Рішення

від 11.04.2019 по справі 910/1697/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.04.2019Справа № 910/1697/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-Україна

до товариства з обмеженою відповідальністю Альматерра

про стягнення 115 741,77 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Ткач В.Д. - адвокат (свідоцтво КВ № 005353, видане 30.11.2015)

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

У лютому 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-Україна (далі - ТОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-Україна , позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Альматерра (далі - ТОВ Альматерра , відповідач) про стягнення 115 741,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем його обов'язку своєчасно та в повному обсязі оплатити послуги з перевезення, надані позивачем на підставі договору про транспортно-експедиторське обслуговування № 2306205750 від 24.09.2018 та заявки на надання транспортно-експедиторських послуг № 24/09 від 24.09.2018.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 115 741,77 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у п'ять днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.02.2019, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, порушено провадження у справі № 910/1697/19 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суту призначено на 19.03.2019.

19.03.2019 та 29.03.2019 до суду надійшли заяви позивача, в яких останній виклав позовні вимоги коректно, вказавши кожну з них окремо. Так, позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 115 741,77 грн., з яких: 98 709,23 грн. - основна заборгованість, 11 928,03 грн. - пеня, 4 110,61 грн. - інфляційна складова боргу, 993,90 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2019 відкладено розгляд справи у порядку спрощеного провадження на 11.04.2019.

29.03.2019 до суду надійшла заява позивача про розподіл судових витрат, у якій позивач просив покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати, що складаються з витрат на професійну правову допомогу в розмірі 17 500,00 грн. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

У судовому засіданні 11.04.2019 представник позивача заявлені ним позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 11.04.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

24.09.2018 між ТОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-Україна (експедитор) та ТОВ Альматерра (клієнт) був укладений договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 2306205750 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору експедитор від свого імені та за рахунок клієнта зобов'язується надати транспортно-експедиторські послуги з організації, здійснення та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів клієнта автомобільним, морським, та/або авіатранспортом на території України та/або за її межами, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги, та інші платежі, передбачені даним договором, а також обґрунтовані затрати експедитора, які підлягають сплаті експедитором третім особам.

Згідно з п. 1.2 договору умови надання конкретних послуг, а також перелік конкретних послуг та операцій, що необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявці. Заявка є невід'ємною частиною даного договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором, пріоритетними є умови, зазначені в заявці.

Заявка повинна включати наступні відомості: кількість і тип необхідних транспортних засобів; точні адреси місць завантаження і розвантаження вантажу; дата й час подачі транспортного засобу під завантаження; вид, вага й обсяг вантажу, спосіб навантаження; адреси проведення митного оформлення при навантаженні й розвантаженні вантажу; строк доставки вантажу вантажоодержувачеві; сума фрахту; маршрут перевезення; інші особливості перевезення вантажу; інша необхідна інформація з урахуванням специфіки перевезення конкретним видом транспорту (п. 3.1 договору).

За приписами п. 2.4.7 договору експедитор має право залучати третіх осіб для виконання зобов'язань за договором.

Пунктом 2.1.13 на відповідача, як клієнта, покладений обов'язок своєчасно у порядку, передбаченому цим договором, сплатити належну плату експедитору, суму фрахту, частина якої підлягає сплаті третім особам, а також відшкодувати документально підтверджені додаткові витрати, понесені Експедитором в інтересах Клієнта.

Відповідно до п. 3.1 договору сума договору зазначається в заявках.

Згідно з п. 3.2 договору порядок розрахунків, форма, терміни і сума фрахту узгоджуються між сторонами в заявці (замовленні), що є невід'ємною частиною даного договору. Сума фрахту включає в себе винагороду експедитора та суму, що підлягає сплаті третім особам, залученим для виконання замовлення. Сума фрахту не включає в себе додаткові витрати.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що оплата за виконані послуги і додаткові витрати в процесі виконання послуг здійснюється без урахування взаємних претензій протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання клієнтом копій транспортних документів, рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт.

Датою платежу вважається дата зарахування коштів на зазначений розрахунковий рахунок експедитора (п. 3.7 договору).

Судом встановлено, що умови окремого перевезення були погоджені сторонами в заявці 24/09 від 24.09.2018 (далі - заявка).

Так, з вищевказаної заявки вбачається, що сторони погодили наступні умови перевезення:

1) маршрут - Італія - Україна;

2) адреса завантаження, повне найменування підприємства відправника:

- Masi, адреса - Giorgio Gori Srl, Via Mazzanta 1, Loc. Mazzantica, 37050 Oppeano VR;

- Villa Sandi, адреса - Via Erizzo, 113/А, 31035 Crocetta del М.llо (TV);

- Ruggeri, адреса - Via Pra'Fontana, 4, 31049 Valdobiadene - Italy;

- Lorenzzon, адреса - Via Ca'del Bosco n. 16, loc Pieris, 34075 SAN Canzian d`isonzo (GO), Italy;

3) адреса розвантаження, повне найменування підприємства одержувача - м. Київ, вул. Костянтинівська, 72;

4) сума фрахту (крім додаткових витрат). Сума фрахту включає в себе винагороду експедитора та суму, що підлягає сплаті третім особам, залученим для виконання замовлення - 3 200,00 євро + 55 євро ЕХ +50 євро EUR 1.

До виконання обумовленого перевезення позивачем залучено компанію F.S. Mackenzie International Ltd на підставі договору про організацію міжнародних перевезень вантажів № 01092017/2 від 01.09.2017 та заявки № КИМА 09180066 від 21.09.2018 на організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом по вказаному договору. Факт виконання компанією F.S. Mackenzie International Ltd перевезення, до якого її було залучено, підтверджується актами виконаних робіт № PN000003807 від 09.10.2018, № PN000003808 від 09.10.2018, № PN000003809 від 09.10.2018 та № PN000003810 від 09.10.2018, засвідченими підписами представників обох сторін та їх печатками.

Виконання позивачем замовленого перевезення підтверджується актами надання послуг № 2447 від 09.10.2018 на суму 36 000,00 грн., № 2448 від 09.10.2018 на суму 27 000,00 грн., № 2449 від 09.10.2018 на суму 27 000,00 грн., № 2450 від 09.10.2018 на суму 21 709,23 грн. (на загальну суму 111 709,23 грн.), засвідченими підписами представників обох сторін та їх печатками, а також СМR-накладними № UA100030/2018/567635, № UA100030/2018/567638, № UA100030/2018/567637, № UA100030/2018/567636.

Крім того, матеріали справи свідчать, що позивач склав також рахунки на оплату № 2447 від 09.10.2018 на суму 36 000,00 грн., № 2448 від 09.10.2018 на суму 27 000,00 грн., № 2449 від 09.10.2018 на суму 27 000,00 грн., № 2450 від 09.10.2018 на суму 21 709,23 грн. (на загальну суму 111 709,23 грн.) та направив вказані рахунки на оплату і акти надання послуг відповідачу, що підтверджується реєстром листів направлених за період: 01.10.2012 - 18.12.2018 та накладною № 35605350, складеною компанією з доставки DIMEX. Зазначені документи отримані відповідачем 17.10.2018, що підтверджується витягом з офіційного веб-сайту компанії з доставки DIMEX.

Таким чином, судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем належним чином. Проте, відповідач в порушення умов укладеного сторонами договору послуги надані позивачем оплатив частково та з порушенням встановленого умовами договору строку.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію № 1-ю від 22.12.2018 з вимогою оплатити заборгованість в розмірі 111 709,23 грн., що підтверджується фіскальним чеком підприємства поштового зв'язку від 22.12.2018 та витягом з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштового відправлення.

Відповідач, у свою чергу, сплатив на користь позивача частину заборгованості в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученнями № 58 від 04.01.2019, та підписав акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2018 по 17.01.2019, яким підтвердив наявність заборгованості перед позивачем в розмірі 101 709,23 грн.

Згодом позивач направив відповідачу досудове застереження № 1-ю/1701 від 17.01.2019 з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 101 709,23 грн., що підтверджується фіскальним чеком підприємства поштового зв'язку від 24.01.2019.

Відповідач сплатив на користь позивача частину заборгованості в розмірі 3 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 74 від 29.01.2019, а також звернувся до позивача з листом від 01.02.2019, в якому гарантував оплату заборгованості в повному обсязі до 02.04.2019.

Не погодившись з запропонованим відповідачем терміном виконання ним грошового зобов'язання позивач звернувся до суду з даним позовом та просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 115 741,77 грн., з яких: 98 709,23 грн. - основна заборгованість, 11 928,03 грн. - пеня, 4 110,61 грн. - інфляційна складова боргу, 993,90 грн. - 3% річних.

Розглядаючи даний спір, оцінюючи правомірність вищевказаних вимог позивача та вирішуючи його по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 98 709,23 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 11 928,03 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом раніше встановлено, що згідно з п. 3.4 договору оплата за виконані послуги і додаткові витрати в процесі виконання послуг здійснюється без урахування взаємних претензій протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання клієнтом копій транспортних документів, рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт. Відповідні документи отримані відповідачем 17.10.2018, отже, останнім днем строку виконання грошового зобов'язання було 22.10.2018, а порушення строку виконання вказаного зобов'язання відповідачем почалось з 23.10.2018.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що відповідач надані позивачем послуги оплатив не в повному обсязі, відтак допустив порушення зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 4.10 передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє від оплати суми фрахту та додаткових витрат.

Здійснивши власний розрахунок пені за період з 23.10.2018 по 11.02.2019, суд встановив, що її розмір становить 11 913,96 грн., тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Відтак, вимога позивача по стягнення з відповідача пені заявлена ним правомірно, проте підлягає задоволенню в розмірі, визначеному судом, а саме - 11 913,96 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 993,90 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 4 110,61 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу за період з 23.10.2018 по 11.02.2019, суд встановив, що розмір 3% річних становить 992,83 грн., а розмір інфляційної складової боргу - 3 487,20 грн., тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вказані позовні вимоги заявлені позивачем обґрунтовано та правомірно, проте підлягають задоволенню в розмірах, визначених судом, а саме: 3% річних в розмірі 992,83 грн., інфляційна складова боргу в розмірі 3 487,20 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 98 709,23 грн., пені в розмірі 11 913,96 грн., інфляційної складової боргу в розмірі 3 487,20 грн. та 3% річних в розмірі 992,83 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 910,40 грн.

Щодо вимоги позивача про відшкодування здійснених ним витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Матеріали справи свідчать, що 29.03.2019 позивач звернувся до суду з заявою про розподіл судових витрат, у якій просив, у тому числі, покласти на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правову допомогу в розмірі 17 500,00 грн.

Судом встановлено, що представник позивача - Ткач В.Д. є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом по право на зайняття адвокатською діяльністю КВ № 005353, виданим 30.11.2015

На підтвердження здійснених позивачем судових витрат, його представник долучив до матеріалів справи:

- копії договорів про надання правничої допомоги (юридичних послуг) № 01-02/2018 від 01.02.2018 та № 01-01/19 від 01.01.2019 (далі - договори про надання правничої допомоги);

- копію акту виконаних робіт № 14 від 27.03.2019 до договорів № 01-02/2018 від 01.02.2018 та № 01-01/19 від 01.01.2019

- ордер на надання правової допомоги серії КВ № 413357 від 11.02.2019;

- платіжне доручення № 722 від 27.03.2019 на суму 17 500,00 грн.

З акту виконаних робіт № 14 від 27.03.2019 вбачається, що представником позивача була виконана наступна робота:

- зустріч, консультація, узгодження правової позиції; збір та отримання документів; вивчення правової бази - 2 години вартістю 1 000,00 грн., всього 2 000,00 грн.;

- підготовка та направлення претензії відповідачу - 4 години вартістю 1 000,00 грн. - всього 4 000,00 грн.;

- підготовка та направлення досудового застереження 17.01.2019 - 1 година вартістю 1 000,00 грн. - всього 1 000,00 грн.;

- підготовка та направлення позовної заяви до суду - 8 годин вартістю 1 000,00 грн. - всього 8 000,00 грн.;

- представництво та захист інтересів в суді (відвідання судових засідань) - 1 судове засідання вартістю 2 500,00 грн.

Таким чином, загальний розмір вартості правової допомоги становить 17 500,00 грн.

Судом встановлено, що позивач здійснив оплату вищевказаних юридичних послуг в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 722 від 27.03.2019 на суму 17 500,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони , зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката , які підлягають розподілу між сторонами.

Суд також бере до уваги правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 18.12.2018 по справі № 910/4881/18, згідно з якою зменшення витрат на правову допомогу можливе лише у разі наявності клопотання сторони про їх зменшення внаслідок неспівмірності.

Частиною 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати (окрім судового збору), пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляд у на те, що відповідач клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, під час розгляду справи не подав, суд дійшов висновку про те, що розподілу між сторонами підлягають витрати на правову допомогу в розмірі, заявленому позивачем, а саме - 17 500,00 грн., а з огляду на часткове задоволення позову, вказані судові витрати покладають на відповідача в розмірі 17 403,45 грн.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Альматерра (01135, м. Київ, вул. Павлівська, буд. 10, квартира 9, ідентифікаційний код 37269344) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-Україна (04060, м. Київ, вул. Ак. Щусєва, буд. 36, ідентифікаційний код 33835710) основний борг у розмірі 98 709,23 грн. (дев'яносто вісім тисяч сімсот дев'ять грн. 23 коп.), пеню в розмірі 11 913,96 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот тринадцять грн. 96 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 3 487,20 грн. (три тисячі чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.), 3% річних в розмірі 992,83 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 83 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 910,40 грн. (одна тисяча дев'ятсот десять грн. 40 коп.) та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 17 403,45 грн. (сімнадцять тисяч чотириста три грн. 45 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.04.2019.

Суддя О.Г. Удалова