ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
15.04.2019Справа № 910/2371/19
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Форсаж Кинг
до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Заліського Богдана Юрійовича
відповідача-2: Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві
про визнання права власності та зняття арешту
Суддя Гумега О.В.
секретар судового засідання
Я.І. Мухіна
Представники:
від позивача: Гноць Д.І. посвідченням адвоката № 001066 від 07.03.2017;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
26.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Форсаж Кинг (позивач, ТОВ Форсаж Кинг ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Заліського Богдана Юрійовича (відповідач-1, ФОП Заліський Б.Ю.), Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (відповідач-2, Відділ ВДВС) про:
- визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю Форсаж Кинг права власності на грошові кошти в розмірі 24793,00 грн., що знаходяться на рахунку Фізичної особи-підприємця Заліського Богдана Юрійовича № НОМЕР_2 у Київському ГРУ АТ КБ ПриватБанк , м. Київ, МФО 321842;
- зняття арешту з грошових коштів у розмірі 24793,00 грн., які знаходяться на рахунку Фізичної особи-підприємця Заліського Богдана Юрійовича № НОМЕР_2 у Київському ГРУ АТ КБ ПриватБанк , м. Київ, МФО 321842.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Форсаж Кинг прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2371/19, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 01.04.2019 о 09:40 год.
26.02.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю Форсаж Кинг подано до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Форсаж Кинг про забезпечення позову та додані до неї документи повернуто заявнику.
20.03.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю Форсаж Кинг подано до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Відділу ВДВС вчиняти дії, спрямовані на примусове списання грошових коштів у розмірі 24793,00 грн. з рахунку Фізичної особи-підприємця Заліського Богдана Юрійовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) № НОМЕР_2 у Київському ГРУ АТ КБ ПриватБанк , м. Київ, МФО 321842, у виконавчому провадженні № 34088275.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2019 у справі № 910/2371/19 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Форсаж Кинг про забезпечення позову повернуто заявнику.
12.03.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача-2 надійшов супровідний лист з доказами на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/2371/19. В якості додатку до наведеного листа відповідач-2 долучив копії матеріалів виконавчого провадження № 34088275.
20.03.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшла заява про визнання позову.
20.03.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача-1.
20.03.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого позивач просив витребувати у Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (відповідач-2) належним чином засвідчену копію постанови про арешт коштів Фізичної особи-підприємця Заліського Богдана Юрійовича у виконавчому провадженні № 34088275.
28.03.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документу до матеріалів справи, яким позивач долучив до матеріалів справи оригінал рахунку № 67 від 19.12.2018, на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/2371/19.
У підготовче засідання, призначене на 01.04.2019, з'явився представник позивача. Представники відповідачів-1, 2 у підготовче засідання 01.04.2019 не з'явилися, про дату, час і місце цього засідання були належним чином повідомлені, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на наведені приписи ст. 202 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у підготовчому засіданні 01.04.2019 за відсутності відповідача-1 та відповідача-2 (їх представників).
Відповідно до ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 ГПК України.
У підготовчому засіданні, призначеному на 01.04.2019, суд долучив до матеріалів заяви по суті спору, подані учасниками справи.
У підготовчому засіданні, призначеному на 01.04.2019, суд розглянув та задовольнив клопотання відповідача-1 про розгляд справи за його відсутності.
У підготовчому засіданні, призначеному на 01.04.2019, здійснювався розгляд клопотання представника позивача про витребування доказів, подане 20.03.2019 через відділ діловодства суду.
Судом встановлено, що в матеріалах справи наявний доказ - копія постанови про арешт коштів Фізичної особи-підприємця Заліського Богдана Юрійовича у виконавчому провадженні № 34088275, про витребування якого просить позивач.
З огляду на зазначене, судом відхилено клопотання позивача про витребування доказу як безпідставне.
У підготовчому засіданні 01.04.2019 здійснювався розгляд заяви відповідача-1 про визнання позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, а також те, що позов подано до двох відповідачів, суд приймаючи до уваги вищенаведену норму, дійшов висновку, що визнання відповідачем-1 позову підлягає відхиленню.
У підготовчому засіданні, призначеному на 01.04.2019, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.04.2019 о 09:20 год.
У судове засідання, призначене на 15.04.2019, з'явився представник позивача.
Представники відповідачів-1, 2 у судове засідання 15.04.2019 не з'явилися, про дату, час і місце цього засідання були належним чином повідомлені, що підтверджується матеріалами справи.
В судовому засіданні 15.04.2019 судом розпочато розгляд справи по суті.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
При розгляді справи по суті в судовому засіданні 15.04.2019 судом було з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після проведення судових дебатів суд для ухвалення рішення вийшов до нарадчої кімнати (ст. 219 ГПК України).
Заслухавши представника позивача, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд
ВСТАНОВИВ:
04.01.2019 позивачем із поточного рахунку №26006500092714 відкритого у ПАТ Креді Агріколь Банк , код банку 300614 здійснено перерахування грошових коштів на рахунок Фізичної особи-підприємця Заліського Богдана Юрійовича №26002053000675 відкритий у АТ КБ Приватбанк , код банку №321842, на підставі платіжного доручення №5 від 04.01.2019 на суму 24793,00 грн., платником відповідно до якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Форсаж Кинг . У призначенні платежу у вказаному платіжному дорученні зазначено: Оплата за послуги згідно рахунку №67 від 19.12.2018 без ПДВ. .
Позивач 04.01.2019 звернувся до Фізичної особи-підприємця Заліського Богдана Юрійовича з листом №040119 від 04.01.2019 з проханням повернути вказані кошти, що належать позивачу у зв'язку з тим, що вказані кошти перераховані помилково.
У відповідь на вказаний лист позивача, відповідач-1 підтвердив факт надходження від позивача грошових коштів в розмірі 24793,00 грн. відповідно до платіжного доручення №5 від 04.01.2019. Також зазначив, що жодних договірних відносин між сторонами не існує, а рахунок №67 від 19.12.2018, який вказано у призначенні платежу відповідачем-1 не виставлявся. Відповідач-1 вказав, що не має заперечень щодо повернення позивачу помилково сплачених грошових коштів, проте повідомив про неможливість повернути належні позивачу кошти у зв'язку із тим що рахунок на який вони були зараховані арештований на підставі постанови Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у межах виконавчого провадження №34088275 у якому ФОП Заліський Б.Ю. є боржником.
В подальшому позивач звернувся до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві з листом в якому повідомив відповідача-2 про помилкове перерахування грошових коштів на рахунок відповідача-1 на підставі платіжного доручення №5 від 04.01.2019 у розмірі 24793,00 грн. у зв'язку з чим просив відповідача-2 повідомити, чи дійсно грошові кошти, які знаходяться на рахунку відповідача-1 є арештованими. Також просив відповідача-2 не здійснювати будь-яких перерахувань грошових коштів в розмірі 24793,00 грн. з рахунку відповідача-1, а також звільнити з під арешту належні позивачу грошові кошти в сумі 24793,00 грн. Вказаний лист було отримано відповідачем-2 10.01.2019, що підтверджується відбитком штемпелю вхідної кореспонденції відповідача-2.
Листом б/н від 04.02.2019 Святошинський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві повідомив позивача, що дійсно у відділі на виконанні перебуває виконавче провадження №34088275 про стягнення аліментів з боржника Заліського Богдана Юрійовича.
Також відповідач-2 вказав, що оскільки позивач не є стороною вказаного виконавчого провадження, відсутня можливість надати інформацію, щодо виконавчих дій, які здійснені в рамках виконавчого провадження №34088275.
Крім того Святошинський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві повідомив позивача про відсутність підстав, передбачених статтею 59 Закону України Про виконавче провадження , для зняття арешту з коштів боржника.
У зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду із даним позовом про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю Форсаж Кинг права власності на грошові кошти в розмірі 24793,00 грн., що знаходяться на рахунку ФОП Заліського Богдана Юрійовича №26002053000675 у Київському ГРУ АТ КБ Приватбанк , а також зняття арешту з грошових коштів у розмірі 24793,00 грн, які знаходяться на вказаному рахунку відповідача-1.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Положеннями ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів в розумінні ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України є визнання права.
Згідно з ч.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Статтею 1 Протоколу №11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Статтею 41 Конституції України п. 2 ч.1 ст.3, ст.321 Цивільного кодексу України визначено, що ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Враховуючи, що згідно зі ст.92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню. Аналогічну правову позицію наведено у п.1 Постанови №5 від 07.02.2014 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав .
Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.
Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (п.5 Постанови №5 від 07.02.2014 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав ).
За приписами ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому.
Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З наведених норм закону випливає, що позов про визнання права власності може пред'являтись у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою.
Як зазначено судом вище, обґрунтовуючи поданий позов, позивач посилався на те, що грошові кошти в сумі 24793,00 грн. є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю Форсаж Кинг , безпідставно набуті Фізичною особою-підприємцем Заліським Богданом Юрійовичем та перебувають під арештом, накладеним в межах виконавчого провадження, боржником за яким є саме відповідач-1.
За приписами ст.59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Як було встановлено судом, 04.01.2019 позивачем помилково перераховано грошові кошти на рахунок відповідача-1. В зв'язку із чим позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою про повернення коштів. Останній підтвердив факт отримання коштів та повідомив про неможливість повернення останніх в зв'язку із накладення арешту на рахунок відповідача-1.
Тобто, з наведеного вбачається, що фактично грошові кошти, помилково перераховані на рахунок відповідача-1, належать саме позивачеві, а отже, утримання вказаних активів на рахунку відповідача-1 є безпідставним та свідчить про порушення майнових прав заявника.
За таких обставин, з огляду на наведене вище, виходячи з приписів норм чинного законодавства, в тому числі, ст.59 Закону України Про виконавче провадження , суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Форсаж Кинг про визнання права власності на грошові кошти в сумі 24793,00 грн. та звільнення вказаного майна з-під арешту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивач разом із позовною заявою подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача, який складається з суми судового збору в розмірі 3842,00 грн., а також витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В той же час, відповідно до ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Адвокатським бюро Гноць і партнери укладено Договір про надання професійної правничої допомоги №005 від 13.02.2019, відповідно до п.3.1 якого вартість професійної правничої допомоги становить 4500,00 грн. Позивачем також додано до матеріалів справи копію платіжного доручення №156 від 18.02.2019 на суму 4500,00 грн., яким підтверджується оплата вартості наданих юридичних послуг за вказаним договором.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 4500,00 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача (п.1 ч.4 ст.129 ГПК України).
З огляду на задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 3842,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу покладається на Фізичну особу-підприємця Заліського Богдана Юрійовича.
Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Форсаж Кинг (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 7; ідентифікаційний код 36923825) право власності на грошові кошти в розмірі 24793 (двадцять чотири тисячi сімсот дев'яносто три) грн. 00 коп., що знаходяться на рахунку Фізичної особи-підприємця Заліського Богдана Юрійовича (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) №26002053000675 відкритому у Київському ГРУ АТ КБ Приватбанк , м. Київ, код банку: 321842.
3. Зняти арешт з грошових коштів у розмірі 24793 (двадцять чотири тисячi сімсот дев'яносто три) грн. 00 коп. що знаходяться на рахунку Фізичної особи-підприємця Заліського Богдана Юрійовича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) №26002053000675 відкритому у Київському ГРУ АТ КБ Приватбанк , м. Київ, код банку: 321842
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Заліського Богдана Юрійовича (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Форсаж Кинг (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд.7; ідентифікаційний код 36923825) 3842 (три тисячi вісімсот сорок дві) грн. 00 коп. судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500 (чотири тисячi п'ятсот) грн. 00 коп.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.
Повне рішення складено 17.04.2019
Суддя О.В. Гумега
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 15.04.2019 |
Оприлюднено | 17.04.2019 |
Номер документу | 81207421 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Гумега О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні