.03.2018 приймаються судом до уваги.

Судом не встановлено укладення жодного договору між сторонами. Зворотного матеріали справи не містять ( між сторонами не було погоджено предмет, кількість, ціну та строк передачі, судом також не встановлено, що перерахування коштів з призначенням платежу на купівлю мережевого обладнання згідно рах. № 112 від 15.03.2018 було здійснено на виконання будь-яких договірних умов між сторонами ).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що спірні грошові кошти у розмірі 176 237, 20 грн. є отриманими відповідачем без достатньої правової підстави в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на доведеність позивачем безпідставності отримання відповідачем грошових коштів, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 176 237, 20 грн. безпідставно перерахованих коштів.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення 26 768, 74 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі ст. 536, 1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Посилання позивача на необхідність застосовувати до спірних відносин положення частини першої статті 1048 ЦК за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковими, бо, по-перше, у цій справі йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як частина 1 статті 1048 ЦК застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.18. у справі № 910/10156/17 провадження №12-14гс18.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 26 768, 74 грн.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивач разом із позовною заявою подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача, який складається тільки з суми судового збору у розмірі 3 090, 62 грн. Інші судові витрати у наведеному попередньому розрахунку позивачем не вказані.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати, у які Позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 236-238, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕСТИЖ ЕЛЕКТРО" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДГУДС" (02166, м. Київ, проспект Лісовий, 19,офіс 108, код ЄДРПОУ 38832955) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕСТИЖ ЕЛЕКТРО" (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5-б, офіс 01, код ЄДРПОУ 38814810) 176 237 (сто сімдесят шість тисяч двісті тридцять сім) грн. 20 коп. та 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. 55 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 15.04.2019 року.

Суддя М.Є. Літвінова