Рішення

від 15.04.2019 по справі 340/77/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/77/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Олександрівської селищної ради Олександрівського району Кіровоградської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Олександрівської селищної ради Олександрівського району Кіровоградської області щодо відмови їй у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_2, смт. Олександрівка Олександрівського району Кіровоградської області;

- зобов'язати Олександрівську селищну раду Олександрівського району Кіровоградської області повторно розглянути її заяву від 28 листопада 2018 року, з виданням за результатами такого розгляду рішення згідно ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.11.2017, виданого приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Котляренко Ю.І. вона отримала у власність житловий будинок, з надвірними та побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_2. Також зазначає, що відповідно до рішення Виконавчого комітету селищної ради Народних Депутатів №342 від 19.09.1996 року було передано у приватну власність безоплатно земельну ділянку для ведення підсобного господарства ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 розміром 0,23 га. В подальшому, 24.01.1997 року на підставі договору купівлі-продажу посвідченого державним нотаріусом її дідусь ОСОБА_5 придбав житловий будинок, з надвірними та побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (що підтверджується записом в домовій книзі). Відповідно до акту про винесення в натуру земельної ділянки індивідуального забудовника представником районної архітектури на основі рішення виконкому Олександрівської Ради народних депутатів від 23.07.1998 року №216 встановлено в натурі межі присадибної земельної ділянки, виділеної її дідусю ОСОБА_5 Межі земельної ділянки закріплені в генплані забудови земельної ділянки загальною площею 0,23 га (що підтверджується записом в домовій книзі). В свою чергу, в технічних паспортах на вказаний садибний (індивідуальний) житловий будинок зазначено план земельної ділянки з встановленням меж та її розміру. Дана земельна ділянка використовувалася на протязі тривалого часу її сім'єю для ведення садівництва та обслуговування житлового будинку. У зв'язку із спадкуванням нею вказаного домоволодіння, 28.11.2018 року до Олександрівської селищної ради Олександрівського району Кіровоградської області подано заяву про надання на підставі ст.ст.118, 121 ЗК України дозволу на розроблення документації із землеустрою відповідно до вимог ст.25 Закону України "Про землеустрій" щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації. При цьому, зазначала, що до заяви було додано: копії паспорта, РНОКПП, свідоцтва про право на спадщину за законом, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, сертифікату відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам КД 000463, рішення Олександрівської селищної ради, які підтверджують користування протягом тривалого часу її сім'єю земельною ділянкою по АДРЕСА_2 та графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (викопіювання з картографічних матеріалів з відображенням просторового розміщення земельної ділянки, її меж та орієнтовного розміру. Однак, відповідно до витягу з протоколу №33 засідання тридцять третьої сесії сьомого скликання від 21.12.2018 року їй відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Позивач, не погоджуючись з такою відмовою, наполягаючи на тому, що нею виконано всі вимоги, передбачені законодавством для отримання дозволу та у відповідача не було законних підстав для відмови у наданні їй дозволу, просить суд зобов'язати відповідача повторно розглянути її заяву від 28.11.2018 р. з виданням за результатами такого розгляду рішення згідно ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Відповідач в письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.85-87), заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на те, що на пленарному засіданні 33 сесії селищної ради яка відбулась 21.12.2018 р. був розглянутий проект рішення "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення садівництва по вул. Чкалова,110 в смт. Олександрівка". За вказаний проект рішення проголосувало "за" - 2 особи, "проти" - 7, "утрималось" - 7, "не голосували" - 3. Таким чином даний проект рішення не набрав достатньої кількості голосів необхідних для його прийняття та відповідно до п.п.3.10.5 Регламенту вважається відхиленим, оскільки рішення, що не одержали потрібної кількості голосів депутатів, відхиляються. Відповідач вважає, що селищна рада не вчиняла жодних дій щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а тому позовні вимоги в цій частинні задоволенню не підлягають. Що стосується вимоги позивача про зобов'язання повторно розглянути її заяву про надання дозволу, відповідач вважає, оскільки позивач не звертався до відповідача з заявою щодо повторного розгляду даного питання, а Олександрівська селищна рада не відмовляла позивачу у вчиненні вказаної дії, тому позовні вимоги в цій частині є передчасними та не підлягають задоволенню.

Сторони в судове засідання не з'явились, повідомленні належним чином про дату, час та місце розгляду справи (а.с.129). Від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження (а.с.128, 130).

Враховуючи викладене, а також з урахуванням приписів ч.3 ст.194 КАС України, суд визнав за можливе здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.11.2017, виданого приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Котляренко Ю.І., ОСОБА_6 (ОСОБА_1 а.с.55-56) отримала у спадщину житловий будинок, з надвірними та побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12).

Згідно з рішенням Виконавчого комітету селищної Ради Народних Депутатів №342 від 19.09.1996 року було передано у приватну власність безоплатно земельну ділянку для ведення підсобного господарства ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2, розміром 0,23 га. (а.с.25).

В подальшому 24.01.1997 року на підставі договору купівлі - продажу посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_5 (дідусь - позивача) придбав житловий будинок, з надвірними та побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується записом в домовій книзі (а.с.42).

Відповідно до акту про винесення в натуру земельної ділянки індивідуального забудовника представником районної архітектури на основі рішення виконкому Олександрівської Ради народних депутатів від 23.07.1998 року №216 встановлено в натурі межі присадибної земельної ділянки, виділеної ОСОБА_5 Межі земельної ділянки закріплені в генплані забудови земельної ділянки загальною площею 0.23 га (а.с.29-30).

Між тим, в технічних паспортах на вказаний садибний (індивідуальний) житловий будинок зазначено план земельної ділянки з встановленням меж та її розміру (а.с.33-40).

Судом встановлено, що у зв'язку із спадкуванням ОСОБА_1 вказаного домоволодіння, 28.11.2018 року вона звернулась до Олександрівської селищної ради Олександрівського району Кіровоградської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації (а.с.10).

До вказаної заяви позивачем додані: копії паспорта, РНОКПП, свідоцтва про право на спадщину за законом, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, сертифікату відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам КД 000463, рішення Олександрівської селищної ради №124 від 29.07.2010, графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.11-24).

На пленарному засіданні тридцять третьої сесії Олександрівської селищної ради сьомого скликання, яке відбулося 21 грудня 2018 року був розглянутий проект рішення "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва по АДРЕСА_2 в смт. Олександрівка", однак за результатами рішення не прийнято, оскільки даний проект не набрав достатньої кількості голосів (а.с.81-83, 88).

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, частинами 1, 2, пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. в ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказана норма кореспондується із положеннями ч.3 ст.123 Земельного кодексу України.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відтак, до повноважень відповідача належить розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передача таких земельних ділянок у власність або користування у порядку, передбачених ст.118, 123 ЗК України.

Із аналізу положень Земельного кодексу України слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, отримавши 28.11.2018 року заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності для ведення садівництва, відповідач згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України повинен був у місячний строк дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу. Відсутність протягом зазначеного строку відповіді визнавалася б мовчазною згодою на надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що фактично Олександрівською селищною радою Олександрівського району Кіровоградської області не здійснено належного розгляду заяви позивача та не прийнято з цього питання жодних рішень. Тобто, відповідач допустив протиправну бездіяльність при розгляді заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для садівництва.

Судом досліджено матеріали, які подавались позивачем разом з заявою, а саме: копії паспорта, РНОКПП, свідоцтва про право на спадщину за законом, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, сертифікату відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам КД 000463, рішення Олександрівської селищної ради №124 від 29.07.2010, графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Таким чином, позивач, при зверненні до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, подала всі необхідні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому, згідно з абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України особа може замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу - за принципом "мовчазної згоди" - лише за умови, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Запроваджений цією нормою принцип "мовчазної згоди" передбачає виключно право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу або відмови. Такий висновок сформулював Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 року (справа №806/3095/17).

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки Олександрівська селищна рада не вчиняла жодних дій щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, порушене право позивача має бути відновлено шляхом, визнання протиправною бездіяльність Олександрівської селищної ради щодо не розгляду у законодавчо встановлений строк заяви ОСОБА_1 про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Олександрівську селищну раду Олександрівського району Кіровоградської області повторно розглянути її заяву від 28 листопада 2018 року, з виданням за результатами такого розгляду рішення згідно ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону України "Про землеустрій" рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про землеустрій", землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил; діяльність у сфері землеустрою - наукова, технічна, виробнича та управлінська діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, що здійснюється при землеустрої.

Суб'єктами землеустрою відповідно до статті 4 цього Закону є органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Так, за змістом частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, орган місцевого самоврядування на етапі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розглядаючи відповідне клопотання громадянина, повинен перевірити відповідність місця розташування обраної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, бажане місце розташування земельної ділянки зазначається у викопіюванні з кадастрової карти (плану) або в інших графічних матеріалах, які подаються до клопотання та повинні ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки. Ці графічні матеріали є частиною документації із землеустрою, відповідно до статей 29, 50 Закону України "Про землеустрій".

Порядок розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про передачу у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності (ч.7 ст.118 Земельного кодексу України) передбачає наявність у відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування права вибору одного з рішень - надати дозвіл або відмовити у його наданні. Відповідне рішення орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає за результатами такої перевірки та у разі відповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель, проектів землеустрою, затверджених у встановленому законом порядку, надає громадянину дозвіл на розроблення проекту землеустрою, а в протилежному випадку - відмовляє у наданні такого дозволу.

У матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем перевірки заяви позивача на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України, як умови надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відповідно до п.п.2, 4, 10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що з огляду на визнання протиправною бездіяльність Олександрівської селищної ради щодо не розгляду у законодавчо встановлений строк заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва, порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за її заявою має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача розглянути заяву та прийняти рішення відповідно до вимог земельного законодавства.

При цьому, суд наголошує, що при розгляді заяви позивача, відповідач повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням встановлених судом обставин, а також правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

Дотримуючись порядку надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, установленого ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідач, за умови встановлення факту відсутності підстав для відмови у наданні такого дозволу (якими є невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку), повинен за заявою позивача прийняти рішення про надання такого дозволу.

Згідно ч.1, 3 ст.139 КАС України суд стягує на користь позивача здійснені документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. (а.с.3) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.77-79, 90, 132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1) до Олександрівської селищної ради Олександрівського району Кіровоградської області ( 27300, Кіровоградська область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Незалежності України, 42а, ЄДРПОУ: 04364035) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Олександрівської селищної ради Олександрівського району Кіровоградської області щодо не розгляду у законодавчо встановлений строк заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва.

Зобов'язати Олександрівську селищну раду Олександрівського району Кіровоградської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.11.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) здійснені нею судові витрати на оплату судового збору в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Олександрівської селищної ради Олександрівського району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 04364035) .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина