Рішення

від 17.04.2019 по справі 420/920/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/920/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Танцюра К.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними дій ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки за його заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0га., для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів), зобов'язання ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області ухвалити наказ (рішення) організаційно-розпорядчого характеру за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність для ведення селянського господарства, орієнтовною площею 2,0га, згідно з графічними матеріалами, поданими в якості додатку до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту відведення за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Ухвалою суду від 20.02.2019р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що 16.08.2018р. він звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0га., для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) та надав із заявою відповідні документи. Позивач зазначив, що відповідач у листі від 18.09.2018р. відмовив йому у наданні вказаної земельної ділянки, посилаючись на те, що зазначена земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами. Позивач зазначив, що чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відходити від положень ст.118 Земельного кодексу України, якою визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Водночас, позивач зазначає, що спірні земельні ділянки не є сформованими, межі земельних ділянок не визначені, а спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

13.03.2019р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов у якому зазначено, що Головне управління отримало клопотання Дивізійської сільської ради від 07.09.2018р. №182 разом із рішенням 34 сесії сьомого скликання Дивізійської сільської ради від 07.09.2018р. №229-VII, яким просило включити земельну ділянку орієнтовною площею 200 га, яка розташована на території Дивізійської сільської ради та є землею державної власності, до переліку земельних ділянок, які пропонуються для продажу права оренди указаної земельної ділянки на земельних торгах терміном на 7 років. У зв'язку з викладеним, як зазначено відповідачем, наказом ОСОБА_2 управління від 12.09.2018р. №219 було доповнено перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами і до якого включена земельна ділянка, що вказана у позовні заяві. Відповідач зазначив, що наявність у чинному законодавстві України обмежень щодо передачі у користування земельної ділянки, віднесеної до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки. Головне управління вважає, що, реалізуючи державну політику в сфері земельних відносин, діяло на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, й правомірно наказом ОСОБА_2 управління від 12.09.2018р. №219 включило спірну земельну ділянку до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами. 3 урахуванням викладеного, на думку відповідача, ОСОБА_2 управлінням надана вмотивована відмова у наданні дозволу позивачу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, з посиланням на норми частини 3 статті 136 Земельного кодексу України, яка є спеціальною нормою у даному випадку.

15.03.3019р. до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив у якому представник ОСОБА_1 зазначала, що на день звернення до відповідача з відповідною заявою і на час розгляду справи судом, спірна земельна ділянка не є переданою в оренду, жодні речові права на неї не зареєстровані. При цьому, представник позивача зазначала, що підтвердження факту виставлення спірної земельної ділянки на земельні торги у відповідача немає, а включення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги не є законною підставою для відмови позивачу у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою. Також, на думку представника позивача, відмова у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на ведення особистого селянського господарства є незаконною, такою, що порушує принципи земельного законодавства, передбачені ст.5 Земельного кодексу України.

Сторони повідомлялись про день та час слухання справи, однак у судове засідання їх представники не з'явились. 20.03.2019р. до суду від представників сторін надійшли клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Керуючись ст.9 ст.205 КАС України, судом продовжено розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням (вх. № З-11348/0/36-18 від 20.08.2018р.) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0га., для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) (а.с.37).

Разом із клопотанням від 20.08.2018р. заявником надано до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області наступні документи: копія паспорту громадянина України; копія ідентифікаційного коду; графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія документу, що підтверджує участь військовослужбовця у виконанні завдань щодо здійснення антитерористичних операцій у східних та південно-східних областях України (а.с.38-41)

ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області від 18.09.2018р. №З-11348/0-6628/0/37-18 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Так, підставою для відмови зазначено те, що відповідно до доручення Віце-прем'р-міністра України - міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України ОСОБА_3 від 08.10.2014р. №37732/0/1-14 та наказу Держземагенства України від 15.10.2014р. №328 «Про введення в дію рішень колегії Держземагенства України від 14.10.2014р.» ОСОБА_2 управлінням Держземагенства в Одеській області наказом від 18.09.2014р. №77, із змінами від 12.09.2018р. №219, затверджений перелік земельних ділянок право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами і до якого включена земельна ділянка, що вказана у заяві ОСОБА_1 Також, у вказаному листі відповідач зазначав, що ч.3 ст.136 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватись, передаватись у заставу, надаватись у користування до завершення торгів (а.с.43).

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частинами 2,3 ст.22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Пунктом б ч.1 ст.81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Так, п.б ч.1 ст.121 передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст.118 Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 6, 7, 8 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 -1 цього Кодексу.

Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, а саме, невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 3 ст 136 Земельного кодексу визначено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

При цьому системний аналіз ст. 118 Земельного кодексу України дає підстави вважати, що нею встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду яких визначені у статті 118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року по справі №545/808/17

Під час з'ясування офіційних обставин справи судом встановлено, що наказом ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області «Про доповнення переліку земельних ділянок» від 12.09.2018р. №219 прийнято рішення доповнити перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами згідно Додатку №1, затвердженого наказом ОСОБА_2 управління Держземагенства в Одеській області «Про затвердження переліку земельних ділянок» №77 від 18.09.2014р., земельними ділянками, визначеними Додатком №1 цього наказу (а.с.46).

Так, згідно Додатку 1 до наказу ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області «Про доповнення переліку земельних ділянок» від 12.09.2018р. №219 земельні ділянки, право оренди на які виставляються на земельні торги за лотом №1862 знаходяться за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, (Дивізійська сільська рада, за межами населеного пункту) орієнтованою площею 200,00га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5125081600:01:001 (а.с.47).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, зазначений кадастровий номер не сформований, а є номером кадастрового кварталу, про це свідчить відсутність чотиризначного номеру земельної ділянки в межах кадастрового кварталу.

Так, відповідно до п.29, 30 Кадастровим номером земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.Кадастровий номер земельної ділянки присвоюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється.У разі поділу чи об'єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер.Кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів:НКЗ : НКК : НЗД,де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку;НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку;НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999). Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою. Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки визначаються на підставі:індексної кадастрової карти (плану); даних, що містяться у Державному земельному кадастрі;відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки, зазначених у документації із землеустрою та відповідному електронному документі.

Частиною 4 ст. 136 Земельного кодексу України передбачено, що підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає: а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості); б) державну реєстрацію земельної ділянки; в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку; г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї; ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків продажу на земельних торгах права оренди на неї; д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки; е)встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеного Податковим кодексом України; є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за ринкову вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок; ж) визначення виконавця земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів.

У зв'язку з викладеним, земельні ділянки, право оренди на які виставляються на земельні торги за лотом №1862 та які знаходяться за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, (Дивізійська сільська рада, за межами населеного пункту) орієнтованою площею 200,00га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва фактично є несформованим до земельних торгів у порядку встановленому діючим законодавством України.

Водночас, під час з'ясування офіційних обставин справи до суду не надано жодних доказів того, що земельна ділянка на яку претендував ОСОБА_1 згідно клопотання про надання відповідного дозволу входить до земельних ділянок віднесених до лоту №1862.

Крім того суд зазначає, що на момент звернення позивача із клопотанням № З-11348/0/36-18 від 20.08.2018р. до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) наказу ОСОБА_2 управління Держгеокадастру від 12.09.2018 року №219, ще не було прийнято.

У зв'язку з викладеним, позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки за клопотанням ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0га., для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області(за межами населених пунктів) є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Згідно п.10 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Абз. 2 ч.4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 щодо видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення селянського господарства, орієнтовною площею 2,0га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки за клопотанням ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0га., для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871, м.Одеса, вул. Канатна,83) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, Запорізька обл., м.Запоріжжя, вул. Військюуд, 123) щодо видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення селянського господарства, орієнтовною площею 2,0га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра

.