Ухвала

від 11.04.2019 по справі 913/78/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

11 квітня 2019 року Справа № 913/78/19

Провадження №19/913/78/19

Розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продан" (вул. Старотаганрогська, 2 б, м. Старобільськ, Луганська область, 92703)

до Фізичної особи - підприємця Подейка Олександра Володимировича (АДРЕСА_1

про стягнення 313743 грн 31 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання - Сокрута Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продан" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Подейка Олександра Володимировича про стягнення заборгованості в сумі 313743 грн 31 коп.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на те, що 30.03.2018 між ТОВ "Продан", як зберігачем, та Луганською митницею ДФС, як поклажодавцем, укладено договір №35 на послуги зі зберігання майна. Відповідно до п.1.2 договору між ТОВ "Продан" та Фізичною особою - підприємцем Подейком Олександром Володимировичем 09.07.2018 укладено договір на послуги зі зберігання майна, за яким останній прийняв на себе зобов'язання надати послуги щодо зберігання живих тварин. Факт приймання - передачі майна великої рогатої худоби у кількості 25 голів на загальну суму 149700 грн 00 коп. підтверджується відповідним актом від 09.07.2018. 17.08.2018 Луганською митницею ДФС проведено позапланову інвентаризацію за результатами якої встановлено відсутність майна - великої рогатої худоби.

Ухвалою суду від 27.02.2019 відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 27.03.2019.

Ухвалою суду від 27.03.2019 відкладено розгляд справи в підготовчому провадженні на 11.04.2019.

08.04.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов лист б/н від 05.04.2019, в якому він просить розглянути справу без його участі.

Клопотання розглянуто та задоволено судом. Лист долучено до матеріалів справи.

Представники сторін в судове засідання 11.04.2019 не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Суд, розглянувши матеріали справи, зазначає наступне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Так, за змістом п.1 ч.1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З аналізу наведеного вище пункту вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

09.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Продан (поклажодавець) та Подейком Олександром Володимировичем (зберігач) як громадянином укладено договір на послуги зі зберігання майна, відповідно до п.1.1 якого, поклажодавець замовляє, а зберігач приймає на себе зобов'язання надати послуги щодо зберігання живих тварин, які згідно зі ст.180 Цивільного кодексу України, є особливим об'єктом цивільних справ. На них поширюється правовий режим речі, тобто майна. Зберігач зобов'язується зберігати та утримувати (годувати, надавати ветеринарну допомогу) зазначених тварин для розв'язання поклажодавцем питання про подальше розпорядження майном.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, або до повного виконання сторонами договірних зобов'язань (п.6.1 договору).

Згідно з актом приймання - передачі, майно за договором, також, передано позивачем фізичній особі Подейку О.В. на зберігання.

Тобто правовідносини виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю Продан та громадянином Подейком Олександром Володимировичем.

За положеннями ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Відповідно до ст.943 ЦК України зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто. Зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду. Про передання речі на зберігання іншій особі зберігач зобов'язаний своєчасно повідомити поклажодавця. У разі передання зберігачем речі на зберігання іншій особі умови договору зберігання є чинними і первісний зберігач відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання.

За змістом частини 2 статті 936 ЦК України професійним зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності.

У той же час слід зазначити, що норми, що містила б вичерпний перелік тих, кого можна вважати професійними зберігачами, у цивільному законодавстві України не існує.

Відтак, на думку суду, до цієї категорії осіб слід відносити суб'єктів, які мають достатній обсяг дієздатності, зареєстровані суб'єктом господарювання, надають послуги зі зберігання, що не суперечать законодавству. Крім того, в установчих документах зазначених осіб послуга зберігання повинна передбачатися як єдина або основна мета діяльності підприємства.

У той же час зі змісту наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про види діяльності відповідача вбачається, що інформація про надання послуг зі зберігання відсутня.

Отже відповідач не є професійним зберігачем майна в розумінні ст.936 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу (далі - ГК) України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Згідно з частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

У відповідності з частиною першою статті 58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Набуття статусу підприємця не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи. Натомість, згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Таким чином, цивільні права й обов'язки фізичної особи набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.

Отже наявність у Подейка Олександра Володимировича статусу підприємця з 14.02.2006 не може свідчити про те, що з моменту його державної реєстрації як фізичної особи - підприємця він виступає в такій якості у спірних правовідносинах.

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 749/230/15-ц, від 03 жовтня 2018 у справі №904/1182/17, від 13.03.2018 у справі №306/2004/15-ц.

Згідно з п.1 ч.1, ч.4 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з п.2 ч.2 ст.185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Суд звертає увагу позивача на наслідки закриття провадження у справі, передбачені чинним законодавством України, а саме - недопустимість повторного звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (ч.3 ст.231 ГПК України).

Згідно з ч.2 ст.123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

При зверненні з позовом до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 4706 грн 55 коп. (квитанція №2 від 30.01.2019 на суму 4705 грн 05 коп., квитанція №0.0.1274334802.1 від 20.02.2019 на суму 1 грн 50 коп.), який може бути повернутий заявнику з державного бюджету України відповідною ухвалою за його клопотанням.

Керуючись ст.ст.185, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Закрити провадження у справі №913/78/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продан" до Фізичної особи - підприємця Подейка Олександра Володимировича про стягнення 313743 грн 31 коп.

Ухвала набрала законної сили 16.04.2019 відповідно до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя Т.В. Косенко