Постанова

від 04.04.2019 по справі 523/5498/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2199/19

Номер справи місцевого суду: 523/5498/18

Головуючий у першій інстанції Середа І.В.

Доповідач Ващенко Л. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2019 року м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Ващенко Л.Г.

суддів - Сєвєрової Є.С., Колеснікова Г.Я.,

за участі секретаря - Чепрас А.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 червня 2018 року (одноособово суддя Середа І.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Прексім Д , публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , публічного акціонерного товариства МТБ Банк , треті особи : відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області, Суворовський районний відділ державної виконавчої служби міста Херсона Головного територіального управління юстиції в Херсонській області про скасування арешту, заборони відчуження і розшуку,

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)

20.04.2018 року ОСОБА_3 звернувся із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Прексім Д (далі-Товариство), публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль (далі- Банк 1), публічного акціонерного товариства МТБ Банк (далі-Банк 2), треті особи: відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі-відділ УДВС), відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі-відділ Департаменту), відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області (далі-відділ УДВС в Херсонській області), Суворовський районний відділ державної виконавчої служби міста Херсона Головного територіального управління юстиції в Херсонській області (далі-Суворовський ВДВС м. Херсона) про скасування арешту, заборони відчуження і розшуку,

Остаточно уточнивши позов, позивач просив скасувати арешти, заборони відчуження і розшуки щодо автомобіля ТОYОТА LЕХUS, 2007 року випуску, НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3 та автомобіля VOLKSWGEN LT 46, 2002 року випуску, НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_1.

Позов обґрунтовано наступним.

Згідно договору купівлі-продажу від 24.05.2016 року, укладеним між позивачем ОСОБА_3 та Товариством, позивач придбав автомобілі: ТОYОТА LЕХUS, 2007 року випуску, НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3 та VOLKSWGEN LT 46, 2002 року випуску, НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_1. У 2006 році зазначені автомобілі передавались у заставу Банка 1, а 20.05.2016 Банк 1 надав згоду на відчудження заставленого майна. 24.05.2016 року позивач придбав зазначені автомобілі за 275 000 гривень. Грошові кошти від реалізації автомобілів Товариство перерахувало на рахунок Банка 1 в рахунок кредитної заборгованості.

22.06.2016 року Банк своїм листом повідомив Управління патрульної поліції ГУНП у м. Одесі про надання ним згоди на реалізацію автомобілів, однак під час реєстрації позивачем автомобілів виявилося, що ВДВС наклало на автомобілі арешти, заборони на відчуження з оголошенням їх у розшук.

Посилаючись на те, що наявність постанов ВДВС про арешти, заборони та розшук автомобілів, які належать позивачу на праві власності порушує його право власності, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07.06.2018 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Суд скасував арешти та заборони на відчуження, накладені на автомобіль ТОYОТА LЕХUS, 2007 року випуску, НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3 та на автомобіль VOLKSWGEN LT 46, 2002 року випуску, НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_1 на підставі постанов: відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у межах виконавчого провадження № 42103828, відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області у межах виконавчого провадження № 42135889, відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області в межах виконавчого провадження № 50220475, відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Херсонській області в межах виконавчого провадження № 49446167, Суворовського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон ГТУЮ у Херсонській області в межах виконавчого провадження № 48268911, Суворовського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон ГТУЮ у Херсонській області в межах виконавчого провадження № 53317149.

Суд зняв розшук з автомобілів ТОYОТА LЕХUS, 2007 року випуску, НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, та VOLKSWGEN LT 46, 2002 року випуску, НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_1, накладений на підставі постанов: відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у межах виконавчого провадження № 42103828, відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області у межах виконавчого провадження № 42135889, відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області в межах виконавчого провадження № 50220475, відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Херсонській області в межах виконавчого провадження № 49446167, Суворовського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон ГТУЮ у Херсонській області в межах виконавчого провадження № 48268911,Суворовського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон ГТУЮ у Херсонській області в межах виконавчого провадження №53317149.

(короткий зміст вимог апеляційної скарги)

Третя особа відділ УДВС в особі представника подав апеляційну скаргу на рішення суду від 07.06.2018 року, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у позові в частині скасування арешту та розшуку на підставі постанов відділу примусового виконання рішень відділу УДВС у межах ВП № 42135889 та ВП № 50220475, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)

Апеляційна скарга представника відділу УДВС зазначає: при винесенні оскаржуваної ухвали суд порушив права та обов'язки відділу УДВС, оскільки на виконанні у відділі, зокрема, перебували виконавчі провадження - ВП № 42135889 та ВП № 50220475; в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем накладено арешт на майно боржника за постановами державного виконавця у ВП № 42135889 та ВП № 50220475; 05.07.2017 року державним виконавцем відділу УДВС винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.7 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження ; окрім того, перевіркою даних бази АСВП встановлено, що станом на теперішній час на виконанні в першому Суворовському відділі державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебуває відкрите виконавче провадження боржником за яким є Товариство; ч.5 ст. 37 Закону передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляєте повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків встановлених ст. цього Закону; у відповідності до ст. 40 Закону України Про виконавче провадження , у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагородив виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження; законодавцем взагалі не передбачено скасування, виконавцем заходів щодо виконання рішень, зокрема скасування арештів по провадженням, завершеним на підставі ст. 37 Закону України Про виконавче провадження ; ст.51 Закону України Про виконавче провадження встановлює порядок звернення стягнення на заставлене майно: для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: право застави виникле після ухвалення судом рішення про боржника коштів; вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; наявна письмова згода заставодержателя. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателя наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі. Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом; з урахуванням вказаних норм, скасування зазначеного арешту може призвести до порушення законних прав стягувачів за вищевказаними виконавчими документам, крім того, частиною 4 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження визначено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, ра: приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому час реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнеш майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову, відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження в інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду; особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт належить боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту, відповідно до ст. 59 Закону України провадження ; з рішення суду вбачається, що позивачем вимоги щодо визнання за ним права власності на автомобілі: ТОYОТА LЕХUS, 2007 року випуску, НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, та VOLKSWGEN LT 46, 2002 року випуску, НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_1, не заявлялися.

(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)

Позивач ОСОБА_3, відповідачі Товариство, Банк 1 і Банк 2, треті особи: відділ Департаменту; відділ УДВС в Херсонській області; Суворовський ВДВС м. Херсона не скористались правом подати відзив, пояснення або заперечення на апеляційну скаргу.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)

Судом першої інстанції встановлено, що автомобілі ТОYОТА LЕХUS, 2007 року випуску, НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, та VOLKSWGEN LT 46, 2002 року випуску, НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_1, які належали на праві власності Товариству, відповідно до договору застави, перебували у заставі Банка 1 (а.с.27-31).

06.10.2011 року обтяження стосовно зазначених транспортних засобів зареєстроване в реєстрі обтяжень за №11694694.

На автомобілі накладені арешти, заборони на відчуження з оголошенням їх у розшук: відділом УДВС у ВП № 42135889 та ВП № 50220475; відділом Департаменту у ВП № 42103828; відділом УДВС в Херсонській області у ВП № 49446167; Суворовський ВДВС м. Херсона у ВП № 53317149 (а.с.9,12-14,37-41,70-74,85,88,9495).

Банк 1, який мав вищий пріоритет обтяження і переважне право на звернення стягнення на предмети обтяження автомобілі ТОYОТА LЕХUS, 2007 року випуску, НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3 та VOLKSWGEN LT 46, 2002 року випуску, НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_1, скористався своїм правом.

20.05.2016 року, на підставі листа, Банк 1 надав згоду на реалізацію автомобілів ТОYОТА LЕХUS, 2007 року випуску, НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, та

VOLKSWGEN LT 46, 2002 року випуску, НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_1, які придбані позивачем 24.05.2016 року за 275 000 гривень, відповідно до квитанцій до прибуткових ордерів. Кошти від реалізації автомобілів 25.05.2016 року внесені на рахунок Банка 1 з метою погашення кредиторської заборгованості (а.с.4-7,10,11).

Судом апеляційної інстанції нові обставини не встановлювались і нові докази не досліджувались.

Між сторонами виникли правовідносини із захисту права власності на майно, набуте під час примусового виконання судових рішень, які регулюються нормами ЦК України, Законом України Про виконавче провадження .

(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що транспортні засобі реалізовані зі згоди заставодержателя, грошові кошти від реалізації транспортних засобів, власником яких став позивач, передані заставодержателю, який має першочергове право на кошти від реалізації заставленого майна, права інших осіб не порушені, право власності позивача підлягає захисту шляхом скасування арешту та заборони на відчуження та зняття автомобілів з розшуку (а.с. 134-136).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З матеріалів справи вбачається, що 24.05.2016 року позивач ОСОБА_3 придбав у Товариства зі згоди заставодержателя Банка 1 за 275 000 гривень автомобілі ТОYОТА LЕХUS, 2007 року випуску, НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3 та VOLKSWGEN LT 46, 2002 року випуску, НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_1.

Кошти від реалізації автомобілів у розмірі 275 000 гривень зараховані на рахунок Банка 1 у якості погашення кредиторської заборгованості Товариства перед Банком 1.

З 24.05.2016 року позивач ОСОБА_3 є власником автомобілів LЕХUS, 2007 року випуску та VOLKSWGEN LT 46, 2002 року випуску.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п. 10 ч.1 ст. 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у ч.6 ст. 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені п.1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ст. 59 Закону України Про виконавче провадження ).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Зважаючи на те, що позивач набув право власності на автомобілі на підставах, що не заборонені законом, наявність арештів, заборон на відчуження з оголошенням автомобілів у розшук перешкоджає позивачу зареєструвати на них право власності, своє право власності на спірні автомобілі позивач може захистити, у даному випадку, шляхом скасування відповідних постанов про арешти, заборони відчуження з оголошенням автомобілів у розшук у ВП №№ 42135889, ВП № 50220475, ВП № 42103828, ВП № 49446167, ВП № 53317149, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)

Доводи представника відділу УДВС про те, що: законодавством не передбачено скасування виконавцем заходів щодо виконання рішень, зокрема скасування арештів по виконавчим провадженням, завершеним на підставі статті 37 Закону України Про виконавче провадження ; скасування арешту може призвести до порушення законних прав стягувачів за виконавчими документам; ч.4 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження визначені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, - не заслуговують на увагу.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду із позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У даному випадку доведено право власності позивача, а вимоги заявлені про зняття арешту з майна, що належить позивачу на праві власності.

Рішення суду у даній справі є підставою для зняття арешту з майна боржника (ст. 59 ч.5 Закону України Про виконавче провадження ).

Способами захисту цивільних прав та інтересів позивача, у даному випадку, є припинення дії, яка порушує право позивача та відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом скасування відповідних постанов у виконавчих провадженнях.

(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)

Оскільки порушено право позивача на майно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про захист порушеного права позивача шляхом задоволення позову.

(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ч.1 ЦПК України).

Рішення суду від 07.06.2018 року оскаржено відділом УДВС у частині скасування арешту та розшуку на підставі постанов відділу УДВС у межах ВП № 42135889 та ВП № 50220475.

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду у частині залишає без змін.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу, у зв'язку з чим відділ УДВС не має права на відшкодування судових витрат.

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області - відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 червня 2018 року в частині скасування арешту та розшуку на підставі постанов відділу примусового виконання рішень відділу УДВС у межах ВП № 42135889 та ВП № 50220475 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 15.04.2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко

Є.С. Сєвєрова

Г.Я. Колесніков