Постанова

від 19.07.2007 по справі 02/78-64а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02/78-64А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" липня 2007 р. Справа № 02/78-64А.

Господарський суд Волинської області у складі: судді Костюк С.В.,

при секретарі судового засідання Сур'як О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Дяченко С.І., довіреність №06/10-20 від 19.07.2007р.)

від відповідача: Гаврилюк Д.М., директор

Розглянув справу

за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до  Дочірнього підприємства «Арсенал СТ-1» ТзОВ «Арсенал СТ»

про стягнення 4316 грн. 84 коп.

Відповідно до п. 6 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, спір розглядається за нормами КАС України.

В судовому засіданні сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.49, 50 КАС України. Заяви про відвід судді відповідно до ст.27 КАС України та про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступило.

Суть спору: Позивач - Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Дочірнього підприємства «Арсенал СТ-1» ТзОВ «Арсенал СТ» 4316,84грн., з яких 4226,67грн. штрафних санкцій за непрацевлаштування в 2006 році 1-го інваліда згідно визначеного ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі закону) нормативу і поданого відповідачем звіту ф.10-П І. та 90,17грн. пені згідно п.2 ст.20 даного закону за період з 16.04 по 25.06.2007р.

Відповідачем в судове засідання  подано заперечення на позов, в якому вимога позивача відхиляється з тих підстав, що на виконання вимог ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” на підприємстві у 2006 році було створено 2 робочих місця для інвалідів, на яких працювало 2 штатних працівники, які мали інвалідність. Заявки про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів були подані у відповідні органи. В підтвердження цього подано звіти Ф №3-ПН.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає із-за відсутності підстав застосування до відповідача адміністративно-господарських санкції.

При цьому суд виходить з наступного.

Статтею 19 Закону визначено норматив працевлаштування інвалідів для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання в розмірі 4% від загальної чисельності працюючих.

Відповідно до ст.20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом та пеню у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Нацбанку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Порядок нарахування пені та її сплати затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 223 від 15.05.2007р., зареєстр. в Мін'юсті України 30.05.2007р. за № 552/13819.

Як вбачається із звіту відповідача форми №10-П І наданого відділенню Фонду інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників у товаристві в 2006 році становила 15 осіб, відповідно чисельність інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до 4% нормативу становить 1 особа. Згідно даного звіту у відповідача працювало у 2006 році два інваліди Ш групи, один – 3 місяці, другий – 1 місяць.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Цей припис Закону конкретизовано в п.10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314, яке було чинним у 2006 році (далі –Положення), згідно з яким працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Обов'язки місцевих органів соціального захисту населення, державної служби зайнятості та відділень Фонду соціального захисту інвалідів щодо працевлаштування інвалідів детально викладені відповідно в п.п. 11-13 Положення.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до ст.218 Господарського кодексу України підприємства зобов'язані вживати всіх залежних від них заходів для недопущення господарського правопорушення, яким, зокрема, є невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. До числа таких заходів відносяться обов'язки підприємства, визначені у п.п. 3, 5, 14 Положення. Зокрема, у п.14 Положення передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Поданими відповідачем доказами стверджується, що підприємством було вжито залежних від нього заходів для працевлаштування в 2006 році інвалідів, а саме, в звітах Ф №3-ПН ДП «Арсенал СТ-1» ТзОВ «Арсенал СТ» 28.04.2006р.,28.07.2006р., 28.08.2006р., 28.12.2006р. інформував державну службу зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), на яких може бути використана праця інвалідів, що не заперечується позивачем.

Із-за таких обставин суд не вбачає вини відповідача у невиконанні визначеного Законом нормативу для працевлаштування інвалідів.

При вирішення спору судом враховано правову позицію Вищого адміністративного суду України по справі 5/59-64А.

Враховуючи вищевикладене та керуючись Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст.218 Господарського кодексу України, ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,

п о с т а н о в и в :

1. В позові відмовити.

Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

На постанову в 10-денний строк з дня виготовлення її повного тексту може бути подано заяву про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана в 10-денний строк без попереднього подання заяви.

Суддя                                                                                          С.В.Костюк

Дата виготовлення повного тексту

постанови 20.07.2007р.

          Суддя