Рішення

від 16.04.2019 по справі 662/713/18

НОВОТРОЇЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

662/713/18

2/662/22/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року Новотроїцький районний суд

Херсонської області

в складі головуючого судді - Решетова В.В.

секретар судового засідання - Сушко Н.І.

за участю:

позивача за первісним позовом, відповідча за зустрічним позовом - ОСОБА_1

представника позивача за первісним позовом, відповідча за зустрічним позовом - ОСОБА_2

представників відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні в залі суду смт. Новотроїцьке Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_1 до ФГ Берельох про визнання правочинів недійсними та зустрічним позовом ФГ Берельох до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про визнання додаткових угод укладеними, -

В С Т А Н О В И В :

10.04.2018 року позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_1 звернулися до суду з вищеозначеним позовом до ФГ Берельох про визнання правочинів недійсними, мотивуючи тим, що вони є власниками земельних ділянок сільськогосподарського призначення. ОСОБА_5 - власником земельної ділянки площею 5,70 га, яка розташована на території Новомихайлівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, право власності посвідчено державним актом серії І-ХС №029977 виданим 18.06.2001року. ОСОБА_1 - власником земельної ділянки площею 7,65 га, яка розташована на території Новомихайлівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, право власності посвідчено державним актом серії І-ХС №029978 виданим 18.06.2001року. 18 вересня 2007 року вони надали земельні ділянки в користування відповідачу на підставі укладених між ними договорів оренди землі, які були зареєстровані 26.02.2008 року, строком на 10 років. На даний час вони не мають наміру продовжувати договірні відносини з відповідачем та направили письмові повідомлення відповідачу, на які отримали відповідь про відмову повертати земельні ділянки, так як відповідач ніби то виплатив орендну плату наперед та вказавши, що вони продовжили дію договорів оренди та навіть такі договори було зареєстровано в установленому законом порядку на десять років, з чим вони не погоджуються, адже вони не укладали і не підписували вказані договори. Просять визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 27.08.2017 року укладених між ФГ Берельох та ними.

Позивач ОСОБА_5 до судового засідання не з'явилася, її інтереси були представлені представником ОСОБА_2

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач в особі директора ОСОБА_4 та представник за довіреністю ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнали повністю, та підтвердили, те що позивачі дійсно не підписували договори оренди землі від 27.08.2017 року. Однак надали зустрічний позов, в якому просили визнати укладеними додаткові угоди від 22.01.2018 року до договорів оренди землі від 18.09.2007 року, які укладені між ФГ Берельох та ОСОБА_1, ОСОБА_5, який підтримали та просили задовольнити. Вказали, що строк дії договорів оренди землі, які укладені між сторонами, збіг 26.02.2018 року та відповідно до вимог ч.6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , - у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Вважають, що позиція ОСОБА_5, ОСОБА_1 та їх представника ОСОБА_2 хибна і що заяви від 15.12.2017 року про небажання продовжувати вище вказані договірні відносини, бо вони є нікчемними, як подані не своєчасно у встановлений законодавством строк. Просили зустрічний позов задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_1 за зустрічним позовом адвокат ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зустрічні вимоги не визнали. ОСОБА_2 вказав, що оскільки орендодавці до спливу строку договорів повідомили орендаря про відсутність наміру продовжувати договори оренди, додаткові угоди, які були направлені на адреси орендодавців, після спливу строку дії договорів, містять, у зв'язку зі зміною законодавства, інший розмір орендної плати, то ч.6 ст.33 ЗУ Про оренду землі до цих правовідносин не може бути застосована, оскільки унеможливлювалось продовження договору на тих самих умовах. Просив у зустрічному позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши позивача ОСОБА_1, представника позивачів за первісними позовами, відповідача та його представника за первісними позовами, позивача та його представника за зустрічними позовами, представника відповідачів за зустрічними позовами, вивчивши та перевіривши матеріали справи та письмові докази, які сторони вважають достатніми для вирішення спору по суті, приходить до висновку, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, а у зустрічних позовних вимогах необхідно відмовити з наступних підстав.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що позивачі за первісним позовом є власниками земельних ділянок площею 5,70 га та 7,65 га, які розташовані на території Новомихайлівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

За визначенням частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті317 ЦК України). Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками; право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку, що також відповідає загальним вимогам вчинення правочину, визначеним цивільним законодавством України. При цьому орендодавцями земельних ділянок є, зокрема, громадяни, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (частина перша статті4 названого Закону).

За визначенням статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; за загальним правилом частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) наведених вимог статті 203 ЦК України, зокрема, частини третьої цієї статті Кодексу (волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі), є підставою для визнання судом недійсності правочину (частини перша, третя статті 215 ЦК України, пункт 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ).

Отже, у випадку невідповідності волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі такий правочин визнається недійсним згідно з частиною третьою статті 203, частинами першою, третьою статті 215 ЦК України.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, зокрема відповідачем, яким визнано позов, що позивачі за первісним позовом не підписували оспорювані договори оренди землі від 27 серпня 2018 року, оскільки ці договори укладені не позивачами.

Відповідно до частини першої статті 15, пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт в частини третьої статті152 Земельного кодексу України).

Враховуючи наведене, а також специфіку договорів оренди землі, а саме необхідність обов'язкового повідомлення сторони про певні істотні умови договору та його державну реєстрацію, суд вважає, що відсутність особистого підпису сторони в договорі оренди землі свідчить про те, що сторони не узгодили всі істотні умови договору, передбачені Законом.

За таких обставин, враховуючи те, що договори оренди землі від 27 серпня 2017 року були підписані від імені ОСОБА_5, ОСОБА_1 сторонньою особою, яка не мала належних повноважень на вчинення такої дії, що не заперечується сторонами, суд вважає, що є підстава, передбачена ст. 15 Закону України Про оренду землі , для визнання спірних договорів недійсними.

Позові вимоги ФГ Берельох за зустрічним позовом задоволенню не підлягають з таких підстав.

Згідно договорів оренди землі сільськогосподарського призначення від 18.09.2007 року, які укладено між ФГ Берельох та ОСОБА_5, ОСОБА_1, земельні ділянки площею 5,70 га. Та 7,65 га відповідно, строком на 10 років передані в оренду ФГ Берльох . Строк дії договорів закінчився 26.02.2008 року.

15.12.2017 року ОСОБА_5, ОСОБА_1 звернулися до ФГ Берельох з заявами про припинення договорів оренди землі від 18.09.2007 року, у зв'язку із закінченням строку та їх небажанням продовжувати вищезазначені орендні відносини, що визнається представниками позивача за зустрічним позовом.

Згідно ст.12 п. 3 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд, згідно ст. 13 п. 1 ЦПК України розглядає цивільні справи, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

Відповідно до ст.ст. 124 , 125 , 126 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ст. ст. 628 , 638 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Тобто, як вольова дія правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням, наміром особи вчинити правочин, однак для вчинення правочину необхідна не тільки воля, а ще й доведення цієї волі до відома інших осіб.

Крім того, стаття 31 Закону України Про оренду землі , передбачає підстави припинення договору оренди землі, що не є вичерпним. Частина 3 ст. 6 ЦК України визначила, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таке положення узгоджується з нормами ст. 627 ЦК України про свободу договору.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на невідповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень ст. 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Разом з тим, ч. 6 ст. 33 Закону передбачено поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 вказаного Закону , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконував свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Частинами 8, 9 ст. 33 вказаного Закону передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди може бути оскаржена в суді.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст. 3 ЦПК України , буде порушене в разі укладення договору оренди з іншим новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 23.03.2018 року у справі №6-146 цс 16 та №312/337/17 ОСОБА_6 Верховного Суду 10.042018 року прийняла постанову, якою встановила та постановила, що частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 18.12.2013 у справі № 6-127цс13, вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 ЦК України , є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судому у постанові від 11.06.2018 у справі № 151/117/17.

Крім того, у іншій постанові Верховного Суду України у справі № 6-162цс13 від 19.02.2014, вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами.

Отже, виходячи з аналізу норм цивільного законодавства та норм спеціальних законів про оренду землі в сукупності, судом встановлено, що однією з визначальних умов дійсності договору оренди землі є волевиявлення учасника правочину.

Судом встановлено, що відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_1 не надавали ФГ Берельох згоди на пролонгацію договорів оренди від 2007 року належних їм земельних ділянок. З відомості на виплату грошей № 5/2017 Р за серпень 2017 року вбачається отримання ОСОБА_5 суму 13771,08 грн. з них відрахування 3022,92 грн., при цьому призначення платежу не зазначено. Представники позивача за зустрічним позовом зазначають, що це останні суми, які отримала відповідач за орендовану земельну ділянку.

Заяви відповідачів за зустрічним позовом про небажання продовжувати договірні відносини та про повернення земельних ділянок від 15.12.2017 року отримана позивачем за зустрічним позовом вже після згаданих сум.

З відповіді позивача за зустрічним позовом вбачається, що позивач повідомляє про свої наміри поновити оренду землі на 10 років з орендною платою в розмірі 6,33% /а.п.86/.

В ході судового розгляду сторонами визнано факт направленя разом з листом про зміну стуттєвих умов договорів оренди в частині розіру орендної плати та було додано по три примірники додаткових угод, які є предметом зустрічного позову, в яких пропонується продовження договорів на тих самих умовах.

В даному випадку має місце зміна істотних умов договору оренди, адже початково договір оренди передбачав орендну плату у розмірі трьох відсотків.

Як зазначив в судовому засіданні представник відповідачів за зустрічним позовом, відповідачі не мають наміру досягти домовленості щодо зміни орендної плати, що є істотною умовою договору, тому переважне право припиняється, а відтак, зі спливом строку дії договору припиняються і правовідносини сторін.

Отже, для продовження договірних орендних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди на поновлення договору з застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах,( частина перша - п'ята статті 33 Закону України Про оренду землі ) або пасивна згода сторін договору на продовження договору на тих самих умовах на той самий строк - пролонгація договору (частина шоста статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Суд не знаходить підстав для втручання в договірні відносини сторін всупереч волі сторони по договору.

За таких обставин, суд вважає, що права орендаря на користування земельною ділянкою припинились у зв'язку з закінченням строку договору на який його було укладено та відсутності домовленості про його продовження на змінених умовах, (частина перша статті 31, частина четверта статті 33 Закону України Про оренду землі ), тому в задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до вимог ч.2 п.1 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею, документально підтверджені судові витрати.

Понесені позивачами за первісним позовом витрати становлять: ОСОБА_5 - 7000,00 грн. та ОСОБА_1 - 7000,00 грн. за отримання правової допомоги та 704,80 гривень оплата судового збору за кожну позовну вимогу. При цьому розмір витрат, суд вважає, є обгрунтованим, оскільки такий же розмір витрат заявила і протилежна сторона.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.4, 16 Закону України Про оренду землі , статей 78, 116, 152 Земельного кодексу України, статей 15, 16, 202, 203, 215, 316, 317, 321 Цивільного кодексу України, керуючись статтями2-4, 12, 13, 82, 89, 141, 200, 206, 223, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 351, 352, 354, 355, підпунктом15.5 пункту1 розділуXIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_1 до ФГ Берельох про визнання правочинів недійсними - задовольнити повністю .

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, яка розташована на території Новомихайлівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, кадастровий номер: 6524482000:05:021:0011, укладений 27 серпня 2017 року між фермерським господарством Берельох та ОСОБА_1.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, яка розташована на території Новомихайлівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, кадастровий номер: 6524482000:05:021:0010, укладений 27 серпня 2017 року між фермерським господарством Берельох та ОСОБА_5.

Стягнути з ФГ Берельох на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на отримання правової допомоги в розмірі 7000,00 грн. та витрати на оплату судового збору в сумі 704,80 гривень.

Стягнути з ФГ Берельох на користь ОСОБА_5 понесені судові витрати на отримання правової допомоги в розмірі 7000,00 грн. та витрати на оплату судового збору в сумі 704,80 гривень.

В задоволенні позовних вимог ФГ Берельох до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про визнання укладеними: додаткової угоди від 22.01.2018 року до договору оренди землі від 18.09.2007 року, укладений між ФГ "Берельох", в особі керівника ОСОБА_4, як орендаря та ОСОБА_1, як орендодавця, який зареєстровано 26.02.2008 року у Новотроїцькому реєстраційному окрузі Херсонської регіональної філії ДП "Центру ДЗК" за № 4АА002002-040872700029, про передачу в оренду строком на 10 років земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,6467 га, кадастровий номер 6524482000:05:021:0011 та додаткової угоди від 22.01.2018 року до договору оренди землі від 18 вересня 2007 року, укладений між ФГ "Берельох", в особі керівника ОСОБА_4, як орендаря та ОСОБА_5, як орендодавця, який зареєстровано 26.02.2008 року у Новотроїцькому реєстраційному окрузі Херсонської регіональної філії ДП "Центру ДЗК" за № 4АА002002-040872700016, про передачу в оренду строком на 10 років землеьної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,7084 га, кадастровий номер 6524482000:05:021:0010 - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Решетов