Рішення

від 11.04.2019 по справі 280/5079/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року о 13 год. 50 хв.Справа № 280/5079/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Новікової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

третьої особи - ОСОБА_4,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виконуючий обов'язки голови Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області ОСОБА_4

про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виконуючий обов'язки голови Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області ОСОБА_4 (далі - третя особа), в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати розпорядження сільського голови Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області ОСОБА_5 за №132/1 від 19.10.2018 Про оголошення догани за порушення трудової дисципліни .

Ухвалою суду від 03.12.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 29.12.2018 відкрито загальне провадження та призначено підготовче засідання на 29.01.2019.

Ухвалою суду від 29.01.2019 підготовче засідання відкладено на 20.02.2019.

20.02.2019 ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви представника Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області про закриття провадження у справі, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а в підготовчому засіданні оголошено перерву до 27.03.2019.

Ухвалою суду від 27.03.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виконуючого обов'язки голови Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області ОСОБА_4 про закриття провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 11.04.2019.

Ухвалою суду від 11.04.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 обіймав посаду в.о. старости Приморсько-Посадського старостинського округу. 19.10.2018 розпорядженням сільського голови Ботіївської сільської ради позивачу оголошено догану, у зв'язку з тим, що 19.10.2018 сільським головою ОСОБА_5 виявлено факт відсутності легкового автомобіля ЗАЗ SENS, державний номер НОМЕР_1, на стоянці службових автомобілів Ботіївської сільської ради в с.Ботієве по вул.Т.Шевченка, 59. Разом з тим, на думку позивача, сільський голова не наділений повноваженнями одноосібно приймати рішення про накладення дисциплінарного стягнення на старосту Ботіївської сільської об'єднаної територіальної громади, оскільки зазначена посада є виборною і відповідне рішення повинно прийматись сільською радою. Крім того, позивач вказував на те, що застосуванню дисциплінарного стягнення повинно було передувати службове розслідування, що відповідачем дотримано не було. Також, позивач вказував і на ту обставину, що повноваження голови Ботіївської сільської ради припинено 18.09.2018, відповідно до рішення №1 Про дострокове припинення повноважень Ботіївського сільського голови ОСОБА_5 та Протоколу №2 засідання лічильної комісії про підсумки таємного голосування від 18.09.2018. З урахуванням викладеного позивач вважає спірне розпорядження протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що згідно ч.5 ст.14-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні староста є членом виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради за посадою, а відтак, на думку відповідача, староста у відповідності до приписів законодавства та Положення про старосту перебуває у підпорядкуванні сільського голови, як член виконавчого комітету сільської ради. Також, відповідач вказував на те, що згідно статті 8-3 Закону України Про добровільне об'єднання територіальних громад сільський, селищний голова територіальної громади, що приєдналася до об'єднаної територіальної громади, виконує обов'язки старости відповідно до закону на період повноважень ради об'єднаної територіальної громади поточного скликання, а відтак виконуючий обов'язки старости не обирається під час виборів, а здійснює свої повноваження на підставі розпорядження сільського голови і відповідно може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності як член виконавчого комітету сільської ради.

Крім того, представник відповідача вказував на те, що згідно п.7 ч.3 ст.9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: 7) відомості про керівника юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові, посада, дата призначення або набуття повноважень. Всі зміни до відомостей щодо сільського голови підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру. Зазначає, що відомості щодо покладення на секретаря сільської ради обов'язків сільського голови було внесено до Єдиного державного реєстру 21 листопада 2018 року. До цього моменту сільським головою був ОСОБА_5 і саме він мав право приймати оскаржуване розпорядження. З огляду на викладене відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа підтримала позицію викладену відповідачем та просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 19.10.2018 відповідачем складено ОСОБА_6 перевірки наявності службового автомобіля ЗАЗ SENS, державний номер НОМЕР_1, на стоянці службових автомобілів на території Ботіївської сільської ради за адресою: село Ботієве вулиця Т.Шевченка, 59, в якому зазначено наступне: Нами, головним бухгалтером сільської ради ОСОБА_6, інспектором з охорони праці та цивільного захисту населення ОСОБА_7, секретарем сільської ради ОСОБА_4, провели перевірку наявності службового автомобіля ЗАЗ SENS, державний номер НОМЕР_1, на стоянці службових автомобілів на території Ботіївської сільської ради за адресою: село Ботієве вулиця Т.Шевченка, 59. Причину відсутності автомобіля на момент складання акта ми не виявили. При цьому сільський голова ОСОБА_5 по телефону попереджав ОСОБА_1 про наявність автомобіля на стоянці службових автомобілів (а.с.10).

Розпорядженням сільського голови Ботіївської сільської ради ОСОБА_5 від 19.10.2018 №132/1 Про оголошення догани за порушення трудової дисципліни , оголошено догану в.о. старости Приморсько-Посадського старостинського округу ОСОБА_1 (а.с.9).

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття оскаржуваного розпорядження про оголошення догани, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що підставою для видання оскаржуваного розпорядження сільського голови став висновок про те, що ОСОБА_1 знаючи вимоги розпорядження №117 від 18.09.2018 умисно не виконує його, чим відкрито порушує трудову дисципліну, а саме автомобіль ЗАЗ SENS, державний номер НОМЕР_1, який закріплений за в.о. старости ОСОБА_1, 19.10.2018 був відсутність на стоянці службових автомобілів на території Ботіївської сільської ради.

Відповідно до ч.1 ст.8-3 Закону України Про добровільне об'єднання територіальних громад , сільський, селищний голова територіальної громади, що приєдналася до об'єднаної територіальної громади, виконує обов'язки старости відповідно до закону на період повноважень ради об'єднаної територіальної громади поточного скликання.

Судом встановлено, що у зв'язку з утворенням Ботіївської сільської об'єднаної територіальної громади, рішенням Ботіївської сільської ради від 22.12.2016 №4 на ОСОБА_1 покладено обов'язки старости Приморсько-Посадського старостинського округу, який до об'єднання здійснював повноваження Приморсько-Посадського сільського голови.

Відповідно до статті 1 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування , служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Статтею 2 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування визначено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно статті 3 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування , посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , староста є виборною посадовою особою місцевого самоврядування.

Згідно ч.3 ст.14-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , повноваження старости починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації.

Частиною 5 статті 14-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що староста є членом виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради за посадою.

Відповідно до ч.7 ст.14-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , порядок організації роботи старости визначається цим та іншими законами, а також Положенням про старосту, затвердженим сільською, селищною, міською радою.

Суд зазначає, що ч.2 ст.54-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що при здійсненні наданих повноважень староста є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед жителями відповідного села, селища, відповідальним - перед сільською, селищною, міською радою.

Рішенням Ботіївської сільської ради від 29.12.2016 №6а затверджено Положення про старосту Ботіївської сільської територіальної громади (об'єднаної), відповідно до пп.3.2.1 глави 3.2 якого, при здійсненні наданих повноважень староста є відповідальним перед Ботіївською сільською радою та громадою села.

Отже, староста є відповідальним за належне виконання покладених на нього повноважень та обов'язків перед Ботіївською сільською радою та громадою села.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

До матеріалів адміністративної справи не надано доказів на підтвердження того, що питання порушення позивачем вимог розпорядження Ботіївської сільської ради №117 від 18.09.2018 та питання притягнення останнього до відповідальності за порушення трудової дисципліни розглядалось на сесії Ботіївської сільської ради, перед якою в.о. старости ОСОБА_1 є відповідальним.

Суд зазначає, що повноваження сільського голови визначені частиною 4 статті 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , проте, ані Закон України Про місцеве самоврядування в Україні , ані Положення про старосту Ботіївської сільської територіальної громади (об'єднаної), не уповноважує сільського голову одноособово вирішувати питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності старости відповідного села, оскільки між сільським головою та старостою відсутнє пряме підпорядкування, а староста підзвітний та відповідальний лише перед відповідною радою та відповідною територіальною громадою.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що приймаючи одноособово розпорядження про притягнення до дисциплінарної відповідальності в.о. старости ОСОБА_1, сільський голова ОСОБА_5 діяв з перевищенням наданих йому повноважень.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 не перебуває на виборній посаді, з огляду на те, що був призначений виконуючим обов'язки старости на підставі розпорядження сільського голови, оскільки зазначені обставини не змінюють правовий статус позивача, який визначений Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , Законом України Про службу в органах місцевого самоврядування , Положенням про старосту Ботіївської сільської територіальної громади (об'єднаної).

Більш того, судом встановлено, що ОСОБА_1 на посаду в.о. старости було призначено не сільським головою, а рішенням Ботіївської сільської ради від 22.11.2016 №4, що спростовує твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 підзвітний особисто сільському голові.

Також, суд відхиляє посилання на те, що сільський голова мав право застосувати до позивача дисциплінарне стягнення з огляду на те, що ОСОБА_1 входить до складу виконавчого комітету Ботіївської сільської ради, оскільки з спірного розпорядження не вбачається, що дисциплінарне стягнення накладено на позивача саме як на члена виконавчого комітету сільської ради та з питання виконання саме таких повноважень, а навпаки стягнення накладено на позивача саме як на в.о. старости.

Суд зазначає, що дійсно відповідно до пп.3.2.3 глави 3.2 Положення про старосту Ботіївської сільської територіальної громади (об'єднаної), староста може бути притягнений до дисциплінарної, матеріальної, цивільної, адміністративної та кримінальної відповідальності, визначеної законом, проте в Положенні відсутні застереження ким накладається таке стягнення та в якому порядку.

Відповідно до п.11 ч.3 ст.3 Закону України Про державну службу (Закон №889-VIII), дія цього Закону не поширюється на: депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування.

В свою чергу, відповідно до приписів статті 7 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування , на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Згідно ч.1 ст.147 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Суд зазначає, що порушення трудової дисципліни в вигляді відсутності автомобіля на стоянці Ботіївської сільської ради було встановлено 19.10.2018, що підтверджується ОСОБА_6 перевірки наявності службового автомобіля ЗАЗ SENS, державний номер НОМЕР_1, на стоянці службових автомобілів на території Ботіївської сільської ради за адресою: село Ботієве вулиця Т.Шевченка, 59.

Того ж самого дня, 19.10.2018, сільським головою видано розпорядження №132/1, яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано вимог КЗпП України в частині надання пропозиції ОСОБА_1 письмово викласти свою позицію щодо встановленого порушення, оскільки порушення встановлено та дисциплінарне стягнення накладено в один і той самий день.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

В даному випадку, ОСОБА_1 на посаду в.о. старости, до проведення місцевих виборів, призначено за рішенням Ботіївської сільської ради, тому в будь-якому випадку вирішення питання про накладення дисциплінарної відповідальності могло вирішуватись виключно сільською радою, як колегіальним органом.

Так само, відповідачем під час прийняття спірного рішення не було враховано і положення Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України Про запобігання корупції прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_8 України від 13 червня 2000 року №950.

Стосовно змісту виявленого порушення, суд зазначає, що розпорядженням Ботіївської сільської ради від 18.09.2018 №117 встановлено з 18.09.2018 місце стоянки службових автомобілів, зокрема легкового автомобіля ЗАЗ SENS, державний номер НОМЕР_1, на території Ботіївської сільської ради за адресою: с.Ботієве, вул. Тараса Шевченка, буд.59 (а.с.11). Разом з тим, до матеріалів адміністративної справи не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в.о. старости ОСОБА_1 був ознайомлений з зазначеним розпорядженням Ботіївської сільської ради.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що розпорядження сільського голови Ботіївської сільської ради №132/1 від 19.10.2018 року Про оголошення догани за порушення трудової дисципліни прийнято з перевищенням наданих повноважень та без належного з'ясування фактичних обставин порушення, у зв'язку з чим спірне розпорядження підлягає скасуванню.

Щодо посилань учасників справи на те, що повноваження сільського голови ОСОБА_5 були достроково припинено за рішенням Ботіївської сільської ради від 18.09.2018, суд зазначає, що предметом розгляду даної адміністративної справи не є питання припинення повноважень сільського голови ОСОБА_5, оскільки зазначені обставини є спірними та досліджуються в іншій адміністративній справі, що не заперечувалось представниками сторін.

Більш того, суд звертає увагу на ту обставину, що у будь-якому випадку розпорядження сільського голови про накладення дисциплінарного стягнення на в.о. старости є протиправним оскільки прийнято за межами повноважень, якими наділений сільський голова відповідно до приписів Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , а тому питання правомірності/протиправності рішення Ботіївської сільської ради від 18.09.2018 не має вирішального значення для вирішення даної справи.

Стосовно інших посилань учасників справи, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_8 Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що під час прийняття спірного розпорядження відповідач діяв на поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачем у зв'язку із розглядом даної адміністративної справи понесено судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9500,00 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Так, судом встановлено, що витрати на правову допомогу складаються з наступних складових: усна консультація з питань дисциплінарної відповідальності - 500,00 грн.; підготовка позовної заяви - 4000,00 грн.; підготовка клопотання про витребування доказів - 1000,00 грн.; підготовка уточненого позову - 2000,00 грн.; участь у судовому засіданні - 1000,00 грн., участь у судовому засіданні - 1000,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі East/West Alliance Limited проти України , оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі Ятрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), № 31107/96).

Щодо витрат на усну консультацію (500 грн.) не пов'язанні з розглядом справи та є надмірними, у зв'язку з чим стягненню не підлягають.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України Про запобігання корупції займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

За таких обставин, зважаючи на предмет спору (проходження публічної служби), складність адміністративної справи, суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн. є не співмірними зі складністю адміністративної справи, у зв'язку з чим підлягають зменшенню до 4500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 78, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виконуючий обов'язки голови Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування розпорядження - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження сільського голови Ботіївської сільської ради №132/1 від 19.10.2018 року Про оголошення догани за порушення трудової дисципліни .

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 (сімсот чотири гривні 80 копійок) та витрат на правову допомогу в розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 16.04.2019.

Суддя І.В. Новікова