Рішення

від 03.04.2019 по справі 440/370/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/370/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Крутько О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

30 січня 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Полтавській області у якій просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ №662 від 14.11.2018 «Про розгляд заяви» , яким ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру у Полтавській області відмовлено ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5324285700:00:006:0027 для ведення фермерського господарства площею 5,0000 га за межами населених пунктів на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та земельну ділянку передати в оренду;

- зобов'язати затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 із земель сільськогосподарського призначення загальною площею 5,0000 га., кадастровий номер 5324285700:00:006:0027 та передати в оренду для ведення фермерського господарства, за межами населеного пункту на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та передати в оренду строком на сім років;

- визнати протиправним та скасувати наказ № 663 від 14.11.2018 «Про розгляд заяви» , яким ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру у Полтавській області відмовлено ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5324285700:00:006:0026 для ведення фермерського господарства площею 10,0000 га за межами населених пунктів на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та земельну ділянку передати в оренду.

- зобов'язати затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 із земель сільськогосподарського призначення загальною площею 10,0000 га., кадастровий номер 5324285700:00:006:0026 та передати в оренду для ведення фермерського господарства, за межами населеного пункту на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та передати в оренду строком на сім років.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відмова відповідача у затвердженні проектів землеустрою не має законодавчого обґрунтування, прийнята без урахування положень статті 123 Земельного кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У відзиві на позов відповідач вказував на те, що відмова у затвердженні проекту землеустрою є правомірною, з огляду на невідповідність поданих проектів землеустрою вимогам чинного законодавства. Вказав на те, що громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може отримати лише один раз, додатково земельні ділянки можуть бути отримані на конкурентних засадах через участь у торгах /т. 1 а.с. 220-224/.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Наказом ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Полтавській області від 13 листопада 2015 року № 2464/0/75-15-СГ громадянину ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 10,00 га для ведення фермерського господарства в оренду на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів /т. 1 а.с. 93/.

Відповідно до наказу ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Полтавській області від 13 листопада 2015 року № 2465/0/75-15-СГ громадянину ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 5,00 га для ведення фермерського господарства в оренду на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів /т. 1 а.с. 27/.

На замовлення позивача сертифікованим інженером-землевпорядником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 розроблено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 5,00 га /т. 1 а.с. 19 - 77/ та 10,00 га /т. 1 а.с. 86-156/.

ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області площею 5,00 га, кадастровий номер 5324285700:00:006:0027, та передання вказаної земельної ділянки в оренду (вх. № Г-15915/0/25-18 від 31.10.2018) /т. 1 а.с. 211/. До клопотання додано проект землеустрою, витяг з ДЗК, агрохімічний паспорт ґрунтів.

31.10.2018 позивач ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області площею 10,00 га, кадастровий номер 5324285700:00:006:0026, та передання вказаної земельної ділянки в оренду (вх. № Г-15917/0/25-18 від 31.10.2018) /т. 1 а.с. 212/. До клопотання додано проект землеустрою, витяг з ДЗК, агрохімічний паспорт ґрунтів.

За результатами розгляду клопотань позивача ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Полтавській області 14.11.2018 видано накази :

- № 662 «Про розгляд заяви» , яким ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру у Полтавській області відмовлено ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5324285700:00:006:0027 для ведення фермерського господарства площею 5,0000 га за межами населених пунктів на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та земельну ділянку передати в оренду;

- № 663 «Про розгляд заяви» , яким ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру у Полтавській області відмовлено ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5324285700:00:006:0026 для ведення фермерського господарства площею 10,0000 га за межами населених пунктів на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та земельну ділянку передати в оренду /т. 1 а.с. 213-214/.

Не погодившись із такими рішеннями відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить із такого.

Пунктом а ч.3 ст.22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною 4 ст.122 ЗК України установлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства врегульовано Законом України № 973-IV від 19.06.2003 Про фермерське господарство .

Зокрема, приписами ст. 7 цього Закону передбачено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України.

Частинами 2 та 3 ст. 124 ЗК України (в редакції на момент звернення позивача з заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частина друга даної статті передбачає, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Таким чином, на час звернення ОСОБА_6 із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування для ведення фермерського господарства в оренду у вересні 2015 року, порядок передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства в оренду здійснювався відповідно до ст.123 ЗК України та не передбачав продажу права на них окремими лотами на земельних торгах.

Згідно пункту в) ч. 1 ст. 20 Закону України «Про землеустрій» землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, зокрема, в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Підставою проведення землеустрою, зокрема, є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (п. а) ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про землеустрій» ).

Як встановлено судом вище, підставою для розроблення даних проектів землеустрою є накази ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Полтавській області від 13 листопада 2015 року №№ 2464/0/75-15-СГ, 2465/0/75-15-СГ.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абз. 2 ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі, зокрема, формування нових земельних ділянок (ч. 1 ст. 50 ЗУ «Про землеустрій» ).

Частиною 3 статті 50 ЗУ «Про землеустрій» встановлено вимоги до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які вони обов'язково повинні включати, зокрема: 1) завдання на розроблення проекту землеустрою; 2) пояснювальну записку; 3) копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); 4) рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); 5) довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; 6) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); 7) відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); 8) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); 9) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); 10) перелік обмежень у використанні земельних ділянок; 11) викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); 12) кадастровий план земельної ділянки; 13) матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); 14) матеріали погодження проекту землеустрою та інш. (у випадках встановлених законом).

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України (ч. 2 ст. 50 ЗУ «Про землеустрій» ).

Частиною 8 статті 118 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 186-1 ЗК України встановлено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 № 580 "Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" затверджено Тимчасовий порядок взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі - Тимчасовий порядок).

Відповідно до пунктів 2, 3, 5, 7, 8 Тимчасового порядку визначено, що для погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі - проект землеустрою) особа, яка відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про землеустрій" є розробником проекту землеустрою (далі - розробник), подає до територіального органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою у паперовому та електронному вигляді. Проект землеустрою в електронному вигляді засвідчується за допомогою надійного засобу електронного цифрового підпису розробника, який підтверджує його відповідність оригіналу проекту землеустрою у паперовому вигляді. Територіальний орган Держгеокадастру в день надходження проекту землеустрою: - приймає подані документи за описом та реєструє у системі електронного документообігу Держгеокадастру з обов'язковим нанесенням штрих-коду, який включає реєстраційні індекс і дату документа; - перевіряє відповідність оригіналу проекту землеустрою у паперовому вигляді проекту землеустрою в електронному вигляді; - вносить до системи електронного документообігу Держгеокадастру проект землеустрою в електронному вигляді, засвідчений електронним цифровим підписом розробника, та викопіювання з індексної кадастрової карти (плану), на якому відображено запроектовану земельну ділянку та інформацію про обмеження (у разі їх наявності). Система електронного документообігу Держгеокадастру за принципом випадковості вибирає територіальний орган Держгеокадастру, який здійснюватиме погодження проекту землеустрою, та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження проекту землеустрою передає відповідному територіальному органу Держгеокадастру матеріали, зазначені у пункті 5 цього Порядку. Розгляд та погодження або відмова у погодженні проектів землеустрою здійснюються працівниками територіальних органів Держгеокадастру, які вибрані за принципом випадковості системою електронного документообігу Держгеокадастру.

Пунктом 9 цього Тимчасового порядку встановлено вимоги до працівників територіальних органів Держгеокадастру, які здійснюють розгляд та погодження проекту землеустрою, які повинні:

- відповідати критеріям, установленим статтею 23 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної експертизи» ;

- скласти кваліфікаційний іспит у Держгеокадастрі;

- бути визначені експертами державної експертизи.

Як встановлено судом, висновком відділу Держгеокадастру у Решетилівському районі у Полтавській області про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства площею 5,0000 га за межами населених пунктів на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області від 04.03.2016 № 31-1623-03-359/2-16 за підсумковою оцінкою даний проект землеустрою погоджено /т. 1 а.с. 74-75/.

Висновком відділу Держгеокадастру у Решетилівському районі у Полтавській області про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства площею 10,0000 га за межами населених пунктів на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області від 04.03.2016 № 31-1623-03-360/2-16 за підсумковою оцінкою даний проект землеустрою погоджено /т. 1 а.с. 153-154/.

При цьому суд зауважує, що в разі наявності зауважень до проекту землеустрою, останній не погоджується, оскільки зауваження по своїй правовій природі передбачають невідповідність проекту нормам чинного законодавства.

Суд зазначає, що перевірка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на відповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації є метою процедури погодження проекту землеустрою (у порядку ст. 186-1 ЗК України), і лише встановлення невідповідності цього проекту вимогам законів та прийнятих до них нормативно-правових актів може бути підставою для відмови у його погодженні.

Однак, у пункті 13 вказаних висновків зазначено про погодження даних проектів землеустрою тобто визнано, що в цілому проекти відповідають земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

Суд нагадує, що згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Порушень законодавства, які б могли перешкодити у затвердженні проектів землеустрою позивачу, відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що мотиви з яких ГУ Держгеокадастру у Полтавській області відмовляє позивачу у затвердженні проекту землеустрою є формальними, такими, що не ґрунтуються на нормах закону, тобто є протиправними.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області затвердити вищевказані проекти землеустрою про відведення позивачу земельної ділянки у власність, суд виходить із такого.

Відповідач наполягає на своїх дискреційних повноваженнях у процедурі затвердження проекту землеустрою, пояснюючи, що дане повноваження є виключною компетенцією уповноваженого органу, а тому суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

За усталеною судовою практикою під дискреційними повноваженнями суди розуміють повноваження, які адміністративний орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

За правовою позицією, яку Європейський суд з прав людини неодноразово викладав у своїх рішеннях, у національному законодавстві повинно бути з достатньою чіткістю визначено межі та спосіб здійснення відповідних дискреційних повноважень державних органів з метою забезпечення особам мінімального рівня захисту, на який вони мають право в умовах верховенства права в демократичному суспільстві.

Виходячи з аналізу статей 118 та 123 Земельного кодексу України, законодавцем чітко не встановлено меж дискреційних повноважень органу виконавчої влади щодо відмови у затвердженні розробленого та погодженого в установленому законом порядку проекту землеустрою (наприклад, скільки разів уповноважений орган може відмовити у затвердженні проекту землеустрою тощо). Тому у цьому випадку межею таких дискреційних повноважень виступають критерії правомірності рішень, дій чи бездіяльності, наведені у ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення на підставі наведених критеріїв, а також тим, щоб суб'єкти владних повноважень не виходили за межі дискреційних повноважень, а у випадку порушення останніми таких меж вживати ефективних заходів захисту порушених прав приватних осіб та їх відновлення. В цьому полягає суть принципу розподілу влади на основі системи стримувань та противаг.

При цьому, презюмується, що дискреційними повноваженнями є повноваження обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є законною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може» .

У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде законним .

Натомість, у деяких справах, відповідач - орган державної влади помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій.

Підставою для відмови у прийнятті такого рішення можуть бути лише визначені законодавством обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - видати розпорядження, або відмовити у його виданні, існує лише один правомірний варіант поведінки.

Тож у кожному конкретному випадку на підставі досліджених судом конкретних обставин у справі суд оцінює законність, обсяг, способи та межі застосування дискреційних повноважень представниками владних органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Відповідно до п. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.08.2018 по страві № 817/586/17 (номер в ЄДРСУ 76138662) за наслідками аналізу правового регулювання, прийшов до висновку, що в разі погодження проекту землеустрою у відповідності до ст. 186-1 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної власності у власність відповідно до своїх повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, позбавлений можливості приймати альтернативні рішення, крім як рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

У цій же постанові Верховний Суд, враховуючи приписи Положення про ОСОБА_4 управління Держгеокадастру в області та статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» , дійшов висновку, що ГУ Держгеокадастру в області не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Також, виходячи із принципу верховенства права, Верховний Суд відмітив, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви, зокрема, через принцип «належного урядування» . Принцип «належного урядування» , зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти у найбільш послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово звертався до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з аналогічними питаннями про затвердження погодженого проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у користування, а відповідач неодноразово відмовляв позивачу у такому затвердженні.

Така поведінка відповідача вимагає застосування судом ефективного способу відновлення порушеного права позивача.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за мови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення КСУ від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 та від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У зв'язку із зазначеним, суд погоджується із обраним позивачем належним способом захисту його порушеного права, та вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 із земель сільськогосподарського призначення загальною площею 5,0000 га, кадастровий номер 5324285700:00:006:0027 та передати в оренду для ведення фермерського господарства, за межами населеного пункту на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області строком на сім років та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 із земель сільськогосподарського призначення загальною площею 10,0000 га., кадастровий номер 5324285700:00:006:0026 та передати в оренду для ведення фермерського господарства, за межами населеного пункту на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області строком на сім років.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стосовно клопотання про встановлення судового контролю, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У даному випадку суд вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Полтавській області подати до суду звіт про виконання даного рішення в десятиденний термін з дня набрання рішенням законної сили.

Таким чином, клопотання позивача про встановлення судового контролю підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розміру судових витрат, які слід відшкодувати на користь позивача, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 134 цього Кодексу витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат з оплати правничої допомоги, наданої протягом розгляду справи в суді, позивачем надано до матеріалів справи договір про надання правової допомоги від 14.01.2019 із адвокатом ОСОБА_1, з додатками, /т. 1 а.с. 215-217/, акти виконаних робіт (наданих послуг) від 04.03.2019 та від 07.03.2019, квитанції № 7 від 04.03.2019 та від 07.03.2019 № 7 /т. 2 а.с. 94-97/.

За виконану роботу ОСОБА_3 сплатив адвокату загальну суму винагороди у розмірі 11100 грн.

Таким чином, витрати на правову допомогу ОСОБА_3 підлягають стягненню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що при зверненні із даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1536,80 грн., а доказів понесення сторонами інших витрат у справі суду не надано, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Полтавській області витрати зі сплати судового збору у розмірі 1536,80 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (вул. Набережна, б.20, с. Шилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38430, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Полтавській області №662 від 14.11.2018 «Про розгляд заяви» , яким відмовлено ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5324285700:00:006:0027 для ведення фермерського господарства площею 5,0000 га за межами населених пунктів на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та переданні земельної ділянки в оренду.

Зобов'язати ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 із земель сільськогосподарського призначення загальною площею 5,0000 га, кадастровий номер 5324285700:00:006:0027 та передати в оренду для ведення фермерського господарства, за межами населеного пункту на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області строком на сім років.

Визнати протиправним та скасувати наказ ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Полтавській області № 663 від 14.11.2018 «Про розгляд заяви» , яким відмовлено ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5324285700:00:006:0026 для ведення фермерського господарства площею 10,0000 га за межами населених пунктів на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та переданні земельної ділянки в оренду.

Зобов'язати ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 із земель сільськогосподарського призначення загальною площею 10,0000 га., кадастровий номер 5324285700:00:006:0026 та передати в оренду для ведення фермерського господарства, за межами населеного пункту на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області строком на сім років.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (вул. Набережна, б.20, с. Шилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38430, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1536,80 грн (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11100 грн (одинадцять тисяч сто гривень).

Зобов'язати ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Полтавській області подати до суду звіт про виконання даного рішення в десятиденний термін з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15 квітня 2019 року.

Суддя А.Б. Головко