Рішення

від 11.04.2019 по справі 916/425/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/425/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В. А.

розглянувши справу №916/425/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТАГРОСТАР» (54008, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39885903)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Дружба народів» (67642, Одеська область, Біляївський район село Яськи, вул.. Центральна, 7, код ЄДРПОУ 05528817)

про стягнення 12 872,40грн.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТАГРОСТАР» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Дружба народів» про стягнення заборгованості у сумі 12 872,40грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості товару отриманого за накладної №б/н від 19.04.2018р..

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.02.2019р. було відкрито провадження по справі №916/425/19. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомлення про вручення від 28.02.2019р.(вх. ГСОО №13533/19 від 29.03.2019р.). Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив .

Як вказує позивача, 19 квітня 2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТАГРОСТАР» передало у власність Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Дружба народів» товар Мікро-Мінераліс (Універсальний Плюс) у кількості 120л. на суму 12 872,40грн., що підтверджується до довіреністю №47 від 19.04.2018р. та накладною №б/н від 19.04.2018р. підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою печатками підприємств.

Проте, відповідача своє зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару не виконав в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 12 872,40грн.

03.12.2018р. позивач направив на адресу відповідача претензію №1 від 03.12.2018р. з вимогою сплатити вартість отриманого товару. Зазначена претензія була отримана відповідачем 12.12.2018р. проте залишена останнім без відповіді та задоволення.

Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару, Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТАГРОСТАР» звернулося до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Дійсно, згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, для правочинів (за змістом ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма. Разом з тим, згідно ст. 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у томі числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи 19 квітня 2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТАГРОСТАР» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю агрофірма «Дружба народів» товар Мікро-Мінераліс (Універсальний Плюс) у кількості 120л. на суму 12 872,40грн., що підтверджується до довіреністю №47 від 19.04.2018р. та накладною №б/н від 19.04.2018р. підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою печатками підприємств. За таких обставин, у Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Дружба народів» виникло зобов'язання перед Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТАГРОСТАР» щодо оплати його вартості, яке виконано не було.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТАГРОСТАР» щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений за накладної №б/н від 19.04.2018р. товару в сумі 12 872,40 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТАГРОСТАР є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТАГРОСТАР» (54008, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39885903) до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Дружба народів» (67642, Одеська область, Біляївський район село Яськи, вул.. Центральна, 7, код ЄДРПОУ 05528817) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Дружба народів» (67642, Одеська область, Біляївський район село Яськи, вул.. Центральна, 7, код ЄДРПОУ 05528817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТАГРОСТАР» (54008, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39885903) заборгованість в сумі 12 872 (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят дві)грн. 40коп. та судовий збір в сумі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна)грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16 квітня 2019 р.

Суддя К.Ф. Погребна