Рішення

від 09.04.2019 по справі 914/1886/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2019 Справа №914/1886/18

м. Львів

За позовом: Миргородської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів Полтавської обласної ради, м. Миргород

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія , м. Пустомити, Львівська область

про розірвання договору, повернення авансового внеску та стягнення штрафних санкцій

Суддя Н.Мороз

При секретарі Ю.Забора

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1-директор

Від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Позовну заяву подано Миргородською спеціальною загальноосвітньою школою-інтернатом І-ІІІ ступенів Полтавської обласної ради, м. Миргород до Товариства з обмеженою відповідальністю Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія , м. Пустомити, Львівська область про розірвання договору, повернення авансового внеску та стягнення штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 09.10.2018 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду від 02.11.2018 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 27.11.2018 р.

27.11.2018 р. розгляд справи відкладено на 10.12.2018 р., про що відповідача повідомлено ухвалою в порядку ст.121 ГПК України.

Ухвалою від 10.12.2018 р. суд вирішив розглядати справу №914/1886/18 за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 10.01.2019 р.

10.01.2019 р. розгляд справи відкладено на 29.01.2019 р., про що сторін повідомлено ухвалою в порядку ст.121 ГПК України.

29.01.2019 р. розгляд справи відкладено на 12.02.2019 р., про що сторін повідомлено ухвалою в порядку ст.121 ГПК України.

Ухвалою суду від 12.02.2019 р. підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.03.2019 р.

12.03.2019 р. розгляд справи відкладено на 09.04.2019 р., про що відповідача повідомлено ухвалою в порядку ст.121 ГПК України.

В судове засідання 09.04.2019 р. з'явився представник позивача, дав пояснення по суті спору. Посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань згідно укладеного між сторонами договору підряду, відповідно до якого позивач передав відповідачу 428 570, 60 грн. як попередню оплату робіт, а також договору відповідального зберігання. Відтак, позивач просить суд задоволити позов та розірвати договір підряду, а також стягнути з відповідача 428 570, 62 грн. - авансу, 277 712, 36 грн. - пені та 21 428, 53 грн. - штрафу.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив. Вимог ухвал суду не виконав.

Ухвали суду з позначкою Судова повістка , що направлялися за адресою місцезнаходження відповідача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулися до суду з відмітками відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання" та інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення .

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 р. №270, поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об'єкті поштового зв'язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставці до дому (п. 92. Правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об'єкті поштового зв'язку не передбачено (п. 102 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).

Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою Судова повістка , які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, Правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення закінчення встановленого строку зберігання, суперечить вимогам Правил, та фактично відповідає причині повернення у зв'язку з відсутністю адресата.

Аналізуючи зазначені вище положення Правил надання послуг поштового зв'язку, слід дійти висновку, що повернення судових рішень із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Зважаючи на зазначене вище, господарським судом дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення відповідача про здійснення розгляду даної справи.

Сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 23.04.2018 по справі №916/3188/16.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею та обов'язок повідомити суд про причини неявки.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення позивача, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов»язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Однією з підстав виникнення зобов»язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

05.12.2016 р. між Миргородською спеціальною загальноосвітньою школою-інтернатом І-ІІІ ступенів Полтавської обласної ради (позивач, за договором - замовник) та Товариства з обмеженою відповідальністю Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія (відповідач, за договором - підрядник) укладено Договір підряду №42.

Відповідно до умов вказаного договору, підрядник зобов'язується у 2016-2025 р.р. на власний ризик, своїми силами, засобами та матеріальними ресурсами виконати роботи Реконструкція спального корпусу Миргородської спеціальної загальноосвітньою школою-інтернатом І-ІІІ ступенів Полтавської обласної ради і здати закінчені роботи в порядку і строк встановлений цим договором, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.

Перелік та обсяги робіт, що виконуються за договором визначається проектно-кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2.2).

Обсяг, вартість та термін виконання робіт, а також обсяг та строки фінансування по договору визначаються прикладеними до Договору календарним графіком виконання робіт, планом фінансування і договірною ціною, які є невід'ємною частиною даного договору. Ціна договору становить 12 850 350, 00 грн. (п. 3.1).

Замовник може здійснити попередню оплату робіт в порядку та на умовах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2014р. №117 (зі змінами), п.19 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764 (із змінами), у розмірі, що не перевищує 30% вартості річного обсягу робіт та становить 428 570, 60 грн. Отримані авансові кошти в 2016 році підрядник зобов'язується використати до 31 грудня 2016 року. невикористані суми авансу повертаються замовнику. (п.4.8 в редакції Додаткової угоди №1/42 від 14.12.2016р. до договору підряду №42 від 05.12.2016р.).

Згідно п. 5.3 договору, підрядник розпочне виконання робіт протягом 5 календарних днів з дня отримання від замовника дозвільної документації (оригінал опису вкладення про надсилання відповідачу копії Декларації про початок виконання будівельних робіт оглянуто судом в судовому засіданні).

На виконання п.4.8 Договору підряду №42, 15.12.2016р. Миргородською спеціальною загальноосвітньою школою-інтернатом І-ІІІ ступенів Полтавської обласної ради здійснена попередня оплата робіт у розмірі 428 570,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням №524 від 15.12.2016р. (в матеріалах справи).

Листом від 28.12.2016 р. ТзОВ "Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія" повідомило, що аванс використаний за цільовим призначенням, придбано необхідні для виконання робіт будівельні матеріали та гарантовано використати дані матеріали для виконання робіт у 2017 році.

30.12.2016 р. між Миргородською спеціальною загальноосвітньою школою-інтернатом І-ІІІ ступенів Полтавської обласної ради (за договором - поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія (за договором - зберігач) укладено Договір №3/42 відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей (майна).

В порядку та на умовах, визначених цим договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього договору майно, що визначене у акті приймання передачі майна, що є невід'ємною частиною цього договору, та необхідне для виконання робіт згідно Договору підряду №42 від 05.12.2016р. (п.1.1).

Місце зберігання - склад ТзОВ Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія (п.1.2).

Поклажодавець має право у будь який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини) (п.3.3).

Зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передано на зберігання, або його частини, зберігач повинен за свій рахунок відшкодувати поклажодавцеві завдану шкоду (п.4.3).

На виконання умов договору відповідального зберігання №3/42 від 30.12.2016р., сторонами складено, підписано та скріплено печатками Акт №1 приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (майна) з переліком майна, що передається на відповідальне зберігання (в матеріалах справи).

Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, протягом 2017 року і трьох кварталів 2018 року, підрядником не виконано жодних будівельних робіт.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем неодноразово на адресу відповідача надсилались претензії з вимогами повернути все майно, придбане ТОВ "Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія" для виконання робіт по реконструкції спальною корпусу Миргородської спеціальної загальноосвітньою школою-інтернатом І-ІІІ ступенів Полтавської обласної ради, передане на відповідальне зберігання по Договору відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей (майна) № 3/42 від 30.12.2016 року (перелік майна наведений у акті приймання-передачі до даного договору) або повернути кошти витрачені на їх придбання у розмірі попередньої оплати у сумі 428 570, 62 грн. до 01.08.2018 р., достроково розірвати Договір підряду № 42 від 05.12.2016 р. відповідно до п. 6.2.1 Договору, сплатити штрафні санкції відповідно до пункту 7.3.1 Договору підряду № 42 від 05.12.2016 р.

Однак, такі претензії залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Як зазначено позивачем, у серпні 2018р. надіслані претензії повернулись на адресу відправника (позивача), на поштовому конверті причиною повернення зазначено - за заявою одержувача.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором підряду №42 від 05.12.2016р., позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з позовом про розірвання договору, повернення авансового внеску та стягнення штрафних санкцій.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Так, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Отже, вирішуючи спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов»язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов»язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, згідно ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або, розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 11.7.4 Договору підряду передбачено право замовника призупинити виконання робіт чи розірвати договір у випадку, зокрема, невиконання підрядником будь-яких зобов'язань за даним договором.

Сторона, що прийняла рішення про припинення робіт чи розірвання Договору повідомляє про це письмово іншу сторону не менш, ніж за 10 календарних днів до запровадження в дію такого рішення (п.11.7.6).

Претензією від 24.07.2018р. №327 позивач повідомив відповідача про намір розірвати договір у випадку його невиконання підрядником.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем, а відтак це право підлягає захисту.

За таких обставин, враховуючи факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором підряду №42, суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору та повернення відповідачем позивачу сплаченого останнім авансового платежу у розмірі 428 570, 62 грн. Відтак, в цій частині позовні вимоги є такими, що ґрунтуються на вищевикладених нормах закону, а тому підлягають задоволенню.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Згідно п. 7.2 Договору підряду №42, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі робіт за бюджетні кошти Підрядник сплачує Замовнику штрафні санкції у розмірі, визначеному цим Договором, а в разі здійснення попередньої оплати Підрядник, крім сплати штрафних санкцій, повертає Замовнику невикористані кошти, з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до п. 7.3.1 зазначеного договору, при затримці строків виконання робіт підрядник сплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості невиконаних робіт за кожен день затримки, а за прострочення понад 30 днів сплачує додатковий штраф у розмірі 5% від вартості невиконаних робіт.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у пункті 14.3. постанови від 25.06.2018р. у справі 912/2483/17, сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.

На підставі наведеного позивачем нараховано відповідачу неустойку за несвоєчасне виконання робіт у розмірі 277 713, 36 грн. за період з 15.12.2016р. по 24.09.2018р., а також штраф у розмірі 5% за прострочення виконання зобов'язань понад 30 днів на суму 21 428, 53 грн. за аналогічний період, згідно розрахунку, наведеного у позовній заяві.

У п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Як передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи норми ст. 232 ГК України та ст. 253 ЦК України, суд здійснив перерахунок пені за період з 15.12.2016р. по 15.06.2017р., та встановив, що стягненню підлягає пеня в розмірі 78 428, 42 грн.

Суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 25.05.2018р. у справі №922/1720/17.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору - підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає до задоволення частково і становить 428 570, 62 грн. - авансу, 78 428, 42 грн. - пені та 21 428, 53 грн. - штрафу. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Розірвати Договір підряду №42 від 05.12.2016р., укладений між Миргородською спеціальною загальноосвітньою школою-інтернатом І-ІІІ ступенів Полтавської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія (Львівська область, м. Пустомити, вул. Відродження, 1/1, код ЄДРПОУ 38127429) на користь Миргородської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів Полтавської обласної ради (Полтавська область, м. Миргород, вул. Старосвітська, 52/15, код ЄДРПОУ 13929003) - 428 570, 62 грн. - авансу, 78 428, 42 грн. - пені, 21 428, 53 грн. - штрафу та 9 687, 89 грн. судового збору.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України .

Повний текст рішення виготовлено 17.04.2019р.

Суддя Мороз Н.В.