Постанова

від 11.04.2019 по справі 826/8710/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8710/18 Головуючий у І інстанції - Григорович П.О.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Земляної Г.В., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Андрієнко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС м. Києва на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІТ" до Головного управління ДФС м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛІТ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС м. Києва, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2018 року № 0002151401.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що не погоджується з висновками акта перевірки щодо порушення ним відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки Відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень Позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 січня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.02.2018 року № 0002151401 в частині податкового зобов'язання в сумі 2548693 грн., штрафної (фінансової) санкції в сумі 637173,25 грн., всього в сумі 3185866,25 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Головне управління ДФС м. Києва подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі Відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Відповідач зазначає, що перевіркою не підтверджується проведення господарських операцій ТОВ "АЛІТ" з ТОВ "Горсан" (код ЄДРПОУ 39791208), ТОВ "КОНСТАНТА МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ" (код ЄДРПОУ 40084641), ТОВ "ТК Гама" (код ЄДРПОУ 39521493), ТОВ "Експопоставка" (код ЄДРПОУ 39828473), ТОВ "Апекстрейд ЛТД " (код ЄДРПОУ 40139962), ТОВ "Борд-Сервіс" (код ЄДРПОУ 40735141), ТОВ "Розвиток 2015" (код ЄДРПОУ 39606566) та ТОВ "Будівельна компанія "Альтор" (код ЄДРПОУ 39140922). Перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Також, Позивач вказує на те, що суд першої інстанції дійшов цілком правомірного та обґрунтованого висновку про те, що контролюючим органом не доведено обставин протиправного формування Позивачем кредиту в сумі 2 548 693, 00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Горсан , ТОВ Константа Метал Трейдинг , ТОВ Експопоставка , ТОВ Апекстрейд ЛТД , ТОВ Борд-Сервіс , ТОВ Розвиток 2015 , ТОВ БК Альтор .

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 лютого 2018 року Відповідачем на підставі акта перевірки № 35/26-15-14-01-05/30255335 від 01.02.2018 року, прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002151401, яким Позивачу за порушення п.п. 185.1, 188.1, 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, 200.2, 201.1, 201.2, 201.6 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 3 284 395,00 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 2 627 516,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 656 879,00 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень Відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до Позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ Горсан , ТОВ Константа Метал Трейдинг , ТОВ ТК Гама , ТОВ Експопоставка , ТОВ Алекстрейд ЛТД , ТОВ Борд-Сервіс , ТОВ Розвиток 2015 , ТОВ БК Альтор .

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, ґрунтується на обставинах:

1) існування досудових розслідувань по кримінальним провадженням, порушеним за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 205, 212 КК України, в яких фігурують ТОВ Горсан , ТОВ Константа Метал Трейдинг , ТОВ Борд-Сервіс , ТОВ Розвиток 2015 , ТОВ БК Альтор ;

2) існування вироків судів у кримінальних справах, за яким посадових осіб ТОВ ТК Гама , ТОВ Експопоставка , ТОВ Алекстрейд ЛТД визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ст. 212 КК України (ТОВ ТК Гама ), ст. 205 КК України (ТОВ Експопоставка , ТОВ Алекстрейд ЛТД ).

Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкового повідомлення-рішення, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази, не доведено обставин протиправного формування Позивачем податкового кредиту в сумі 2 548 693,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Горсан , ТОВ Константа Метал Трейдинг , ТОВ Експопоставка , ТОВ Апекстрейд ЛТД , ТОВ Борд-Сервіс , ТОВ Розвиток 2015 , ТОВ БК Альтор . Щодо формування Позивачем податкового кредиту в сумі 78 823,00 грн. за жовтень 2015 по взаємовідносинам з ТОВ ТК Гама , суд першої інстанції дійшов висновку, що вироком Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя від 25 листопада 2016 року по справі № 335/12032/16-к (№ 1-кп/335/581/2016) встановлено обставини укладення ТОВ ТК Гама нікчемних угод, в тому числі з Позивачем в жовтні 2015 року, відповідно Позивач позбавлений права на податковий кредит в сумі 78823,00 по взаємовідносинам з ТОВ ТК Гама . Оскільки контролюючим органом доведено протиправність формування Позивачем податкового кредиту в сумі 78823,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 27.02.2018 року № 0002151401 на суму 2627516,00 грн. за основним платежем та 656879 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині основного платежу в сумі 2548 693 грн. (2627516 - 78823) та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 637173,25 грн. (2548693 * 0,25).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 1 розділу І Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК УКраїни) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. а ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Разом з цим, наявність податкових накладних та видаткових накладних, актів приймання-передачі товару, дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування показників податкової звітності, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано такі показники податкової звітності.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

В розумінні ст. 16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для зменшення платнику податків від'ємного значення з ПДВ, як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак фіктивності контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

Разом з тим, Закон України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні пов'язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів.

Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов'язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований.

Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і безтоварна операція є тотожними поняттями.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 2 ст. 74 КАС України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України саме вирок суду в кримінальній справі, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом частини 6 статті 78 КАС України та відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Акт перевірки не містить в собі інформації про існування вироку та/або ухвали про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили та якими б посадових осіб контрагентів позивача ТОВ Горсан , ТОВ Константа Метал Трейдинг , ТОВ Борд-Сервіс , ТОВ Розвиток 2015 , ТОВ БК Альтор або безпосередньо посадових осіб Позивача, було визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 205, 212 КК України, або звільнено від кримінальної відповідальності за нереабілітуючих обставин.

За таких обставин, висновки Відповідача про відсутність об'єктів оподаткування ПДВ, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності діяльності контрагентів Позивача: ТОВ Горсан , ТОВ Константа Метал Трейдинг , ТОВ Борд-Сервіс , ТОВ Розвиток 2015 , ТОВ БК Альтор , яка (фіктивність), встановлена в акті перевірки з огляду на матеріали досудових розслідувань, судом першої інстанції обгрунтовано не прийнято, як преюдиційну обставину, відповідно до частини 6 статті 78 КАС України, з чим погоджується колегія суддів.

В той же час, як вбачається з акта перевірки, контролюючим органом було детально здійснено аналіз змісту та обсягу господарських операцій між Позивачем і ТОВ Горсан , ТОВ Константа Метал Трейдинг , ТОВ Борд-Сервіс , ТОВ Розвиток 2015 , ТОВ БК Альтор , а саме вказані в наданих Позивачем до перевірки договорах поставки та первинних документах.

Жодних зауважень до належності та повноти наданих до перевірки документів акт перевірки в собі не містить.

З матеріалів справи вбачається, що аналогічні документи по взаємовідносинам з ТОВ Горсан , ТОВ Константа Метал Трейдинг , ТОВ Борд-Сервіс , ТОВ Розвиток 2015 , ТОВ БК Альтор , Позивачем долучено до матеріалів справи.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що між ТОВ АЛІТ і ТОВ ГОРСАН було укладено договір № 1408-2015 від 14.08.2015 року, згідно якого останній зобов'язаний поставити продукцію електротехнічного призначення.

На виконання цього договору ТОВ АЛІТ отримано електротехнічну продукцію на суму 110 494,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 949 від 14.08.2015 року.

ТОВ АЛІТ сплатило ТОВ ГОРСАН кошти за продукцію в сумі 110494,80 грн.

Отримана від ТОВ Горсан продукція - лист 8 мм.3 була використана у виготовленні готової продукції, про що свідчать звіти виробництва за 01.10.2015 - 30.10.2015 роки; за 01.09.2015 - 30.09.2015 роки; за 01.08.2015 - 31.08.2015 роки.

Також, між ТОВ АЛІТ і ТОВ Константа Метал Трейдінг було укладено договір № 1104-ОБ від 11.04.2016 року, згідно якого останній зобов'язаний поставити продукцію (специфікація № 1 від 27.04.2016 року до договору № 1104-ОБ від 11.04.2016 року) на суму 3163200,00 грн.

На виконання умов договору ТОВ АЛІТ було отримано: стенд попереднього склеювання спіралей, двигун до профілюючого верстату для виготовлення спіралей, ніж профілюючого верстату для виготовлення спіралей, тощо, на суму 3163200,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-02 від 29.04.2016 року, № РН-03 від 29.04.2016 року, № РН-04 від 29.04.2016 року, № РН-05 від 29.04.2016 року, № РН-06 від 29.04.2016 року, № РН-07 від 29.04.2016 року, № РН-08 від 29.04.2016 року, № РН-09 від 29.04.2016 року.

ТОВ АЛІТ сплатило ТОВ Константа Метал Трейдінг за продукцію 411 216,00 грн., а залишок несплаченої суми у розмірі 2 751 984,00 грн. був сплачений на підставі договору про відступлення права вимоги, що Відповідачем не заперечується.

Крім того, між ТОВ АЛІТ і ТОВ Константа Метал Трейдінг було укладено договір № 2204-Т від 22.04.2016 року, згідно якого останній зобов'язаний поставити товар - інструмент.

На виконання умов договору ТОВ АЛІТ були отримані: вставка до фрези d16; вставка до фрези d35; гравер по графіту; конус ВТ 40 до свердла; метчик спіральний М10; метчик спіральний M12, тощо, на суму 330232,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № PH-01 від 29.04.2016 року.

ТОВ АЛІТ сплатило ТОВ Константа Метал Трейдінг за товар 42 930,26 грн., а залишок несплаченої суми у розмірі 287 302,54 грн. був сплачений на підставі договору про відступлення права вимоги, що контролюючим органом не заперечувалось.

Інструмент, отриманий від ТОВ Константа Метал Трейдінг , був перевезений ТОВ АЛІТ власним транспортом, про що свідчить товарно-транспортна накладна № 1 від 29.04.2016 року, та був введений ТОВ АЛІТ в експлуатацію на підставі акта введення в експлуатацію від 30.04.2016 року.

Щодо взаємовідносин Позивача з ТОВ Борд-сервіс , судом першої інстанції встановлено наступне.

28 вересня 2016 року між ТОВ АЛІТ і ТОВ БОРД-СЕРВІС було укладено договір № 28-09/16 згідно якого останній зобов'язався поставити товар - трубу алюмінієву, відповідно до специфікації № 1 на суму 2980747,65 грн. та специфікації № 2 на суму 16303,51 грн.

На виконання умов договору ТОВ АЛІТ були отримані: Труба 250x5 10,43 м.п; труба 250x5 11,93 м.п.; труба 250x5 13,43м.п.; труба 250x5 13,51 м.п., тощо, що підтверджується видатковими накладними № 05-10/16 від 05.10.2016 року та № 06-10/16 від 05.10.2016 року.

ТОВ АЛІТ сплатило ТОВ БОРД-СЕРВІС 2 997 051,16 грн. за поставлений товар.

При цьому, як свідчать матеріали справи, товар, що спочатку був придбаний постачальником - ТОВ БОРД-СЕРВІС , був ввезений на митну територію України з Нідерландів за міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) № 59165, № 59161 від 18.09.2016 року та № 59162 від 19.09.2016 року, виробник труби - Nedal Aluminium.

Вказані труби були передані позивачем на зберігання ТОВ ХОРОС на підставі укладеного Договору зберігання № Х-0510 від 05.10.2016 року, акту приймання-передачі №1 від 05.10.2016 року та повернуті зі зберігання за актом № 2 від 01.12.2016 року.

Труба алюмінієва була використаний ТОВ АЛІТ у виробництві готової продукції, про що свідчить Звіт з виробництва за 01.12.2016 року - 30.12.2016 року.

Разом з цим, між ТОВ АЛІТ та ТОВ Розвиток 2015 було укладено договір № 0409-2015 від 04.09.2015 року, згідно якого останній зобов'язаний поставити позивачу наступний товар - електричне обладнання і матеріали.

На виконання умов договору ТОВ АЛІТ було отримано товар: термічний патрон для зварювання проводів типу АС ПАС-120; термічний патрон для зварювання проводів типу АС ПАС-120; термічний патрон для зварювання проводів типу АС ПАС-150; термічний патрон для зварювання проводів типу АС ПАС-185, тощо, на підтвердження чого надано видаткові накладні № 74 від 08.09.2015 року та № 83 від 11.09.2015 року.

В подальшому придбаний Позивачем у ТОВ Розвиток 2015 товару був реалізований на ПП Енерго-Леп-Комплект , ПАТ ДТЕК Донецькобленерго , ПАТ Київсільенерго , ТОВ Хорос , тощо, що підтверджується належним чином засвідченими копіями відповідних договорів і видаткових накладних, які долучені позивачем до матеріалів справи.

Між ТОВ АЛІТ та ТОВ БК АЛЬТОР було укладено договір 0206-ТД від 02.06.2016 року, згідно якого останній зобов'язаний поставити товар - листи алюмінієві та ізолятори, відповідно до специфікації №1 на суму 2002139,04 грн.

На виконання умов договору ТОВ АЛІТ отримано товар - Ізолятор ZJ-24Q/110*240; Листи алюмінієві, стандарт ENAW-1050A Н24 (Алюміній 99,5%; зміцнений матеріал) на суму 2002139,04 грн., що підтверджується видатковою накладною № 136 від 12.10.2016 року.

ТОВ АЛІТ сплатило ТОВ БК АЛЬТОР за такий товар 2 002 139,04 грн.

Отримані від ТОВ БК АЛЬТОР листи алюмінієві та ізолятори були використані Позивачем для виробництва токопроводу, що підтверджується актом про списання № 47 від 28.04.2017 року.

Також, між 21.03.2016 року між ТОВ АЛІТ та ТОВ БК АЛЬТОР було укладено договір 1-2103/у від згідно якого останній зобов'язаний надати послуги з механічної та термічної обробки матеріалів, відповідно до специфікацій № 1 від 21.03.2016 року на суму 29978,88 грн.; № 2 від 28.03.2016 року на суму 25001,28 грн.; № 3 від 18.04.2016 року на суму 413370,24 грн.

На виконання умов договору ТОВ АЛІТ отримало вказані послуги на суму 468 350,40 грн. що підтверджується наступними первинними документами: акт б/н від 21.03.2016 року; акт б/н від 06.04.2016 року; акт б/н від 20.04.2016 року; акт № 114 від 28.03.2016 року; акт № 124 від 18.04.2016 року; акт № 125 від 25.04.2016 року.

Отримані від ТОВ БК АЛЬТОР та доведені до відповідного технічного стану товари були реалізовані наступним підприємствам: ПАТ Електрометалургійний завод ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ за договором № 0204-2014/11140306 від 02.04.2014 року, що підтверджується видатковими накладними № 74 від 28.03.2016 року, № 110 від 18.04.2016 року; ВП Миронівська ТЕС ПАТ ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРЕО за договором № 012-МиТес від 09.02.2016 року, що підтверджується видатковою накладною № 126 від 26.04.2016 року; ТОВ Жмеринський Агромаш за договором від 28.12.2015 року, що підтверджується накладною № 9 від 17.03.2016 року.

27.04.2016 року між ТОВ АЛІТ і ТОВ БК АЛЬТОР було укладено договір № 2704-ТД згідно якого останній зобов'язаний поставити позивачу товар - металопрокат.

На виконання цього договору ТОВ АЛІТ отримано товар - Полоса 10x60 ст.3; Полоса 30x8 ст.20; Цинк марки ЦВ (в чушках); Круг 12 ст.20; Круг 16 ст.20; Круг 22 ст.20; Круг 28 ст. 20; Лист г/к 12 mm; Лист г/к 8мм, на суму 1451350,54 грн., що підтверджується видатковими накладними № 198 від 27.04.2016 року, № 199 від 28.04.2016 року; № 200 від 29.04.2016 року; № 201 від 29.04.2016 року.

ТОВ АЛІТ сплатило ТОВ БК АЛЬТОР за поставлений товар 1 188 675,54 грн., а залишок у розмірі 262 674,80 грн. сплачено іншій компанії за договорами відступлення права вимоги.

Вказаний товар був використаний у виробництві готової продукції, про що свідчать звіти з виробництва за 01.04.2016 - 29.04.2016 роки, за 04.05.2016 - 31.05.2016 роки, за 01.06.2016 - 30.06.2016 роки, за 11.07.2016 - 29.07.2016 роки, за 01.08.2016 - 31.08.2016 роки, за 01.09.2016 - 30.09.2016 роки, за 03.10.2016 - 31.10.2016 роки, за 01.11.2016 - 30.11.2016 роки, за 01.12.2016 - 30.12.2016 роки.

В той же час, між ТОВ АЛІТ і ТОВ ЕКСПОПОСТАВКА було укладено договір № 2015/1-1 від 01.10.2015 року, згідно якого останній зобов'язаний поставити товар - металопрокат в асортименті.

На виконання умов договору ТОВ АЛІТ отримано товар - лист г/к 8 мм та лист г/к 10 мм на суму 232070,28 грн., що підтверджується видатковою накладною № 101 від 01.10.2015 року.

ТОВ АЛІТ сплатило ТОВ ЕКСПОПОСТАВКА за поставлений товар 232 070,28 грн.

01.06.2016 року між ТОВ АЛІТ і ТОВ Апекстрейд ЛТД було укладено договір А-0106, згідно умов якого ТОВ Апекстрейд ЛТД зобов'язався поставити товар - труба алюмінієва на суму 4228796,80 грн.

На виконання умов договору ТОВ АЛІТ отримано товар - Труба 120x8 6,53м.п.; Труба 300x15 12,00м.п.; Труба 300x15 7,90м.п. на суму 4228796,80 грн., що підтверджується видатковою накладною накладна № 55 від 05.10.2016 року.

ТОВ АЛІТ сплатило ТОВ Апекстрейд ЛТД за поставлений товар 4 228 796,80 грн.

Як вже зазначалось, не прийняття до уваги наданих до перевірки документів по взаємовідносинам Позивача з зазначеними вище контрагентами, як належних доказів правомірності формування Позивачем показників податкової звітності, обумовлено лише припущеннями посадових осіб контролюючого органу щодо ознак фіктивності діяльності вказаних суб'єктів господарювання.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Щодо посилання контролюючого органу в акті перевірки на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 ркоу у кримінальному провадженні № 320150800000000077, як безумовний доказ безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ Експопоставка , а також посилання на вирок Печерського районного суду м. Києва від 23.06.2017 року по кримінальному провадженню № 32017100060000029, як безумовний доказ безтоварності господарських операцій між Позивачем і ТОВ Апекстрейд , то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про їх безпідставність, з огляду на наступне.

Так, частини 4, 6 ст. 78 КАС України вказують на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності установлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У кримінальних провадженнях суб'єктний склад учасників справи не має значення для визнання вироку преюдиціальним. Для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, цей вирок є обов'язковим лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Всі інші факти підлягають доказуванню незалежно від того, що вони викладені у вироку. Те саме стосується і постанов суду у справі про адміністративне правопорушення.

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2017 року у кримінальному провадженні № 320150800000000077 (справа № 335/13457/16-к) заступника директора ТОВ Експопоставка , визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205 КК України та призначено відповідне покарання.

Відповідно до вироку Печерського районного суду міста Києва від 23 червня 2017 року у кримінальному провадженні № 32017100060000029 (справа № 757/26000/17-к), затверджено угоду від 10.05.2017 року між прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 та обвинуваченим про визнання винуватості, якою визнано директором ТОВ Апекстрейд ЛТД винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України, та призначено відповідне покарання.

Таким чином, преюдиційними фактами, згідно зазначених вироків є факт вчинення правопорушення, яке передбачене ст. 205 КК України, тобто придбання суб'єкта господарювання без мети здійснення господарської діяльності.

Суд першої інстанції вірно звертає увагу на те, що особи, які з метою прикриття створюють та (або) придбавають суб'єкт підприємницької діяльності, можуть з використанням останнього здійснювати також і реальну фінансово-господарську діяльність, у т. ч. приховану від оподаткування, оцінка цим обставинам, має надаватись саме в процесі кримінального провадження, порушеного за ознаками злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України.

Злочин за ст. 205 КК України вважається завершеним з моменту державної реєстрації (придбання) суб'єкта господарської діяльності, а тому вказані вироки не можуть спростовувати можливість здійснення управління ТОВ Апекстрейд ЛТД , ТОВ Експопоставка вже після державної реєстрації підприємства та здійснення такими підприємствами також і реальної господарської діяльності.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентом правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Крім цього, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2018 року у справі № 826/3498/15, згідно якої, факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили.

Також, колегія суддів бере до уваги правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 11.04.2017 року № 826/18925/14, згідно якої, якщо у вироку не надавалась оцінка господарським операціям контрагента з платником податків (покупцем товару), вирок не містить відомостей про відсутність господарських операцій, а лише встановлює факт реєстрації контрагента, то наявність такого вироку не може бути беззаперечним доказом безтоварності фінансово-господарських операцій.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в наданих до перевірки документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям між позивачем і ТОВ Горсан , ТОВ Константа Метал Трейдинг , ТОВ Експопоставка , ТОВ Апекстрейд ЛТД , ТОВ Борд-Сервіс , ТОВ Розвиток 2015 , ТОВ БК Альтор , контролюючий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства третіми особами, з якими позивач безпосередньо у взаємовідносини не вступав, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до показників податкової звітності.

Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги такі посилання Відповідача на невідповідність первинних документів вимогам законодавства, адже, самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, а ніж Позивач особами, не можуть бути доказом протиправної поведінки Позивача.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що твердження Відповідача викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається контролюючий орган, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між Позивачем та ТОВ Горсан , ТОВ Константа Метал Трейдинг , ТОВ Борд-Сервіс , ТОВ Розвиток 2015 , ТОВ БК Альтор недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами безтоварності /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між Позивачем та контрагентами, з чим погоджується також колегія суддів.

При цьому, частиною 1 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як підтверджено матеріалами справи та не спростовано податковим органом, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти Позивача зареєстрованими як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Разом з цим, у рішенні від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

При цьому, Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження недобросовісності Позивача як платника податків та не наведено будь-яких доводів щодо здійснення Позивачем та його контрагентом розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що контролюючим органом не доведено обставин протиправного формування Позивачем податкового кредиту в сумі 2548693,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Горсан , ТОВ Константа Метал Трейдинг , ТОВ Експопоставка , ТОВ Апекстрейд ЛТД , ТОВ Борд-Сервіс , ТОВ Розвиток 2015 , ТОВ БК Альтор , з чим погоджується колегія суддів.

Щодо висновків податкового органу про порушення Позивачем формування податкового кредиту в сумі 78 823,00 грн. за жовтень 2015 по взаємовідносинам з ТОВ ТК Гама , то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, з огляду на таке.

Так, вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України.

Згідно з положенням пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Судом першої інстанції встановлено, що Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя 25.11.2016 року по справі № 335/12032/16-к (№ 1-кп/335/581/2016) винесено вирок по кримінальному провадженню № 32016080000000110, за обвинуваченням ОСОБА_3, ОСОБА_4, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28, 2 ч. ст. 27 - ч. 2 ст. 212 КК України, яким останніх визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 212 КК України.

Вказаним вироком, серед іншого, встановлено, що ..на початку січня 2015 року ОСОБА_3, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_4, яка мала досвід бухгалтерської діяльності, у невстановлений досудовим слідством час та місці, свідомо не бажаючи здійснювати реальну ініціативну, системну, на власний ризик господарську діяльність, з метою прикриття незаконної діяльності інших суб'єктів господарської діяльності реального сектору економіки, яка полягала в укладені нікчемних угод та документальному оформленні псевдо фінансово-господарських операцій та незаконному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, а також валових витрат з податку на прибуток підприємства на користь суб'єктів підприємницької діяльності, для відведення від себе підозри у вчиненні злочину, залучили ОСОБА_5, якому за грошову винагороду запропонували стати засновником, директором та бухгалтером ТОВ ТК Гамма , без мети її реального проведення господарської діяльності, при цьому у свої злочинні наміри остатнього не повідомили.

Так, ОСОБА_4 у період з 04.02.2015 по 30.09.2016 знаходячись за адресою місця свого мешкання: АДРЕСА_1, у подальшому знаходячись у офісних приміщеннях за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги 30 приміщення 2, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська 83, після чого знаходячись у приміщенні за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний 92, з метою прикриття незаконної діяльності суб'єктів господарювання реального сектору економіки, шляхом укладання нікчемних угод з підконтрольними суб'єктами господарювання, систематично проставляла відбитки печатки ТОВ ТК Гама на бланках господарських та бухгалтерських документів. Зазначені послуги надавалися співучасниками у вчиненні злочину за грошову винагороду у розмірі від 7 до 14 % від суми перерахованих та проконвертованих грошових коштів, яка потім їм виплачувалася представниками підприємств реального сектору економіки за прикриття їх незаконної діяльності із штучної мінімізації податкових зобов'язань.

При цьому, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 у період з 04.02.2015 року по 30.09.2016 року забезпечив прикриття незаконної діяльності, в тому числі, за жовтень 2015 - ТОВ АЛІТ 302553305917, щодо ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемних угод та документального оформлення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахунках підприємства, складанні від імені службових осіб ТОВ ТК Гама первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складанні та видачі документів податкової звітності.

Таким чином, зазначеним вище способом, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, переслідуючи спільну мету прикриття незаконної діяльності суб'єктів господарювання реального сектору економіки, придбано ТОВ ТК Гама , та використовуючи його реквізити, печатку, електронні ключі тощо, протягом періоду з 04.02.2015 по 30.09.2016 забезпечено здійснення банківських фінансових операцій з перерахування отриманих від підприємств реального сектору економіки 46 228 220 грн. 65 коп. у безготівковій формі на інші підконтрольні суб'єкти господарської діяльності та подальшого конвертування з безготівкової форми у готівку… .

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Колегія суддів дійшла висновку, що вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлено об'єктивну сторону складу злочину осіб, що утворили контрагента позивача, дії яких не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій. Господарські операції, за наслідками яких підприємством сформовано податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних обвинуваченими особами у той самий період, в якому встановлено факт вчинення злочину.

Тобто, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. При цьому, господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Вказана правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року (справа № 2а-7075/12/2670).

Таким чином, наявність вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя 25.11.2016 року по справі № 335/12032/16-к (№ 1-кп/335/581/2016), яким встановлено обставини укладення ТОВ ТК Гама нікчемних угод, в тому числі з Позивачем в жовтні 2015 року, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Позивач позбавлений права на податковий кредит в сумі 78823,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ ТК Гама , з чим погоджується колегія суддів.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючим органом доведено протиправність формування позивачем податкового кредиту в сумі 78823,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 27.02.2018 року № 0002151401 на суму 2627516,00 грн. за основним платежем та 656 879 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині основного платежу в сумі 2548693 грн. (2627516 - 78823) та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 637173,25 грн. (2548693 * 0,25).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДФС м. Києва, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС м. Києва залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 січня 2019 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Г.В. Земляна

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 16.04.2019 року.