Рішення

від 14.04.2019 по справі 740/3621/18

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/3621/18

Провадження № 2/740/125/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2019 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Ковальової Т.Г.,

за участю секретаря Полєтавкіної М.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К» (далі - ТОВ «ВКП Паритет-К») про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому після уточнення позовних вимог, просить визнати незаконним та скасувати наказ №102-К ТОВ «ВКП Паритет-К» від 23 липня 2018 року про звільнення його з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.36 КЗпП України, поновити його на посаді майстра заготівельної дільниці ТОВ «ВКП Паритет-К» з 23 липня 2018 року та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 24 липня 2018 року по день ухвалення рішення суду в сумі 107 229 грн. 36 коп.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в період з 18.06.2012 року по 23.07.2018 року він працював у ТОВ «ВКП Паритет-К» на посаді майстра заготівельної дільниці, а 02.07.2018 року уклав контракт з МО України в особі ТВО командира ВЧ НОМЕР_1 про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на три роки.

Наказом ТОВ «ВКП Паритет-К» №102-К від 23.07.2018 року він був звільнений з роботи за п.3 ч.1 ст.36 КЗпП у зв`язку з призовом або вступом на військову службу.

Рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України №189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На момент укладання ним контракту про проходження військової служби рішень про повну демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інстанцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав, тому на нього поширюються гарантії щодо збереження місця роботи (посади) та середнього заробітку на підприємстві, встановлені статтею 119 КЗпП України та частиною 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Гарантії щодо збереження за працівником місця роботи (посад) та середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, установлені нормами чинного законодавства України, є безумовними.

Віповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при ухвал енні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року по справі №335/1218/17.

Згідно даних Ніжинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України його розмір заробітної плати за період роботи травень-червень 2018 року складає 25 591 грн. 54 коп. Середньоденна заробітна плата становить 656 грн. 19 коп. (13 016 грн. 19 коп. + 12 575 грн. 35 коп. виплата за останні два календарні місяці роботи перед звільненням) : 39 відпрацьованих робочих днів = 656 грн. 19 коп.

07 вересня 2018 року представник відповідача ТОВ «ВКП Паритет-К» - адвокат Костенко М.І. подала до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що звільнення ОСОБА_1 за п.3 ст.36 КЗпП України є правомірним, так як на нього не поширюються гарантії, передбачені ч.3 ст.119 КЗпП України.

Призову відносно позивача не було, а він був прийнятий на військову службу за контрактом.

Передбачені ч.3 ст.119 КЗпП України гарантії поширюються на працівників, які прийняті на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби під час дії особливого періоду.

У даному випадку підлягає дослідженню обставина щодо дії особливого періоду на момент прийому позивача на військову службу як одна з умов застосування ч.3 ст.119 КЗпП України. Станом на день укладення контракту - 02.07.2018 року такий особливий період не діяв.

Особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни - воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Положення ст.119 КЗпП регулюють відносини обов`язкового призову (у тому числі й контрактників), а не добровільного укладення контракту у той період, коли така необхідність відсутня, що підтверджується відсутністю мобілізації.

В умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє.

Особливий період (період мобілізації) в Україні діяв з 18 березня 2014 року по 02 травня 2014 року; з 7 травня 2014 року по 21 червня 2014 року; з 24 липня 2014 року по 7 вересня 2014 року; з 20 січня 2015 року по 22 серпня 2015 року та по закінченню строку, на який було оголошено проведення кожної хвилі часткової мобілізації. Президентом України було видано Укази про звільнення в запас військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації на особливий період по зазначених Указах Президента України про часткову мобілізацію.

Тобто на момент укладання позивачем контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України мобілізація не проводилася, так як остання її хвиля (черга) закінчилася 17 серпня 2015 року.

На час вступу позивача на військову службу за контрактом до статті 119 КЗпП України було внесено зміни та вказана редакція вже не передбачала гарантії зі збереження місця роботи, посади та середнього заробітку у випадку настання саме кризової ситуації.

Укладення контракту строком на 3 роки, а не до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, свідчить про відсутність на момент укладення контракту кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану.

Зміст контракту підтверджує відсутність особливого періоду на момент підписання такого контракту.

Зазначають, що відповідно до правової природи встановленої гарантії щодо виплати середнього заробітку, то така гарантія підлягає виплаті державою, а не роботодавцем.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Просить суд стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 37620 грн.

Представник позивача адвокат Прокопець С.М. в судове засідання не з*явився, подавши заяву про підтримку позову і розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача - ТОВ «ВКП Паритет-К» в судове засідання не з*явився, будучи належним чином повідомлений, що відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши усі докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.263 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено та зокрема підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_2 , що відповідно до наказу №3 від 18.06.2012 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду майстра заготівельної дільниці товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К» в порядку переведення з ТОВ «Контракт-М» (а.с.9).

02 липня 2018 року між Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового сержантського та старшинського складу строком на три роки (а.с.7-8).

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 липня 2018 року №141 старшого сержанта ОСОБА_1 , який уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на три роки, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02 липня 2018 року №25-РС на посаду такелажника такелажного відділення інженерно-технічного взводу ремонтно відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 і з 02 липня 2018 року його зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення (а.с.6).

Наказом директора ТОВ «ВКП Паритет-К» №102-К від 23.07.2018 року ОСОБА_1 23 липня 2018 року звільнено з роботи майстра заготівельної дільниці у зв`язку з призовом або вступом на військову службу (п.3 ст. 36 КЗпП України (а.с.4).

Відповідно до частини 3 статті 119КЗпП України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Із змісту вказаної вище норми трудового законодавства вбачається, що для вирішення питання про наявність права на гарантії, передбачені нею, правове значення мають види військової служби, її підстави, терміни дії особливого стану, початку та завершення мобілізації, демобілізації та наявності кризової ситуації, що загрожує національній безпеці.

Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України «Про оборону України», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.

За змістом статті 3Закону України«Про оборонуУкраїни» підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.

Відповідно до статті 1Закону України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і

організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу (стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

У листі Міноборони від 20 жовтня 2016 року № 316/1/906 «Щодо дії особливого періоду», виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначено, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.

Відповідно до примітки до ст.4Закону України«Про Радунаціональної безпекита оборониУкраїни» кризовою ситуацією вважається крайнє загострення протиріч, гостра дестабілізація становища в будь-якій сфері діяльності, регіоні, країні.

На час укладення позивачем контракту набрало чинності рішення Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України», введене в дію Указом Президента України від 02 березня 2014 року № 189/2014, яким констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Враховуючи викладене, доводи представника відповідача щодо відсутності на території України кризової ситуації є необґрунтованими.

Згідно статті 1 Закону України «Про військовий обовязок івійськову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 2Закону України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоровя і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Загальні умови укладення контракту на проходження військової служби визначені статтею 19 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу».

Крім того, рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Оскільки позивач уклав контракт під час дії ситуації, що загрожує національній безпеці України, то він як військовослужбовець користується пільгами, передбаченими статтею 39 Закону України «Про військовий обовязок івійськову службу» та частинами третьою та четвертою статті 119 КЗпП України.

Крім того, встановлено, що позивач уклав контракт на проходження військової служби строком на три роки.

Як слідує зі змісту статті 119КЗпП України поширення гарантій щодо збереження місця роботи законодавець не ставить у залежність від виду контракту, а тільки умову, що такі гарантії надаються особі у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, а саме під час мобілізації, на особливий період.

За наведених обставин законних підстав для звільнення позивача з роботи не було. У звязку з цим ОСОБА_1 підлягає поновленню на попередній роботі.

Відповідно до частин першої та 2 статті 235КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час

вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно абзаців 3 та 4 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КабінетуМіністрів України«Про затвердженняПорядку обчисленнясередньої заробітноїплати» №100від 08лютого 1995року (з подальшими змінами та доповненнями) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Як убачається із відомостей Ніжинського обєднаного управління Пенсійного фонду України та із відзиву представника відповідача ТОВ «ВКП Паритет-К» - адвоката Костенко М.І. у період останніх двох місяців роботи перед звільненням, а саме: травень червень 2018 року позивач перебував у відпустці та на військових зборах (07.05.2018 - 05.06.2018 року), тому для обчислення середньої заробітної плати суд бере попередні два місяці роботи (березень квітень 2018 року).

Згідно даних Ніжинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України розмір заробітної плати позивача за період роботи березень квітень 2018 року складає 25 591 грн. 54 коп. Середньоденна заробітна плата становить 638 грн. 27 коп. (13 308 грн. 90 коп. + 12 860 грн. 20 коп. виплата за останні два календарні місяці роботи перед звільненням) : 41 відпрацьованих робочих днів = 638 грн. 27 коп.

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахуваннявиплат,що обчислюютьсяізсередньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки ОСОБА_1 поновлено на роботі, то суд вважає за необхідне застосувати положення ст.235КЗпП України щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 липня 2018 року по 15 квітня 2019 року (день поновлення на роботі позивача), який становить 117 441 грн. 68 коп. (сума визначена без утримання податків та інших обов`язкових платежів), виходячи з розрахунку 184 (робочих днів) х 638 грн. 27 коп. (середньоденна заробітна плата).

Враховуючи викладене, суд бере до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що на час укладання контракту з позивачем існувала кризова ситуація, що загрожувала національній безпеці України, а невідкладні заходи, запроваджені рішенням Ради національної безпеки та оборони України, щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України вимагали, крім іншого, проведення часткової мобілізації, з початком якої, настав особливий період діяльності усіх інституцій України, який не закінчився на час розгляду судового спору.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, на позивача поширюються гарантії, визначені частиною 4 ст.119 КЗпП України. Зазначена позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 14 лютого2018 року в справі №131 /1449/16-ц (касаційне провадження №61-4157св18); від 14 лютого 2018 року в справі №727/2187/16-ц (касаційне провадження №61-3951св18).

Відповідно до вимог ст.141ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь держави.

Керуючись ст.ст.36, 47, 94, 115-117, 119 КЗпП України, Законом України «Про оборону України», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», ст.15 ЦК України, ст.ст.2, 141, 263-265, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати незаконним та скасувати наказ №102-К товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К» від 23 липня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді майстра заготівельної дільниці товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К» з 23 липня 2018 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К», код - ЄДРПОУ 37973820, адреса: 04123, м.Київ, вул.Світлицького, 35, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 липня 2018 року по 15 квітня 2019 року в сумі 117 441 (сто сімнадцять тисяч чотириста сорок одну) грн. 68 коп. (сума вказана без утримання податків та інших обов`язкових платежів).

У стягненні з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 37 620 грн. відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К» 1409 (одна тисяча чотириста дев`ять) грн. 60 коп. судових витрат на користь держави.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15 п.п.15.5 перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуюча суддя Ковальова Т.Г.