Рішення

від 15.04.2019 по справі 917/263/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2019 Справа № 917/263/19

м. Полтава

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Техком", вул. Квітки Цісик, 14, кім. 3, м. Полтава

до Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод", вул. Зіньківська, 6, м. Полтава, 36014

про стягнення 12668,40 грн.

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Техком" (далі - позивач/ ТОВ "ТД Техком") звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" (далі - відповідач/ ПрАТ "Полтавський турбомеханічний завод") 12668,40 грн. передоплати за товар. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки, укладеного між сторонами у спрощеній формі.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Сторони належним чином повідомлені про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження у справі, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідач відзиву на позов не надав, про наявність поважних причин неподання відзиву на позов суду не повідомив, в зв'язку з цим відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України спір вирішується за наявними матеріалами справи.

Рішення приймається в порядку ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач стверджує та відповідач не заперечує, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом обміну листами і підтвердженням прийняття до виконання замовлень.

Так, 01.08.2018 позивач звернувся до відповідача з листом (електронною поштою), в якому містилося прохання повідомити про можливість поставки товару (лопасть вентилятора 35.01.00.01-006 - 30 шт., корпус коробки клапанів ЦВД 33.00.00.02-026 - 5 шт., корпус коробки клапанів ЦНД 34.06.00.01-008 - 5 шт.) та виставити рахунок на передоплату (копія листа - в матеріалах справи).

У відповідь на вказаний лист відповідачем електронною поштою було виставлено позивачу рахунок на оплату № КППТМ013707 від 01.08.2018 на суму 20670,84 грн. (копія листа ел. пошти та рахунку - в матеріалах справи).

В свою чергу позивач оплатив відповідачу виставлений рахунок платіжним дорученням № 8959 від 02.08.2018 на суму 20670,84 грн. (копія платіжного доручення та виписки банку з рахунку позивача за 02.08.2018 - в матеріалах справи).

Позивач стверджує, що відповідачем поставлено лише частину оплаченого товару на суму 15864,84 грн. На підтвердження поставки позивачем надано копію видаткової накладної № 1274-7 від 07.08.2018.

20.08.2018 позивач звернувся до відповідача з листом (електронною поштою), в якому містилося прохання повідомити про строк поставки наступної партії товару (корпус теплообмінника ЦВД 32.19.00.02-014 - 6 шт., корпус теплообмінника ЦНД 32.19.00.01-004 - 6 шт.) та виставити рахунок па передоплату (копія листа - в матеріалах справи).

На вказаний лист відповідачем було виставлено рахунок на оплату № КППТМ013847 від 22.08.2018 на суму 7862,40 грн.

На підставі вказаного рахунку позивач перерахував відповідачу 2620,80 грн. платіжним дорученням № 9064 від 22.08.2018 та 5241,60 грн. платіжним дорученням № 9072 від 27.08.2018 (копії платіжних доручень та відповідних банківських виписок - в матеріалах справи.

Проте, як зазначає позивач, відповідачем взагалі не було поставлено товар вказаний у рахунку № КППТМ013847 від 22.08.2018.

Тобто, позивачем в рахунок попередньої оплати було перераховано кошти на загальну суму 28533,24 грн. (20670,84+2620,80+5241,60). В свою чергу відповідачем поставлено товар лише на суму 15864,84 грн. (видаткова накладна № 1274-7 від 07.08.2018).

Отже, відповідачем недопоставлено позивачу товару на суму 12668,40 грн. (28533,24 грн. - 15864,84 грн.)

Наявність з боку відповідача заборгованості на вказану суму також підтверджується двохстороннім актом звірки взаємних розрахунків (копія акту - в матеріалах справи), який підписано відповідачем.

Листом від 29.01.2019 вих. № 19 позивач просив відповідача перерахувати йому попередню оплату у розмірі 12668,40 грн. до 05.02.2019 (копія листа-вимоги та докази його направлення - в матеріалах справи).

На вказаний лист-вимогу позивача відповідач листом № 12/16-002166 від 01.03.2019 повідомив, що згідно даних його бухгалтерського обліку, ТОВ "ТД Техком" дійсно було здійснено передоплату АТ "Полтавський турбомеханічний завод" на суму 12668,40 грн. за поставку товарів.

20.02.2019 АТ "Полтавський турбомеханічний завод" в рамках кримінального провадження № 12017170000000481 від 06.11.2017 було подано цивільний позов на відшкодування збитків, завданих заводу діями контрагентів, в тому числі й ТОВ "ТД Техком".

В зв'язку з цим, у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України та ст. ст. 594-597 Цивільного кодексу України, АТ "Полтавський турбомеханічний завод" користується правом притримання щодо вищезазначених грошових коштів до прийняття рішення судом.

Тобто, відповідач вказану вимогу позивача не виконав, суму передоплати позивачу не повернув.

В зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача частину передоплати в сумі 12668,40 грн.

Відповідач жодних заперечень на позов не надав.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Оглядовим листом Вищого Господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносин поставки.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Судом встановлено, що позивачем здійснено передоплату на рахунок відповідача на загальну суму 28533,24 грн. В свою чергу відповідач за видатковою накладною № 1274-7 від 07.08.2018 поставив позивачу товар лише на суму 15864,84 грн. Докази поставки товару на решту суми передоплати в матеріалах справи відсутні.

Отже, відповідачем недопоставлено позивачу товару на суму 12668,40 грн.

Позивач правомірно звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми передоплати в розмірі 12668,40 грн. Докази повернення відповідачем частини передоплати в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 12668,40 грн. попередньої оплати за недопоставлений товар нормативно та документально обгрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

Щодо викладених у листі відповідача обставин відносно кримінального провадження в рамках якого відповідачем було подано цивільний позов на відшкодування збитків, завданих заводу діями контрагентів, в тому числі й ТОВ "ТД Техком", суд зазначає наступне.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження відкриття вказаного кримінального провадження та подання відповідачем цивільного позову.

Позивач у письмових поясненнях від 11.03.2019 зазначає, що кримінальне провадження № 12017170000000481 від 06.11.2017 знаходиться на стадії досудового розслідування; обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017170000000481 від 06.11.2017 до суду не направлявся.

Посилання відповідача у листі адресованому позивачу на притримання суми передоплати до прийняття рішення по цивільному позову відповідно до ст. 224 ГК України та ст. ст. 594-597 ЦК України є безпідставним, оскільки згідно ст. 546 ЦК України притримання є одним із видів забезпечення зобов'язання. За ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України).

Оскільки притримання суми передоплати в забезпечення зобов'язання з відшкодування збитків в законі прямо не передбачено, то для застосування притримання як способу забезпечення зобов'язання, сторони повинні передбачити такі умови в договорі, в іншому випадку - правочин є нікчемним (тобто таким, що не створює жодних правових наслідків).

Оскільки сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, умови забезпечення зобов'язання шляхом притримання передоплати сторонами не було погоджено у письмовій формі. Отже, підстави для притримання відповідачем частини передоплати відсутні.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до господарського суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

Крім цього, позивач у позовній заяві просить суд приймаючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати, зазначити в рішенні про нарахування встановленого індексу інфляції за час прострочення та нарахування 3 % річних від простроченої суми (сума боргу * 3% річних /365/ 100% * кількість днів) до моменту виконання рішення суду.

Згідно ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Суд вважає, що зазначення в рішенні про нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму передоплати до моменту його виконання може ускладнити виконання такого рішення органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення. І оскільки таке зазначення згідно ч. 10 ст. 238 ГПК України є правом а не обов'язком суду, суд відхиляє вказане клопотання позивача.

При цьому, суд роз'яснює позивачу, що відмова в задоволенні клопотання про зазначення у рішенні про нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму передоплати до моменту виконання такого рішення не позбавляє його права на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за час прострочення зобов'язання з повернення передоплати.

У позовній заяві позивачем було вказано, що сума його витрат на професійну правничу допомогу становить 6500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

13.03.2019 від позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

В якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду:

- копію договору № 01-29/01/19 про надання правової допомоги від 29.01.2019, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 бюро "Олени Панченко" (далі - договір);

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 471 від 27.06.2006 виданого ОСОБА_2;

- ордер серії ПТ № 121051 від 05.03.2019;

- акт виконаних робіт № 1 від 07.03.2019, складеного між позивачем та ОСОБА_1 бюро "Олени Панченко";

- детальний опис робіт (наданих послуг);

- рахунок № 13/19 від 26.02.2019 виписаний ОСОБА_1 бюро "Олени Панченко" позивачу на оплату послуг за надання правничої допомоги;

- платіжне доручення № 10094 від 26.02.2019 на сплату позивачем ОСОБА_1 бюро "Олени Панченко" 4500,00 грн.

Наданими доказами підтверджується факт надання позивачу послуг з правової допомоги ОСОБА_1 бюро "Олени Панченко" у справі № 917/263/19 в Господарському суді Полтавської області, вартістю 4500 грн., а також факт оплати позивачем вказаної вартості послуг з правової допомоги ОСОБА_1 бюро "Олени Панченко".

Відповідач не надав суду заперечень щодо розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн. покладаються на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" (вул. Зіньківська, 6, м. Полтава, 36014; код ЄДРПОУ 00110792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Техком" (вул. Квітки Цісик, 14, кім. 3, м. Полтава; код ЄДРПОУ 34411761) 12668 грн. 40 коп. передоплати, 1921 грн. 00 коп. судового збору, 4500 грн. 00 коп. витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.С. Семчук