Рішення

від 11.04.2019 по справі 910/2665/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 11.04.2019Справа №  910/2665/19           Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтар О.О., розглянув матеріали господарської справи за позовом           концерну “Міські теплові мережі” до                    товариства з обмеженою відповідальністю “Форос” про                  стягнення 2   877,88 грн. представники учасників сторін: від позивача                     не з'явився від відповідача           не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Концерн “Міські теплові мережі” (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Форос” (далі -відповідач) про стягнення 2 648,42 грн. з яких: 2 218,73 грн. – основний борг, 329,34 грн. – інфляційні витрати та 100,35 грн. – 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 201908 від 01.01.2007. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито  провадження у справі № 910/2665/19, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 11.04.2019. Представник сторін у судове засідання 11.04.2019 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачу 12.03.2019 рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуто до суду 26.03.2019 у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку на конверті.       Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України     днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Суд зазначає, що вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом з поміткою "судова повістка". Відповідно до п. 116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених     постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03 2009, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення. З пунктів 99 та 116 вказаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою. Враховуючи наведене, керуючись приписами п. 5 ч. 6  ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання. Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений строк не скористався. Відповідно до частини 2 статті  178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. У судовому засіданні 11.04.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив: 01.01.2007 між концерном "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського  району та товаристом з обмеженою відповідальністю "Форос" укладено договір № 201908 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі – договір), відповідно до п. 1.1 якого за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в термін та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами. Відповідно до п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом. Згідно з п.п. 5.4 - 5.5 договору межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в Додатку № 2 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку. При відсутності приладів комерційного обліку або якщо вони вибули з ладу (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електричних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну дії держповірки, сумнівні показники тощо), обсяг теплової енергії визначається Теплопостачальною організацією як виняток, розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря. Холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді. Пунктом 6.1 договору встановлено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує чинному законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом. Відповідно до п. 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3 договору). Пунктом 6.4 договору встановлено, що споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату. Пунктом 6.5 договору встановлено, що при наявності приладів комерційного обліку - обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку. Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді. Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Адм. Нахімова, буд. 4, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платника ПДВ) (п. 6.7 договору) Пунктом 6.7.1 договору встановлено, що отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації протягом п'яти днів з дати отримання. У разі неотримання акту приймання-передачі або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. У разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, споживач зобов'язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1 договору строк. При отриманні заперечень у підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийняті заперечень, теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в м'ясний строк не буде оскаржений споживачем у господарському суді (п. 6.7.2 договору). Відповідно до п. 10.1, п. 10.4 договору, він діє до 01.01.2008. Договір вважається пролонгованим на кожним наступний рік, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору. На виконання умов договору, у період жовтня 2016 по березень 2017 позивачем було поставлено відповідачу теплової енергії на загальну суму 2 218,73 грн., що підтверджується наступними актами приймання-передачі теплової енергії: № 201908 від 31.10.2016 на суму 121,64 грн., № 201908 від 30.11.2016 на суму 216,49 грн., № 201908 від 31.12.2016, поставлено на суму 430,00 грн., № 201908 від 31.01.2017 на суму 451,97 грн., № 201908 від 28.02.2017 на суму 654,72 грн., № 201908 від 31.03.2017 на суму 411,56 грн. Крім того, позивачем були проведені перерахунки на загальну суму 67,65 грн. За твердженнями позивача, в порушення вимог п. 6.7 договору, відповідач не з'являвся до позивача для отримання  рахунків-фактур; актів приймання-передачі теплової енергії; податкових накладних (платника ПДВ) та не надавав обґрунтованих заперечень, а тому зазначені акти приймання-передачі теплової енергії  вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п. 6.7.1 договору). У зв'язку з тим, що відповідачем не здійснено оплату за поставлену теплову енергію, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача крім суми основного боргу у розмірі 2218,73 грн., також 329,34 грн. інфляційних втрат, 100,35 грн. 3% річних. Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, господарський суд виходив з наступного. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Як підтверджено матеріалами справи, у відповідача з жовтня 2016 по березень 2017 утворилась заборгованість за  договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді        № 201908 від 01.01.2007 у розмірі 2 218,73  грн. Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У пункті 6.4 договору встановлено, що споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до  ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що: - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; - кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання відповідно до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 201908 від 01.01.2007 у розмірі 2218,73  грн. Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором купівлі -продажу теплової енергії в гарячій воді № 201908 від 01.01.2007 у розмірі 2218,73  грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення заборгованості  у розмірі  2218,73  грн. Позивачем також на підставі ст. 625 ЦК Україні заявлено  до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 100,35 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 329,34 грн., що нараховані за період з жовтня 2016 по березень 2017 включно. Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"). Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд вважає їх вірними та обґрунтованими. Статтею  86  Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю. Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача. Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1.   Позов задовольнити повністю.      2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Форос”  (04119, м. Київ, вулиця Білоруська, будинок 3, ідентифікаційний код 22134451) на користь концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137, ідентифікаційний код 32121458) заборгованість у розмірі  2 218,73  грн. (дві тисячі двісті вісімнадцять грн. 73 коп.), 3% річних у розмірі  100,35 грн. (сто грн. 35 коп.), інфляційну складову боргу у розмірі 329,34  грн. (триста двадцять дев'ять грн. 34 коп.), судовий збір у розмірі  1 921,00  (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.). 3.   Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 17.04.2019.   Суддя                                                                                             О.Г. Удалова