Ухвала

від 15.04.2019 по справі 1640/2650/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

15 квітня 2019 р.Справа № 1640/2650/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.,

суддів - Калитки О. М. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові клопотання Державної фіскальної служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства КОРОВАЙ до Головного управління ДФС у Полтавській області, Державної фіскальної служби України про скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -

В с т а н о в и л а:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 року задоволено адміністративний позов приватного підприємства КОРОВАЙ до ГУ ДФС у Полтавській області, ДФС України про скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.

01.04.2019 року означене судове рішення повторно оскаржено відповідачем ДФС України в апеляційному порядку. Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування заявленого клопотання заявник зазначає, що ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019 року у справі №1640/2650/18 апеляційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 повернуто ДФС України, оскільки апеляційна скарга підписана представником з-за відсутності підтвердження його повноважень на здійснення представництва.

Враховуючи вищевикладене, скаржник негайно усуває недоліки поданої апеляційної скарги у справі № 1640/2650/18 та надає довіреність, що посвідчує повноваження особи, яка підписала апеляційну скаргу.

Враховуючи, що подана апеляційна скарга у справі за формою та змістом відповідала вимогам ст. 296 КАС України, подана з дотриманням порядку, визначеного ст. 297 КАС України, і строків апеляційного оскарження, передбаченого ст. 295 КАС України, а також те, що розгляд даної справи має значний вплив для формування судової практики по справам з подібним предметом спору, скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарги на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення (ч. 2 ст. 295 КАС України).

Матеріалами справи посвідчується та обставина, що вперше з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції відповідач ДФС України звернувся в межах строку, визначеного ч. 1 ст. 295 КАС України.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019 року апеляційна скарга повернута скаржнику на підставі п. 1 ч. 4 ст. 298 КАС України. Означена ухвала разом із апеляційною скаргою отримана скаржником 04.03.2019 року, що підтверджується повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за поштовим ідентифікатором 6106411717626.

Апеляційна скарга подана відповідачем ДФС України повторно лише 01.04.2019 року.

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

В контексті наведеної норми поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У рішенні у справі "Рябих проти Росії" ( 980_172 ) (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X) Європейський Суд з прав людини визначився, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою.

Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі Пономарьов проти України (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Зі змісту пункту 52 рішення Устименко проти України випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача поважних причин для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

За цих підстав Європейський Суд з прав людини одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).

Отже, обставини, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною і встановлюються судом.

Приходячи до висновку про відмову у задоволенні заявленого відповідачем ДФС України клопотання, колегія суддів зазначає, що відповідачем не наведено доказів, які унеможливили звернення до суду із апеляційною скаргою лише 01.04.2019 року, після отримання ухвали суду повернення скарги 04.03.2019 року.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання поважними ті причини, що наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, та відмовляє у його задоволенні.

Частинами 2 та 3 статті 298 КАС України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Апеляційна скарга залишається без руху < > у випадку, якщо вона подана після закінчення строків < >, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга Міністерства оборони України відповідно до положень частини 3 статті 298 КАС України підлягає залишенню без руху та скаржнику слід надати строк для визначення інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження означеного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 121, ст.ст. 299, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Відмовити у задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року по справі № 1640/2650/18.

Ухвала Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Мельнікова Л.В. Судді (підпис) (підпис)Калитка О.М. Калиновський В.А.