Рішення

від 09.04.2019 по справі 922/391/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/391/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АСКО-Медсервіс", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інженерно-інструментальних технологій", м. Харків, Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дімєрус Інженерінг", м. Харків; - Фізична особа ОСОБА_1, смт. Печеніги Харківської області про стягнення коштів в розмірі 31206,76 грн за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_2, дов. від 28.02.2019;

третьої особи (ТОВ "Дімєрус Інженерінг") - не з'явився;

третьої особи (ФО Бударний ОСОБА_3) - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АСКО-Медсервіс", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інженерно-інструментальних технологій", м. Харків, про повернення грошових коштів у розмірі 31206,76 грн., набутих без достатньої правової підстави. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 15.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04.03.2019 о 12:00 год. Залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дімєрус Інженерінг", м. Харків, Фізичну особу ОСОБА_1, смт. Печеніги.

14.03.2019 представником третьої особи - ТОВ "Дімєрус Інженерінг", надано до суду заперечення на позовну заяву (вх. № 6394), в яких зазначив, що вимоги позивача є необґрунтованими та поданими до неналежного відповідача, у зв'язку з чим, на думку третьої особи, позов є таким, що не підлягає задоволенню.

15.03.2019 відповідачем, через канцелярію суду, надано заперечення на позов (вх. № 6592), в яких відповідач заявив про пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з відповідною вимогою. Також зауважив, що позивач добровільно, на підставі страхового полісу № АІ/4798585 від 19 січня 2015 року здійснив виплату страхового відшкодування на користь відповідача та подія на підставі якої відбулось це страхове відшкодування - автомобілю "CHEVROLET LACETI" було завдано механічні пошкодження) згодом не відпала. Відповідач зазначає, що до позову позивачем не надано доказів подачи в суд позову в порядку регреса та розгляду позовного провадження до винуватця ДТП ОСОБА_4 Тобто, на думку відповідача, страхова компанія - позивач не скористався своїм правом подачи регресу до винної особи в належні строки, а, отже, не довів суду належними та допустимими доказами своє право на повернення грошових коштів.

25.03.2019 позивачем надано до суду відповідь на пояснення третьої особи (вх. № 7344), в якій позивач зазначив, що посилання TOB Фірма Дімєрус Інженерінг на те, що позивач повинен був звернутися з регресом до винної особи ОСОБА_4 - є безпідставними, а позов, з урахуванням фактів, встановлених 21.06.2016 Печенізьким районним судом Харківської області, подано до належного відповідача.

27.03.2019 позивачем надано до суду відповідь на відзив відповідача (вх. № 7611), в якій позивач зазначив, що посилання відповідача на те, що позивач пропустив строк позовної давності та наявні устави для її застосування судом - є безпідставними.

Протокольними ухвалами від 04.03.2019, 18.03.2019, 01.04.2019 у судових засіданнях оголошувалась перерва, в порядку ст. 216 ГПК України.

У судове засідання 09.04.2019 представник позивача не з'явився, матеріали справи містять клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності (вх. №№ 5567, 7613).

Представник відповідача у судовому засіданні 09.04.2019 проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, про причину неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 09.04.2019, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

19.01.2015 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія АСКО-Медсервіс (позивач, страховик) та ОСОБА_5 (страхувальник) укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів AI/4798585 (поліс №АІ/4798585) зі строком дії 20.01.2015-19.01.2016, за яким забезпеченим транспортним засобом є FORD SIERRA , р.н. 54326ХК (забезпечений транспортний засіб).

06.11.2015 мала місце дорожньо-транспортна пригода, за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1, транспортного засобу MAN , р.н. НОМЕР_1 та транспортного засобу "CHEVROLET LACETTI", р.н. НОМЕР_2.

Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали пошкоджень.

20.11.2015 відносно ОСОБА_1, водія забезпеченого транспортного засобу, було складено протоколи про адміністративне правопорушення АП1 №366105 (ст. 124 КУпАП) та АП1 №366106 (ст. 122-4 КУпАП).

Відповідно до постанови Печенізького районного суду Харківської області від 09.12.2015 (справа № 633/478/15-п) за наслідками даної ДТП ОСОБА_1, водія забезпеченого транспортного засобу, було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтями 122-4, 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді 40 годин громадських робіт.

Як вказує позивач, до нього звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр інженерно-інструментальних технологій" (відповідач), як власник транспортного засобу "CHEVROLET LACETTI", р.н. НОМЕР_2, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САЕ589092 з повідомленням про настання події та заявою про виплату страхового відшкодування.

Позивач, відповідно до укладеного Полісу №АІ/4798585, 10.02.2016 здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 31206,76 грн. на рахунок відповідача.

Як зазначає позивач, з офіційного веб-порталу Судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/fair/ та Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням http://www.reyestr.court.gov.Ua/Page/l він дізнався про існування судового рішення 21.06.2016 по справі №633/80/16, ухваленого Печенізьким районним судом Харківської області за позовом TOB Фірма "ДіМєрус Інженерінг" до ОСОБА_5, ОСОБА_1, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр інженерно- інструментальних технологій" про стягнення матеріальної шкоди за наслідками даної ДТП.

З даного рішення позивач дізнався, що ДТП 06.11.2015 сталася за участю ОСОБА_1, який неправомірно володів забезпеченим транспортним засобом, про що, як зазначив позивач, йому не було відомо на день виплати страхового відшкодування.

Таким чином, враховуючи обставини, встановлені рішенням від 21.06.2016, відповідальність ОСОБА_1, який 06.11.2015 керував забезпеченим транспортним засобом та скоїв ДТП, не була застрахована, що виключає обов'язок позивача здійснити виплату страхового відшкодування на користь відповідача.

Враховуючи викладені обставини, позивач, керуючись нормами ст. 1212 ЦК України, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про зобов'язання повернути грошові кошти у розмірі 31206,76 грн., виплачені позивачем відповідачу як страхову відшкодування, як такі, що набуті без достатньої правової підстави.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЗУ «Про страхування» , страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Згідно з ч.1 ст. 6 ЗУ «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 ЗУ «Про страхування» , видами добровільного страхування можуть бути страхування наземного транспорту (крім залізничного).

Відповідно до ч.1 ст. 25 ЗУ «Про страхування» , здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з положеннями ст.27 ЗУ «Про страхування» , які кореспондуються з положеннями ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.2.1 ст.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» , цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно з ч.22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як свідчать матеріали справи, 19.01.2015 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія АСКО-Медсервіс (позивач, страховик) та ОСОБА_5 (страхувальник) укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів AI/4798585 (поліс №АІ/4798585) зі строком дії 20.01.2015-19.01.2016, за яким забезпеченим транспортним засобом є FORD SIERRA , р.н. 54326ХК (забезпечений транспортний засіб).

06.11.2015 мала місце дорожньо-транспортна пригода, за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1, транспортного засобу MAN , р.н. НОМЕР_1 та транспортного засобу "CHEVROLET LACETTI", р.н. НОМЕР_2.

Відповідно до постанови Печенізького районного суду Харківської області від 09.12.2015 (справа № 633/478/15-п) за наслідками даної ДТП ОСОБА_1, водія забезпеченого транспортного засобу, було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтями 122-4, 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді 40 годин громадських робіт.

Позивач, виконуючи свої обов'язки відповідно до укладеного Полісу №АІ/4798585 та вимог Закону, після звернення до нього Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інженерно-тументальних технологій" (відповідач), як власника транспортного засобу "CHEVROLET LACETTI", р.н. НОМЕР_2 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САЕ589092 з повідомленням про настання події та заявою про виплату страхового відшкодування, 10.02.2016 здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 31206,76 грн. на рахунок відповідача.

Як встановлено судом, рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 21.06.2016, за результатами розгляду цивільної справи № 633/80/16-ц за позовом TOB Фірма "ДіМєрус Інженерінг" (третя особа) до ОСОБА_5, ОСОБА_1, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр інженерно-інструментальних технологій" про стягнення матеріальної шкоди за наслідками даної ДТП, стягнуто з ОСОБА_1 на користь фірми Дімєрус Інженерінг ТОВ матеріальні збитки на загальну суму 11105,35 грн., зокрема: різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 7441,35 грн., відшкодування вартості послуги з автотоварознавчого дослідження у розмірі 1000,00 грн., відшкодування вартості з доставки автомобіля у розмірі 1500,00 грн., та відшкодування витрат з доставки автомобіля на СТО, оцінки ушкодження після ДТП та стоянки автомобіля у розмірі 1164,00 грн.

Рішенням суду встановлено, що ОСОБА_5, власник транспортного засобу FORD SIERRA , р.н. 54326ХК, повідомив суд, що своєї згоди на керування належним йому транспортним засобом ОСОБА_1 не надавав. ОСОБА_1 пояснив, що самовільно, не запитуючи дозволу власника забезпеченого транспортного засобу, заволодів та керував цим транспортним засобом. Враховуючи викладене, суд при ухваленні вказаного рішення дійшов висновку про відсутність відповідної правової підстави для використання ОСОБА_1 забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Оскільки на час розгляду даної справи, рішення Печенізького районного суду Харківської області від 21.06.2016, за результатами розгляду цивільної справи № 633/80/16-ц набрало законної сили, суд зазначає, що відповідно до ст. 75 ГПК України вказане є підставою для звільнення позивача від доказування обставин, встановлених під час розгляду справи № 633/80/16-ц.

Отже, рішенням суду від 21.06.2016 було встановлено, що 06.11.2015 ОСОБА_4 неправомірно володів забезпеченим транспортним засобом, про що не було відомо позивачу, як під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 так й страховику на день виплати страхового відшкодування, а даний факт встановлено лише 21.06.2016 при ухваленні рішення, яке набрало законної сили 12.07.2016.

Таким чином, враховуючи обставини, встановлені рішенням від 21.06.2016 відповідальність ОСОБА_1, який 06.11.2015 керував забезпеченим транспортним засобом та скоїв ДТП, не була застрахована позивачем, що виключає обов'язок позивача здійснити виплату страхового відшкодування на користь відповідача.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави (глава 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави") застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Таким чином, враховуючи відсутність підстав для виплати Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Аско-Медсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інженерно-інструментальних технологій" страхового відшкодування в розмірі 31206,76 грн., сплаченого на рахунок відповідача, згідно платіжного доручення № 00287 від 10.02.2016, страхове відшкодування в розмірі 31206,76 грн. підлягає поверненню позивачу, як таке, що набуте без достатньої правової підстави.

Посилання TOB Фірма Дімєрус Інженерінг на те, що позивач повинен був звертатись з регресом до винної особи - ОСОБА_4, суд вважає безпідставними, а позов, з урахуванням фактів, встановлених 21.06.2016 Печенізьким районним судом Харківської області, подано до належного відповідача, оскільки, право регресу у позивача могло виникнути лише за умови правомірного володіння ОСОБА_4 транспортним засобом FORD SIERRA , р.н. 54326ХК на дату події, що спростовується висновками Печенізького районного суду Харківської області під час винесення рішення від 21.06.2016.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування до вимог позивача строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 21.06.2016 було встановлено, що 06.11.2015 ОСОБА_4 неправомірно володів забезпеченим транспортним засобом, про що не було відомо позивачу, як під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 так й страховику на день виплати страхового відшкодування, а даний факт встановлено лише 21.06.2016 при ухваленні рішення, яке набрало законної сили 12.07.2016.

Зазначений факт встановлений рішенням суду 21.06.2016 та свідчить про те, що відповідальність ОСОБА_4, який 06.11.2015 керував забезпеченим транспортним засобом та скоїв ДТП, не була застрахована, що виключає обов'язок позивача здійснити виплату страхового відшкодування на користь відповідача.

А отже, лише після ухвалення 21.06.2016 рішення суду було встановлено, що відповідач безпідставно виплативстрахове відшкодування та зобов'язаний повернути його позивачу.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могда довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Беручи до уваги навіть те, що загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), то останній день строку позовної давності припадає на 21.06.2019. Отже, позовна заява подана позивачем в межах строку позовної давності, а посилання відповідача на те, що позивач пропустив строк позовної давності та наявні устави для її застосування судом - є безпідставними.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 11 ГПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною ОСОБА_6 України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку щодо задоволення заявлених ПрАТ "СК "АСКО-Медсервіс" позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 75, 76, 77, 79, 86, 123, 126, 129, 165, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Інженерно-інструментальних технологій" (61054, м. Харків, пр. Ювілейний (пр. П'ятдесятиріччя ВЛКСМ), 45-Б, код ЄДРПОУ 30989477) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АСКО-Медсервіс" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 122, код ЄДРПОУ 13550765) заборгованість у розмірі 31206,76 грн., судові витрати у розмірі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено 15.04.2019

Суддя ОСОБА_6

справа № 922/391/19