Рішення

від 11.04.2019 по справі 925/1385/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року м. Черкаси

справа № 925/1385/18

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Хелис Н.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства «Азот» , м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72

до публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» , м. Черкаси, вул. Гоголя, 285

про стягнення 23 304 084,08 грн. заборгованості та санкцій,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Публічне акціонерне товариство «Азот» звернулося в господарський суд Черкаської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» , в якому просить суд:

- визнати поважними причини пропуску та поновити строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені;

- стягнути з публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» на користь позивача заборгованість за невиконання грошових зобов'язань згідно договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 25.05.2016р. №188-304 в розмірі 23 304 084,08 грн., в тому числі:

15 000 000,00 грн. неповернутої фінансової допомоги;

2 292 622,95 грн. пені;

4 880 350,64 грн. інфляційних втрат;

1 131 110,49 грн. - три проценти річних;

та відшкодування судових витрат.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.12.2018р. відкрито провадження у справі №925/1385/18 (суддя Єфіменко В.В.).

21.01.2019р. до суду надійшов відзив на позовну заяву вих.№379/0903, в якому відповідач вказав, що 21.06.2016р. дія договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 25.05.2016р. №188-304 припинилась і відповідно припинилось його зобов'язання щодо повернення позивачу 15 000 000,00 грн. фінансової допомоги у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог за заявою позивача від 21.06.2016р. №202-09/45. Після визнання постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017р. у справі №925/3/17 недійсною заяви публічного акціонерного товариства Азот від 21.06.2016р. №202-09/45 про зарахування зустрічних однорідних вимог, зобов'язання відповідача щодо повернення позивачу 15 000 000,00 грн. фінансової допомоги відновилося, але строк його виконання сторонами не встановлений. Оскільки позивач не звертався до відповідача з вимогою про повернення 15 000 000,00 грн. фінансової допомоги, то й строк його виконання останнім ще не настав, що є підставою для відмови позивачу у позові.

Також відповідач зазначив, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.2004р. порушено провадження у справі №01/1494 про банкрутство публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго і введено мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів. Наразі провадження у справі №01/1494 і дія мораторію на задоволення майнових вимог кредиторів тривають, тому в силу ч. 4 ст. 12 ОСОБА_1 України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції, чинній до 19.01.2013, яка застосовується під час розгляду справи №01/1494, не підлягають нарахуванню публічному акціонерному товариству Черкасиобленерго неустойка (штраф, пеня), не застосовуються до нього інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21.01.2019р. підготовче засідання відкладено.

На підставі автоматизованого розподілу справ між суддями, у зв'язку з звільненням судді Єфіменко В.В. з посади у відставку, справу господарського суду №925/1385/18 передано до провадження судді Скибі Г.М.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04.02.2019р. суддя Скиба Г.М. прийняв справу до свого провадження, призначив підготовче засідання на 26.02.2019р.

Ухвалою суду від 26.02.2019р. за клопотанням представника відповідача підготовче засідання відкладено на 25.03.2019р.

У підготовчому засіданні 25.03.2019р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві, та просив позов задовольнити. Представник позивача вказав, що ним подано всі документи та докази по суті позову. Позасудового врегулювання спору не відбулось.

Ухвалою суду від 25.03.2019р. закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 11.04.2019р.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, причини нез'явлення суду не повідомили.

Сторони були належним чином повідомлені про час і місце проведення судового засідання. Представник позивача під розписку в засіданні суду повідомлений про призначення справи до судового розгляду по суті на 11.04.2019р. однак участь свого представника у судове засідання не забезпечив.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, представника у судове засідання вдруге не направив, витребувані документи не надав, доводи позивача не спростував. Ухвалу суду від 25.03.2019р. вручено уповноваженому представнику відповідача 27.03.2019р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення. Доказів погашення боргу не надано.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Адреси сторін в позовній заяві та місце проведення господарської діяльності сторонами відповідає адресам, вказаним в реєстраційних документах сторін та у витягах з ЄДР.

Інших доказів сторонами не подано.

Дослідивши матеріали справи та зібрані докази в їх сукупності, судом з'ясовані такі взаємовідносини сторін та обставини .

25.05.2016 р. між публічним акціонерним товариством Азот в особі голови правління ПАТ Азот ОСОБА_2 (надалі - Позикодавець, Позивач) та публічним акціонерним товариством Черкасиобленерго в особі виконуючої обов'язки голови правління ПАТ Черкасиобленерго ОСОБА_3 (надалі - Позичальник, Відповідач) укладено договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №188-304 (надалі - Договір) (а.с. 15-16).

Згідно з п. 1.1 Договору Позикодавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати Позичальнику грошові кошти без нарахування відсотків за їх користування в розмірі, визначеному у п. 2.1 цього договору, а позичальник зобов'язався повернути допомогу у визначений цим договором строк.

Відповідно до п. 2.1 Договору розмір допомоги становить 15 000 000,00 грн.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що Позикодавець передає фінансову допомогу Позичальникові протягом 5-ти банківських днів з дати підписання цього договору.

У п. 4.2 Договору його сторони визначили строк повернення фінансової допомоги до 15 червня 2016 року.

Згідно з п. 5.1 Договору Позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві фінансову допомогу до 15.06.2016р. або до настання цього строку.

Пунктом 7.1 Договору його сторони передбачили, що у випадку порушення Позичальником строку повернення допомоги, Позичальник зобов'язаний оплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє в період прострочення, від суми неповерненої у встановлений цим договором строк, за кожний день прострочення повернення допомоги.

Відповідно до п. 8.1 та п. 8.2 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2016 року (включно), а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору.

На виконання умов Договору публічне акціонерне товариство Азот платіжним дорученням від 31.05.2016р. №8025 перераховано Відповідачу 15 000 000 грн. (а.с. 17).

Публічне акціонерне товариство Черкасиобленерго свої зобов'язання за Договором щодо повернення публічному акціонерному товариству Азот у строк до 15.06.2016р. одержаної від нього фінансової допомоги у сумі 15 000 000 грн. не виконало.

21.06.2016р. Позивач направив Відповідачу заяву №202-09/45 про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме вимог публічного акціонерного товариства Азот до публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго про повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в сумі 15 000 000 грн. і вимог публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго до публічного акціонерного товариства Азот про оплату боргу за поставлену у січні 2016 року активну електричну енергію у сумі 15 000 000 грн. за договором від 24.05.2005р. №524-213 та про припинення зобов'язань між цими особами щодо сплати одна одній вказаних сум коштів (а.с. 18-19).

Відповідач заяву Позивача від 21.06.2016р. №202-09/45 про зарахування зустрічних однорідних вимог одержав 21.06.2016р., проти неї не заперечив.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017р. у справі № 925/3/17 вказана заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.06.2016р. № 202-09/45 визнана недійсною.

Відповідач після визнання Київським апеляційним господарським судом у справі № 925/3/17 недійсною угоди у формі заяви від 21.06.2016р. №202-09/45 про зарахування зустрічних однорідних вимог, одержану за Договором фінансову допомогу у сумі 15 000 000 грн. Позивачу в добровільному порядку не повернув.

Суд вважає, що строк виконання зобов'язання Відповідача щодо повернення Позивачу фінансової допомоги у сумі 15000000 грн. є таким, що настав 16.06.2016р.

Станом на дату подачі позову Позивач виконав свої зобов'язання перед Відповідачем, а останній кошти Позивачу не повернув.

За відповідачем рахується заборгованість за неповернутою фінансовою допомогою 15000000 грн., що є предметом спору.

За порушення встановленого п. 4.2 Договору строку повернення фінансової допомоги Позивач на суму неповернутої фінансової допомоги у розмірі 15 000 000,00 грн. нарахував до сплати 2 292 622,95 грн. передбаченої п. 7.1 Договору пені, 4 880 350,64 грн. інфляційних втрат, а також 1 131 110,49 грн. 3% річних з простроченої суми.

Порушення Відповідачем умов Договору стало причиною звернення Позивача до суду та примусового стягнення боргу.

Відповідач вимоги заперечує та вказує, що позивач після скасування зарахування однорідних вимог не заявляв вимог про повернення коштів після 21.06.2016р., тому строк повернення коштів не настав.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Сторони є самостійними юридичними особами та суб'єктами господарювання.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору про фінансову допомогу від 25.05.2016р. №188-304 (а.с. 15-16). Договір не заперечний сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний сторонами та є дійсним. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Стаття 601 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України передбачають можливість припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги і що таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

З викладених вище обставин справи та норм Цивільного і Господарського кодексів України вбачається, що зарахування між публічним акціонерним товариством Черкасиобленерго і публічним акціонерним товариством Азот за заявою останнього від 21.06.2016 №202-09/45 зустрічних однорідних вимог у розмірі 15 000 000,00 грн. є одностороннім правочином (договором, угодою) в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, для вчинення (укладення) якого (якої) достатньо було вказаної заяви публічного акціонерного товариства Азот .

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

В силу ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України визнання постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017р. у справі №925/3/17 недійсною угоди у формі заяви публічного акціонерного товариства Азот від 21.06.2016р. №202-09/45 про зарахування зустрічних однорідних вимог означає, що ця угода з моменту її укладення не створила для публічного акціонерного товариства Азот та публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго ніяких юридичних наслідків по відношенню до прав і обов'язків, які виникли у них з Договору. Тому визнана судом недійсною угода не припинила зобов'язання Відповідача за Договором №188-304 щодо повернення Позивачу 15 000 000,00 грн. фінансової допомоги і не змінила встановлений п. 4.2 вказаного договору строк виконання цього зобов'язання.

Доводи публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго про припинення його зобов'язання за Договором через укладення угоди про зарахуванням зустрічних однорідних вимог за заявою публічного акціонерного товариства Азот від 21.05.2016р. №202-09/45 і відновлення цього зобов'язання після визнання постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017р. у справі №925/3/17 недійсною цієї угоди, але без відновлення встановленого п. 4.2 Договором строку повернення фінансової допомоги не відповідають вимогам ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, тому відхиляються господарським судом як надумані та не враховується при прийнятті рішення.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом передбачених Договором зобов'язань його сторін цей договір є договором позики в розумінні ст. 1046 Цивільного кодексу України, яким встановлена безвідсотковість позики, тобто відсутність у кредитора права на одержання від позичальника процентів як плати за користування позикою, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Строк повернення фінансової допомоги визначений п. 4.2 Договору - до 15.06.2016р. Тобто, строк виконання зобов'язання є таким, що настав і виконання прострочено боржником.

Суд вважає доведеними позовні вимоги позивача в частинні стягнення заборгованості по наданих в позику коштах, які підлягають до задоволення. Належить стягнути 15 000 000,00 грн. - суму неповернутої фінансової допомоги (позики) з відповідача на користь позивача - як грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні нарахування та три відсотки річних не є процентами у розумінні статті 1048 Цивільного кодексу України, оскільки є відповідальністю за порушення грошового зобов'язання, а не платою за користування позикою.

У п. 7 ст. 1 ОСОБА_1 України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг наведено вичерпний перелік суб'єктів, на яких поширюється дія цього ОСОБА_1. Це учасники ринків фінансових послуг, до яких відносяться юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України та споживачі таких послуг. ОСОБА_1 України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг убачається, що сфера його дії за суб'єктним складом учасників обмежується учасниками ринку з надання фінансових послуг.

Зі змісту пунктів 6, 7 ст. 4 ОСОБА_1 України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , ст. 1046 Цивільного кодексу України випливає, що така послуга як надання коштів у позику, яка відносяться до фінансових послуг, може надаватися не тільки фінансовими установами, які є учасниками ринку з надання фінансових послуг, або юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але й фізичними особами, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Договір позики є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких є будь-які фізичні або юридичні особи, оскільки Цивільний кодекс України не містить жодного виключення як щодо суб'єктного складу, так і щодо права на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких і порядок їх одержання встановлюється договором.

Таким чином, Закон України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб'єктів - учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб - суб'єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами статей 1046 - 1048 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 549 Цивільного кодексу України неустойку (штраф, пеню) визначає як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема такі як сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано Відповідачу до стягнення 4 880 350,64 грн. інфляційних втрат за період з 16.06.2016р. по 30.11.2018р., а також 1 131 110,49 грн. 3% річних за період з 16.06.2016р. по 20.12.2018 р.

Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу Ліга-Закон . Розрахунок виконано вірно, що не перевищує сум можливого стягнення. Стягненню підлягає 4 880 350,64 грн. інфляційних нарахувань та 1 131 110,49 грн. - 3% річних з простроченої суми на користь Позивача за спірний період.

Стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такі способи захисту порушеного права особи як присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Також Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 2 292 622,95 грн. за період з 16.06.2016р. по 15.12.2016р.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004р. порушено провадження у справі №01/1494 про банкрутство відкритого акціонерного товариства Черкасиобленерго , яке в подальшому було перейменоване у публічне акціонерне товариство Черкасиобленерго , введений мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів.

Наразі провадження у справі №01/1494 про банкрутство публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго у процедурі розпорядження майном боржника і дія мораторію на задоволення майнових вимог кредиторів тривають за правилами ОСОБА_1 України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції, чинній до 19 січня 2013 року. Частина 4 ст. 12 цього ОСОБА_1 передбачає, зокрема, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Спеціальним законом, яким є Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції, чинній до 19 січня 2013 року, встановлена і є чинною заборона протягом дії мораторію на задоволення майнових вимог кредиторів нараховувати неустойки (штраф, пеню) та застосовувати інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань безвідносно до часу їх (зобов'язань) виникнення.

За таких обставин та дії мораторію в банкрутному провадженні стосовно відповідача, позивач не має права на нарахування і стягнення з відповідача пені у сумі 2 292 622,95 грн., тому в задоволенні вимоги про стягнення пені слід відмовити.

Стосовно поновлення строку позовної давності на стягнення пені.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки позивач не має права на нарахування відповідачу і стягнення з нього заявленої у позові пені, тому у суду немає підстав для застосування до цієї вимоги встановленої п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовної давності в один рік.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Відповідно до приписів ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини в суспільстві.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з Відповідача на користь Позивача належить стягнути 315 171,92 грн. судового збору.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відповідача: публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго , м. Черкаси, вул. Гоголя, 285, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22800735, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: публічного акціонерного товариства Азот , м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, буд. 72, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00203826, номер рахунку в банку невідомий.

15 000 000 грн. сума неповернутої фінансової допомоги, 4 880 350,64 грн. інфляційних втрат, 1 131 110,49 грн. - три проценти річних та 315 171,92 грн. судового збору.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 15.04.2019р.

Суддя Г.М. Скиба