Ухвала

від 12.04.2019 по справі 8/42-04

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

"12" квітня 2019 р. Cправа № 8/42-04

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги б/н від 25.03.2019 (вх.канц. № 02.1-39/6/19 від 25.03.2019) ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області у справі

за позовом: Державної податкової інспекції у м.Вінниці, м. Вінниця

до: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Вінниця

про стягнення 15 759 грн 50 коп.

За участю секретаря судового засідання Кузьменко В.В.

За участю представників:

позивача, відповідача. Центрального відділу державної виконавчої служби м.Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області: не з'явились.

заявника (скаржника) (ОСОБА_1): Куйдан Олег Ігорович, посвідчення адвоката НОМЕР_3 від 05.07.2017.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 8/42-04 за позовом Державної податкової інспекції у м.Вінниці до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 15 759 грн 50 коп.

16.03.2004 по справі № 8/42-04 прийнято рішення, відповідно до якого позов задоволено повністю.

07.04.2004 на виконання вказаного рішення видано наказ, який надіслано на адресу стягувача.

25.03.2019 до суду надійшла скарга б/н від 25.03.2019 (вх.канц. № 02.1-39/6/19 від 25.03.2019) ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області у справі у справі № 8/42-04.

Ухвалою суду від 26.03.2019 скаргу ОСОБА_1 б/н від 25.03.2019 (вх.канц. № 02.1-39/6/19 від 25.03.2019) на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області у справі у справі № 8/42-04 залишено без руху на підставі п.1 ч.1 ст.162, ч.1 ст.172 Господарського процесуального кодексу України.

02.04.2019 на адресу суду від представника відповідача (заявника, боржника) надійшла заява б/н від 01.04.2019 щодо усунення недоліків до поданої скарги.

Ухвалою суду від 03.04.2019 скаргу ОСОБА_1 б/н від 25.03.2019 призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.04.2019.

12.04.2019 на електронну адресу суду від Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області надійшло клопотання від 12.04.2019 в якому відділ ДВС щодо скарги покладається на розсуд суду та просить провести розгляд останньої за його відсутності.

В судове засідання 12.04.2019 уповноважені представники сторін не з'явились, причин неявки суд не повідомили, хоча про дату, місце та час проведення судового засідання повідомлялись належним чином ухвалою суду від 03.04.2019 яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Надавши в судовому засіданні оцінку клопотанню Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції від 12.04.2019, яке надійшло на електронну адресу суду 12.04.2019, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Як встановлено судом, згідно довідки від 12.04.2019, складеної відповідальним працівником апарату Господарського суду Вінницької області, вказане клопотання не містить електронного цифрового підпису.

Враховуючи те, що клопотання Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції надіслано без електронного цифрового підпису, а тому не є офіційним, останнє не підлягає розгляду.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області у справі у справі № 8/42-04, суд зазначає наступне.

Із змісту поданої скарги слідує, що скаржник посилаючись на відсутність відкриття жодних виконавчих проваджень відносно нього просить визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця від 16.07.2004 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 666501 від 16.07.2004, якою накладено арешт на належну йому на прав власності квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Із наявних у справі доказів судом встановлено, що 22.12.2003 було порушено провадження у справі № 8/42-04 за позовом Державної податкової інспекції у м. Вінниці до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) про стягнення 15 759 грн 50 коп.

16.03.2004 по справі № 8/42-04 прийнято рішення, відповідно до якого позов задоволено повністю, стягнуто до Державного бюджету України податковий борг в сумі 15 759 грн 50 коп.

07.04.2004 на виконання вказаного рішення видано накази, які надіслано на адресу стягувача.

Постановою державного виконавця Яхно В.В. ВДВС Вінницького міського управління юстиції від 16.07.2004 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 666501 на виконання наказу № 8/42-04 від 07.04.2004 накладено арешт на все майно належне ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1), а саме: 1/3 частини будинку по АДРЕСА_3.

Із матеріалів долучених до скарги вбачається, що в інформаційній довідці № 160572555 від 22.03.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна відображено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, яке внесено до Реєстру 23.07.2014 на підставі вказаної вище постанови від 16.07.2004 відносно квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_3 власником 1/3 якої є ОСОБА_1.

Листом від 25.03.2019 № 27272/15.26-25/22 Центральний відділ державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області повідомив про те, що виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 проживаючої за адресою АДРЕСА_3 (ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) у відділі не перебувало.

При цьому скаржник, ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) посилаючись на свідоцтво про право власності від 30.01.1997 вказує на те, що являється власником 1/3 квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 на яку накладено арешт.

З метою з'ясування юридичного статусу заявника судом було отримано витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за критерієм ідентифікаційного коду у зв'язку із чим отримано інформацію про те, що за реєстраційним номером НОМЕР_2 записів не знайдено , а за реєстраційним номером НОМЕР_1 значиться ОСОБА_1 проживаюча за адресою: АДРЕСА_4.

Із встановлених судом обставин вбачається, що боржник у виконавчому провадженні відкритому на виконання наказу № 8/42-04 від 17.04.2004 (ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) та скаржник по скарзі, яка розглядається судом б/н від 25.03.2019 (ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) при повному співпадінні прізвищ, імені по батькові, є різними особами, що вбачається із їх ідентифікаційних кодів та юридичного статусу, позаяк ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) є фізичною особою-підприємцем тощо.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків щодо заявленої скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. ст. 129, 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Згідно із ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" (у редакції станом на час вчинення відповідних дій).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч. ч. 1, 2, 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник . Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Частиною 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою , якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Подібну за змістом норму стосовно суб'єктного складу осіб наділених правом звернення до суду із скаргою на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів містила ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній до 15.12.2017.

Зокрема, згідно із ч. 1 ст. 121 2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Таким чином вищевказаними нормами визначено осіб, яких наділено правом звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, порушено їхні права, а саме: сторони та інші учасники та особи виконавчого провадження (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.10.2018 у справі № 903/563/14) .

Водночас, судом встановлено, що особа, яка подала скаргу б/н від 25.03.2019, а саме: ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) не була стороною у справі № 8/42-04 і відповідно не є боржником у виконавчому провадженні відкритого на виконання наказу від 07.04.2004 виданого на виконання рішення суду у справі № 8/42-04 від 16.03.2004 в рамках якого накладено арешт на майно, яке за її твердженням належить їй на праві власності.

Згідно з ч.1 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту .

З аналізу наведених вище норм права слід дійти висновку, що для спорів про зняття арешту з майна, яке особа (не боржник у виконавчому провадженні) вважає своїм, встановлено певний порядок судового вирішення , а саме шляхом подання позову про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту .

При цьому спори, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа , крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Таким чином, спір, який виник між скаржником, який не є фізичною особою-підприємцем та органом державної виконавчої служби (у тому числі із її посадовими і службовими особами), з приводу зняття арешту з нерухомого майна має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Аналогічний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 22.08.2018 року у справі № 658/715/16-ц (провадження № 14-299цс18) та від 13.03.2019 у справі № 815/615/16 (провадження № 11-1037апп18).

Ураховуючи наведене, суд, зважаючи на суть спірних правовідносин та їхній суб'єктний склад, дійшов висновку про те, що скаржник - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ), яка не є фізичною особою-підприємцем, не була стороною у справі № 8/42-04 та не є стороною у виконавчому провадженні відкритому на виконання наказу у вказаній справі не наділена правом звернення зі скаргою на дії ВДВС в рамках справи № 8/42-04 у зв'язку з чим скарга останньої не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства з огляду на необхідність захисту її прав у порядку цивільного судочинства шляхом подання позову про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Приписами п.1 ч.1 ст.231 ГПК України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" роз'яснено, що у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_2) підлягає закриттю.

Зазначене не позбавляє права ОСОБА_1 захисту її порушених прав, про які остання зазначає у скарзі поданій в межах даної справи, шляхом звернення з позовом до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства .

Беручи до уваги викладене та керуючись ст.ст. 2, 5, 18, 46, 123, п. 1 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, 327, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 б/н від 25.03.2019 (вх.канц. № 02.1-39/6/19 від 25.03.2019) на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області закрити.

2. Роз'яснити скаржнику, що розгляд спору пов'язаного з належністю майна, на яке накладено арешт, та про зняття такого арешту підлягає розгляду судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа.

3. Згідно з приписами ст.235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення , якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

4. За приписами ч.5 ст.231, п.13 ч.1 ст.255 ГПК України ухвалу про закриття провадження у справі може бути оскаржено окремо від рішення суду першої інстанції до Північно-західного апеляційного господарського суду.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Ухвалу надіслати згідно переліку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Дата складання повного тексту ухвали 17.04.2019

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Костянтина Василенка, буд. 21, м. Вінниця, 21027.

3 - відповідачу - АДРЕСА_3,

4 - представнику відповідача адвокату Куйдану О.І. - АДРЕСА_5.

5 - Центральному відділу ДВС м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області - вул. Соборна, 15а, м. Вінниця, 21050.