Рішення

від 08.04.2019 по справі 907/43/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.04.2019                                         м. Ужгород                               Справа № 907/43/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Петрова Ю.А.

розглянувши позовну заяву публічного акціонерного товариства “ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ”, м. Кривий Ріг до Товариства з обмеженою відповідальністю “БУРПРОМСЕРВІС”, м. Ужгород про стягнення суми 325 820,00 грн. збитків

За участю представників:

від позивача – не з'явився

від відповідача – не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення суми 325820,00 грн. збитків за договором підряду від 20.02.2017 року №2017/д/ОГМ/350, посилаючись на порушення вимог ст.ст. 509, 525,526,530 Цивільного кодексу України,.ч.1 ст.193, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України., ст. 4, 20, 162-164 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.02.2019 відкрито загальне позовне провадження у розгляді справи №907/43/19 та призначено підготовче засідання на 25.02.2019.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.02.2019 було відкладено підготовче засідання на 19.09.2019.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.04.2019.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за договором підряду від 20.02.2017 р. № 2017/д/огм/350 зобов'язань щодо надання податкових накладних, складених в електронній формі з дотриманням умов відносно реєстрації в порядку визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої особи, та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказує, що бездіяльність відповідача також полягає у неподачі документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію вказаних податкових накладних в ЕРПН; не доведенні в адміністративному та/або судовому порядку реальності здійснення господарських операцій та законності підстав щодо реєстрації вказаних податкових накладних та у неоскарженні в судовому порядку Рішень податкового органу про зупинення реєстрації та/або відмову в реєстрації податкових накладних, у зв'язку з чим позивач втратив право на податковий кредит, що завдало позивачу збитків на суму 325820,00 грн.

Позивач 22.03.2019 та 25.03.2019 надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника та підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Також, 25.03.2019 року від позивача надійшло клопотання №52-16/147 від 04.03.19 про участь учасника справи у судовому засіданні 19.03.2019 року в приміщенні суду в режимі відеоконференції, однак вказане клопотання надійшло до суду після зазначеного в ньому засіданні та винесення ухвали суду про закриття провадження у справі. У зв'язку з чим, вказане клопотання належить залишити без розгляду.

Відповідач не скористалися наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з'явився, хоча підготовче провадження судом відкладалося. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали було надіслано на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч.ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачами відзиву ні у встановлений судом строк, ні потягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 08.04.2019 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2017 року між публічним акціонерним товариством “ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ”, м. Кривий Ріг (позивачем ) та Товариством з обмеженою відповідальністю “БУРПРОМСЕРВІС”, м. Ужгород (відповідачем) укладено договір підряду №2017/д/огм/350 (далі- договір), згідно пункту 1.1 якого підрядчик (відповідач) зобов'язався, за дорученням замовника (позивача), виконати встановлення деталей та вузлів обладнання (в т.ч. агрегатів і ін.), які належать замовнику (позивачу), далі – роботи, а замовник (позивача) зобов'язався надати об'єми (об'єкт) робіт (ремфонд, запасні частини) підрядчику, прийняти виконані роботи по акту та оплатити вартість виконаних робіт.

Пунктом 2.1. Договору встановлено: вартість Робіт узгоджена сторонами у відповідних Додатках (Специфікаціях) до Договору.

Згідно умов Специфікації № 1 від 20.02.2017, оплата за виконані роботи проводиться на протязі 45 календарних днів із моменту підписання акту виконаних робіт та надання рахунку-фактури.

На виконання умов Договору 17.07.2017 сторонами підписано Акт № БПС-0035 виконаних робіт по ремонту приводу ходу лів. ЕКГ-10 3572.05.10.ОООсб. б/в. Відповідачем надано рахунок-фактуру № БПС-0035 від 17.07.2017 на сплату 600 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 100 000,00 грн.).

Позивачем здійснено оплату вказаного рахунку, що підтверджується платіжним дорученням № 16630 від 16.08.2017.

Також, 17.07.2017 сторонами підписано Акт № БПС-0036 виконаних робіт по ремонту

редуктора напірної лебідки ЕКГ- ВИ 3519.10.03.000 сб. б/в. Відповідачем надано рахунок-фактуру № БПС-0036 від 17.07.2017 на сплату 672 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 112 000,00 грн.).

Позивачем здійснено оплату вказаного рахунку, що підтверджується платіжним дорученням № 17488 від 31.08.2017.

28.09.2017 сторонами підписано Акт № БПС-0058 виконаних робіт з відновлення кільця середнього дробарки ККД 1500/180 б/в., креслення 2 ДФ-1-91. Відповідачем надано рахунок-фактуру № БПС-0058 від 28.09.2017 на сплату 88 800,00 грн. (в т.ч. ПДВ 14 800,00 грн.), який оплачено позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 40432 від 24.11.2017.

18.10.2017 сторонами підписано Акт № БПС-0063 виконаних робіт з відновлення ексцентрику дробарки ККД 1500/180 (б/в), креслення 1255.04.400-4сб.

На підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № БПС-0063 від 18.10.2017 на сплату 441 600,00 грн. (в т.ч. ПДВ 73 600,00 грн.) позивачем здійснено оплату, що підтверджується платіжним дорученням № 42386 від 12.12.2017.

24.11.2017 сторонами підписано Акт № БПС-0068 виконаних робіт з відновлення кільця середнього дробарки КРД 900/100 б/в., креслення 2 ДФ — 53.

На підставі виставленого відповідачем рахунку-фактуру № БПС-0068 від 24.11.2017 на сплату 63 720,00 грн. (в т.ч. ПДВ 10 620,00 грн.) позивачем здійснено оплату вказаних робіт, що підтверджується платіжним дорученням № 44347 від 17.01.2018.

Також, 24.11.2017 сторонами підписано Акт № БПС-0069 виконаних робіт з відновлення кільця середнього дробарки ККД 1 500/1 80 б/в., креслення 2 ДФ-1-91. Відповідачем надано ракунок-фактуру № БПС-0069 від 24.11.2017 на сплату 88 800,00 грн. (в т.ч. ПДВ 14 800,00 грн.), на підставі якого позивачем здійснено оплату, що підтверджується платіжним дорученням № 44443 від 17.01.2018.

Згідно n. 3.1. Договору, Підрядник зобов'язується надати податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов відносно реєстрації в порядку визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої особи, та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних № 35 від 17.07.2017 на загальну суму 600 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 100 000,00 грн.); № 36 від 17.07.2017 на загальну суму 672 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 112 000,00 грн.); № 58 від 28.09.2017 на загальну суму 88 800,00 грн. (в т.ч. ПДВ 14 800,00 грн.); № 63 від 18.10.2017 на загальну суму 441 600,00 грн. (в т.ч. ПДВ 73 600,00 грн.); № 68 від 24.11.2017 на загальну суму 63 720,00 грн. (в т.ч. ПДВ 10 620,00 грн.); № 69 від 24.11.2017 на загальну суму 88 800,00 грн. (в т.ч. ПДВ 14 800,00 грн.) була зупинена податковим органом до моменту отримання від Відповідача пояснень та/або копій документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру податкових накладних за № 486376, наданого на запит позивача від 04.01.2019 за № 486376: станом на 04.01.2019 вищевказані податкові накладні - не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п.201.16 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Платники ПДВ, у яких до 01.12.2017 зупинена реєстрація податкових накладних відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу, що діяв до набрання чинності Законом

№ 2245 від 07.12.2017, та які станом на 01.12.2017 не подали пояснень та/або копій документів до таких податкових накладних, мають право протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній, подати пояснення і копії таких документів на розгляд комісії, що приймає рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, або відмову в такій реєстрації.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що всі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути з Договору або у зв'язку з його виконанням, по можливості вирішуються шляхом переговорів уповноважених представників сторін. Досудовий порядок врегулювання спорів, що виникають при проведенні розрахунків за цим Договором або що стосуються умов оплати за даним договором, е обов'язковим. Будь-який спір, неврегульований сторонами, підлягає передачі на розгляд і вирішення до господарського суду згідно з чинним законодавством України (п. 7.2 Договору).

Позивач, у відповідності до п.7.1 договору звертався до ТОВ «Бурпромсервіс» з претензією за вих. №52-16/б3 від 31.10.2018 з вимогою про відшкодувати збитки у зв'язку із порушенням відповідачем свого обов'язку щодо дотримання порядку складання та реєстрації спірних податкових накладних в ЄРПН, що призвело до позбавлення ПАТ «ПІВДГЗК» права на податковий кредит. Однак, відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення.

Позивач звернувся за захистом своїх права у судовому порядку у зв'язку з тим., що належне право на віднесення суми податку до податкового кредиту ПАТ «ПІВДГЗК», яке виникає з дати реєстрації в ЄРПН податкових накладних, втрачено щодо віднесення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 325820,00 грн. до податкового кредиту у зв'язку з тим, що ТОВ «Бурпромсервіс» не зареєстровано вищезазначені податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є порушенням вимог Договору, Податкового кодексу України та Наказу №1307, а також не надано відповідних пояснень та документів на виконання вимог податкового органу для прийняття рішення про реєстрацію вказаних податкових накладних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦКУ - договір е обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 614 ЦКУ - особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності і вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог п. 198.6 ст. 198 ПКУ - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 1 4. 1 ст. 14 ПКУ, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.1 ст. 198 ПКУ, виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 1 98 .2 ст. 198 ПКУ, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положення п. 200.1 ст. 200 ПКУ визначають: сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Відповідно до п.1 Наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної» (далі Наказ №1307) - податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200' 3. статті 200' Податкового кодексу України та пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 (п. 3 Наказу №1307).

Пунктом 5 Наказу № 1307 податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком.

Згідно з п. 3 Наказу № 1307 усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9 - 15 та 19 цього Порядку, підлягають ресторації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Пунктом 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), встановлено, що

податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пункт 201.10 ст. 201 ПКУ встановлює, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Аналогічна вимога міститься у п. 6.1 Порядку заповнення податкової накладної, який визначає, що оригінал податкової накладної надається покупцю (отримувачу) товарів/послуг на його вимогу. Податкова накладна, підлягає реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, і надається покупцю тільки після реєстрації, що здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (п. 201.10 ст. 201 ПКУ).

Таким чином, сума податку на додану вартість, що не включена до податкового кредиту Покупця внаслідок невиконання своїх обов'язків Продавцем із порушенням порядку заповнення податкової декларації - є його збитками.

Статтею 224 ГКУ передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив

господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження ії майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Таким чином ані ст. 22 ЦК України, ані ст. ст. 224- 225 ГК України не встановлюють виключного правового зв'язку поняття "збитки" із зобов'язаннями, підставою виникнення яких є правочин. Враховуючи викладене, чинне законодавство не забороняє потерпілій стороні вимагати стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного прибутку) в деліктних правовідносинах. Вказаної позиції дотримується і Вищий господарський суд України, який в постанові від 15.06.2006 р. у справі №44/174-05 підтримав рішення судів першої та апеляційної інстанції про стягнення з правопорушника позадоговірних збитків.

Приписи ст. 49 ГК України встановлює загальний для всіх підприємців обов'язок - не порушувати права та законні інтереси інших суб'єктів господарювання, а в разі їх порушення - нести майнову та іншу встановлену законодавством відповідальність за завдані шкоду і збитки.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна як наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини так і ступінь вини.

Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку про те, що для застосування, обраного позивачем заходу відповідальності, слід встановлювати наявність у діях відповідачів усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: а) протиправність поведінки; б) шкода; в) причинний зв'язок між ними; г) вина заподіювача шкоди. Зазначені підстави визначаються загальними, оскільки для вирішення деліктного зобов'язання їх існування потрібне в усіх випадках, якщо інше не обумовлено законом.

Поряд з цим, при вирішенні спору про відшкодування шкоди суд в обов'язковому порядку встановлює наявність таких умов відповідальності відповідача як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вину відповідача.

При цьому обов'язок доведення в суді факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв'язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди.

Відсутність або ж недоведеність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).

В ході судового розгляду справи встановлено та підтверджується матеріалами справи наявність причинного зв'язку між діями відповідача та наслідками - заподіяння позивачу збитків.

За змістом ст. 216 ГКУ учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, в силу вимог ст. 218 ГКУ, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Стаття 623 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Обов'язок відшкодування збитків визначений сторонами у п. 9.10 Договору, згідно якого відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу збитки в частині не визнаного ПДВ у зв'язку з порушенням порядку виписки (реєстрації) податкової накладної, в разі якщо це призвело до позбавлення Позивача права на податковий кредит.

Як вбачається з наявних матеріалів справи позивачем виконано належним чином обов'язок щодо оплати виконаних відповідачем робіт у повному обсязі. Натомість, бездіяльність відповідача, внаслідок порушення умов Договору та положень податкового законодавства, а саме вимог пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (відсутність факту реєстрації податкової накладної в ЄРПН) та невжиття ним необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин спричинила неможливість віднесення позивачем загальної суми податкових накладних до податкового кредиту, чим завдано збитків позивачу у сумі 325820,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про неналежність виконання ним своїх зобов'язань за договором, у зв'язку з чим суд, керуючись приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що позовні вимоги позивачем належним чином підтверджені та доведені, у відповідності до ст.ст.73-74, 76-77 ГПК України.

З огляду на наведене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 325820,00 грн. збитків за договором підряду від 20.02.2017 року №2017/д/ОГМ/350 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору у сумі 4887,30 грн., у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БУРПРОМСЕРВІС” (88008, Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Народна,4, код ЄДРПОУ 40387941) на користь публічного акціонерного товариства “ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ” (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг код ЄДРПОУ) 00191000 збитки у розмірі 325820,00 грн. (триста двадцять п'ять тисяч вісімсот двадцять грн. 03 коп.), а також суму 4887,30 грн. (чотири тисячі вісімсот вісімдесят сім грн. 30 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 17.04.2019.

Суддя                                                   О.Ф. Ремецькі