Рішення

від 15.04.2019 по справі 647/503/19

БЕРИСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 647/503/19

№ провадження 2/647/254/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2019 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді: Миргород В.С.

за участю секретаря: Татаровської І.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні суду в м.Бериславі Херсонської області цивільну справу №647/503/19 за позовом ОСОБА_1 до Степнянської сільської ради Бериславського району Херсонської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

встановив:

У лютому 2019 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_3, після смерті якої залишилося спадкове майно, яке складається з земельної ділянки загальною площею 9,03 га, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Степнянської сільської ради Бериславського району Херсонської області. Вказана земельна ділянка належала померлій на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 02.11.2004 року. З метою отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса, але отримала відмову у зв'язку з тим, що відсутній оригінал зазначеного державного акту. В зв'язку з чим, позивач просить суд визнати за нею право власності на земельну ділянку, загальною площею 9,03 га, переданої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Степнянської сільської ради Бериславського району Херсонської області в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3

Ухвалою суду від 13.03.2019 року було відкрито провадження у вказаній справі та призначено підготовче судове засідання.

Позивач в підготовче засідання не з'явилася, заявою від 08.04.2019 року просив розглянути справу за його відсутності, на задоволені позову наполягав.

Представник Степнянської сільської ради в підготовче засідання не з'явився, заявою від 20.03.2019 року просив розглянути справу за його відсутності, позов визнав, проти його задоволення не заперечував.

Суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін, в порядку ч.3 ст.211 ЦПК України, на підставі наявних у справі матеріалів.

У відповідності до ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставіст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно ч.4 цієї статті, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову, проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

За нормою ч.1ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У відповідності до ч.1 ст.81, ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до п.п. 3,4 п. 5 ст. 12 ЦПК України - суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 17.01.2014 року вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, про що складено відповідний актовий запис №01 (а.с.8).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_3 (а.с.7).

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що передбачено статтею 1217 ЦК України.

Після смерті ОСОБА_3, залишилася спадщина, у вигляді земельної ділянки. Згідно із копією державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданого 02.11.2004 року на підставі розпорядження Бериславської райдержадміністрації від 05.03.2003 року за №133, ОСОБА_3 належить земельна ділянка, загальною площею 9,03 га, кадастровий номер НОМЕР_5 для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Степнянської сільської ради Бериславського району Херсонської області (а.с.11), що також підтверджується інформацією з відділу у Бериславському районі Головного Управління Держгеокадастру у Херсонській області від 20.12.2018 року (а.с.10).

Згідно ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

В силу ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із відповіддю нотаріуса №136/02-14 від 29.01.2019 року, за заявою ОСОБА_1 була заведена спадкова справа №234/2018 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3. Заяви від інших спадкоємців не надходили. У зв'язку з втратою правовстановлюючого документу - державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 02.11.2004 року, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, загальною площею 9,03 га, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Степнянської сільської ради Бериславського району Херсонської області та рекомендовано звернутися до суду для визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування (а.с.16).

Тобто у встановлений законом строк позивач фактично спадщину прийняла, звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак свідоцтво про спадщину на земельну ділянку не видавалось, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на відповідну частку земельної ділянки, а іншого способу захисту свої прав аніж звернення з позовом до суду у позивача немає, тому він вимушений був звернутися до суду з цим позовом.

Пунктами 4.15, 4.20 Глави 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі Порядок), передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно; видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього.

Відповідно до ч.1 ст. 328 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст. 328 ЦК України).

Як передбачено ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦКУкраїни встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1статті 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Згідно з п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці 3 пункту 23 вказаної постанови у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з роз'ясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року №7 про те, що відповідно достатті 1225 ЦКправо власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут). Відповідно до ст. 116 ЗК України набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст. 80 та ч. 1 ст.131 ЗК України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі , зокрема, спадкування.

Відповідно до положення ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до пункту а), частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування роз'яснено, що якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини (пункт 3.1. листа).

Оскільки судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є спадкоємицею першої черги після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3, у передбачений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але отримати свідоцтво про право на спадщину на частину спадкового майна не змогла через втрату оригіналу державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_2 від 02.11.2004 року, зважаючи на відсутність заяв інших спадкоємців першої черги про прийняття ними спадщини після померлої, що виключає порушення прав, свобод чи інтересів третіх осіб, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що наявні законні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.5, 12, 13, 81, 89, 206, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 9,03 га, кадастровий номер НОМЕР_5, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Степнянської сільської ради Бериславського району Херсонської області, в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга із врахуванням п. 15.5 розділу ХII Перехідні положення ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до Херсонського апеляційного суду через Бериславський районний суд Херсонської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач Степнянська сільська рада Бериславського району Херсонської області, 74311, Херсонська область, Бериславський район, с.Степне, вул.Нова, 24, ЄДРПОУ 25985103.

Суддя В. С. Миргород