Ухвала

від 10.04.2019 по справі 752/23781/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/1383/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07 грудня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , та накладено арешт на автомобіль марки та моделі BMW X4, рік випуску: 2015, VIN: НОМЕР_1 , номер та серія знака: НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні слідчого майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник власника майна ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, зняти арешт з автомобіля, що на праві власності належить ОСОБА_7 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржуваною ухвалою накладено арешт на інший транспортний засіб, ніж зазначено у договорі позики № 2017/07/05, укладеним між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРС-КАПІТАЛ» та ОСОБА_11 , оскільки у договорі зазначено рік випуску автомобіля 2014, коли ж рік випуску автомобіля належного ОСОБА_7 2015. Додає, що реєстраційний номер у п. 8.3. договору зазначено CXT 365712, тоді як реєстраційний номер автомобіля апелянта CXT 575709.

Також адвокат зазначає, що арешт майна ОСОБА_7 накладено у межах кримінального провадження, до якого остання не має жодного відношення. Стверджує, що в ухвалі слідчого судді відсутнє посилання на конкретний підпункт ч. 2 ст. 170 КПК України, як на підставу для накладення арешту.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12017100080011149, відомості про яке 19.12.2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 191, ч. 4 ст. 358 КК України.

Старший слідчий СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на автомобіль марки та моделі BMW X4, рік випуску: 2015, VIN: НОМЕР_1 , номер та серія знака: НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_7 , яке ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07 грудня 2018 року задоволено.

Разом з цим, колегія суддів з таким рішенням погодитися не може, з огляду на наступне.

Зокрема, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170 173 КПК України, слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак зазначені вимоги закону не були дотримані.

Як вбачається з матеріалів провадження, старший слідчий слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 , звертаючись до суду з клопотанням про арешт майна, зазначив, що в ході досудового розслідування встановлено, що відповідно меморандуму про співпрацю укладеного між «ФК Союз» в особі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та Інвестфондом «АРС» в особі ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , від 09.03.2017 про спільну участь в діяльності ТОВ «ФК «АРС-Капітал», ОСОБА_17 , будучи директором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРС-КАПІТАЛ», відповідним дорученням від 14.03.2018 року уповноважив, голову кредитного комітету ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРС-КАПІТАЛ» ОСОБА_18 , та заступника голови кредитного комітету ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРС-КАПІТАЛ» ОСОБА_19 на укладання договорів позики з громадянами, та договорів застави майна з метою забезпечення договорів позики авто кредиту та кредитів по нерухомості.

30.10.2017 року ОСОБА_17 , директором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРС-КАПІТАЛ», відкликано доручення на представлення інтересів ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРС-КАПІТАЛ» ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , про що їм повідомлено, але незважаючи на цей факт останні продовжують здійснювати свою господарську діяльність від імені ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРС-КАПІТАЛ» та розміщують оголошення в мережі Інтернет про надання послуг у сфері авто кредитування та кредиту нерухомості.

05.07.2017 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРС-КАПІТАЛ» в особі замісника Голови кредитного комітету ОСОБА_19 , діючого на підставі довіреності від 14.03.2017, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_20 і зареєстрованої в реєстрі за № 561, та ОСОБА_11 (громадянин України, паспорт громадянина України НОМЕР_3 , виданий Суворовським РВОМУ УМВС України в Одеській області 25.02.1997 p., ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) був укладений договір позики № 2017/07/05. За умовами даного договору ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРС-КАПІТАЛ» надала ОСОБА_11 шляхом безготівкового перерахування на його поточний рахунок суму позики в розмірі 559 373 (п`ятсот п`ятдесят дев`ять тисяч триста сімдесят три) гривні 35 копійок, що станом на момент надання позики за курсом Національного Банку України було еквівалентно 21 500 (двадцять одна тисяча п`ятсот) доларів США, зі строком повернення 05.01.2018 р. Факт надання позики (перерахування грошових коштів) ОСОБА_11 підтверджується випискою за 05.07.2017 р. по поточному рахунку ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРС-КАПІТАЛ» та платіжним дорученням від 05.07.2017 р. № 469.

Відповідно до п. 8.1 договору, зобов`язання ОСОБА_11 щодо своєчасного повернення позики та сплати процентів за користування позикою забезпечується заставою транспортного засобу BMW X 4, 2014 року, номер НОМЕР_5 , колір коричневий, реєстраційний номер НОМЕР_6 , номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_7 . У п. 8.3 договору ОСОБА_11 підтверджує, що майно, яким здійснюватиметься забезпечення виконання зобов`язання за цим договором, належить йому на праві власності.

На підставі викладеного, старший слідчий просить накласти арешт на автомобіль марки та моделі BMW X4, рік випуску: 2015, VIN: НОМЕР_1 , номер та серія знака: НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_7 , з метою забезпечення цивільного позову та забезпечення збереження майна.

Проте, на переконання колегії суддів, клопотання слідчого та додані до нього матеріали, не містять достатніх і належних доказів наявності правових підстав для накладення арешту саме на автомобіль марки та моделі BMW X4, рік випуску: 2015, VIN: НОМЕР_1 , номер та серія знака: НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_7 , з урахуванням того, що серійний номер автомобіля та рік його виписку відрізняється від автомобіля, зазначеного у п. 8.1 договору позики № 2017/07/19, на який, в свою чергу, посилається ініціатор клопотання (а.с. 60, 64).

Крім того, як вбачається з матеріалів провадження, старший слідчий слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 , звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів, забезпечення цивільного позову.

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про відповідність цього майна положенням ст. 98 КПК України та наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбачених ст. 98 КПК України та має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.

Наведені слідчим у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені слідчим у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як само клопотання не є доказом будь-яких обставин.

Таким чином, слідчий, прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження його як речового доказу, першочергово мав би визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначити підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте таких дій вчинено не було, з огляду на відсутність у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.

Крім того, представленими в апеляційний суд матеріалами встановлено, що у даному кримінальному провадженні наявний цивільний позов ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРС-КАПІТАЛ» до ОСОБА_18 та ОСОБА_19 (а.с.35).

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Проте, на переконання колегії суддів, ініціатором клопотання не доведено, що власник майна ОСОБА_7 , в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного. Не містять такої інформації і додані до клопотання матеріали.

Враховуючи вищевикладене і мотивування клопотання слідчого, колегія суддів вважає, що в розумінні вимог ст. 132 КПК України слідчий не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які він послався у клопотанні про арешт майна, а слідчий суддя, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

В свою чергу, колегія суддів наявності таких доказів не вбачає.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 172, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07 грудня 2018 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 та накладено арешт на автомобіль марки та моделі BMW X4, рік випуску: 2015, VIN: НОМЕР_1 , номер та серія знака: НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , про накладення арешту на майно, а саме на автомобіль марки та моделі BMW X4, рік випуску: 2015, VIN: НОМЕР_1 , номер та серія знака: НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_7 .

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4