Рішення

від 04.04.2019 по справі 915/1213/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року Справа № 915/1213/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участю представника позивача - ОСОБА_1 - дов.№09-01/59 від 16.10.2018,

за участю представника відповідача - ОСОБА_2 - дов.№б/н від 02.04.2018,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» , Каботажний спуск, 18, м.Миколаїв, 54020

до відповідача: Будинкового комітету самоорганізації населення по вул.Потьомкінська, 131-В «Вікторія» , вул.Потьомкінська, 131-В, м.Миколаїв, 54003

про: стягнення 115 668,87 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог №09-01/2059 від 22.12.2018).

Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №09-01/1636 від 24.10.2018 (заява про зменшення позовних вимог №09-01/2059 від 22.12.2018) в якій просить суд стягнути з Будинкового комітету самоорганізації населення по вул.Потьомкінська, 131-В «Вікторія» заборгованості у розмірі 115 668,87 грн. з якої: 35 199,98 грн. - основний борг за теплову енергію, 28 448,49 грн. - інфляційні втрати, 8 787,59 грн. - 3% річних, 43 232,81 грн. - пеня та судовий збір.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №2947 від 01.11.2006 в частині своєчасної та повної оплати відповідачем наданих позивачем послуг. Станом на день подання позову заборгованість відповідачем не погашена у зв'язку з чим позивачем нараховані інфляційні втрати, 3% річних та пеня.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.11.2018 позовну заяву №09-01/1636 від 24.10.2018 Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» залишено без руху.

22.11.2018 позивач до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав пояснення №09-01/1837 від 22.11.2018 на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 26 грудня 2018 року.

Вказану ухвалу було направлено сторонам по справі 28.11.2018.

26.12.2018 відповідач до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав заяву в якій заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. В обґрунтування вказує, що нарахування основної суми заборгованості позивачем зроблено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме нарахування у періоди відсутності засобів обліку, тому розгляд справи необхідно здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.12.2018 постановлено перейти до розгляду справи №915/1213/18 за правилами загального позовного провадження. Роз'яснено учасникам справи, що згідно ч.6 ст. 250 ГПК України, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. Повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається. Призначено підготовче засідання у справі на « 25 січня 2019 року.

Відповідач до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав відзив на позовну заяву в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначає, що ознайомившись з розрахунком у відповідача наявна переплата, а не заборгованість. Так, 14.02.2017 відповідач звернувся до позивача з проханням повідомити на підставі чого було виставлено рахунок на суму 119 170,79 грн. за нараховані 104 753, Гкал. Позивач на запит відповідача листом №345-Ю повідомив, що у зв'язку з тим, що вузол обліку був у неробочому стані, нарахування проводилося за розрахунковим методом. У подальшому, позивач листом №10-01/1706 від 01.12.2017 та №343-Ю від 11.06.2018 повідомив, що буде зроблено перерахунок за спожиту теплову енергію за січень 2017 року в сторону зменшення на 28,783 Гкал. та повідомив, що за січень 2017 року споживання становить 75,97 Гкал. Враховуючи, що 28,783 Гкал. станом на січень 2017 року коштували 27 287,15 грн. позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути 35 119,98 грн. Відповідач вважає, що споживання 75,97 Гкал. у січні 2017 року нараховані позивачем неправомірно, оскільки позивач порушив вимоги законодавства, а саме Закону України Про житлово - комунальні послуги та постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №865, щодо нарахування плати споживачам за комунальні послуги відповідно до показань засобів обліку теплової енергії.

Позивач у наданій до суду відповіді на відзив зазначає, що з висновками відповідача щодо припинення дії Договору не погоджується, оскільки відповідно до п.10.4 Договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін, за період з листопада 2007 року по листопад 2017 заяви щодо припинення дії договору від відповідача не надходило, отже договір вважається пролонгованим та дійсним на момент утворення заборгованості, а саме з листопада 2015 року по квітень 2018 року. Позивач не погоджується з твердженням відповідача, що ним не враховано факт перерахунку за січень 2017 року на 28,783 Гкал., оскільки відповідачу до сплати за січень 2017 року виставлена фактична кількість спожитої теплової енергії за розрахунковий період (з урахуванням перерахунку), яка визначена згідно фактично корисного відпуску теплової енергії ПрАТ Миколаївська ТЕЦ своїм споживачам та проектного теплового навантаження, визначеного у додатку 1 та 1/1 до Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №2947 від 01.11.2006, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації та тривалості опалювального періоду. Крім того, 16.11.2018 відповідачем на адресу позивача було направлено гарантійний лист №58 від 15.11.2018 яким відповідач визнав суму заборгованості яка станом на 01.10.2018 складала 62 227,00 грн. та зобов'язався сплатити борг до 01.01.2019, також листом від 09.12.2018 №64 відповідач повторно підтвердив суму заборгованості та зазначив що залишок боргу станом на 05.12.2018 складає 35 227,00 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.02.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 20.03.2019.

Позивач у наданих до суду додаткових поясненнях зазначив, що відповідач є юридичною особою, а мешканці будинку є членами будинкового комітету самоорганізації населення. Таким чином, правління БКСН для забезпечення потреб квартиронаймачів у теплоносії здійснює господарську діяльність щодо отримання товару (теплоносія) у енергопостачальної організації - виробника. Розрахунки з БКСН Вікторія , як і з усіма споживачами - юридичними особами, здійснюються згідно п.23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Кабінетом Міністрів України за №1198 від 03.10.2007. Зазначає, що оскільки вузол обліку на будинку відповідача у січні 2017 року був у неробочому стані, нарахування спожитої теплової енергії здійснювалось розрахунковим способом відповідно до п.5.5 Договору. Вказує, що посилання відповідача у відзиві на постанову КМУ від 21.07.2005 №630 є неправильним, оскільки розрахунки відповідно до цієї Постанови здійснюються зі споживачами - фізичними особами, тобто з квартиронаймачами, які уклали з позивачем індивідуальні Договори про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.03.2019 закрито підготовче провадження. Призначено справу №915/1213/18 до судового розгляду по суті на 04 квітня 2019 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01 листопада 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» , правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі - позивач) та Будинковим комітетом самоорганізації населення «Вікторія» (далі- відповідач) було укладено Договір №2947 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір), за умовами вказаного договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (розділ 1 Договору).

У відповідності до п.2.1 Договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря.

Згідно п.5.1 Договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, розрахунковим способом.

Відповідно до п.5.3 Договору, споживач, що має прилад обліку, щомісячно подає до Енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в Додатку №1.

У п.5.5 Договору сторони визначили, що при відсутності приладів обліку або виході його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена споживачу визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач 20 числа місяця, що передує розрахунковому періоду був зобов'язаний сплачувати позивачу вартість, зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п. 6.3 Договору).

У відповідності до 6.6 Договору визначено, споживачу щомісяця направляється акт приймання - передачі теплової енергії в гарячій воді (за формою додатку №4) за попередній місяць. Споживач зобов'язаний протягом п'яти календарних днів підписати зазначений акт і один екземпляр направити на адресу Енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом п'яти днів мотивованого відмовлення від підписання або неповернення підписаного екземпляра енергопостачальній організації, акт приймання - передачі теплової енергії в гарячій воді вважається прийнятим споживачем і кількість спожитої теплової енергії визнаною по розрахунках енергопостачальної організації.

Відповідно до п.10.1 Договору, договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.11.2007. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4 Договору).

Позивач у позовній заяві зазначив, що у зв'язку з відсутністю повідомлень про припинення дії Договору, він автоматично пролонгований на наступні роки.

Позивач, на виконання зобов'язань за Договором в опалювальний період 2015-2018 років поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді з метою теплозабезпечення приміщень за адресою: м.Миколаїв, вул.Потьомкінська, 131В (відповідно до додатку №1/1 до Договору), що підтверджується:

- нарядом на підключення від 02.11.2015, нарядом на підключення від

04.11.2016 та нарядом на підключення від 07.11.2017 (т.1 а.с.49-51);

- відомостями споживання теплової енергії (т.1 а.с.29 - 34);

- рахунками на оплату за теплову енергію (т.1 а.с . 52-68);

- актами прийому - передачі теплової енергії у гарячій воді (т.1 а.с . 69-77),

які були направлені на адресу відповідача, споживач з підписом не повернув та не оскаржив.

- реєстрами про вручення рахунків та актів прийому-передачі теплової

енергії, реєстрами відправки споживачам рахунків та актів прийому-передачі теплової енергії (т.1 а.с.78-92).

Позивач у позовній заяві та відповіді на відзив зазначив, що оскільки у відповідача в січні 2017 року вийшов з ладу вузол обліку, нарахування за вказаний місяць проводилось за розрахунковим методом. Відповідачу до сплати за січень 2017 року виставлена фактична кількість спожитої теплової енергії за розрахунковий період (з урахуванням перерахунку), яка визначена згідно фактично корисного відпуску теплової енергії ПрАТ Миколаївська ТЕЦ своїм споживачам та проектного теплового навантаження, визначеного у додатку 1 та 1/1 до Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №2947 від 01.11.2006, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації та тривалості опалювального періоду.

Так, в опалювальний період 2015-2018 років позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 652 191,63 грн.

Позивач зазначає, що відповідач вимоги Договору виконав частково сплативши за поставлену теплову енергію 616 917,20 грн. в підтвердження чого посилається на платіжні доручення та на довідки про нарахування пільг для ЖБК ОСББ (т.1 а.с . 93-176, 247-251).

Таким чином, основний борг відповідача за теплову енергію спожиту в опалювальний період 2015-2018 років складає 35 199,98 грн. (652 191,63 грн. - 571 989,95 грн. - 44 927,25 грн. - 75,45 грн. (переплата).

З метою отримання грошових коштів за поставлену теплову енергію, позивач направив на адресу відповідача претензію № 27-Ю від 20.01.2016 (а.с.31), №247-Ю від 22.03.2016 (а.с.33), №59-Ю від 18.01.2017 (а.с.35), №565-Ю від 15.05.2017 (а.с.37), №102-Ю від 29.01.2018 (а.с.40), №275-Ю від 23.04.2018 (а.с.43), №277-Ю від 23.04.2018 (а.с.46) з вимогою погасити заборгованість. Відповідач заборгованість за поставлену теплову енергію не погасив , що і зумовило позивача звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 35 199,98 грн. грн. за поставлену теплову енергію в опалювальний період 2015-2018 років є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.2.3 Договору сторони передбачили, що відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє в період, за який нараховується пеня відповідно до Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-ВР.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку (т.1 а.с. 20,21) нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 43 232,81 грн. нараховану:

- за зобов'язаннями листопада 2017 року за період з 21.11.2017 по 25.04.2018;

- за зобов'язаннями грудня 2017 року за період з 21.12.2017 по 31.05.2018;

- за зобов'язаннями січня 2018 року за період з 23.01.2018 по 01.07.2018;

- за зобов'язаннями лютого 2018 року за період з 21.02.2018 по 20.08.2018;

- за зобов'язаннями березня 2018 року за період з 21.03.2018 по 20.09.2018;

- за зобов'язаннями квітня 2018 року за період з 11.04.2018 по 25.09.2018.

Так, за підрахунком суду здійсненого за допомогою програми Законодавство розмір пені який нараховано правомірно становить 43 217,65 грн. нараховану:

- за зобов'язаннями листопада 2017 року за період з 21.11.2017 по 25.04.2018;

- за зобов'язаннями грудня 2017 року за період з 21.12.2017 по 31.05.2018;

- за зобов'язаннями січня 2018 року за період з 23.01.2018 по 01.07.2018;

- за зобов'язаннями лютого 2018 року за період з 21.02.2018 по 20.08.2018;

- за зобов'язаннями березня 2018 року за період з 21.03.2018 по 20.09.2018;

- за зобов'язаннями квітня 2018 року за період з 11.04.2018 по 25.09.2018.

В частині стягнення з відповідача пені в розмірі 15,16 грн. (43 232,81 грн. - 43 217,65 грн.) слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язань, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частинами 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Керуючись вказаними нормами права, господарський суд, враховуючи що відповідачем частково виконані зобов'язання за Договором щодо сплати заборгованості за поставлену теплову енергію по Договору, основним доходом відповідача є оплата мешканцями комунальних послуг, беручи до уваги не значний період прострочення відповідачем оплати за отриману теплову енергії, та оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків, внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати вартості отриманої за Договором теплової енергії, враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені до 50% (43 217,65 грн. х 50%) в розмірі 21 608,83 грн.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов'язання перед кредитором. 3 % річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

На підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні у загальному розмірі 28 448,49 грн. за період з грудня 2015 року по квітень 2018 року за зобов'язаннями з листопада 2015 року по серпень 2018 року, розмір яких є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку (т.1 а.с.14-19) нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 8 787,59 грн. за період з 23.11.2015 по 25.09.2018 по зобов'язанням з листопада 2015 року по вересень 2018 року.

Так, за підрахунком суду здійсненого за допомогою програми Законодавство розмір 3% річних які нараховані позивачем правомірно та підлягають стягненню з відповідача за період з 23.11.2015 по 25.09.2018 становлять 8 745,45 грн.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 42,14 грн. (8 787,59 грн. - 8 745,45 грн. ) задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Посилання відповідача на те, що позивач неправомірно нарахував заборгованість відповідачу за січень 2017 року в порушення Постанови КМУ від 21.07.2005 №630 є безпідставним, оскільки відповідно до п.20 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ за №1198 від 03.10.2007 у разі відсутності пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря та кількості годин роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Враховуючи, що вузол обліку на будинок, розташований за адресою вул.Потьомкінська 131-в, у січні 2017 року був у неробочому стані, нарахування спожитої теплової енергії позивачем обґрунтовано здійснено розрахунковим способом відповідно до п.5.5 Договору.

Судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Будинкового комітету самоорганізації населення по вул.Потьомкінська, 131-В «Вікторія» (вул.Потьомкінська, 131-В, м.Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 34772683) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (Каботажний спуск, 18, м.Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 30083966, р/р 26036302817528 в АТ Державний ОСОБА_3 України , МФО 326461, р/р 26009924419952 в ПАТ АБ Укргазбанк , МФО 320478) заборгованості у розмірі 35 199,98 грн., інфляційних втрат у розмірі 28 448,49 грн., 3% річних у розмір 8 745,45 грн., пені у розмір 21 608,83 грн. та 1758,48 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вступна і резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 04.04.2019, повний текст рішення складено та підписано 15.04.2019.

Суддя Н.О. Семенчук