Постанова

від 04.04.2019 по справі 808/2591/17

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 квітня 2019 року м. Дніпросправа № 808/2591/17

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Мельника В.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нафта Групп на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року (суддя Батрак І.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 26.12.2018 року)

у адміністративний справі №808/2591/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нафта Групп до Головного управління ДФС у Запорізькій області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

31.08.2017 року ТОВ Нафта Групп (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.06.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року в задоволенні позовних вимог ТОВ Нафта Групп відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ТОВ Нафта Групп , подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що податковий кредит та податкові показники ним сформовані на підставі виданих контрагентом податкових накладних, контрагент ТОВ Франтен на час поставки товарів був платником ПДВ та спроможний здійснювати господарські операції, що підтверджується виконанням договору поставки. Апелянт вказував, що взаємовідносини між ним та контрагентом є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом здійснення господарсько-договірних операцій. Вказав на відсутність доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з отримання будівельних матеріалів та будівельних послуг, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність поставки товарів. Отримання товарів за договором поставки, їх оплата та використання у власній господарській діяльності підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Апелянт вказував, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято його доводи, що замовлені у ТОВ Франтен товари були використані для власних потреб, для виконання взятих на себе договірних зобов'язань з іншими суб'єктами господарювання, наявні докази щодо транспортування придбаних товарів, оплата за них.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при перевірці господарської діяльності позивача податковий орган встановив відсутність первинних документів, якими підтверджується факт здійснення господарських операцій, а саме встановлено відсутність документів, які б підтвердили дійсність отримання товарів, доказів оплати за отримані товари, їх транспортування. Суд першої інстанції вказував, що у ТОВ Франтен відсутні виробничі потужності, складські приміщення, що унеможливлює виконання договорів поставки товарів, відсутні основні фонди, виробниче обладнання, трудові ресурси. Суд першої інстанції вказував, що первинні документи ТОВ Нафта Групп , які стали підставою для формування податкового кредиту та формування фінансового результату, оформлено директором від імені ТОВ Франтен , який заперечує свою участь у підписанні будь-яких первинних документів із вказаними контрагентами, а тому зазначені документи не можна вважати належно оформленими та підписаними уповноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг), а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Суд першої інстанції наголошував, що відповідно до договору №45-ХР відповідального зберігання від 30.11.2016 року, згідно якого ТОВ Нафта Групп , в особі директора ОСОБА_1, передає, а ТОВ Франтен , в особі директора ОСОБА_2, приймає на відповідальне зберігання Товар - арматуру d32мм, у кількості 65,35 тон загальною вартістю з ПДВ 660 035,00 грн. Проте, пізніше, у ході проведення перевірки, підприємством надано інші документи, якими оформлено операції з ТОВ Франтен , серед яких Договір поставки №45 від 30.11.2016 року та Специфікація до нього №1 від 30.11.2016 року та договір №45-ХР відповідального зберігання від 30.11.2016 року, у наданих вищезазначених документах зазначено іншу посадову особу (директора) ТОВ Франтен , в особі якої укладались та підписувались договори, а саме: ОСОБА_3. Банківські документи щодо розрахунків ТОВ Нафта-Групп з ТОВ Франтен за отриманий товар та послуги його зберігання на перевірку не надавались, так як не проведені, що підтверджується даними бухгалтерського обліку по рах.631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками . Суд першої інстанції вказував, що згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ Франтен не виписувало та не реєструвало податкові накладні на поставку послуг зберігання покупцю ТОВ Нафта Групп . По адресі зберігання ТМЦ встановлено, що ТОВ Франтен не є власником або орендарем об'єктів нерухомого майна, що знаходяться за адресою м. Київ, проспект Лобановського, буд.119, де начебто ТОВ Нафта Групп зберігало придбаний товар. Окремо суд першої інстанції звернув увагу, що посадовими особами ТОВ Франтен , що мали право підпису, відповідно до інформаційних баз даних ДФС та податкової інформації, отриманої від ГУ ДФС у Херсонській області, є ОСОБА_2, який був керівником та головним бухгалтером та засновником ТОВ Франтен . Саме ОСОБА_2 підписано договір поставки та специфікацію. Згідно з листом Головного територіального управління юстиції у Херсонській області №508/03.1-26 від 30.01.2017 року, отриманого ГУ ДФС у Херсонській області на запит від 25.01.2017 року №313/9/21-2223-03-04, встановлено, що у результаті перевірки відомостей, внесених до Державного реєстру актів цивільного стану громадян, виявлено актовий запис про смерть ОСОБА_2 від 25.03.2013 №1120, складений Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сімферопольського міського управління юстиції в АРК, який помер 24 березня 2013 року. Другий договір поставки №45 від 30.11.2016 року та другий договір №45-ХР відповідального зберігання від 30.11.2016 року, видаткова накладна №РН-9 від 30.11.2016 року, акт б/н від 30.11.2016 року, приймання передавання товару згідно з Договором поставки №45 від 30.11.2016 року, акт №1130/1 від 30.11.2016 року, приймання-передавання на відповідальне зберігання, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-30/11-1 від 30.11.2016 року) підписані ОСОБА_3, який з 08.11.2016 року уже не був керівником ТОВ Франтен , а отже не мав права складати та підписувати документи як директор ТОВ Франтен . Суд першої інстанції прийшов до висновку, що первинні документи щодо потсавки та зберігання товару, придбаного ТОВ Нафта Групп у ТОВ Франтен підписані невстановленими особами. Оперативним управлінням Головного управління ДФС у Херсонській області внесено до інформаційної бази АІС СФП ДФС України облікову картку суб'єкта фіктивного підприємства ТОВ Франтен від 16.12.2016 №1429/21-22-21-03-06 за ознакою фіктивності зареєстровано (перереєстровано) у органах Державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження. Суд першої інстанції вказував, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат). Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Відповідно до матеріалів справи, з 19.05.2017 року по 25.05.2017 року, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Нафта Групп з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за листопад 2016 року та податок на прибуток за 2016 рік при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Франтен за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року. За результатами вказаної перевірки складено акт № 313/08-01-14-06/39381339 від 06.06.2017 року, яким зафіксовано порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. а п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого ТОВ Нафта Групп занижено податок на додану вартість, який сплачується до Державного бюджету за листопад 2016 року на суму 110 006,00 грн.; пп.44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, в результаті позивачем занижено податок на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету за 2016 рік на суму 99007,00 грн. Висновки акту, податковий орган обґрунтовує відсутністю фактичного отримання ТОВ Нафта Групп від ТОВ Франтен товарів та послуг, не використання їх у власній діяльності, фіктивні взаємовідносини.

Не погодившись з висновками акту перевірки від 06.06.2018 року №313/08-01-14-06/39381339, ТОВ Нафта Групп звернулось до Головного управління ДФС у Запорізькій області з запереченнями. Згідно листа Головного управління ДФС у Запорізькій області від 20.06.2017 року № 7326/10/08-01-14-06-13 повідомлено, що заперечення на акт перевірки залишені без задоволення, висновки перевірки без змін.

22.06.2017 року на підставі акту перевірки від 06.06.2018 року №313/08-01-14-06/39381339, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області винесено податкові повідомлення-рішення: №0008331406, яким ТОВ Нафта Групп визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну сумі 123758,75 грн., з якої 99007,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 24751,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0008321406, яким ТОВ Нафта Групп визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну сумі 137507,50 грн., з яких 110006,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 27501,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ Нафта Групп (покупець) та ТОВ Франтен (постачальник, продавець) 30.11.2016 року було укладено договір постачання № 45, згідно умов договору продавець постачає та передає у власність покупця товар, покупець з свого боку приймає товар та оплачує його. Згідно умов договору, покупець зобов'язаний своєчасно оплатити отриманий товар.

Згідно специфікації №1 від 30.11.2016 року, ТОВ Нафта Групп в особі директора ОСОБА_1 отримує від ТОВ Франтен в особі директора ОСОБА_3, арматуру d32мм у кількості 65,350 тон за ціною 10100,00 грн., на загальну суму 660035,00 грн., у т.ч. ПДВ 110005,83 грн. Специфікація не містить відомості узгодженої сторонами адреси та умов доставки товару, передбачені п.2.4 договору №45 від 30.11.2016 року.

За результатами поставки товару ТОВ Франтен виписало рахунок-фактуру № СФ-9 від 30.11.2016 року та видаткову накладну № РН-9 ід 30.11.2016 року. Між сторонами договору підписано акт приймання-передачі товару від 30.11.2016 року, акт підписаний з боку ТОВ Нафта Групп директором ОСОБА_1, з сторони ТОВ Франтен ОСОБА_3

Встановлено, що ТОВ Нафта Групп (поклажедавець) та ТОВ Франтен (зберігач) 30.11.2016 року було укладено договір відповідального зберігання № 45-ХР, згідно умов договору поклажедавець передає а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом визначеного строку товар - арматуру d32мм у кількості 65,350 тон загальною вартістю 660035,00 грн. Між сторонами договору складено акт № 1130/1 від 30.11.2016 року приймання-передачі товару на склад ТОВ Франтен .

За результатами виконання договору, ТОВ Франтен виписало рахунок-фактуру № СФ-30/11-1 від 30.11.2016 року. Між сторонами договору підписано акт № ОУ-30/11-1 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.11.2016 року, акт підписаний з боку ТОВ Нафта Групп директором ОСОБА_1, з сторони ТОВ Франтен ОСОБА_3

Однак, у матеріалах справи наявні інші первинні документи, які надавались ТОВ Нафта Групп до перевірки. Договір №45 від 30.11.2016 року, Специфікація №1 від 30.11.2016 року, згідно яких ТОВ Нафта Групп в особі директора ОСОБА_1 та ТОВ Франтен в особі зовсім іншого директора, відмініного від того, який підписував той самий договір - ОСОБА_2, укладено договір на поставку товару: Арматура d32мм у кількості 65,350 тон за ціною 10100,00 грн., на загальну суму 660035,00 грн., у т.ч. ПДВ 110005,83 грн.

Відповідно до договору №45-ХР відповідального зберігання від 30.11.2016 року, згідно якого ТОВ Нафта Групп (поклажодавець), в особі директора ОСОБА_1, передає, а ТОВ Франтен (зберігач), в особі директора ОСОБА_2, приймає на відповідальне зберігання товар - арматуру d32мм, у кількості 65,35 тон загальною вартістю з ПДВ 660035,00 грн. Знову ж таки, договір підписаний вже іншим директором ТОВ Франтен .

ТОВ Франтен не виписувало та не реєструвало податкові накладні на поставку товару згідно договору від 30.11.2016 року № 45 та щодо послуг зберігання товару відповідно до договору від 30.11.2016 року № 45-ХР.

До перевірки надано договір №45-ХР відповідального зберігання від 30.11.2016 року, згідно з яким ТОВ Нафта Групп , в особі директора ОСОБА_1, з одного боку, та ТОВ Франтен , в особі директора ОСОБА_2, передає а інша сторона приймає товар на відповідальне зберігання.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечено сторонами по справі, що під час перевірки, податковим органом було отримано Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно по адресі зберігання ТМЦ та встановлено, що ТОВ Франтен не є власником або орендарем об'єктів нерухомого майна, що знаходяться за адресою м. Київ, проспект Лобановського, буд.119. Зберігання товару начебто відбувалось на складі ТОВ Франтен за адресою м. Київ, проспект Лобановського, буд.119.

ТОВ Франтен не придбавало послуги оренди нерухомого майна з початку його реєстрації платником податків по дату проведення перевірки. ТОВ Франтен не могло прийняти та зберігати товарно-матеріальні цінності за адресою, зазначеною у договорі відповідального зберігання №45-ХР від 30.11.2016 у зв'язку з відсутністю у ТОВ Франтен будь-яких прав володіння або користування об'єктами нерухомого майна за цією адресою.

Згідно відомостей про посадових осіб юридичної особи ТОВ Франтен , встановлено керівників платника та осіб, які мали право підпису з початку реєстрації ТОВ Франтен : у період з 25.08.2016 року по 07.11.2016 року - ОСОБА_3; з 08.11.2016 по 13.12.2016 року - ОСОБА_4, а з 14.12.2016 року - ОСОБА_2.

Тобто на дати підписання директором ОСОБА_3 документів від імені ТОВ Франтен , він не був керівником цього товариства.

Згідно з листом Головного територіального управління юстиції у Херсонській області №508/03.1-26 від 30.01.2017 року, отриманого ГУ ДФС у Херсонській області на запит від 25.01.2017 року №313/9/21-2223-03-04, встановлено, що у результаті перевірки відомостей, внесених до Державного реєстру актів цивільного стану громадян, виявлено актовий запис про смерть ОСОБА_2 (17.10.1953 р.н.) від 25.03.2013 року №1120, складений Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сімферопольського міського управління юстиції в АРК, який помер 24 березня 2013 року. Тобто первинні документи від імені ТОВ Франтен , підписані директором ОСОБА_2 є фіктивними.

Суд першої інстанції вірно визначив юридичну дефектність документів, наданих до перевірки, якими оформлено взаємовідносини між ТОВ Франтен та ТОВ Нафта Групп , так як до них внесено запис про вчинення правочинів особою, яка не мала на те повноважень та не була посадовою особою ТОВ Франтен . Таке саме твердження можна застосувати до документів, що надані позивачем та долучені до матеріалів справи, оскільки директор ОСОБА_3 відповідно до данних реєстру юридичних осіб станом на 30.11.2016 року не вважався керівником ТОВ Франтен .

Докази оплати за отриманий товар (арматура d32мм у кількості 65,350 тон за ціною 10100,00 грн., на загальну суму 660035,00 грн.) від ТОВ Франтен та докази оплати за отримані послуги відповідального зберігання, ТОВ Нафта Групп не надано.

Варто вказати, що в матеріалах справи відсутні податкові накладні, які б виписувались та видавались ТОВ Франтен за результатами виконання договорів №45-ХР від 30.11.2016 року відповідального зберігання та № 45 від 30.11.2016 року купівлі-продажу товарів.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Первинний документ згідно з визначенням ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вказує, що хоч договір і не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, однак господарську операцію слід розглядати у сукупності правильності складання та дійсності всіх первинних документів.

Договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Враховуючи помилки та невірні вказання підписантів у договорах, специфікації, рахунках-фактурах, актах приймання-передачі, варто казати про відсутність будь-яких первинних документів, якими б ТОВ Нафта Групп змогло підтвердити дійсність господарських взаємовідносин з ТОВ Франтен .

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 - 44.5 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов'язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку, у даному випадку позивачем, його виконання, тобто отримання послуг для власної діяльності, здійснення оплати, що передбачає передачу коштів від замовника на рахунок виконавця. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Позивачем не підтверджені витрати, як засіб оплати за отриманий від контрагента товар, відсутні наявні докази руху коштів, зміна майнового стану та активів позивачем не доведена.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов'язання такого платника.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Позивачем не підтверджені витрати, як засіб оплати за отримані від контрагента товари та послуги, позивач не може підтвердити рух коштів від покупця постачальнику.

Згідно п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

У випадку вирішення цього спору варто звернути увагу, що контрагентом позивача податкові накладанні взагалі не складались, тобто за господарськими операціями начебто вчиненими ТОВ Нафта Групп з ТОВ Франтен , останнім як добросовісним платником податків не підтвердження вчинення господарських операцій.

Передбачено, що якщо за результатами реальної господарської операції віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у вартості товару, відбувається на підставі належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.

Аналізуючи докази у справі та законодавство, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що не прослідковується ланцюг постачання товару, надання послуг, їх дійсне отримання позивачем.

Варто вказати, що відповідно до ст. 22, п. 23.1, п. 23.2 ст. 23 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку. Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Суд вважає прийнятними доводи ГУ ДФС у Запорізькій області про те, що факт того, що контрагент має ознаки фіктивності, договори та первинні документи підписані від імені товариства не посадовими особами товариства, є доказом протиправного формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що ТОВ Нафта Групп неправомірно віднесено суми сплачені при отриманні товарів до сум валових витрат та невірно сформовано податковий кредит.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції ухвалюючи нове рішення вирішує питання про розподіл судових витрат. Судові витрати здійснені позивачем повертаються йому тільки у тому разі коли його позовні вимоги задоволено. Не передбачено повернення судових витрат у разі відмови у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 242, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нафта Групп - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року у справі № 808/2591/17 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Мельник