Рішення

від 15.04.2019 по справі 581/838/18

ЛИПОВОДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 581/838/18

Провадження № 2/581/61/19

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2019 року сел. ОСОБА_1

Липоводолинський районний суд Сумської області у складі: головуючого - судді Бутенка Д.В., за участю секретаря судового засідання - Бочкун Л.І., у присутності сторін по справі та їх представників, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. ОСОБА_1 в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и в:

Сутність заявленої до суду вимоги

У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивувала тим, що в шлюбі від відповідача нею народжено дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які на даний час є повнолітні, та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, який на даний час перебуває на її утриманні, проте достатню та постійну матеріальну допомогу на утримання їх спільного сина відповідач не надає. У травні 2008 року шлюб між сторонами спору розірвано в судовому порядку. ОСОБА_2 зазначає, що відповідач у добровільному порядку достатню матеріальну допомогу на утримання молодшого сина не надає, вона самостійно виховує їх спільного сина, що потребує постійних щомісячних витрат. Відповідач працевлаштований, є засновником фермерського господарства Аврора 2112 , щомісячний його дохід, за наявними в неї даними, складає близько 25000 гривень, нещодавно придбав цінне рухоме та нерухоме майно, веде будівництво нового житлового будинку, має транспортний засіб, сільськогосподарську техніку. Просила суд щомісячно стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн., але не менше розміру 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Позиція позивача, відповідача по даній справі

У судовому засіданні 26 лютого 2019 року ОСОБА_8 позов підтримала в повному обсязі та суду пояснила, що вона повністю утримує їх спільного з відповідачем сина й мешкає разом із ним, ще має старших дочку та сина, народжених у шлюбі від відповідача, за місцем основної роботи отримує мінімальну заробітну плату. Підтвердила, що їх спільний із відповідачем син потребує щорічного санітарно-курортного лікування, три рази, починаючи з 2008 року, син відпочивав на морі разом із сім'єю відповідача, стан здоров'я самого позивача є задовільним, він постійно, по декілька разів на рік, хворіє застудними захворюваннями, внаслідок чого в нього з'явилися такі захворювання як фарингіт, ларенгіт. На даний час по 200 грн. на місяць відповідач надає допомогу своєму синові на дрібні його витрати, проте вона витрачає біля 1000 грн. щомісячно для підготовки сина до ЗНО, вони разом проживають із сином у будинку, належному іншій особі, сплачують за спожиті комунальні послуги значні кошти, проте харчування її сина є неповноцінним і через це в нього послаблений імунітет. Зазначала, що інколи відповідач допомагає в придбанні одягу та взяття для сина, яке є не досить якісним. У рахунок орендної плати за земельні паї їх старших дітей, які перебувають в оренді відповідача, останній привозить пшеницю та кукурудзу неналежної якості Відповідач не цікавиться в яких умовах проживає його син, чи якісно харчується, чи має всі необхідні технічні приладдя для навчання та для забезпечення необхідного розвитку дитини відповідного віку (зокрема, вони спільно не можуть придбати дитині ноутбук, велосипед, як речі, які необхідні для його розвитку).

Представник позивача ОСОБА_9, підтримавши доводи позивача, доповнила її пояснення тим, що з 2008 року сторони шлюб розірвали, проте на даний час, коли практично з боку відповідача припинилась надання добровільної й достатнього матеріальної допомоги на утримання їх спільного сина, виникла потреба в судовому стягненні 5000 грн. щомісячно в якості аліментів з відповідача.

Відповідач у судовому засіданні 26 лютого 2019 року позов визнав частково, пояснивши, що згоден сплачувати щомісячно по 2000-2500 грн., підтримав раніше поданий відзив на позов, який мотивував тим, що після розлучення з позивачкою він надає їй матеріальну та грошову допомогу, зокрема, впродовж всього року він привозить позивачці зерно пшениці та кукурудзи, які він вирощує на орендованій ним землі, вагою не менше 2-х тон, вартістю 10000 грн.; протягом року забезпечує сина одягом та взуттям, надає сину по 100 грн. щоденно на його витрати, усього за минулий рік, сплачуючи та надаючи матеріальну допомогу сину, він витратив біля 25000 грн., також він матеріально підтримує сина, коли він хворіє, щорічно здає продукти харчування у шкільну їдальню, оплачує харчування у шкільній їдальні, що становить по 200 грн. щомісяця. Зазначав, що розмір його доходів вказаний позивачкою, є надуманим та не відповідає дійсності, сума чистого прибутку очолюваного ним фермерського господарства за 9 місяців склав сукупно більше 200000 грн., проте ці кошти він як прибуток не отримував, а як засновник ці кошти спрямував на розвиток фермерського господарства в 2018 році, за 9 місяців 2018 року він як ФОП отримав біля 102000 грн., цінне рухоме та нерухоме майно протягом останніх трьох років він не придбавав, легковий автомобіль ним придбано у 2011 році, новий житловий будинок із незначною житловою площею був придбаний його нинішньою дружиною за її власні кошти.

Представник відповідача ОСОБА_10 у судовому засіданні 26 лютого 2019 року, підтримав заперечення відповідача, та пояснив, що він як засновник ФГ Аврора 2112 не отримує жодного доходу він ведення господарського діяльності, усі кошти спрямовуються на розвиток господарства, а з доходів в якості ФОП він готовий сплачувати аліменти. У судовому засіданні 15 квітня 2019 року представник відповідача підтвердив, що відповідач готовий сплачувати щомісячно по 3000 грн. в якості аліментів на утримання сина ОСОБА_6 без надання будь-яких інших видів допомог сину в добровільному порядку.

Процесуальні дії суду в даній справі

Ухвалою Липоводолинського районного суду Сумської області від 08 січня 2019 року в даній справі відкрито провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 29 січня 2019 року. 29 січня 2019 року протокольною ухвалою за клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено до 11 лютого 2019 року. 11 лютого 2019 року відкладено судовий розгляд до 26 лютого 2019 року за клопотанням сторони позивача. 26 лютого 2019 року в судовому засіданні оголошено перерву для подання сторонами додаткових доказів по справі. 19 березня 2019 року в судовому засіданні оголошено перерву в зв'язку з витребуванням судом за клопотанням сторони позивача додаткових доказів. 15 квітня 2019 року спір у справі вирішено по суті.

Установлені судом обставини даної справи

Із 25 березня 1991 року й по 29 травня 2008 року сторони перебували в шлюбі. У шлюбі від відповідача позивачка народила сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає разом із позивачем по справі та перебуває на її утриманні (а.с.7-11).

Позивачка працює прибиральницею в Липоводолинській селищній раді, щомісячно протягом 2018 року їй нараховувалась заробітна плата незначно більше мінімальної зарплати, визначеної законом, проживає спільно із сином ОСОБА_7 у житловому будинку, який їм на праві власності не належить, умови проживання є задовільними, є розлученою, за станом здоров'я є здоровою (а.с.8-13).

Відповідач за віком є працездатною особою, інвалідності не має, є головою та засновником фермерського господарства Аврора 2112 , яке здійснює господарську діяльність на орендованих земельних ділянках та за 2018 рік господарство отримало 231000 грн. чистого прибутку, є одночасно фізичною особою-підприємцем, здійснює підприємницьку діяльність з обробітку землі та вирощуванню на ній сільськогосподарських культур на договірних засадах, за три квартали 2018 року в якості ФОП отримав валовий дохід у розмірі 128000 грн., після всіх відрахувань на вказаний період отримав чистого прибутку у розмірі 102680 грн. 12 коп., що в щомісячному еквіваленті складає дохід в розмірі 11400 грн., з вересня 2013 року є одруженим, має на утриманні малолітню дочку від другої дружини, за станом здоров'я є здоровим, протягом 1-го семестру 2019 року здавав до шкільної їдальні Липоводолинської спецЗОШ овочі для харчування сина ОСОБА_6, протягом 2018 року в якості ФОП відповідач обліковував для сплати страхові внески до ПФУ з мінімальної заробітної плати (а.с.10,28-59,79,115-118, 122-126,145, 152-154).

Неповнолітній син ОСОБА_7, навчається в комунальному закладі Липоводолинська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів, зареєстрований та проживає разом із позивачем у справі, перебуває на Д обліку в лікаря-педіатра Липоводолинської ЦРЛ через захворювання носоглотки вірусними інфекціями у зимовий період, потребує щорічного оздоровлення, санітарно-курортного лікування, займається в Липоводолинській дитячо-юнацькій спортивній школі Барса , у відділенні греко-римської борьби (а.с.14,15, 104-105).

Сторони визнали, що позивач і відповідач по справі на обліках у лікарів за станом здоров'я не перебувають, хронічних та тяжких захворювань не мають.

Норми права, які підлягають застосуванню у даній справі

Статтею 180 СК України визначений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд ураховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 6) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з положеннями ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7,8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно з положеннями ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не можу бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Висновки суду по суті заявленої вимоги

Приймаючи до уваги майнове й сімейне становище сторін, їх стан здоров'я та одночасно їх обопільний обов'язок утримувати їх спільного сина до досягнення ним повноліття, задовільний стан здоров'я самої дитини, положення чинного законодавства, якими визначено мінімально необхідний розмір аліментів, який має забезпечувати достатній рівень матеріального забезпечення дитини, ураховуючи часткове визнання позову відповідачем, яке не суперечить закону та не порушує прав сторін та їх спільної дитини, застосовуючи засади розумності та справедливості, суд дійшов до висновку про наявність підстав для щомісячного стягнення з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітнього сина саме у твердій грошовій сумі в розмірі 3500 грн., оскільки факт добровільного й позасудового надання відповідачем достатньої щомісячної матеріальної допомоги на утримання ОСОБА_2 неповнолітнього сина, який проживає разом із нею, ОСОБА_3 суду не надано.

При цьому, при визначенні розміру стягуваних аліментів суд урахував розмір доходів, які щомісячно отримує відповідач від ведення господарської діяльності в якості фізичної особи-підприємця, які відображені у відповідній податково-звітній документації та достовірно підтверджують доходи ОСОБА_3 вже як фізичної особи саме після відрахування всіх податків, зборів та оплати всіх витрат, пов'язаних із підприємницькою діяльністю (а.с.27-57).

Разом із цим, суд не враховував при визначенні розміру аліментів, які слід стягувати з відповідача на користь позивача на утримання їх спільного сина, доходи фермерського господарства Аврора 2112 , засновником якого є відповідач у даній справі, оскільки доходи фермерського господарства, як окремого суб'єкта підприємницької діяльності, одночасно не є доходами його засновника та одночасно його члена, яким є відповідач по справі (ст.1, 20, 22 Закону України Про фермерське господарство ). У даній справі стороною позивача не доведено, а відповідач заперечував обставини про те, що саме чистий прибуток зазначеного фермерського господарства за 2018 рік у певній частці одночасно є доходом (прибутком) відповідача в якості фізичної особи (а.с.145). До цього, у матеріалах справи відсутні достовірні документальні та інші відомості про порядок, умови та фактичний спосіб розподілу ФГ Аврора 2112 чистого прибутку в розмірі 221300 грн. від ведення підприємницької діяльності за 2018 рік між цим господарством та його засновником (членом), тобто відповідачем у даній справі. З урахуванням норм вищевказаного спеціального закону доходи фізичної особи-засновника фермерського господарства та доходи самого фермерського господарства не є тотожніми поняттями і підлягають окремому розмежуванню. З огляду на вищевикладені мотиви суду довід сторони позивача про те, що відповідач, як фізична особа підприємець, та як фермер отримує значні доходи, які дозволяють йому щомісячно сплачувати аліменти на утримання його неповнолітнього сина в розмірі 5000 грн. не є переконливими і не є достовірно підтвердженими належними й допустимими засобами доказування.

Таким чином, визначений судом розмір аліментів, який підлягає стягненню на підставі даного судового рішення, на думку суду, забезпечить належний життєвий рівень дитини, задовольняючи її найнеобхідніші потреби з огляду на установлені судом вищенаведені обставини щодо доходів сторін, їх сімейного стану та стану здоров'я й зростаючі потреби їх спільної дитини.

Також суд уважає, що стягнення аліментів із відповідача на користь позивача є втручанням держави в сімейне та приватне життя ОСОБА_3, проте воно ґрунтується на чітких, доступних та передбачуваних для нього нормах чинного сімейного закону, узгоджується з метою захисту прав дитини й відповідає її нагальній потребі по забезпеченню належного утримання батьками. У даній справі при встановленні справедливого балансу між майновим становищем батьків (у тому числі, майнового стану платника аліментів (відповідача по справі) та одержувача аліментів (позивача по справі) й інтересами дитини на належне утримання для її повноцінного розвитку й виховання, суд надає перевагу інтересам останньої, оскільки відповідач є працездатним, займається підприємницькою діяльністю, регулярно отримує дохід, тобто він є здатним сплачувати аліменти, проте спільний син сторін проживає разом із матір'ю та нею утримуються, у силу свого віку та розвитку син не здатен забезпечувати всі необхідні потреби (така правова позиція суду випливає зі змісту п.2 ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Розподіл судових витрат по справі

Відповідно до ст.141 ЦПК України в зв'язку з частковим задоволенням позову про стягнення аліментів та з огляду на звільнення позивача від сплати судового збору, із відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь держави в сумі 768 грн. 40 коп.

Керуючись ст.2,4,12,13,81,89,141,263-265,282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Задовольнити частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Стягувати щомісячно з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, у твердій грошовій сумі в розмірі 3500 гривень (з індексацією цього аліментного платежу відповідно до закону), починаючи стягнення з 19 грудня 2018 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми аліментного платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 768 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 30 днів із дня його проголошення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Липоводолинський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків суду не відомий).

Відповідач: ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1).

Повне рішення суду складено 17 квітня 2019 року.

Суддя Д. В. Бутенко