Ухвала

від 08.04.2019 по справі 761/6482/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/1660/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС десятого СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_9 , та накладено арешт на товарно-матеріальні цінності, а саме: принтери, здатні приєднуватись до машин автоматичного оброблення інформації чи до мережі (TM «Epson») в кількості 1662 шт.; частини пристроїв для друку (системи безперервної подачі чорнил) в кількості 3654.; частини пристроїв для друку (картриджі TM «Epson») в кількості 6525 шт., які були вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується для зберігання товарно-матеріальних цінностей імпортованих на митну територію України невстановленими особами використовуючи реквізити ТОВ «Мона Корпорейт» (код ЄДРПОУ 41202720).

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник власника майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що ФОП ОСОБА_6 не співпрацювала з ТОВ «МОНА КОРПОРЕЙТ» та іншими товариствами, які фігурують у даному кримінальному провадженні. Стверджує, що ФОП ОСОБА_6 здійснює господарську діяльність у порядку, встановленому чинним законодавством України та не має податкової та іншої заборгованості.

Також адвокат зазначає, що згідно митної декларації, на яку посилається сторона обвинувачення, завезено товар, який ніколи не перебував у володінні чи користуванні ФОП ОСОБА_6 . Стверджує про невідповідність арештованого майна вимогам ст. 98 КПК України та додає, що арешт накладено на майно, яке вилучено за відсутності ухвали слідчого судді, яка б надавала право на таке вилучення.

Крім того, апелянт вказує на порушення при проведенні обшуку, а саме призупинення обшуку та те, що слідчим залучені особи не зазначені в ухвалі слідчого судді.

У підсумку автор апеляційної скарги зазначає, що у зв`язку із арештом майна, подальше здійснення ФОП ОСОБА_6 оптової та роздрібної торгівлі є неможливим.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Особа, яка подала апеляційну скаргута прокурор у судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про дату та місцерозгляду апеляційної скарги, у зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності зазначених осіб.

Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні десятого СВ РКП СУ ФР Головного управління ДФС у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 32019100000000063, відомості про яке 23.01.2019 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Старший слідчий з ОВС десятого СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_9 , звернувся до Шевченківського районного суду м. Києваз клопотанням про накладення арешту на товарно-матеріальні цінності, вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується для зберігання товарно-матеріальних цінностей імпортованих на митну територію України невстановленими особами використовуючи реквізити ТОВ «Мона Корпорейт» (код ЄДРПОУ 41202720), яке ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року,задоволено.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Твердження апелянта про невідповідність арештованого майна вимогам ст. 98 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами провадження, а саме постановою про визнання речовими доказами від 13 лютого 2019 року, відповідно до якої арештоване слідчим суддею майно визнано у рамках даного кримінального провадження речовим доказом (а.с. 85-88).

Посилання апелянта на те, що арешт накладено на майно, яке вилучено за відсутності ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими, з урахуванням наявної у доданих до клопотання матеріалах ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 лютого 2019 року (а.с. 73-76).

Крім того, посилання адвоката на те, що у зв`язку із арештом майна, подальше здійснення ФОП ОСОБА_6 оптової та роздрібної торгівлі є неможливим, не може бути визнано обґрунтованим, через відсутність доказів надмірного втручання.

Посилання апелянта на те, що ФОП ОСОБА_6 не співпрацювала з ТОВ «МОНА КОРПОРЕЙТ» та іншими товариствами, які фігурують у даному кримінальному провадженні, спростовується доказами доданими до клопотання.

Твердження апелянта з приводу того, що ФОП ОСОБА_6 здійснює господарську діяльність у порядку, встановленому чинним законодавством України та немає будь-якої заборгованості, є передчасними, оскільки підлягають перевірці під час розгляду справи по суті. З цих же підстав не заслуговують на увагу і твердження апелянта про те, що згідно митної декларації, на яку посилається сторона обвинувачення, завезено товар, який ніколи не перебував у володінні чи користуванні ФОП ОСОБА_6 .

Посилання апелянта на порушення під час проведення обшуку, а саме його призупинення, не є визначеною законом підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 223 КПК України, відповідно до якого, проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з22до6годин) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

Твердження адвоката про те, що залучені під час обшуку особи, не зазначені в ухвалі слідчого судді від 06.02.2019, слід визнати необґрунтованими, оскільки, у відповідності до протоколу обшуку від 12.02.2019 (а.с. 77), обшук проведено старшим слідчим з ОВС десятого СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 , який, в свою чергу, відповідно до постанови про призначення групи слідчих від 23.01.2019 (а.с.11), входить до складу групи слідчих у даному кримінальному провадженні.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 173 КПК України, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, слід визнати непереконливими.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС десятого СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 та накладено арешт на товарно-матеріальні цінності, вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується для зберігання товарно-матеріальних цінностей імпортованих на митну територію України невстановленими особами використовуючи реквізити ТОВ «Мона Корпорейт» (код ЄДРПОУ 41202720), залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4