Рішення

від 17.04.2019 по справі 378/436/19

СТАВИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 378/436/19

Провадження № 2/378/129/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2019 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.

за участю секретаря: Мельник Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання права власності на гараж , -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулася ОСОБА_1, з посиланням на те, що відповідно до рішення Ставищенської селищної ради №428 від 02.08.2012 року вона отримала у власність земельну ділянку кадастровий №3224255100:01:031:0116 на території Ставищенської селищної ради по вул. Підвальній, 1-а площею 0,0068 га з цільовим призначення для будівництва індивідуальних гаражів. У 2014 році вона побудувала на своїй земельній ділянці нежитлову будівлю - гараж без відповідних дозвільних документів на будівництво. Комунальне підприємство Київської обласної ради Південне бюро технічної інвентаризації 23.11.2018 р. виготовило технічний паспорт на гараж інвентаризаційна справа №2424 та провело 04.02.2019 р. технічне обстеження об'єкта, згідно якого гараж розташований за адресою: вул. Підвальна, 1-а смт. Ставище Київської області літ. А-1 , загальною площею по зовнішньому обміру 53,7 м 2 разом із погрібом під гаражем 61,70 м 2 . Після цього, 06.02.2019 року вона звернулася до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області із заявою про реєстрацію Декларації про готовність об'єкта до експлуатації. 19.02.2019 року отримала відмову у задоволенні заяви. Вважає вказану відмову протиправною та такою, що порушує її законні права та інтереси.

Позивач просить суд визнати за нею право власності на гараж, що знаходиться по вул. Підвальна, 1-а смт. Ставище Київської області, загальною площею 61,70 м 2 .

Позивач в судове засідання не прибула, про час, дату і місце розгляду справи повідомлена належним чином, до суду подала заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, відповідач належним чином повідомлений про місце, час і дату судового розгляду по справі, до суду надіслав відзив на позовну заяву (а. с. 28-30), в якому позовні вимоги не визнає, в задоволенні позову просить відмовити. Відмову мотивує тим, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України від 03.07.2018року №158, на виконання вимог Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів , розроблений Порядок Про затвердження Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт , який встановлює процедуру проведення технічного обстеження та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельних ділянках відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт (далі - об'єкти), а саме: індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 м 2 , а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 300 м 2 , збудованих у період з 05 серпня 1992 року по 09 квітня 2015 року; будівель і споруд сільськогосподарського призначення, збудованих до 12 березня 2011 року, тому відповідно дія Порядку №158 не розповсюджується на прийняття в експлуатацію гаражу, збудованого на земельній ділянці цільового призначення Для будівництва та обслуговування індивідуального гаража , оскільки даний об'єкт не є господарською (присадибною) будівлею. Про що і було зазначено в листі Департаменту від 19.02.2019 року №10/10-8/1902/03. Позивачем збудовано гараж без документу, що надає право на виконання будівельних робіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи із наступного.

Судом встановлено слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до рішення сесії Ставищенської селищної ради №428 від 02.08.2012 року позивач отримала у власність земельну ділянку кадастровий номер 3224255100:01:031:0116 на території Ставищенської селищної ради по вул. Підвальній, 1-а площею 0,0068 га з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 347416 від 20.11.2012 року (а. с. 8) та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 9).

У 2014 році позивач побудувала на своїй земельній ділянці нежитлову будівлю - гараж (а. с. 15-17).

Комунальне підприємство Київської обласної ради Південне бюро технічної інвентаризації 23.11.2018 р. виготовило технічний паспорт на вказаний гараж, інвентаризаційна справа №2424 та провело 04.02.2019 р. технічне обстеження об'єкта: гаража розташованого за адресою: вул. Підвальна, 1-а смт. Ставище Київської області літ. А-1 . загальною площею по зовнішньому обміру 61,70 м 2 з відповідною відміткою у технічному паспорті про можливість його надійної та безпечної експлуатації (а. с. 10-14).

Позивач звернулася до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області щодо прийняття в експлуатацію об'єкта - гаража збудованого без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, на що 19.02.2019 року отримала відмову у відповідача (а. с. 18).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За змістом ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій ст. 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.

Згідно із ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

При цьому необхідно ураховувати положення частини першої ст. 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, яка здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил під час будівництва об'єкта.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15.

За ч. 5 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у чітко встановленому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Із змісту вказаної норми вбачається, що першочерговими діями, які дають підстави власнику земельної ділянки проектувати будівництво є отримання вихідних даних.

Статтею 31 даного Закону встановлено, що проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, державних будівельних норм, стандартів і правил та затверджується замовником.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов'язком фізичної або юридичної особи, що планує будівництво подати до виконавчого органу відповідної ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки для одержання вихідних даних на проектування будівництва.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) та об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Форма декларації визначається Кабінетом Міністрів України (461-2011-п).

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з середнім (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органом державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Відповідно до п. 10 "Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" затвердженого постановою КМУ №461 від 13.04.2011р. - у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.

Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 5 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року № 1952-IV встановлено, - якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Згідно п. 4 "Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень" затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013р. №868, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, - у разі, коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Також, вказаним Порядком чітко визначено, що у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, який подає до органу реєстраційної служби документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (декларацію про готовність об'єкта до експлуатації).

Будь-яка реєстрація права власності на об'єкти самочинного будівництва збудовані після серпня 1992 року без документу про введення такого в експлуатацію є протиправною.

Судом встановлено, що позивач при створенні вказаного об'єкта архітектури не отримав відповідного права на виконання будівельних робіт, що є грубим порушенням ст. 34 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності".

Також, вказані будівельні роботи проводились без належно затвердженої та погодженої проектної документації розробленої у відповідності до містобудівної документації та вихідних даних, що є порушенням ст. ст. 9, 27 ЗУ "Про архітектурну діяльність", ст. ст. 26, 31 ЗУ "Про регулювання містобудівної документації", п. 4.1. ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво".

В ст. 9 ЗУ "Про архітектурну діяльність" зазначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних у порядку визначеному ст. 31 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності".

Статтею 27 ЗУ "Про архітектурну діяльність" передбачено, що замовники (забудовники) та підрядники під час створення об'єкта архітектури зобов'язані забезпечувати будівництво об'єктів архітектури згідно з робочою документацією.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Таким чином, позивач не вичерпав усі можливі заходи узаконення самовільно збудованого об'єкту у позасудовому порядку, зокрема у відповідності до Прикінцевих положень ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", а також у порядку неможливості отримання вихідних даних на проектування (ст. 29 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності") та неможливості розроблення і затвердження у встановленому порядку проектної документації на об'єкт будівництва (ст. 7 ЗУ "Про архітектурну діяльність").

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 328, 331, 376 ЦК України, ст. ст. 26, 29, 31, 34, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року №3038-VI , ст. ст. 9, 27 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20 травня 1999 року №687-XIV , ст. ст. 4, 10, 12, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на гараж відмовити .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р. В. Гуртовенко