Ухвала

від 12.04.2019 по справі 915/659/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

12 квітня 2019 року Справа № 915/659/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника стягувача (позивача): не з'явився,

представника боржника (відповідача): ОСОБА_1 - в.о.директора,

представника ДВС: ОСОБА_2, дов.№61510 від 17.10.2018,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВЕКО-БУД» на дії та рішення державного виконавця при примусовому виконанні наказу суду у справі №915/659/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ МЕТАЛ ГРУП»

(49000, м.Дніпро, вул.Шолом-Алейхема, 5; поштова адреса: 49044, м.Дніпро, а/с 2763),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВЕКО-БУД»

(54028, м.Миколаїв, вул.Херсонське шосе, 96/1),

про: стягнення заборгованості за Договором поставки від 03.01.2018 №Н-57/18, пені, 3% річних та суми, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, а загалом грошових коштів у сумі 321897,17 грн,

особа, дії якої оскаржуються: державний виконавець Інгульського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_3 (54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61),-

в с т а н о в и в:

Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІВЕКО-БУД» звернувся до Господарського суду Миколаївської області із скаргою на дії та рішення державного виконавця, в якій просить суд визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.10.2018, винесену на виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 12.09.2018 №915/659/18 (ВП №57451886).

Ухвалою суду від 22.03.2019 залучено до участі у справі державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 та призначено скаргу до розгляду у судовому засіданні.

Скарга обґрунтована тим, що на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (18.10.2018) існувала діюча відстрочка судового рішення (ухвала суду від 11.10.2018), а тому виконавець не мав права відкривати виконавче провадження на підставі наказу, виданого на виконання рішення, в момент, коли діяла відстрочка виконання такого рішення.

До того ж, скаржник вказує, що державним виконавцем постанову про відкриття виконавчого провадження, винесену 18.10.2018, було направлено на його адресу 15.01.2019, а отримано її було 08.02.2019, тобто, враховуючи той факт, що платіжним дорученням №1674 від 30.01.2019 боржником було повністю сплачено кошти за судовим рішенням, то постанову про відкриття виконавчого провадження було отримано вже після виконання рішення суду в повному обсязі.

Скаржник вважає, що державний виконавець не діяв у спосіб передбачений Законом України Про виконавче провадження (п.8 ч.1 ст.37, ч.5 ст.26, ч.1 ст.28, п.п.1-4 ч.9 ст.71) та його дії щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.10.2018 - є неправомірними, а постанова - незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Державний виконавець у письмових поясненнях заперечує проти задоволення скарги та просить суд відмовити у її задоволені посилаючись на те, що при розгляді заяви про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не мав документів, що підтверджують відстрочення виконання рішення. До того ж, зазначає, що надання судом відстрочки виконання рішення відповідно до ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання.

Державний виконавець зазначає, що копія ухвали про відстрочення виконання рішення суду до 15.11.2018 вперше надійшла до відділу державної виконавчої служби 20.02.2019 разом із скаргою, а тому, у відповідності до положень п.6 ч.1 ст.34 та п.8 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження , підстави для зупинення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачеві були відсутні, у зв'язку з отриманням державним виконавцем інформації про відстрочення виконання рішення вже після закінчення відповідних обставин.

До того ж, державний виконавець у додаткових поясненнях зазначає, що повідомлення стягувача про виконання боржником рішення суду в повному обсязі надійшло до відділу лише 01.04.2019. З нього вбачається, що частину боргу у розмірі 150000,00 грн боржником було сплачено до відкриття виконавчого провадження, в зв'язку з чим 02.04.2019 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження . При цьому, постанови про стягнення виконавчого збору від 13.02.2019 в розмірі 17189,71 грн (оскільки рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) та постанову про стягнення витрат виконавчого провадження від 02.04.2019 в розмірі 169,00 грн виведено виконавцем в окреме провадження, які відкриті 04.04.2019.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав доводи, викладенні у скарзі.

Державний виконавець у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги з підстав викладених в письмових поясненнях.

У судовому засіданні 12.04.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення скаржника та державного виконавця, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення від 22.08.2018 у справі №915/659/18, яке не оскаржувалось та набрало законної сили 12.09.2018, Господарським судом Миколаївської області видано наказ від 12.09.2018 про стягнення з ТОВ «ІВЕКО-БУД» на користь ТОВ «АВ МЕТАЛ ГРУП» грошових коштів в загальній сумі 321897,17 грн, із яких: 290935,75 грн - основний борг, 26310,43 грн - пеня, 2321,50 грн - 3 % річних, 2329,49 грн - сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, а також грошових коштів на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 4828,46 грн.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Статтею 129 1 Конституції України передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до ст.339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Питання, пов'язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Пунктом 5 ч.1 ст.2 Закону передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об'єктивності.

Частиною 1 ст.5 Закону встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст.18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п.1 ч.1 ст.26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення .

Як вбачається з наданих суду матеріалів виконавчого провадження, 17.10.2018 за вх. №24514 до виконавчої служби надійшла заява стягувача ТОВ «АВ МЕТАЛ ГРУП» б/н від 04.10.2018 про відкриття виконавчого провадження.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження , в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч.5 ст.26 Закону).

Постановою державного виконавця Інгульського ВДВС м.Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_3 від 18.10.2018 відкрито виконавче провадження №57451886 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 12.09.2018 у справі №915/659/18 про стягнення з ТОВ «ІВЕКО-БУД» на користь ТОВ «АВ МЕТАЛ ГРУП» грошових коштів в загальній сумі 321897,17 грн, із яких: 290935,75 грн - основний борг, 26310,43 грн - пеня, 2321,50 грн - 3 % річних, 2329,49 грн - збитків від інфляції та 4828,46 грн судового збору.

Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження , про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням . Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі (ч.1 ст.28 Закону).

Судом встановлено, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 18.10.2018 державною виконавчою службою направлена боржнику 15.01.2019, проте, суд вважає, що несвоєчасне надсилання державним виконавцем оскаржуваної постанови не спростовує правомірності її винесення і не може бути підставою для її скасування, оскільки несвоєчасне надсилання документів виконавчого провадження (в даному випадку постанови про відкриття провадження) може бути підставою для звернення боржника із заявою до державного виконавця для відкладення виконавчих дій, але не змінює порядку вчинення виконавцем дій, встановлених законом.

До того ж, суд звертає увагу скаржника на те, що він знаючи про наявність судового рішення щодо стягнення з нього грошових коштів, не позбавлений був можливості дізнатися про винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження з електронного сервісу Автоматизована система виконавчого провадження за посиланням https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.10.2018 у справі №915/659/18 відстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2018 у справі №915/659/18 до 15.11.2018.

Скаржник, посилаючись на положення п.8 ч.1 ст.37 Закону, вказує, що на момент винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження (18.10.2018) існувала діюча відстрочка судового рішення (ухвала суду від 11.10.2018), а тому виконавець не мав права відкривати виконавче провадження на підставі наказу, виданого на виконання рішення, в момент, коли діяла відстрочка виконання такого рішення.

Відповідно до положень п.8 ч.1 ст.37 Закону виконавчий документ, повертається стягувачу, зокрема, якщо відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася .

При цьому, відповідно до ч.4 ст.19 Закону саме сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання , зміну способу і порядку виконання рішення , зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Скаржником не надано суду доказів скерування до Інгульського ВДВС м.Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області повідомлення про встановлення відстрочки виконання рішення суду чи копії ухвали суду від 11.10.2018 у справі №915/659/18 та не спростовано доводів державного виконавця щодо надходження цієї ухвали суду до відділу державної виконавчої служби 20.02.2019 разом із його скаргою, а тому, суд погоджується з доводами державного виконавця, щодо відсутності у останнього підстав для повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв'язку з отриманням державним виконавцем інформації про відстрочення виконання рішення суду вже після закінчення відповідних обставин, тобто після 15.11.2018.

Таким чином, суд приходить до висновку, що державний виконавець при прийнятті постанови від 18.10.2018 про відкриття виконавчого провадження №57451886 діяв з дотриманням норм Закону України "Про виконавче провадження" та в межах визначених законом повноважень.

Відповідно до ст.343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі вищезазначеного, суд визнає доводи скарги не обґрунтованими, у зв'язку з чим відмовляє в задоволені скарги.

Керуючись ст.ст.234, 235, 343 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ :

1. В задоволенні скарги відмовити.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст ухвали складено 17.04.2019.

Суддя М.В.Мавродієва