Рішення

від 16.04.2019 по справі 159/1540/19

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/1540/19

Провадження № 2/159/711/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням

судді Восковської О.А.

за участю секретаря Бакай Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ковелі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Комунального підприємства "Волинський обласний санаторій матері і дитини "Турія" про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, -

в с т а н о в и в :

20.03.2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до КП Волинський обласний санаторій матері і дитини Турія про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що у період період з 06.04.2009 року по 27.02.2017 року знаходилась у трудових відносинах з КП Волинський обласний санаторій матері і дитини Турія працюючи на посаді вихователя. Під час перебування у трудових відносинах із відповідачем їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата в сумі 7023,60 гривень. Згідно наказу № 12 від 27.02.2017 року була звільнена із займаної посади 27.02.2017 року за угодою сторін (п.1 ст. 36 КзПП України), окрім цього, зазначеним наказом передбачено виплату компенсації за 44 календарних дні невикористаної відпустки. Відповідачем в день звільнення не було повідомлено їй про нараховані суми та не здійснено виплату належних коштів. Зазначає, що крім цього, у зв'язку із тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні та враховуючи, що з моменту звільнення і часу звернення до суду пройшло 512 робочих днів, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку, який складає 58516,48 грн. При звільненні з посади, у день звільнення не було проведено всіх виплат по заробітній платі та компенсацію- за невикористану відпустку в розмірі 7023,60 гривень, що стверджується довідкою № 26, виданою 28.12.2018 року Волинським обласним санаторієм матері і дитини Турія з якої убачається, що така заборгованість існує і на даний час. 27.02.2017 року позивач звільнена з посади вихователя, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, тобто, грудень 2016 року - січень 2017 року. Відповідно до ст. 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік установити у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня -1450 гривень, з 1 грудня -1600 гривень. Відповідно до довідки (форма ОК -5 індивідуальні відомості про застраховану особу), виданої Пенсійним фондом України 28.11.2018 року, сума заробітку у січні місяці 2017 року - становить 3200 грн. Заборгованість по заробітні платі не було виплачено по день звернення до суду, тобто з моменту звільнення 27.02.2017 року по день звернення до суду минуло 512 днів. Зазначає, що середній заробіток за час затримки розрахунку з 27.02.2017 року по 20.03.2019 року складає 58516 грн. 48 коп. (4800 грн. зарплата за грудень 2016 року -січень 2017 року) : 42 (робочі дні позивача у грудні 2016 року - січень 2017 року) = 114,29 грн.; 114,29 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 512 (робочі дні у періоді з 27.02.2017 року по 20.03.2019 року). Відповідачем було порушено строки виплати усіх сум на день мого звільнення, а тому вимога про виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку підлягає до задоволення повністю в розмірі 58516,48 грн. Покликаючись на ст. 81 ЦПК України, ст. ст. 47, 94, 115, 116, 117 КЗпП України, просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 22.03.19 р. було прийнято позовну заяву до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження і відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 06.04.2019 року. Одночасно, відповідачу було надано строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Відзиву на позовну заяву відповідачем до суду не подано.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судове засідання 16.04.2019 року не з'явились, кожен зокрема, подали до суду письмові заяви в яких просять справу розглядати у їх відсутності, заявлений позов підтримуть повністю з підстав викладених у позовній заяві та просять його задовольнити повністю.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення Укрпошти про вручення поштового відправлення - судової повістки. Про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено ст.ст. 94, 115 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 25 постанови № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

У ході судового розгляду справи судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що з 06.04.2009 року по 27.02.2017 року ОСОБА_1 знаходилась у трудових відносинах з КП Волинський обласний санаторій матері і дитини Турія працюючи на посаді вихователя, - що підтверджується записами у трудовій книжці серії АВ №265243 від 05.11.2007 року.

27 лютого 2017 року ОСОБА_1 було звільнено з посади вихователя за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України з виплатою компенсації за 44 календарних дні невикористаної відпустки, - що підтверджується наказом №12 від 27.02.2017 року Про звільнення .

При звільненні ОСОБА_1 з посади, у день звільнення не було проведено всіх виплат по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 7023,60 гривень, що стверджується довідкою №26 виданою 28.12.2018 року Волинським обласним санаторієм матері і дитини Турія з якої убачається, що така заборгованість існує і на даний час.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З дня звільнення ОСОБА_1 з посади до дня звернення до суду минуло 512 робочих днів. Як зазначив позивач, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, тобто, грудень 2016 року - січень 2017 року.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік установити у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня -1450 гривень, з 1 грудня -1600 гривень.

Відповідно до довідки (форма ОК -5 індивідуальні відомості про застраховану особу), виданої Пенсійним фондом України 28.11.2018 року, сума заробітку у січні місяці 2017 року - становить 3200 грн.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку з 27.02.2017 року по 20.03.2019 року складає 58516 грн. 48 коп. (4800 грн. зарплата за грудень 2016 року -січень 2017 року) : 42 (робочі дні позивача у грудні 2016 року - січень 2017 року) = 114,29 грн.; 114,29 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 512 (робочі дні у періоді з 27.02.2017 року по 20.03.2019 року).

Заборгованість по заробітні платі ОСОБА_3 не було виплачено по день звернення до суду, тобто з моменту звільнення позивача 27.02.2017 року по день звернення до суду минуло 512 днів.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку з 27.02.2017 року по 20.03.2019 року складає 58516 грн. 48 коп. (4800 грн. зарплата за грудень 2016 року -січень 2017 року) : 42 (робочі дні позивача у грудні 2016 року - січень 2017 року) = 114,29 грн.; 114,29 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 512 (робочі дні у періоді з 27.02.2017 року по 20.03.2019 року).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено строки виплати усіх сум на день звільнення ОСОБА_1, а тому вимога про виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку підлягає до задоволення повністю.

Будь-яких доказів на спростування вказаних обставин відповідач не подав, в той час як позивач довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Оскільки на підставі п. 1 ч. 1ст.5 Закону України Про судовий збір , при зверненні до суду позивача звільнено від сплати судового збору, судовий збір, відповідно до ст.141 ЦПК Українив сумі 768, 40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Відповідно до п.2 ч.1ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду при присудженні працівникові виплати заробітної плати.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11-13, 76, 77, 81, 83, 137, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 47, 94, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.23 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Волинський обласний санаторій матері і дитини "Турія" (код ЄДРПОУ 13366151) в користь ОСОБА_1 (05.03.1988 р.н, НОМЕР_1 виданий 18.11.2011 року Ковельським МВ УМВС України у Волинській області, і.н.32206613144) заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 7023 (сім тисяч двадцят три) гривень 60 копійок, середній заробіток за весь період затримки розрахунку в сумі 58516 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот шістнадцять) гривень 48 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Комунального підприємства Волинський обласний санаторій матері і дитини Турія на користь держави судовий збір в розмірі 768 ( сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп..

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ковельський міськрайонний суд Волинської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГоловуючаОСОБА_4