Постанова

від 16.04.2019 по справі 1940/1679/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/1391/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Онишкевича Т.В.

за участю секретаря судового засідання Гром І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства Охорона-захід на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року, ухвалене суддею Подлісною І.М., 12:50:51 год, м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 17 грудня 2018 року, у справі за позовом Приватного підприємства Охорона-захід до Управління Держпраці у Тернопільській області про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

28.08.2018 року позивач - Приватне підприємство Охорона-захід звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Тернопільській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу №ТР532/790/АВ/ТД-ФС від 25.04.2018 року.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ПП Охорона Захід є суб'єктом господарювання, що використовує найману працю та керується нормами чинного трудового законодавства України, а не спеціальними законами. Під час проведення інспекційного відвідування, директор ОСОБА_1 не надав документів, що можуть підтвердити факт укладення трудового договору із ОСОБА_2 В кадрових та бухгалтерських документах, наданих в ході інспекційного відвідування, відсутні дані про вищевказаного громадянина. Таким чином, ОСОБА_2 був допущений до виконання роботи охоронника без укладення трудового договору, оформленого наказом та без повідомлення до територіального органу Державної фіскальної служби за місцем обліку ПП Охорона-Захід як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що є порушенням частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України.

Позивачем, в порушення вимог статті 29 Кодексу законів про працю України працівників, не ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку, оскільки правила внутрішнього трудового розпорядку у ПП Охорона-Захід не розроблені.

Під час судового розгляду позивачем не наведено жодного доказу на спростування виявлених Управлінням Держпраці порушень законодавства про працю. Відтак, позивач не надав суду достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження неправомірності винесення оскаржуваної постанови.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його винесеним з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права,невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, які суд вважає доведеними, неповним з'ясуванням всіх обставин справи, ПП Охорона-захід оскаржило його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, оскаржуваною постановою заступника начальника Управління Держпраці у Тернопільській області №ТР532/790/АВ/ТД-ФС від 25.04.2018 року на ПП Охорона-захід було накладено штраф у розмірі 111690,00 грн. на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП за порушення вимог законодавства про працю. Із вказаної постанови вбачається, що під час проведення інспекційного відвідування, директор ОСОБА_1 не надав документів, що можуть підтвердити факт укладення трудового договору із ОСОБА_2 В кадрових та бухгалтерських документах, наданих в ході інспекційного відвідування, відсутні дані про вищевказаного громадянина. Таким чином, ОСОБА_2 був допущений до виконання роботи охоронника без укладення трудового договору, оформленого наказом та без повідомлення до територіального органу Державної фіскальної служби за місцем обліку ПП Охорона-Захід , як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що є порушенням частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 із наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 509).

Пунктом 1 вказаного Порядку передбачено, що він визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП та частинами 2-7 статті 53 Закону України Про зайнятість населення .

Згідно із пунктом 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (пункт 3 Порядку № 509).

Пунктом 6 Порядку № 509 передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше, ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до приписів пункту 7 Порядку № 509 справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Відповідно до наведеного у Словнику української мови в 11-ти томах (1970-1980) тлумачення, слова повідомляти , повідомити мають значення доводити до чийого-небудь відома, сповіщати.

Пунктом 6 Порядку № 509 передбачено п'ять способів письмового повідомлення про розгляд справи суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше, ніж за п'ять днів до дати розгляду:

1) рекомендованим листом;

2) телеграмою;

3) телефаксом;

4) телефонограмою;

5) шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

При цьому суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що у пункті 6 Порядку №509 зазначено саме про повідомлення уповноваженими посадовими особами, а не про надіслання повідомлення суб'єктам господарювання та роботодавцям не пізніше, ніж за п'ять днів до дати розгляду їх справи.

На переконання апеляційного суду, оскільки всі зазначені способи повідомлення про розгляд справи суб'єктів господарювання є однаково можливими для застосування уповноваженими посадовими особами, тобто рівнозначними, то і їх використання повинно тягнути за собою однакові наслідки для адресатів.

Відтак, очевидним є те, що використання будь-якого із зазначених способів повинно мати наслідком доведення до відома/сповіщення суб'єктів господарювання та роботодавців про те, що розгляд їх справи буде здійснюватися не раніше п'яти днів від дня отримання такої інформації. Передбачення у Порядку № 509 вказаного строку, на переконання апеляційного суду, обумовлена необхідністю надання суб'єктам господарювання та роботодавцям можливості належним чином підготуватися до захисту своїх прав та у разі необхідності скористатися правом на отримання професійної правничої допомоги.

Окрім того, виходячи із приписів пункту 7 Порядку № 509, за загальним правилом справа повинна розглядатися за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Уповноважена посадова особа вправі розпочати розгляд справи про накладення штрафу за умови встановлення факту повідомлення суб'єкта господарювання чи роботодавця про розгляд справи не пізніше ніж за п'ять днів до дати такого розгляду у один із способів, що передбачений пунктом 6 Порядку № 509. Можливість розгляду справи без їх участі чітко обмежена наявністю інформації про повідомлення вказаних осіб відповідно до пункту 6 Порядку № 509 та відсутністю обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи.

Разом з тим, матеріли справи свідчать про те, що у заступника начальника Управління Держпрацістаном на 25 квітня 2018 року, тобто на час прийняття постанови №ТР532/790/АВ/ТД-ФС, були відсутні відомості про належне повідомлення відповідачем ПП Охорона-захід одиним із способів, що передбачений пунктом 6 Порядку № 509, оскільки саме лише скерування відповідного листа 18 квітня 2018 року (за 7 днів до розгляду) не може свідчити про доведення до відома позивача про розгляд його справи не пізніше ніж за п'ять днів до дати такого розгляду.

Той факт, що фактичне одержання надісланого відповідачем повідомлення про розгляд справи не залежить від Управління Держпраці та знаходиться поза межами його компетенції не звільняє його від виконання обов'язку повідомити суб'єкта господарювання чи роботодавця про розгляд справи не пізніше ніж за п'ять днів до дати такого розгляду у один із способів, що передбачений пунктом 6 Порядку № 509. При цьому суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що обраний відповідачем спосіб повідомлення позивача не є єдино можливим, а його використання не виключає можливості паралельного використання будь-якого іншого із передбачених пунктом 6 Порядку № 509 з метою належного доведення до відома позивача інформації про розгляд його справи.

Відповідно до частини 1 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина 4 статті 242 КАС України).

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 2 статті 2 цього ж Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Окрім того, відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 1 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частина 2 статті 6 КАС України).

У пунктах 70 - 71 рішення від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Підсумовуючи наведене та не вдаючись у правову оцінку оскаржуваної постанови Управління Держпраці у Тернопільській областіТР532/790/АВ/ТД-ФС від 25.04.2018 по суті, суд апеляційної інстанції вважає, що вона була прийнята відповідачем передчасно, із порушення встановленого порядку розгляду справи про накладення штрафу та права особи на участь у процесі прийняття рішення, а отже є протиправною і підлягає скасуванню, що не перешкоджає відповідачу повторно вирішити питання про притягнення Приватного підприємства Охорона-захід до відповідальності із до триманням вимог Порядку № 509.

Відповідно до приписів частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, таким обставинам. Тому рішення суду першої інстанції слід скасувати за задовольнити позов ПП Охорона-захід .

Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, ПП Охорона-захід за подання позовної заяви та апеляційної скарги було сплачено 1762,00 + 2643,00 = 4405,00 грн. судового збору.

Виходячи з наведеного апеляційний суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь Приватного підприємства Охорона-захід за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Тернопільській області сплаченого судового збору у розмірі 4405,00 грн.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, п.2 ч.1 ст.315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Охорона-захід задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року у справі №1940/1679/18 скасувати та прийняти постанову, якою дміністративний позов Приватного підприємства Охорона-захід до Управління Держпраці у Тернопільській області про скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафу №ТР532/790/АВ/ТД-ФС від 25 квітня 2018 року.

Стягнути на користь Приватного підприємства Охорона-захід (код ЄДРПОУ 32865744, 46400, м. Тернопіль, вул. Героїв Крут, 1/45) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 39777822, 46006, м. Тернопіль, вул. Шптальна, 7) 4405,00 грн. (чотири тисячі чотириста п'ять грн.) сплаченого судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Я. С. Попко судді Р. Б. Хобор Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 17.04.2019.