Рішення

від 15.04.2019 по справі 200/231/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2019 р. Справа№200/231/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Аканова О.О.,

при секретарі Широбоковій М.О.,

за участю прокурора Буяновського В.В.,

представник відповідача до суду не з'явився,

розглянувши у судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Волноваської місцевої прокуратури Донецької області (місцезнаходження: 85700, Донецька область, м.Волноваха, вул.Героїв 51 ОМБр,4) в інтересах Держави до Лебединської сільської ради (місцезнаходження: 87640, Донецька область, с.Лебединське, вул.Центральна, 24, код ЄДРПОУ 03331140) про визнання протиправним та нечинним з 28.02.2018 рішення Лебединської сільської ради від 25.10.2012 №V1/20-323,-

В С Т А Н О В И В:

Керівник Волноваської місцевої прокуратури звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом в інтересах Держави до Лебединської сільської ради (місцезнаходження: 87640, Донецька область, с.Лебединське, вул.Центральна, 24, код ЄДРПОУ 03331140) про визнання протиправним та нечинним з 28.02.2018 рішення Лебединської сільської ради від 25.10.2012 №V1/20-323.

В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що Волноваською місцевою прокуратурою в ході вивчення стану додержання вимог законодавства в сфері мовної політики на території Волноваського району, виявлено невідповідність рішення Лебединської сільської ради вимогам законодавства. Під час вивчення встановлено, що відповідно до рішення Лебединської сільської ради від 25.10.2012 року №V1/20-323 жителів села Лебединського інформовано про те, що російська мова є регіональною мовою та прийнято рішення відносно використання в роботі, діловодстві наряду з державною мовою російської мови. Також зазначеним рішенням визначено щодо розповсюдження офіційної інформації про діяльність органів місцевого самоврядування на державній і російській мові, а також у визначених Законом випадках - забезпечення аутотентичного перекладу на державну мову.

Водночас Конституційним судом України 28.02.2018 у справі №1-1/2018 вказаний Закон визнано таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним).

Отже рішення Лебединської сільської ради від 25.10.2012 №V1/20-323 на території Лебединської сільської ради суперечить вимогам діючого законодавства та підлягає визнанню протиправним та не чинним повністю. Оскільки оскаржуване рішення Лебединської сільської ради від 25.10.2012 №V1/20-323 прийнято з метою реалізації Закону України Про засади державної мовної політики , який визнано неконституційним, наявні підстави для визнання його протиправним.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року позовну відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження ( у письмовому провадженні без повідомлення сторін).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням; призначено підготовче засідання на 21 березня 2019 року об 11:00 год.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року закрито підготовче провадження по справі; призначено судовий розгляд на 15 квітня 2019 року об 11:00 год.

Прокурор - Буяновський В.В. до суду з'явився, підтримав обставини викладені у позовній заяві та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Представник відповідача надав заяву про розгляд справи без участі, зазначив, що позовні вимоги визнає.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази суд встановив наступне.

Згідно ч. 3, 4 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Абзацами 1-3 п. 4 вказаної статті визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завдань є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.

З урахуванням того, що «інтереси Держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор у позовній заяві вказує на те, що у даному випадку, інтерес Держави полягає у необхідності неухильного дотримання вимог законодавства.

Вбачається, що прокурор звернувся до суду в якості позивача, через те, що відсутні органи до компетенції якого віднесено реагування на порушення Закону.

03 липня 2012 року Верховною радою України, був прийнятий Закон України № 5029-VI «Про засади державної мовної політики» .

Відповідно до положень Конституції України, Декларації прав національностей, Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» тощо, враховуючи, що вільне використання мов у приватному і суспільному житті відповідно до принципів, проголошених у Міжнародному пакті Організації Об'єднаних Націй про громадянські і політичні права, та духу ОСОБА_1 Європи про захист прав і основоположних свобод людини є невід'ємним правом кожної людини; надаючи важливого значення зміцненню статусу державної - української мови як одного з найважливіших чинників національної самобутності Українського народу, гарантії його національно-державної суверенності; виходячи з того, що тільки вільний розвиток і рівноправність усіх національних мов, висока мовна культура є основою духовного взаєморозуміння, культурного взаємозбагачення і консолідації суспільства, Законом України «Про засади державної мовної політики» , визначаються засади державної мовної політики в Україні.

25.10.2012 року з метою реалізації Закону України «Про засади державної мовної політики» на території Лебединської сільської ради, приймаючи до уваги історичні, національно - культурні традиції населення сіл Лебединської сільської ради, підтримуючи позицію депутатів Лебединської сільської ради відносно функціонування на території сільської ради поряд з державною мовою, керуючись ст. 10, 23, 24, 140, 144 Конституції України, ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні Лебединською сільською радою Новоазовського району Донецької області прийнято рішення про інформування мешканців Лебединської міської ради про те, що у відповідповідності до ст.7 Закону України Про основи державної мовної політики на підставі даних перепису населення Лебединської сільської ради, російська мова є регіональною мовою, на яку поширюються заходи щодо її розвитку, використання та захисту.

28 лютого 2018 року Конституційним судом України, у справі №1-1/2018, Закон України «Про засади державної мовної політики» було визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Відповідно до ст. 15-12 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Судом встановлено, що на час розгляду справи рішення Лебединської сільської ради «Про реалізацію Закону України «Про засади державної мовної політики» на території Лебединської сільської ради» від 25.10.2012 року №V1/20-323 є чинним та не скасовано, що також не спростовується відповідачем по справі.

Відповідно до ч. 10 ст. 95 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, виходячи з вищевикладених обставин та керуючись вказаними нормами, суд приходить до висновку, що рішення рішення Лебединської сільської ради «Про реалізацію Закону України «Про засади державної мовної політики» на території Лебединської сільської ради» від 25.10.2012 року №V1/20-323, має бути визнане протиправним та нечинним, оскільки з 29 лютого 2018 року Закон № 5029-VI, на підставі якого його було прийнято рішення Лебединською сільською радою, визнано неконституційним.

Таким чином, з 29 лютого 2018 року відповідач зобов'язаний був скасувати рішення Лебединської сільської ради «Про реалізацію Закону України «Про засади державної мовної політики» на території Лебединської сільської ради» від 25.10.2012 року №V1/20-323, однак на час розгляду справи зазначене рішення є чинним.

На думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, та необґрунтовано, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог заступника керівника Волноваської місцевої прокуратури в інтересах Держави до Лебединської сільської ради про визнання протиправним та нечинним з 28.02.2018 рішення Лебединської сільської ради від 25.10.2012 №V1/20-323.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Волноваської місцевої прокуратури Донецької області (місцезнаходження: 85700, Донецька область, м.Волноваха, вул.Героїв 51 ОМБр,4) в інтересах Держави до Лебединської сільської ради (місцезнаходження: 87640, Донецька область, с.Лебединське, вул.Центральна, 24, код ЄДРПОУ 03331140) про визнання протиправним та нечинним з 28.02.2018 рішення Лебединської сільської ради від 25.10.2012 №V1/20-323 - задовольнити.

Визнати протиправним та нечинним з 28.02.2018 рішення Лебединської сільської ради від 25.10.2012 №V1/20-323.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Аканов О.О.