Постанова

від 11.04.2019 по справі 1640/2463/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 р.Справа № 1640/2463/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бенедик А.П. ,

за участю секретаря судового засідання -Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДФС у Полтавській області, Іноземного підприємства "АІС-Полтава" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 р. (ухвалене суддею Бойко С.С., повний текст якого складено 19.10.2018 р.)

по справі № 1640/2463/18

за позовом Іноземного підприємства "АІС-Полтава"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Іноземне підприємство "АІС-Полтава" (ІП "АІС-Полтава") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0004791401 від 19.04.2018 р. та № 0004801401 від 19.04.2018 р. в частині зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 83539,19 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 р. позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 0004801401 від 19.04.2018 р. в частині зменшення від'ємного значення з ПДВ на суму 83539,19 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти постанову, якою позов скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004791401 від 19.04.2018 р.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 р. в частині задоволення позовних вимог та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги позивача підлягають задоволенню, а вимоги апеляційної скарги відповідача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що за результатами проведеної контролюючим органом позапланової документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., валютного законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2017 р. складено акт № 401/16-31-14-01/34327481 від 29.03.2018 р., яким встановлено, порушення ІП "АІС-Полтава" п. 187.1 ст. 187, п.п. "г" п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 199.1 ст. 199, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 40617 грн. в тому числі за січень 2015 року на 10 грн. та за грудень 2016 року на 40607 грн. та п. 187.1 ст. 187, п.п. "г" п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 199.1 ст. 199, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення по податку на додану вартість на загальну суму 95877 грн. в тому числі за травень 2016 року на суму 567 грн., за листопад 2016 року на суму 39729 грн., за грудень 2017 року на суму 55581 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки контролюючим органом від 19.04.2018 р. винесені податкові повідомлення - рішення: № 0004791401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 49342,50 грн. та № 0004801401, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та застосовано суму штрафних санкцій загальному розмірі 94744 грн.

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, ІП "АІС-Полтава" звернулося до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення відповідача № 0004801401 від 19.04.2018 р. в частині зменшення від'ємного значення з ПДВ на суму 83539,19 грн. необґрунтоване та підлягає скасуванню, а податкове повідомлення-рішення №0004791401 від 19.04.2018 р. обґрунтоване та не підлягає скасуванню

Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктами 14.1.178, 14.1.179 та 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Судовим розглядом встановлено, що видами діяльності позивача за КВЕД є: 29.10 виробництво автотранспортних засобів, 45.11 торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, 45.19 торгівля іншими автотранспортними засобами, 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 45.31 оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 45.32 роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

15.01.2015 р. між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Інформаційні технології (Оператор) укладено договір приєднання № SO-2015-003 про надання інформаційних послуг під час проведення процедур публічних закупівель PROZORO та закупівель "Rualto", умовами якого встановлено, що оператор надає замовнику, а замовник приймає та оплачує інформаційні послуги з реєстрації осіб, автоматичного розміщення, отримання і передання інформації та документів під час проведення процедур публічних закупівель PROZORO та закупівель "Rualto" з використанням електронного майданчику "SmartTender.biz", а також консультаційні послуги щодо проведення таких закупівель та користування електронним майданчиком "SmartTender.biz".

Виконання умов вищевказаного договору підтверджується актами наданих послуг № SO-2015-003/6712, № SO-2015-003/8616, № SO-2015-003/025, № SO-2015-003/4833, № SO-2015-003/4833, № SO-2015-003/10303, № SO-2015-003/15845, № SO-2015-003/4833, податковим накладними від: 08.11.2016 р., 05.10.2016 р., 17.11.2016 р., 28.11.2016 р., 29.11.2017 р., 13.12.2016 р., 05.01.2017 р., 23.01.2017 р. 09.02.2017 р., 24.02.2017 р., 06.03.2017 р., 24.03.2017 р., 31.03.2017 р., 10.04.2017 р., 27.04.2017 р., 10.05.2017 р., 18.05.2017 р.. 06.06.2017 р., 14.06.2017 р., 29.06.2017 р.., 11.07.2017 р 14.07.2017 р., 31.07.2017 р. 03.08.2017 р. 21.08.2017 р., 23.08.2017 р., 26.09.2016 р., 02.08.2016 р., 31.08.2016 р., 21.10.2017 р., 31.10.2017 р.

На підтвердження наявності у позивача транспортних засобів реалізованих на електронних торгах позивачем суду надано договори комісії № АДП/К009-34 від 01.07.2014 р., № АК/К009-18 від 09.03.2016 р., № к/на-16 від 10.02.2016 р., дилерський договір № 2015/21с від 01.01.2015 р., договір поставки № АК/П003-86 від 22.03.2016 р. та звіти комісіонера за період з березня 2016 р. по грудень 2017 р.

Реальність реалізації товарів проданих з використанням електронного майданчику "SmartTender.biz" підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, актами приймання-передачі товару, видатковими накладними та довіреностями.

Судовим розглядом встановлено, що на електронних торгах продавалися автомобілі належні позивачу на праві власності і автомобілі отриманні від Комітентів за договорами комісії.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено реальність господарських правовідносин між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Інформаційні технології , докази того, що придбані позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Інформаційні технології послуги по доступу до інформаційних та технологічних ресурсів електронного торгового майданчика "SmartTender.biz" не призначенні для використання у власній господарській діяльності підприємства відсутні, у зв'язку з чим контролюючий орган помилково визначив, що позивачем порушено абз. г) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно вищезазначеного акту перевірки, відповідачем встановлено, що завищення з ПДВ наростаючим підсумком по листопад 2016 р. включно та заниження зобов'язання з ПДВ за грудень 2016 р., виникло за результатами господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Інформаційні технології , у розмірі 85559,80 грн., а саме: серпень 2016 р. - 5666,80 грн.; вересень - 2833,40 грн.; жовтень 2016 р. - 5666,80 грн.; листопад 2016 р. - 15753,40 грн.; грудень 2016 р. - 283,40 грн.; січень 2017 р. - 2918,40 грн.; лютий 2017 р. - 5666,80 грн., березень 2017 р. - 8500,20 грн.; квітень 2017 р. - 5666,80 грн.; травень 2017 р. - 5666,80 грн.; червень 2017 р. - 8500,20 грн.; липень 2017 р. - 9916,80 грн.; серпень 2017 р. - 5686,60 грн.; жовтень - 2833,40 грн.

Судовим розглядом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням № 0004791401 визначено заниження сплати суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Інформаційні технології , а податковим повідомленням-рішенням 0004801401 визначено завищення від'ємного значення ПДВ за порушення вимог абз. г) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, тобто, контролюючим органом протиправно донараховано заниження сплати суми ПДВ по завищенню від'ємного значення ПДВ.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції помилково відмовлено ІП "АІС-Полтава" у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004791401, у зв'язку з чим задовольняє апеляційну скаргу ІП "АІС-Полтава" та, відповідно до п. 2 ч.1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 р. в цій частині з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог ІП "АІС-Полтава" в цій частині.

Щодо апеляційної скарги Головного управління ДФС у Полтавській області, суд апеляційної інстанції вважає її необґрунтованою, оскільки судовим розглядом встановлено, що реальність господарських правовідносин між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Інформаційні технології підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 р. в частині скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0004801401 від 19.04.2018 р. в частині зменшення від'ємного значення з ПДВ на суму 83539,19 грн.

Доводи Головного управління ДФС у Полтавській області спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 315,317,316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Іноземного підприємства "АІС-Полтава" задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 року по справі № 1640/2463/18 скасувати в частині відмови у задоволенні позову Іноземного підприємства "АІС-Полтава" про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № 0004791401 від 19.04.2018 р.

В цій частині прийняти постанову, якою задовольнити позов Іноземного підприємства "АІС-Полтава".

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № 0004791401 від 19.04.2018 р.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Мельнікова А.П. Бенедик Повний текст постанови складено 16.04.2019 року