Рішення

від 17.04.2019 по справі 908/412/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/25/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2019 справа № 908/412/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Носівець В.В.

розглянув матеріали справи № 908/412/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю СТ-МАРКЕТ ГРУП (79035, м. Львів, вул. Бузкова, буд. 2)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ТРАНС ПЛЮС (72309, АДРЕСА_1)

про стягнення 180855,80 грн.,

Без виклику учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення 180855,80 грн. заборгованості за поставлений за видатковими накладними товар. У позовній заяві позивач просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2019 справу № 908/412/19 передано на розгляд судді Носівець В.В.

Ухвалою суду від 25.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 18/25/19, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Тридцятиденний термін, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений тридцятьма днями з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться, сплив 27.03.2019, тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 26.04.2019.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 17.04.04.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що впродовж 2018 року позивачем продано відповідачеві товар на загальну суму 347175,90 грн. згідно видаткових накладних (34 позицій) у період з 26.02.2018 по 20.09.2018, проте відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого товару виконав частково - у сумі 96820,10 грн. згідно платіжних доручень у період з 27.03.2018 по 03.12.2018. Також позивачем здійснено повернення товару на суму 69500,00 грн. згідно накладної про повернення товару № СТ-23 від 08.06.2018. У зв'язку з тим, що строк (термін) виконання обов'язку зі сплати боргу сторонами не встановлений, позивач 15.01.2019 направив на адресу відповідача вимогу про сплату боргу у семиденний строк від дня отримання вимоги, вимогу відповідачем отримано 23.01.2019, проте жодної суми оплати за придбаний товар з 03.12.2018 позивач від відповідача не отримував, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення 180855,80 грн. заборгованості за поставлений за видатковими накладними товар. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 16, 207, 509, 526, 530, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 181, 193, 265 позивач просив позов задовольнити.

Позивач належним чином повідомлений про розгляд справи в суді, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повноважному представнику позивача 04.03.2019 за адресою місцезнаходження товариства.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 07.02.2019, адресою місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ТРАНС ПЛЮС є: 72309, АДРЕСА_1.

Ухвала суду від 25.02.2019 про відкриття провадження у справі направлена відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка співпадає з відомостями, зазначеними в позові, отримана повноважним представником відповідача 04.03.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 26.02.2018 №6900117971689.

Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи у суді, строки вчинення відповідних дій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 25.02.2019 у справі № 908/412/19 відповідачу запропоновано подати відзив у строк до 20.03.2019. Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СТ-МАРКЕТ ГРУП (постачальник/продавець, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ТРАНС ПЛЮС (покупець, відповідач у справі) досягли згоди про поставку на користь відповідача товарів.

Як свідчать вивчені матеріали, товариство з обмеженою відповідальністю СТ-МАРКЕТ ГРУП в період з лютого по вересень 2018 року поставило, а товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ТРАНС ПЛЮС прийняло товари на загальну суму 347175,90 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами (арк. с. 10-43):

1. № СТ-991 від 26.02.2018 на суму 8056,21 грн.;

2. № СТ-1029 від 27.02.2018 на суму 2680,00 грн.;

3. № СТ-1258 від 12.03.2018 на суму 3459,36 грн.;

4. № СТ-1343 від 14.03.2018 на суму 2876,16 грн.;

5. № СТ-1544 від 22.03.2018 на суму 3459,36 грн.;

6. № СТ-3549 від 23.05.2018 на суму 31284,42 грн.;

7. № СТ-3682 від 31.05.2018 на суму 69500,00 грн.;

8. № СТ-4185 від 11.06.2018 на суму 3034,00 грн.;

9. № СТ-4186 від 11.06.2018 на суму 4100,02 грн.;

10. № СТ-4228 від 11.06.2018 на суму 74000,00 грн.;

11. № СТ-4342 від 14.06.2018 на суму 3222,10 грн.;

12. № СТ-4504 від 19.06.2018 на суму 1420,00 грн.;

13. № СТ-4527 від 19.06.2018 на суму 74861,68 грн.;

14. № СТ-4577 від 20.06.2018 на суму 4990,00 грн.;

15. № СТ-4578 від 20.06.2018 на суму 9980,00 грн.;

16. № СТ-4624 від 21.06.2018 на суму 1465,00 грн.;

17. № СТ-4689 від 23.06.2018 на суму 11270,92 грн.;

18. № СТ-4701 від 25.06.2018 на суму 2157,43 грн.;

19. № СТ-4910 від 29.06.2018 на суму 1206,25 грн.;

20. № СТ-4978 від 03.07.2018 на суму 408,78 грн.;

21. № СТ-5111 від 06.07.2018 на суму 1420,00 грн.;

22. № СТ-5188 від 07.07.2018 на суму 457,00 грн.;

23. № СТ-5234 від 10.07.2018 на суму 10714,04 грн.;

24. № СТ-5430 від 14.07.2018 на суму 1558,00 грн.;

25. № СТ-5579 від 19.07.2018 на суму 414,60 грн.;

26. № СТ-5732 від 20.07.2018 на суму 684,75 грн.;

27. № СТ-5854 від 24.07.2018 на суму 7640,00 грн.;

28. № СТ-5889 від 25.07.2018 на суму 1495,26 грн.;

29. № СТ-5904 від 25.07.2018 на суму 1570,00 грн.;

30. № СТ-6412 від 07.08.2018 на суму 3116,00 грн.;

31. № СТ-6859 від 20.08.2018 на суму 1698,00 грн.;

32. № СТ-6863 від 20.08.2018 на суму 126,28 грн.;

33. № СТ-6887 від 20.08.2018 на суму 975,28 грн.;

34. № СТ-8068 від 20.09.2018 на суму 1875,00 грн.

Відповідачем товари за видатковими накладними прийнято без зауважень та претензій, про що свідчить підпис у графі отримав - за генеральною довіреністю від 01.02.2018 до 31.12.2018 через ОСОБА_2М. .

Матеріали справи містять копію генерального доручення від 01.02.2018 (арк. с. 45), згідно якого товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ТРАНС ПЛЮС засвідчує відтиск печатки, особисті підписи осіб яким довірено відпуск і отримання товарно-матеріальних цінностей згідно товарно-супровідних документів: 1. матеріально-відповідальної особи ОСОБА_2; зазначено, що генеральне доручення надано товариству з обмеженою відповідальністю СТ-МАРКЕТ ГРУП та дійсне до 31.12.2018.

Отже, між сторонами спору склалися господарські правовідносини, ними вчинено правочин, що породив взаємні господарські зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій громадян і організацій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послуги, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.

Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою видаткових накладних, довіреностей, де вказані: найменування товару, його кількість, ціна, суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору поставки.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст.ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом. Аналогічні приписи містить ст. 180 ГК України.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Отже, з урахуванням приписів ст. 692 ЦК України оплата за товар має бути здійснена боржником після прийняття товару, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

В порушення вимог чинного законодавства відповідач зобов'язання щодо оплати отриманої продукції виконав частково у сумі 96820,10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (арк. с. 46-52):

- № 83 від 27.03.2018 на суму 3459,36 грн.;

- № 146 від 27.06.2018 на суму 15428,95 грн.;

- № 162 від 10.07.2018 на суму 34634,60 грн.;

- № 193 від 03.08.2018 на суму 13297,19 грн.;

- № 204 від 14.08.2018 на суму 16000,00 грн.;

- № 259 від 05.11.2018 на суму 10000,00 грн.;

- № 271 від 03.12.2018 на суму 4000,00 грн.

Також позивачем здійснено повернення товару на суму 69500,00 грн. згідно накладної-повернення від клієнта № СТ-23 від 08.06.2018 за видатковою накладною № СТ-3682 від 31.05.2018 (арк. с. 44).

Отже, сума, яка залишилась несплаченою відповідачем перед позивачем, складає 180855,80 грн.

Позивачем 15.01.2019 направлено на адресу відповідача вимогу про сплату коштів у сумі 180855,80 грн. впродовж семи днів з моменту отримання вимоги. Зазначену вимогу отримано відповідачем 23.01.2019, що підтверджується інформацією з сайту ПАТ Укрпошта щодо відстеження поштових відправлень, проте залишено відповідачем без реагування та задоволення.

Невиконання відповідачем обов'язку щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар у сумі 180855,80 грн. стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Вчиняючи правочин, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати поставленого позивачем товару на суму 180885,80 грн., у встановлений законом строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених ст. 692 ЦК України, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Позивачем заявлено до стягнення суму основного боргу у розмірі 180855,80 грн. Матеріали справи також містять копію підписаного обома сторонами акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 по 14.12.2018 (арк. с. 53), згідно якого заборгованість відповідача станом на 14.12.2018 складає 180855,80 грн.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості суду не надано, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті за отриманий товар за видатковими накладними в сумі 180855,80 грн. заявлені до стягнення обґрунтовано, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач надав необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доказів оплати наявної заборгованості оплаті за отриманий товар відповідач суду не надав. Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань щодо оплати за поставлений товар.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 126, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ТРАНС ПЛЮС (72309, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 39468765) на користь товариства з обмеженою відповідальністю СТ-МАРКЕТ ГРУП (79035, м. Львів, вул. Бузкова, буд. 2, ідентифікаційний код 41187196) 180855,80 грн. (сто вісімдесят тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять грн. 80 коп.) основного боргу та 2712,84 грн. (дві тисячі сімсот дванадцять грн. 84 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 17.04.2019.

Суддя В.В. Носівець