Постанова

від 18.04.2019 по справі 826/14190/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14190/17 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Бора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2019 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення не зазначений, дата складання повного тексту не зазначена) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Бора до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 жовтня 2017 року № 0066071209 і № 0066061209 в частинах, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ Бора звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2017 р. № 0066071209 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 6558, 35 грн. та податкового повідомлення-рішення від 02.10.2017 р. № 0066061209 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 15116, 05 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 02.10.2017 р. № 0066071209 в частині суми визначеної штрафної санкції у розмірі 2881, 62 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 02.10.2017 р. № 0066061209 в частині суми визначеної штрафної санкції у розмірі 1856, 75 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт повністю обґрунтовує доводами позовної заяви.

Відзив до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Причини такої неявки не повідомили.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 18.04.2019 р. постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.09.2017 р. працівником ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку ТОВ Бора з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати орендної плати за землю за період з 15.12.2016 р. по 12.09.2017 р.

За результатами перевірки було складено акт від 12.09.2017 р. № 7328/26-15-12-09-19/31953263, в якому описано встановлене порушення вимог п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України: порушення термінів сплати самостійно визначених (задекларованих) податкових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб. Перелік сум таких несвоєчасно сплачених податкових зобов'язань, граничні терміни їх сплати, дати фактичної сплати наведені в таблиці № 1 на стор. 2 акта перевірки.

02.10.2017 р. ГУ ДФС у м. Києві на підставі цього акта перевірки та згідно зі ст. 126 Податкового кодексу України прийняло наступні ППР форми Ш :

- № 0066071209, яким до позивача застосовано штрафну санкцію за затримку сплати грошових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб на терміни до 30 календарних днів, всього у розмірі 13792, 42 грн. (що становить 10 % від загальної суми несвоєчасно сплачених грошових зобов'язань - 137924, 21 грн.);

- № 0066061209, яким до позивача застосовано штрафну санкцію за затримку сплати грошових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб на терміни більше ніж 30 календарних днів, всього у розмірі 197 993, 99 грн. (що становить 20 % від загальної суми несвоєчасно сплачених грошових зобов'язань - 989970, 00 грн.).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 288.7 ст. 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу

У відповідності до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Так апелянт вважає, що розмір заборгованості з орендної плати позивачем за вересень 2016 року складав 39316, 00 грн.

Натомість, як свідчать відомості інтегрованої картки платника податків розмір заборгованості за вказаний місяць становив 72464, 25 грн., оскільки сума у розмірі 35000, 00 грн., перерахована позивачем 10.10.2016 р., була спрямована на погашення недоїмки з орендної плати, що мала місце у серпні 2016 року.

Погасивши заборгованість 10.10.2016 р. за попередній період та отримавши довідку про її відсутність наступного дня, позивач хибно вважає, що спірні правовідносини слід обраховувати саме з цієї дати, позаяк наявність недоїмки зі сплати зобов'язань мала безпосередній вплив для відповідача відобразити в інтегрованій картці позивача станом на 30.10.2016 р. суму недоїмки саме у розмірі 72464, 25 грн. (а. с. 91).

Щодо заборгованості позивача по сплаті орендної плати за жовтень 2016 р. позивач вказує, що 15.12.2017 р. оплатив частину боргу у розмірі 40684, 00 грн. шляхом перерахування 80000, 00 грн.

З даного приводу колегією суддів вбачається, що станом на 30.11.2016 р. (граничний термін оплати зобов'язання у розмірі 105316, 00 грн.) позивач вже мав недоїмку з урахуванням орендної плати за жовтень 2016 р. у розмірі 187064, 01 грн. (а. с. 91), яка залишалась у такому розмірі і станом на 15.12.2017 р. та за результатами перерахування 80000, 00 грн. зменшилась рівно на цю суму.

При цьому, у відповідності до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Відтак доводи апелянта в цій частині є очевидно необґрунтованими.

З аналогічної підстави колегія суддів не вбачає обгрунтованих тверджень і щодо інших спірних періодів.

Так позивач зазначає, що за рахунок платежу, здійсненого ним 27.12.2016 р. на загальну суму у розмірі 70000, 00 грн., позивач погасив заборгованість з орендної плати за листопад 2016 р. на 5368, 00 грн.

Натомість, колегією суддів вбачається, що станом на 27.12.2016 р. позивач мав недоїмку у розмірі 107064, 01 грн., яка до того ж за попереднім твердженням позивача включала і заборгованість за жовтень 2016 року (а. с. 91).

Далі апелянт зазначає, що за період з грудня 2016 р. по червень 2017 р. ним була погашена заборгованість у повному обсязі за рахунок платежа у розмірі 889000, 00 грн., що мав місце 30.08.2017 р.

Зважаючи на це, позивач стверджує, що станом на 30.08.2017 р. утворилася переплата у розмірі 13926, 22 грн., яка була збільшена за рахунок ще одного платежу, здійсненого в той же день у сумі 90000, 00 грн.

З огляду на такі операції, позивач стверджував, що мав недоїмку з орендної плати за липень 2017 року у розмірі 7708, 74 грн., а не 69672, 22 грн., як несправедливо визначив відповідач.

З даного приводу колегія суддів встановила наступне.

Станом на початок 2017 року позивач мав від'ємне сальдо з орендної плати у вигляді недоїмки розміром 142380, 01 грн.

До початку спірного періоду позивачу було збільшено зобов'язання за грудень 2016 р. на суму 105316, 02 грн. та за період січень - червень 2017 р. на суму 669809, 64 грн. (а. с. 92).

Відтак станом на 30.08.2017 р. позивач мав недоїмку у розмірі 917505, 79 грн. та за останньою операцією вказаного операційного дня (з урахуванням нарахованого нового зобов'язання за липень 2017 р. та зарахованих 90000, 00 грн.) позивач мав недоїмку у розмірі 72332, 25 грн. (а. с. 93).

Вказана заборгованість дійсно була погашена у повному обсязі 01.09.2017 р.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що з розрахунку відповідача вбачається, що штрафні санкції позивачу були розраховані з суми 69672, 22 грн., а не 72332, 25 грн., натомість, така розбіжність дослідженню не підлягає, оскільки в будь - якому випадку свідчить не на користь позивача.

Відтак доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення в частині його оскарження відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Бора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Бора до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 жовтня 2017 року № 0066071209 і № 0066061209 в частинах залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 18.04.2019 р.)