Рішення

від 09.04.2019 по справі 908/339/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/25/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2019 Справа № 908/339/19

м. Запоріжжя

За позовом: Концерну «Міські теплові мережі» (юридична адреса: 69091. м. Запоріжжя, бул.Гвардійський, 137; поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а, код ЄДРПОУ 32121458)

до відповідача: Приватного підприємства «Торговельний будинок «Епіцентр» (юридична адреса: 69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 117-А; поштова адреса: 69037, м. Запоріжжя, вул.12 Квітня/ОСОБА_1, 5/1, код ЄДРПОУ 36911846)

про стягнення суми 24 221,45 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 519/20-19 від 26.03.2019;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну «Міські теплові мережі» до відповідача: Приватного підприємства «Торговельний будинок «Епіцентр» , про стягнення основного боргу за відпущену теплову енергію в сумі 18324,67 грн., штрафу в сумі 4022,36 грн., інфляційних втрат в сумі 1348,01 грн., 3 % річних в сумі 526,41 грн.

Ухвалою суду від 15.02.2019 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/339/19, присвоєний номер провадження 9/25/19, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 14.03.2019. Ухвалою суду від 14.03.2019 розгляд справи відкладено на 09.04.2019.

09.04.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги, які підтримані позивачем в повному обсязі, мотивовані наступним. 01.04.2012 між Концерном «Міські теплові мережі» та ПП «ТБ «Епіцентр» був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100152. На виконання умов договору, позивач, в період: з лютий-березень 2017, листопад 2017 - квітень 2018 відпустив відповідачу теплову енергію на суму 20111,78 грн. Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг належним чином не здійснив, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість в розмірі 18 324,67 грн. Крім того, відповідно до п. 7.2.10. договору, позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 4022,36 грн., а також 3 % річних в розмірі 526,41 грн. та інфляційні витрати в розмірі 1 348,01 грн. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 15, 16, 509, 625, 526, 530, 625, 629 ЦК України, умовами договору, Законом України Про теплопостачання , Правил користування тепловою енергією , затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судові засідання за викликом не з'являвся. Про час та місце судових засідань відповідача повідомлено належним чином. Ухвали суду направлялись на адресу, вказану в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний (Леніна), буд. 117-А, а також на адресу для листування, вказану в договорі №100152 від 01.04.2012, а саме: м. Запоріжжя, вул.12 Квітня/ОСОБА_1, 5/1.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

01.04.2012 між Концерном «Міські теплові мережі» (теплопостачальна організація, позивач у справі) та Приватним підприємство «Торговельний будинок «Епіцентр» (споживач, відповідач у справі) був укладений договір № 100152 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п. 1.1. договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Пунктом 6.2 договору сторони узгодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 6.3 договору підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Пунктом 6.4 договору встановлено, що споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Пунктом 6.7 договору встановлено, що споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вулиця Щаслива, буд. 2а, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ).

Згідно з п. 6.7.1 договору отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).

Відповідно до п. 6.7.2 договору у разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у термін, встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, споживач зобов'язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1 договору строк.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, позивач у період: лютий-березень 2017, листопад 2017 - квітень 2018 відпустив відповідачу теплову енергію до приміщення, яке розташоване за адресою: місто Запоріжжя, вул. 12 квітня/ ОСОБА_1 5/1, на загальну суму 20111,78 грн., про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період.

Відповідач з власної ініціативи направив відповідачу рахунки на сплату та акти приймання-передачі теплової енергії за вказані вище періоди, про що свідчать реєстри отримання документів за відпущену теплову енергію за відповідні місяці, копії яких містяться в матеріалах справи.

Як зазначив позивач, акти приймання-передачі за період: лютий-березень 2017, листопад 2017 - квітень 2018 споживачем підписані не були, жодних заперечень щодо них відповідачем не надано. У зв'язку із зазначеним, вказані акти приймання-передачі були оформлені позивачем у відповідності до вимог п. 6.7.2 договору та згідно з п. 6.3 договору є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію в повному обсязі та в строки визначені договором не здійснив, внаслідок чого, у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 18324,67 грн.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак, відповідач покладений на нього обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії в повному обсязі та у встановлений договором строк не виконав.

Факт порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований. Заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію, з урахуванням часткових оплат, становить 18324,67 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 18324,67 грн. основного боргу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання, позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми 1348,01 грн. втрат від інфляції за загальний період з квітня 2017 по жовтень 2018 та суми 526,41 грн. - 3 % річних за загальний період з 20.03.2017 по 30.11.2018.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення суми 3 % річних та інфляційних втрат підтверджені детальним розрахунком позивача, доданим до позовної заяви, який перевірений судом. В розрахунках позивачем врахована часткова оплата відповідача.

Отже, суд знаходить вимоги позивача в цій частині правомірними та такими, що підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 4 022,36 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2.10. договору сторони визначили, що за порушення споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у пункті 6.4. цього договору, останній сплачує Теплопостачальній організації штраф у розмірі 20% від суми заборгованості за спожиту теплову енергію.

Судом перевірено правильність нарахування штрафу та встановлено, що розрахунок здійснений позивачем вірно. При цьому, суд зазначає, що 20% штрафу нараховано позивачем на суму заборгованості 20111,78 грн., оскільки часткова оплата за спожиту у лютому 2017 теплову енергію була здійснена відповідачем 29.06.2017, тобто з порушенням встановлених договором строків.

Отже, вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

За змістом ст. 123 ГПК України до складу судових витрат, крім судового збору, входять також витрати, пов'язані з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду.

Позивач, окрім того, просив стягнути з відповідача поштові витрати, понесені ним у зв'язку із направленням на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками.

Згідно з наданими позивачем фіскальним чеком, виданими підприємством поштового зв'язку, розмір цих витрат склав 26,92 грн.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів (ч.ч. 5, 8 ст. 129 ГПК України).

Оскільки підставою звернення позивача за захистом своїх майнових прав та інтересів у судовому порядку є невчинення відповідачем протягом тривалого часу дій щодо виконання грошового зобов'язання за договором, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ст. 129 ГПК України поштових витрат в сумі 26,92 грн., які безпосередньо пов'язані із вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, розмір яких підтверджений в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Торговельний будинок «Епіцентр» (юридична адреса: 69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 117-А; поштова адреса: 69037, м. Запоріжжя, вул.12 Квітня/ОСОБА_1, 5/1, код ЄДРПОУ 36911846) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (юридична адреса: 69091. м. Запоріжжя, бул.Гвардійський, 137; поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а, код ЄДРПОУ 32121458) суму 18324 (вісімнадцять тисяч триста двадцять чотири) грн. 67 коп. основного боргу, суму 526 (п'ятсот двадцять шість) грн. 41 коп. - 3 % річних, суму 1348 (одна тисяча триста сорок вісім) грн. 01 коп. - інфляційних втрат, суму 4022 (чотири тисячі двадцять дві) грн. 36 коп. штрафу, суму 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору та суму 26 (двадцять шість) грн. 92 коп. витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 16.04.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва