Рішення

від 03.04.2019 по справі 915/1781/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року Справа № 915/1781/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: ОСОБА_1 - дов.№09-01/59 від 16.10.2018;

представника відповідача: ОСОБА_2 - голови ОСББ «Юність» ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»

(54020, м.Миколаїв, вул.Каботажний спуск, буд.18, код ЄДРПОУ 30083966),

до відповідача : Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Юність» (54020, м.Миколаїв, вул.Кузнецька (Скороходова), буд.58-Б, код ЄДРПОУ 22441880),

про : стягнення заборгованості у розмірі 101078,00 грн.

Згідно заяви №09.01/77ю від 15.01.2019: стягнення заборгованості в розмірі 65823,39 грн.

Згідно заяви №09.01/282ю від 14.02.2019: стягнення заборгованості в розмірі 41852,23 грн, з яких: 10132,16 грн збитки від інфляції, 3879,16 грн - 3% річних, 27840,91 грн пені, -

в с т а н о в и в:

14.12.2018 Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №09-01/1971 від 12.12.2018, в якій просить стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Юність» 101078,00 грн заборгованості за Договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №2130 від 01.12.2011, з яких: 59225,77 грн основного боргу, 10132,16 грн збитків від інфляції, 3879,16 грн - 3% річних, 27840,91 грн пені.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення приписів чинного законодавства та умов Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №2130 від 01.12.2011 та Договору №11 про реструктуризацію заборгованості за отриману теплову енергію від 12.06.2017 відповідач не розрахувався за надані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді. У зв'язку з неналежним виконанням умов договорів позивачем нараховані збитки від інфляції, 3% річних та пеня.

Ухвалою суду від 19.12.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.01.2019.

11.01.2019 від відповідача на адресу суду надійшов відзив б/н б/д (вх.№472/19 від 11.01.2019), в якому він визнає заборгованість в частині основного боргу. Відповідач зазначає, що ОСББ є надавачем послуг через договори з відповідними комунальними підприємствами на тепло i водопостачання та водовідведення, що відноситься до утримання будинку та прибудинкової території, саночистки та благоустрою населенню. Практика минулих років, а особливо останнього часу свідчить про істотну недоплату мешканцями ОСББ «Юність» за надані послуги. Крім того, за кілька місяців (в період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року) з боку державного та місцевого бюджетів не було відшкодовано різниці між собівартістю послуги та тарифом, що оплачують споживачі. Тому, відповідач у зв'язку з відсутністю коштів свої зобов'язання своєчасно не виконав, прострочивши оплату. Враховуючи ступень вини відповідача у затримці платежів, часткову добровільну оплату заборгованості до подання позову та після його подання та майновий стан ОСББ «Юність» , відповідач, посилаючись на ст.233 ГК України, просить суд зменшити штрафні санкції до мінімального розміру.

16.01.2019 від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог №09.01/77ю від 15.01.2019 (вх.№697/19 від 16.01.2019), згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 65823,39 грн, з яких: 23971,16 грн основний борг, 10132,16 грн збитки від інфляції, 3879,16 грн - 3% річних, 27840,91 грн пені.

17.01.2019 суд оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні на 18.02.2019.

14.02.2019 від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог №09.01/282ю від 14.02.2019 (вх.№2275/19 від 14.02.2019), згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 41852,23 грн, з яких: 10132,16 грн збитки від інфляції, 3879,16 грн - 3% річних, 27840,91 грн пені.

Відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у ст.42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України, позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача №09.01/282ю від 14.02.2019 (вх.№2275/19 від 14.02.2019).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що керуючись правом щодо зменшення позовних вимог, позивач зменшує позовні вимоги, з тих підстав, що станом на 14.01.2019 відповідачем погашено заявлену в позові заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 35254,61 грн та станом на 08.02.2019 погашено заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 23971,16 грн.

Ухвалою суду від 18.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 18.03.2019.

18.03.2019 судом в судовому розгляді справи оголошено перерву до 03.04.2019.

Під час розгляду справи, представник позивача та представник відповідача підтримали доводи, викладені у позові з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог та у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 03.04.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

01.12.2011 між Відкритим акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» , правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (енергопостачальна організація, позивач у справі) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Юність» (споживач, відповідач у справі) було укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №2130 (надалі - Договір), відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (розділ 1 Договору).

У відповідності до п.5.3. Договору споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в Додатку 1 (Обсяги постачання теплової енергії споживачу) до договору.

Згідно п.5.5. Договору, при відсутності приладів обліку або виходу їх з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією розрахунковим способом.

Відповідно до п.5.7. Договору споживачу щомісяця направляється акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді за формою Додатка №4 (Акт прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді) за попередній місяць. Споживач зобов'язаний протягом п'яти календарних днів підписати зазначений акт і один екземпляр направити на адресу енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом п'яти днів мотивованого відмовлення від підписання або неповернення підписаного екземпляра енергопостачальній організації, акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді вважається прийнятим споживачем і кількість спожитої теплової енергії визнаною по розрахункам енергопостачальної організації.

Пунктами 6.2. та 6.3. Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

У відповідності до п.10.1. Договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.12.2012. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4. Договору).

У зв'язку з виникненням заборгованості 12.06.2017 між позивачем та відповідачем було укладено Договір №11 про реструктуризацію заборгованості за отриману теплову енергію. Відповідно до якого споживачу надано можливість погасити заборгованість за отриману теплову енергію, яка утворилась за період з лютого 2017 року по березень 2017 року включно у сумі 87709,64 грн. Відповідач своїх зобов'язань щодо своєчасного погашення боргу згідно графіку не виконав.

Крім того, в опалювальному періоді з жовтня 2017 року по квітень 2018 року включно позивач постачав відповідачу теплову енергію в гарячій воді з метою теплозабезпечення приміщень за адресою: м.Миколаїв, вул.Скороходова, буд.58-б (відповідно до Додатків №1, 1/1 до Договору), що підтверджується нарядом на підключення до централізованої системи опалення від 30.10.2017 (а.с.51) та не заперечується відповідачем.

Виконуючи умови договору, енергопостачальна організація за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року поставила споживачу теплову енергію на загальну суму 304954,57 грн, що підтверджується виставленими рахунками за теплову енергію (а.с.52-58), актами прийому-передачі теплової енергії (а.с.59-62), які направлялися на адресу відповідача, що підтверджується реєстрами вручення рахунків та актів прийому-передачі (а.с.112-118).

Відповідач вимоги договору виконав частково, перерахувавши позивачу частину суми основного боргу в розмірі 245728,80 грн, яка є оплатою поточних нарахувань за спожиту теплову енергію в гарячій воді за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.63-111).

30.01.2018 та 30.08.2018 позивачем направлено на адресу відповідача претензії №102-Ю від 29.01.2018 та №527-Ю від 28.02.2018 щодо оплати наданих послуг (а.с.41, 43). В матеріалах справи містяться докази направлення зазначених претензій відповідачу (а.с.42, 44). Зазначені претензії залишились без виконання.

10.09.2018 відповідач звернувся до позивача з гарантійним листом б/н від 06.09.2018, в якому просить відкласти термін сплати заборгованості у сумі 72577,83 грн до 31.12.2018 у зв'язку з скрутним становищем, зв'язаним з несплатою окремих мешканців ОСББ відповідача (а.с.45).

Оскільки, відповідач вимогу щодо оплати наданих послуг не виконав, що стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка станом на день подання позову до суду становила 59225,77 грн (304954,57 - 245728,80).

Згідно ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Станом на час розгляду справи, позивач у заяві про зменшення розміру позовних вимог №09.01/77ю від 15.01.2019 повідомив суд, що станом на 14.01.2019 відповідачем частково погашено заявлену у позові заборгованість за спожиту теплову енергію (основний борг) в сумі 35254,61 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №638 від 29.11.2018 на суму 1500,00 грн з листом нарахування пільг на суму 156,18 грн, №639 від 04.12.2018 на суму 1000,00 грн, №648 від 17.12.2018 на суму 5000,00 грн, №651 від 19.12.2018 на суму 4569,59 грн, №652 від 21.12.2018 на суму 6000,00 грн, №657 від 26.12.2018 на суму 6000,00 грн з листом сплати пільг на суму 28,84 грн, №663 від 10.01.2019 на суму 11000,00 грн (а.с.142-150). Також, заявою про зменшення позовних вимог №09.01/282ю від 14.02.2019, позивач повідомив, що станом на 08.02.2019 відповідачем повністю погашено заявлену в позові заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 23971,16 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №666 від 15.01.2019 на суму 7500,00 грн; №667 від 21.01.2019 на суму 8000,00 грн; №671 від 25.01.2019 на суму 10000,00 грн (частково у розмірі 8471,16 грн).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі приписів ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача збитки від інфляції за період з червня 2017 року по вересень 2018 року включно в розмірі 10132,16 грн та 3% річних за період з 30.06.2017 по 19.11.2018 в розмірі 3879,16 грн.

Перевіривши розрахунки нарахування збитків від інфляції та 3% річних, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім збитків від інфляції та 3% річних, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню.

Частиною 1 ст.229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст.25 Закону України «Про теплопостачання» , у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Згідно ст.231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: - за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущеної прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

У відповідності до п.7.2.3. Договору несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня, яка обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє в період, за який нараховується пеня відповідно до Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996.

На підставі наведеного та керуючись ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22.11.1996, позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Посилаючись на несвоєчасну оплату відповідачем послуг за договором, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 12.10.2017 по 11.07.2018 розмірі 27840,91 грн.

Перевіривши розрахунки пені, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість.

У відзиві відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до мінімального розміру.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України , розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язань, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст. 3 ЦК України , загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача за Договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №2130 від 01.12.2011 була сплачена повністю у добровільному порядку. При цьому, судом взято до уваги те, що станом на дату звернення позивача з позовом до суду у відповідача існувала заборгованість лише у сумі 59225,77 грн, яка є незначною по відношенню до ціни договору, і яка в подальшому була сплачена відповідачем. Крім того, надана відповідачем довідка про суму нарахованих та відшкодованих субсидій мешканцям ОСББ Юність свідчить про те, що протягом листопада та грудня 2017 року, січня, лютого та березня 2018 року субсидії на опалення взагалі не перераховувались. Перерахування субсидії у загальній сумі 58781,48 грн відбулося 29, 30 березня 2018 року та 26 квітня 2018 року, що відповідно зумовило неможливість для ОСББ в повному обсязі здійснити розрахунки з позивачем.

Суд вважає, що нараховані позивачем 3% річних та збитки від інфляції, в певній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів, а тому зменшення розміру нарахованої позивачем пені не завдасть значного негативного наслідку його фінансовому стану.

Отже, враховуючи, що відповідачем на час розгляду справи в повному обсязі оплачена заборгованість за договором; з боку відповідача мало місце незначне прострочення виконання зобов'язань; перерахування субсидій мешканцям ОСББ, які мали пільги відбулось із значним запізненням, що і зумовило виникнення заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим і за умови існування об'єктивних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені на 90% - до 2784,09 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1762,00 грн. Розмір позовних вимог при поданні позову складав 101078,00 грн. Під час розгляду справи позивач зменшив розмір заявлених позовних вимог до 41852,23 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір, розрахований пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 729,64 грн.

У відповідності до п.1) ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 у разі зменшення розміру позовних вимог, сплачена сума судового збору (у даному випадку 1032,36 грн (1762,00 - 729,64) повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Юність» (54020, м.Миколаїв, вул.Кузнецька (Скороходова), буд.58-Б, код ЄДРПОУ 22441880) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м.Миколаїв, вул.Каботажний спуск, буд.18, код ЄДРПОУ 30083966, р/р 26009924419952 в АБ «Укргазбанк» , МФО 320478) 10132,16 грн збитки від інфляції, 3879,16 грн - 3% річних, 2784,09 грн пені та 729,64 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 15 квітня 2019 року.

Суддя М.В. Мавродієва