Рішення

від 25.06.2007 по справі 8231-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

8231-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

25.06.2007Справа №2-20/8231-2007

За позовом : Приватного підприємства "Південно-Кримське бюро подорожей", м. Ялта, вул. Комунарів 7А

До відповідача : Державного підприємства "Кримське республіканське протизсувне управління", м. Ялта, вул. Горького 30  

Про спонукання  до виконання  обов'язків по договору  

Суддя   Луцяк М.І.

представники:

Від позивача: Стариков С. А.,

Від відповідача  :  Руденко В. П., дов-ть від 09.01.07 р. № 4

Обставини справи:

Позивач – Приватне підприємство "Південно-Кримське бюро подорожей» звернувся у Господарський суд АР Крим  з позовною заявою до Державного підприємства "Кримське республіканське протизсувне управління" та просив  визнати неправомірним розірвання договорів № 220, № 220-Ф, № 220-В, № 220-Н від 20 червня 2003 року в односторонньому порядку за ініціативою ДП «Кримське протизсувне управління», примусити відповідача до виконання умов договору як такого,  що продовжує діяти на узгоджених сторонами умовах.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач добросовісно виконував зобов'язання за договором № 220 від 20.06.03 р., можливість одностороннього розірвання договору було виключено додатковою угодою від 23.06.2004 р.,   а тому він може бути розірваним тільки за згодою сторін або у судовому порядку.    

Відповідач письмового відзиву на позов, заперечень не надавав.  

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами згідно із ст. 75 ГПК  України.          

Розглянувши матеріали справи, вислухав надані пояснення сторін,  суд -

ВСТАНОВИВ:

20   червня    2003     року    між    Державним    підприємством    «Кримське протизсувне управління», наступником якого є відповідач  і приватним підприємством «Південно-кримське бюро подорожей» – користувачем був укладений договір № 220 користування берегоукрепітельними, протизсувними і пляжними спорудами. Предметом договору було  надання позивачу в користування майна -  протизсувних споруд м. Ялта від  санаторію «Росія» до санаторію «Черноморье», ділянка від буни №3 (не включена) до буни  №4 (включена) - пляж «Дельфін» - протяжністю 133 метри.

Строк дії договору було встановлено з 20.06.2003 р. на 24 роки, майно передано за актом прийому-передачі.

Права та обов'язки сторін, відповідальність, інші умови було визначено певними розділами договору.       

Також 20.06.03 р. між сторонами було укладено наступні договори: № 220-В  про надання управлінням послуг по водолазному обстеженню берегоукрепітельних споруд,  № 220-Ф - про відновлення і капітальний  ремонт берегоукрепітельних   споруд, 220-Н - про оплату надводного нагляду споруд.

Листом від 28.02.2007 р. за № 366 ДП «Кримське республіканське протизсувне управління» повідомило позивача про розірвання договорів № 220 та 220–Ф від 20.06.2003 р. на підставі п. 3.4 договору 220–Ф через невнесення коштів  на відновлення і капітальний ремонт споруд та відповідно до п. 7.4 договору  № 220 через те, що не  було здійснено страхування майна та не укладено договору тимчасового користування земельною ділянкою.   Підтверджено розірвання договору в односторонньому порядку з 21.03.07 р. і листом ДП «Кримське республіканське протизсувне управління»  № 626 від 04.04.2007 р.  

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, встановлено, що відносно цивільних відносин, які виникли до  набрання чинності ЦК України, положення  ЦК України застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати  після набрання чинності ЦК України. Аналогічне положення закріплене і у Прикінцевих положеннях Господарського кодексу України.

Відносини, що випливають з договорів від 20.06.2003 р. виникли до набрання чинності ЦК України ( 2003 р.),  але  продовжували  існувати після 01.01.2004 року, тому до них  підлягають застосуванню норми Цивільного та Господарського кодексів  України (2003 р.).  

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися  належним чином відповідно до  умов договору,  вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона повинна  довести  ті  обставини, на які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок перерахування на рахунок відповідача коштів на відновлення та капітальний ремонт берегоукрепітельних та протизсувних споруд кожен квартал було встановлено договором № 220-Ф від 20.06.2003 р. Позивачем визнається, що ним було допущено затримку із внесенням коштів, при цьому зазначається, що це було пов'язано із знаходженням активів підприємства у податковій заставі, про що повідомлено листом ДПІ м. Ялта № 3 від 30.09.06 р.

Заборгованість у 29638 грн. було погашено, про що свідчать  квитанції до прибуткового касового ордеру № 75-78 від 30.03.07 р.      

Листом № 10 від 03.04.07 р. позивачем запрошено у відповідача акти виконаних робіт за договорами від 20.06.03 р.  Відомостей щодо надання відповідних актів відповідачем, виконання робіт з відновлення, ремонту   суду не подавалося.

Щодо обов'язку застрахувати майно, встановленого п. 3.2. 7  договору № 220 від 20.06.2003 р., то на дату  28.02.2007 р., якою датовано лист ДП «Кримське республіканське протизсувне управління»  про розірвання договору, ділянка від буни №3 (не включена) до буни  №4 (включена) - пляж «Дельфін» - протяжністю 133 метри була застрахована   згідно договору страхування № 224/ЯЛ від 05.04.06 р. на користь відповідача.     

Доказів укладання договору тимчасового  користування земельною ділянкою згідно п. 3.28. договору № 220 від 20.06.03р. у редакції згідно додаткової угоди від 23.06.2004 р. суду не подавалося.    

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна   та    розірвання    господарських   договорів   в односторонньому порядку не допускаються,  якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 1, 2  ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір  може  бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у  разі  істотного  порушення  договору другою  стороною  та в інших випадках,  встановлених договором або

законом.

Згідно додаткової угоди між сторонами від 23.06.2004 р. до договору № 220 від 20.06.2003 р. пункт 7.4, який передбачав можливість одностороннього розірвання  договору користування, було виключено з тексту договору від 20.06.2003 р. № 220.

Приватне підприємство «Південно-Кримське бюро подорожей» згоди щодо розірвання договірних відносин не висловлювало, тому згідно із ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України заінтересована у розірванні договірних відносин сторона мала право передати спір на вирішення суду, чого не було здійснено.  

Отже, суд приходить до висновку, що одностороннє розірвання договорів з боку відповідача не відповідає наведеним нормам Господарського та Цивільного кодексів.     

Відповідно до ст. 20  Господарського кодексу України  права та законні інтереси суб'єкта господарювання може бути захищено у тому числі і шляхом  визнання наявності або відсутності прав; відновлення  становища, яке існувало  до  порушення  прав  та законних інтересів суб'єктів господарювання; присудження до виконання обов'язку в натурі.

За вказаних обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, позов підлягає задоволенню.  

На підставі викладеного, керуючись  ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд-                                                

                                                                Вирішив:

1. Позов  задовольнити.  

2. Визнати неправомірним розірвання договорів № 220, № 220-Ф, № 220-В, № 220-Н від 20 червня 2003 року в односторонньому порядку за ініціативою ДП «Кримське республіканське протизсувне управління».

3. Примусити Державне підприємство  «Кримське республіканське  протизсувне управління» (м. Ялта, вул. Горького 30, ідентифікаційний код 03348324)  до виконання умов договору №  220 від 20 червня 2003 року із приватним підприємством «Південно-Кримське бюро подорожей» (м. Ялта, вул. Комунарів 7-а, ідентифікаційний код 30483942)  як такого,   що продовжує діяти на узгоджених сторонами умовах.

Повний текст рішення складено та підписано 27.06.2007 р.    

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Луцяк М.І.