Рішення

від 03.04.2019 по справі 916/2964/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2964/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (на підставі довіреності);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства „Одесаобленерго» (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 Б);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Рольф-2016» (03680, м. Київ, вул. Довженка, 3)

про стягнення 592849,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 29.12.2018 року Акціонерне товариство „Одесаобленерго» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Рольф-2016» , в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 592849,88 грн., з яких 313931,12 грн. - попередня оплата за непоставлений товар, 200042,21 грн. - пеня, 24070,47 грн. - штраф та 54806,09 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, а також судовий збір.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов п. 4.1 договору №01/18/05/2017 від 18.05.2017р., укладеного між сторонами у справі, а саме щодо передачі товару в повному об'ємі на протязі 20 днів з моменту підписання специфікації, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду про стягнення сплаченої попередньої оплати у розмірі 313931,12 грн., на яку нараховано пеню, штраф та проценти за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду від 03.01.2019 року, за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2964/18 за правилами загального позовного провадження та призначено розгляд справи на 30.01.2019 року

У судовому засіданні від 30.01.2019 року судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 20.02.2019 року.

Ухвалою суду від 20.02.2019 року, в порядку ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів. Крім того, даною ухвалою суду, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, судом було відкладено підготовче засідання на 22.03.2019 року.

Ухвалою суду від 22.03.2019 року, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 03.04.2019 року.

У судовому засіданні від 03.04.2019 року позивач заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач - ТОВ „Рольф-2016» про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 03.01.2019 року, у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою у довідках поштової установи «За нерозшуком» , а також відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки представника ТОВ „Рольф-2016» у судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні від 03.04.2019 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 15.04.2019 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Як встановлено матеріалами справи, 18.05.2017 року між ТОВ „Рольф-2016» (надалі - постачальник) та ПАТ Одесаобленерго (надалі - покупець), в подальшому змінено організаційно-правову форму на акціонерне товариство, укладено договір №01/18//05/2017 (надалі - договір), згідно умов якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити товар, а покупець зобовязався в порядку та на умовах, визначених цим договором, оплатити і прийняти такий товар.

Відомості про товар: брус, дошка (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору загальна кількість, асортимент та вартість товару, що постачається за цим договором визначаються специфікаціями, які складаються на момент поданої заявки на закупівлю товару і з моменту їх підписання сторонами, стають невід'ємною частиною цього договору.

За умовами п. 3.3 договору, загальна вартість договору складає 898 080,00 грн. з ПДВ.

Товар, що є предметом поставки за цим договором, постачається покупцю на умовах DDP Інкотермс 2010. Місце поставки м. Одеса, вул. Новикова, 13, склад ПАТ "Одесаобленерго" або інше місце, яке вкаже покупець.

Умовами п. 4.1 договору сторони встановили, що термін поставки кожної партії товару - 20 днів з моменту підписання Специфікації. У разі необхідності подовження терміну він визначається сторонами додатково та фіксується у специфікації, підписаної обома сторонами.

Пунктом 5.1 договору визначено, що розрахунок за цим договором між постачальником і покупцем проводиться шляхом попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника авансу у розмірі 100% від вартості партії товару, згідно наданого постачальником рахунку, за умов його відповідності специфікації Рахунок виставляється постачальником після отримання від покупця заявки за наявності в нього фактичного обсягу видатків на закупівлю. Сплачений аванс використовується постачальником виключно на закупівлю товару, передбаченого цим договором, протягом одного місяця після сплати авансу.

У відповідності до п. 6.1 договору, приймання товару за кількістю і якістю проводиться покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю №П-6, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_2 СРСР від 15.06.1965р. та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю №П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_2 СРСР від 25.04.1966р.

Відповідно до п. 9.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного вичерпання суми договору, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Як стверджує позивач, відповідачем було виставлено рахунки-фактури, а саме: №СФ-0000101 від 25.05.2017р. на суму 61687,20 грн., №СФ-0000102 від 25.05.2017р. на суму 35520,00 грн., №СФ-0000125 від 20.06.2017р. на суму 107406,00 грн., №СФ-0000126 від 20.06.2017р. на суму 37500,00 грн., №СФ-0000179 від 16.08.2017р. на суму 231720,00 грн. та №СФ-0000178 від 16.08.2017р. на загальну суму 2220,00 грн. (а.с. 22, 27, 30, 34, 36, 38).

Як встановлено матеріалами справи, в подальшому, зазначені вище рахунки, згідно платіжних доручень: №10092460 від 31.05.2017р. на суму 61687,20 грн., №10092458 від 31.05.2017р. на суму 35520,00 грн., №10095529 від 27.06.2017р. на суму 107406,00 грн., №10095526 від 27.06.2017р. на суму 37500,00 грн., №10103546 від 30.08.2017р. на суму 193100,00 грн. та №10103457 від 30.08.2017р. на суму 2220,00 грн. (а.с. 23, 28, 31, 35, 37, 39).

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що:

- товар, який був оплачений позивачем 31.05.2017р. згідно рахунку-фактури №СФ-0000101 від 25.05.2017р. був поставлений відповідачем не в повному обсязі та з порушенням строку встановленого п. 4.1 договору, а саме: 14.09.2017р. за видатковою накладною №РН-0000185 від 14.09.2017р. було передано позивачу товар вартістю 3533,28 грн., 22.12.2017р. за видатковою накладною № РН-0000275 було передано товар вартістю 8692,80 грн., 28.12.2017р. за видатковою накладною № РН-0000277 від було передано позивачу товар вартістю 3600,00 грн. Докази поставки залишку оплаченого товару на суму 45861,12 грн. в матеріалах справи відсутні;

- товар, який був оплачений 31.05.2017р. згідно рахунку-фактури №СФ-0000102 від 25.05.2017р. був поставлений відповідачем не в повному обсязі та з порушенням строку встановленого п. 4.1 договору, а саме: 14.09.2017р. за видатковою накладною №РН-0000188 було передано позивачу товар вартістю 22200,00 грн. Докази поставки залишку оплаченого товару на суму 13320,00 грн. в матеріалах справи відсутні;

- товар, який був оплачений 27.06.2017р. згідно рахунку-фактури СФ-0000125 від 20.06.2017р. був поставлений не в повному обсязі та з порушенням строку встановленого п. 4.1 договору, а саме: 14.09.2017р. за видатковою накладною №РН-0000187 було передано позивачу товар вартістю 65616,00 грн., 22.12.2017р. за видатковою накладною №РН-0000276 було передано товар вартістю 17640,00 грн. Докази поставки залишку оплаченого товару на суму 24150,00 грн. в матеріалах справи відсутні;

- доказів поставки товару, який був оплачений 27.0б.2017р. згідно рахунку-фактури СФ-0000126 від 20.06.2017р. в матеріалах справи не міститься;

- доказів поставки товару, який був частково оплачений 30.08.2017р. на суму 193100,00 грн. згідно рахунку-фактури СФ-0000179 від 16.08.2017р. в матеріалах справи не міститься;

- товар, який був оплачений 30.08.2017р., згідно рахунку-фактури СФ-0000178 був поставлений з порушенням строку встановленого п. 4.1 договору, а саме: 10.10.2017р. за видатковою накладною №РН-0000202 було передано позивачу товар вартістю 2220,00 грн.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Як вбачається із наданих позивачем доказів, він звернувся до відповідача з письмовою вимогою вих. №08/13-291 від 19.06.2018 року (а.с.41), згідно якої, зокрема, зазначив про порушення відповідачем договірних зобов'язань, про звернення до суду та зазначав про існуючу заборгованість та необхідність розгляду даної вимоги впродовж 3-х днів з дати отримання листа.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до п.7.7 договору, якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений у п. 4.1 договору строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 10% річних від суми попередньої оплати за кожен день користування чужими грошовими коштами до їх повернення (або передання товару).

За результатами розгляду справи судом встановлено, що згідно укладеного між сторонами у справі договору на підставі відповідних рахунків-фактур за період з 25.05.2017р. по 16.08.2017р. позивачем було сплачено відповідачу грошові кошти у розмірі 437433,20 грн.

Отже, оскільки доказів поставки товару за договором №01/18/05/2017 від 18.05.2017р. на суму 313931,12 грн. або повернення передоплати відповідачем у зазначеному розмірі, в порушення вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, не надано, суд вважає позовні вимоги АТ „Одесаобленерго» про стягнення з відповідача 313931,12 грн., як суми попередньої оплати, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення неустойки у вигляді пені та штрафу, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ч.ч. 4-6 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За умовами п.7.3 договору при порушені строків поставки товару, допоставки або термінів заміни неналежної якості товару відповідно, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості товару (продукції) з якої допущено прострочення поставки за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару.

За приписами ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Отже, з урахуванням приписів ст. 231 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що стосовно спірних правовідносин законом розмір штрафних санкцій не встановлено, отже необхідною умовою їх нарахування та стягнення є визначення підстав сплати та розміру санкцій в договорі, укладеному між сторонами.

Враховуючи, що сторонами за взаємною згодою, шляхом свого волевиявлення, було передбачено у договорі №01/18/05/2017 від 18.05.2017р. сплату неустойки у вигляді пені та штрафу за порушення саме строків поставки товару, суд вважає правомірним звернення позивача до суду з відповідними вимогами.

Суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої за порушення поставки товару у розмірі 200 042,21 грн. та штрафу у розмірі 24 070,47 грн. (а.с. 12-13), вважає їх вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 54 806,09 грн., суд зазначає таке.

Так, відповідач несе відповідальність, передбачену ч.3 ст. 693 Цивільного кодексу України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Зазначена позиція цілком підтримується судовою практикою, а також викладена у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

У відповідності до п.7.7 договору, якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений у п. 4.1 договору строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 10% річних від суми попередньої оплати за кожен день користування чужими грошовими коштами до їх повернення (або передання товару).

За таких обставин, перевіривши розрахунок позивача щодо визначення розміру процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 54 806,09 грн. (а.с. 12-13), нарахованих у відповідності до п.7.7 договору, суд вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 313931,12 грн. попередньої оплата за непоставлений товар, 200042,21 грн. пені, 24070,47 грн. штрафу та 54806,09 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8892,73 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Рольф-2016» (03680, м. Київ, вул. Довженка, 3; код ЄДРПОУ 40636049) на користь Акціонерного товариства „Одесаобленерго» (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 Б; код ЄДРПОУ 00131713) 313931/триста тринадцять тисяч дев'ятсот тридцять одна/грн.12 коп. попередньої оплата за непоставлений товар, 200042/двісті тисяч сорок дві/грн. 21 коп. пені, 24070/двадцять чотири тисячі сімдесят/грн. 47 коп. штрафу та 54806/п'ятдесят чотири тисячі вісімсот шість/грн. 09 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та 8892/вісім тисяч вісімсот дев'яносто дві/грн. 73 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15 квітня 2019 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська