Рішення

від 11.03.2019 по справі 160/178/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року Справа № 160/178/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі судового засідання ОСОБА_1 ОСОБА_2 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма 2000" про стягнення 109026,26 грн., -

ВСТАНОВИВ :

29.12.2018р. (згідно штемпеля поштового зв'язку) Головне управління ДФС у Харківській області звернулося з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма 2000" та просить стягнути з усіх відкритих розрахункових рахунків відповідача до бюджету України у рахунок погашення податкового боргу кошти у розмірі 109026,26 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач має податкови борг в загальному розмірі 109026,26 грн., а саме: з орендної плати з юридичних осіб - 98160,00 грн., з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - 10866,26 грн. Дана заборгованість виникла в результаті несплати самостійно визначених сум податкового зобов'язання по податковій декларації з орендної плати з юридичних осіб №9023646735 від 16.02.2018р. (терміни сплати 30.07.2018р. по 30.11.2018р.) в загальному розмірі 98160,00 грн. та по податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по податковій декларації №9023996509 від 16.02.2018р. (терміни сплати 29.07.2018р. та 29.11.2018р.) у сумі 10866,26 грн. Позивач зазначає, що у зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання у встановлені строки контролюючим органом відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України було сформовано податкову вимогу №92974-17 від 02.08.2018р., яка була направлена відповідачеві та повернута за закінченням терміну зберігання, проте податковий борг залишився не сплаченим, а тому позивач просить стягнути вказану суму податкового боргу у судовому порядку у відповідності до вимог ст.ст.19,20,95 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 14.01.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судовому засіданні та зобов'язано, зокрема, відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.2).

11.02.2019р., у відповідності до вимог п.1 ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, було відкладено розгляд справи до 11.03.2019р.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте 07.03.2019р. надіслав на електронну адресу суду заяву про розгляд справи без участі представника, у якій просив про провести судове засідання без участі представника управління в порядку письмового провадження та позовну заяву задовольнити у повному обсязі (а.с.48-49).

Відповідач, у строки встановлені ухвалою суду від 14.01.2019р., відзив на позов суду не надав, зазначену ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження та судові повістки на 11.02.2019р. та на 11.03.2019р. отримав 01.02.2019р. та 04.03.2019р. у відповідності до вимог ч.11 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується поштовими конвертами, наявними в матеріалах справи (а.с.46,47).

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що повернення на адресу суду поштових відправлень із повістками, які не вручені адресату з незалежних від суду причин, вважається доказом належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання у відповідності до вимог ч.11 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного суду, викладеною у його постановах від 03.07.2018р. у справі №826/166/18 та від 18.04.2018р. у справі №816/1025/17.

Згідно ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), належним чином повідомленого про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Частиною 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, з урахуванням наданої представником позивача заяви про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, строки розгляду справи, встановлені ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представників позивача та відповідача у письмовому провадженні, відповідно до вимог ч.3 ст.194, п.1 ч.3, ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі матеріалами.

Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Частиною 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, позивач - контролюючий орган є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Із наданих документів судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Норма 2000" з 17.11.1999р. зареєстровано як юридичну особу за адресою: 49055, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 34, що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ та копією витягу з ЄДРПОУ (а.с.29-33, 50-56).

16.02.2018р. відповідачем до органів ДПС були подані податкові декларації, а саме:

- з плати за землю на 2018 рік на загальну суму 235632,09 грн. із розбивкою помісячної сплати з січня по листопад у розмірі 19636,01 грн. та у грудні - 19635,98 грн. (а.с. 24-25);

- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік на загальну суму 26079,17 грн. з розбивкою поквартальної сплати за 1 по 3 квартали у розмірі 6519,79 грн. та у 4 кварталі - 6519,80 грн. (а.с. 26).

Згідно наданого розрахунку суми боргу по податках і зборах, відповідач має податковий борг за податковою декларацією по орендній платі за землю за період з червня по жовтень 2018р. на загальну суму 98160,00 грн., та за податковою декларацією по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2 та 3 квартали 2018р. у розмірі 10866,26 грн. (а.с. 12).

Відповідно до пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітний рік сплачується, зокрема, юридичними особами авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації

Пунктом 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Таким чином з урахуванням вказаної норми відповідач повинен був сплатити суму грошового зобов'язання, а саме:

- за податковою декларацією з плати за землю на 2018 рік: за червень 2018 року - у строк - 30.07.2018 р., отже податковий борг виник - 31.07.2018 р.; за липень 2018 року - у строк - 30.08.2018р., податковий борг виник - 31.08.2018р.; за серпень 2018 року - у строк - 01.10.2018р., отже податковий борг виник - 02.10.2018р.; за вересень 2018 року - у строк - 30.10.2018р., отже податковий борг виник - 31.10.2018р.; за жовтень 2018 року - у строк - 30.11.2018р., отже податковий борг виник 03.12.2018р.;

- за податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік. за 2 квартал 2018 року - у строк - 30.07.2018р., отже податковий борг виник - 31.07.2018р.; за 3 квартал 2018 року - у строк - 30.10.2018р., отже податковий борг виник - 31.10.2018р. (з урахуванням вихідних та святкових днів).

У вищевказані строки відповідач суми узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати за землю та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не сплатив.

Згідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, на виконання вимог п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України з метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу контролюючим органом була сформована податкова вимога форми Ю №92974-17 від 02.08.18р. на суму 23962,43 грн., яка була направлена листом на адресу відповідача засобами поштового зв`язку та повернута у зв'язку із закінченням терміну зберігання, у зв'зку з чим вважається, що дана вимога вручена відповідачеві згідно до вимог п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України, що підтверджується копіями відповідної вимоги та поштового конверта (а.с.17-18).

Зазначена податкова вимога залишилася не виконана відповідачем у встановлені строки.

У відповідності до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Згідно п.60.6 ст.60 Податкового кодексу України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України у інформаційному листі від 23.04.2012 р. №1044/11/13а.

Крім того, п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 ст.56 Податкового кодексу України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

У відповідності до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком і збором.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст.90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів сплати податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями по поданих деклараціях з плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальному розмірі 109026,26 грн. у встановлені законодавством строки у відповідності до вимог п.287.3 ст.287 ПК України суду не надав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивачем щодо стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 109026,26 грн., а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, у зв'язку з чим судові витрати суб'єкта владних повноважень по сплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 90, 132, 139, 193, 194, 205, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма 2000" про стягнення 109026,26 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма 2000" (49055, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 34, код ЄДРПОУ 30654449) до бюджету України в рахунок погашення податкового боргу кошти у розмірі 109026,26 грн. (сто дев`ять тисяч двадцять шість гривень 26 копійок).

Судові витрати покласти на позивача відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження) відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва