Рішення

від 04.04.2019 по справі 233/1085/19

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/1085/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.

за участю секретаря Аллік Ю.М..

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Костянтинівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2, в інтересах та від імені якої діє ОСОБА_1, до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Донецької області, ОСОБА_4 сільської ради Костянтинівського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області звернулась ОСОБА_2, в інтересах та від імені якої діє адвокат ОСОБА_1, до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Донецької області, ОСОБА_4 сільської ради Костянтинівського району Донецької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

В обґрунтовування своїх вимог зазначила, що 09 травня 2003 року помер її батько ОСОБА_5. Після його смерті залишилася спадщина, яка складається у тому числі із земельної ділянки площею 4,77 га, кадастровий номер 1422484100:28:000:0034, оціночною вартістю 156225,78 грн., яка розташована на землях ОСОБА_4 сільської ради Костянтинівського району Донецької області. Вона прийняла спадщину, як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, але не має можливості оформити право на неї в установленому законом порядку, оскільки нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку із виправленнями у державному акті на право власності померлого на землю. Тому, просила визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку площею 4,77 га, кадастровий номер 1422484100:28:000:0034, оціночною вартістю 156225,78 грн., яка розташована на землях ОСОБА_4 сільської ради Костянтинівського району Донецької області, після смерті ОСОБА_5.

Представник позивачки ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 районної державної адміністрації Донецької області у судове засідання не з'явився, надав відзив на позовну заяву у якому не заперечував проти задоволення позовних вимог (а.с.41-42).

Представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради Костянтинівського району Донецької області в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій проти задоволення позовних вимог не заперечував, та просив розглянути справу за його відсутності (а.с.49).

З'ясувавши вказану позицію сторін, а також те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, за наявністю для того законних підстав, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 09 травня 2003 року у с. Новодмитрівка Костянтинівського району Донецької області помер ОСОБА_5, про що зроблено відповідний актовий запис №14, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-НО, №723641, виданого 12 травня 2003 року ОСОБА_4 сільською радою (а.с.9).

Спадщина, яка залишилась на день смерті спадкодавця складається у тому числі з права власності на земельну ділянку площею 4,77 га, кадастровий номер 1422484100:28:000:0034, оціночною вартістю 156225,78 грн., яка розташована на землях ОСОБА_4 сільської ради Костянтинівського району Донецької області.

Право власності належало ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 018566 від 03 червня 2003 року, виданого на підставі розпорядження голови ОСОБА_3 райдержадміністрації від 29 жовтня 2003 року №542, яке було зареєстровано у Державному земельному кадастрі, що підтверджується витягом НВ-1404216442019 від 12.02.2019 року (а.с.10,16-20).

Позивачка ОСОБА_2 народилася 17 березня 1969 року у с. Червоне Костянтинівського району Донецької області і є донькою померлого ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження позивачки серії І-АГ, № 106870 від 14.04.1969 року, та копією свідоцтва про укладення шлюбу серії V-НО № 451740, виданим 23 червня 1990 року відділом ЗАГС ОСОБА_3 міськвиконкому про зміну прізвища на ОСОБА_2 (а.с.8).

Позивачка постійно мешкала разом із батьком на день смерті останнього за адресою: Донецька область, Костянтинівський район, с. Стінки, вул. В.Лобановського, буд. 6, що підтверджується довідкою ОСОБА_4 сільської ради від 04.02.2019 року №7 (а.с.11), та, відповідно, є спадкоємцем за законом першої черги, фактично прийняла спадщину.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України, шляхом визнання прав. Відповідно до статей 1225 Цивільного кодексу України і 131 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права і обов'язки, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті. Частиною 5 ст. 1268 цього Кодексу передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як вбачається зі ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, його відсутність не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За змістом ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування, із збереженням її цільового призначення.

Згідно п. г ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до п. 4.15. Глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Пунктом 4.20 цього Порядку передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі документів, оформлених відповідно до статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та витягу з Державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 19 цього Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом.

Таким чином, у позивача існують перешкоди для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку в нотаріальній конторі, оскільки нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва з огляду на наявність виправлень у державному акті (а.с.14).

При цьому, порядок виправлення помилок, допущених при веденні Державного земельного кадастру, передбачений ст. 37 ЗУ Про державний земельний кадастр . Так, виправлення помилок можливо лише у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру. Однак, положеннями даної норми не передбачено можливості виправлення помилок у державному акті на право власності. Крім того, з 01.01.2013 року будь-які виправлення на паперових носіях не допускаються. Внаслідок чого позивачка позбавлена можливості оформлення права на спадщину у нотаріальному порядку.

Також, відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року, на сьогоднішній день, державні акти на право власності на землю не виготовляються, не видаються і не реєструються.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Так, позивач в інший спосіб, крім звернення до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно, захистити своє право не може, тому суд вважає обраний позивачем спосіб захисту своїх прав обґрунтованим.

Разом з тим, у цьому контексті суд звертає увагу на те, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic).

Таким чином, враховуючи, що спадкодавець був належним власником вказаної земельної ділянки, то дана земельна ділянка є предметом спадкування, а також беручи до уваги те, що вищезазначені обставини перешкоджають позивачу оформити право власності на спадкове майно в позасудовому порядку, а визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає можливим постановити рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. 1 - 13, 265, 266, 268, 273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2, в інтересах та від імені якої діє ОСОБА_1, до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Донецької області, ОСОБА_4 сільської ради Костянтинівського району Донецької області, про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, яка народилася 17 березня 1969 року у с. Червоне Костянтинівського району Донецької області, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, померлого 09 травня 2003 року у с. Стінки Костянтинівського району Донецької області, право власності на земельну ділянку площею 4,77 га, кадастровий номер 1422484100:28:000:0034, яка розташована на землях ОСОБА_4 сільської ради Костянтинівського району Донецької області .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законно сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації та проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач: ОСОБА_3 районна державна адміністрація Донецької області, код ЄДРПОУ 05420103, місцезнаходження: 85102, м. Костянтинівка, пр-т Ломоносова, 156.

Відповідач: ОСОБА_4 сільська рада Костянтинівського району Донецької області, ЄДРПОУ: 23113876, місцезнаходження: Донецька область, Костянтинівський район, с. Новодмитрівка, вул. Сонячна, буд.13.

Суддя