Рішення

від 10.04.2019 по справі 910/372/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.04.2019Справа №910/372/19

За позовомПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрхлібпродукт" простягнення 1060836,29 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники сторін:

від позивачаКоворотний М.А., довіреність №13 від 13.02.2019; від відповідачане з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхлібпродукт" 1060836,29 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору №135-2012 від 29.03.2012, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом за період з 01.08.2016 по 31.08.2016 у розмірі 1060836,29 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2019 відкрито провадження у справі №910/372/19; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 07.02.2019; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

05.02.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові документи по справі.

У підготовчому засіданні 07.02.2019 було оголошено перерву до 11.03.2019. Сторонам направлено виклик у судове засідання 11.03.2019 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.04.2019.

Представник позивача в судове засідання 10.04.2019 з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання представників не направив, про причини неявки останніх суд не повідомив. При цьому, з приводу повідомлення вказаного учасника судового процесу про розгляд справи суд зазначає наступне.

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення на поштових конвертах відмітки "не знаходиться" за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення останньому відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 10.04.2019 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2012 між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний Банк" (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясний двір Поділля", (позичальник) був укладений кредитний договір №135-2012 відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 50000000,00 грн, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим договором, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором (п.1.1), процентна ставка за користування кредитом 19% річних (п.1.2), кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 28.03.2013 (п.1.3); кредит надається позичальнику на наступні цілі: ведення поточної діяльності (п.1.4), проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно виходячи із умови, що до розрахунку приймається календарна кількість днів у році та календарна кількість днів у місяці, методом факт/факт (п.2.2), проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом протягом всього строку користування кредитом. День видачі та день погашення кредиту враховуються як один день (при розрахунку процентів враховується день видачі кредиту, день погашення кредиту не враховується) (п.2.3), проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця на рахунок №2909088001106 не пізніше 15 календарного числа місяця наступного за тим, за який вони нараховані, та остаточно при погашенні кредиту (п.2.4), процентна ставка за кредитом може бути змінена кредитором у випадках та в порядку, що передбачені ст.3 цього договору (п.2.5), кошти по кредиту надаються за заявками позичальника на одержання коштів (за формою, що викладена в додатку №1 до цього договору) після їхнього акцепту банком (п.5.1), кредит надається за цільовим призначенням шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника або шляхом оплати наданих позичальником платіжних документів безпосередньо з позичкового рахунку (п.5.3), заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником в повному обсязі до дати вказаної в п.1.3 на рахунок №2909088001106 (п.6.1), проценти за користування кредитом сплачуються позичальником на користь кредитора на умовах, визначених цим договором (п.6.2), погашення заборгованості позичальника за цим договором здійснюється в наступній черговості: проценти за користування кредитом, прострочені на строк понад 31 день; комісії, прострочені на строк понад 31 день; проценти за користування кредитом, прострочені на строк до 31 дня; комісії, прострочені на строк до 31 дня; прострочена до повернення сума кредиту; строкові проценти за користування кредитом; строкові комісії; сума основного боргу за кредитом; пеня та штрафи за несплату в строк кредиту, процентів та комісій (п.6.5), цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до цього договору зобов'язань (п.15.4).

В подальшому між банком та позичальником були підписані договори про внесення змін до кредитного договору №135-2012 від 29.03.2012, а саме:

28.12.2012 договір про внесення змін до кредитного договору №1, за умовами якого контрагенти погодили зміну розміру процентної ставки за користування кредитом, а саме: з 29.03.2012 по 30.11.2012 - 19% річних, а з 01.12.2012 - 35% річних.

19.02.2013 договір про внесення змін до кредитного договору №2, за умовами якого контрагенти погодили, що проценти нараховані за період з 01.01.2013 по 31.01.2013 позичальник сплачує в строк до 14.03.2013.

28.02.2013 договір про внесення змін до кредитного договору №3 про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом, а саме: з 29.03.2012 по 30.11.2012 - 19% річних, з 01.12.2012 по 31.12.2012 - 35% річних, а з 01.01.2013 - 28% річних.

26.03.2013 договір про внесення змін до кредитного договору №4 щодо продовження кінцевого терміну погашення кредиту до 26.03.2014 включно.

15.04.2013 договір про внесення змін до кредитного договору №5, за умовами якого контрагенти погодили, що проценти нараховані за період з 01.03.2013 по 31.03.2013 позичальник сплачує в строк до 15.05.2013.

15.05.2013 договір про внесення змін до кредитного договору №6, за умовами якого банк та позичальник погодили, що проценти нараховані за період з 01.03.2013 по 30.04.2013 позичальник сплачує в строк до 15.06.2013.

18.06.2013 договір про внесення змін до кредитного договору №7, за умовами якого контрагенти погодили, що проценти нараховані за період з 01.05.2013 по 31.05.2013 позичальник сплачує в строк до 15.07.2013.

16.07.2013 договір про внесення змін до кредитного договору, в якому контрагенти домовились, що проценти нараховані по 30.06.2013 позичальник сплачує в строк до 15.08.2013.

15.08.2013 договір про внесення змін до кредитного договору, за умовами якого сторони погодили, що проценти нараховані по 31.07.2013 позичальник сплачує в строк до 15.09.2013.

16.09.2013 договір про внесення змін до кредитного договору, за умовами якого банк та позичальник погодили, що проценти нараховані по 31.08.2013 позичальник сплачує в строк до 15.10.2013.

15.10.2013 договір про внесення змін до кредитного договору, в якому контрагенти домовились, що проценти нараховані по 30.09.2013 позичальник сплачує в строк до 15.11.2013.

15.11.2013 договір про внесення змін до кредитного договору, за умовами якого банк та позичальник погодили, що проценти нараховані за період з 01.10.2013 по 31.10.2013 позичальник сплачує в строк до 15.12.2013.

27.11.2013 між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний Банк" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясний двір Поділля" (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрхлібпродукт" (новий позичальник, відповідач) було укладено договір про внесення змін до кредитного договору №135-2012 від 29.03.2012, за умовами якого було замінено позичальника за договором з ТОВ "М'ясний двір "Поділля" на ТОВ "Укрхлібпродукт", у зв'язку з чим, усі права та обов'язки позичальника, що існували на момент укладення кредитного договору перейшли до нового позичальника.

Крім того за умовами означеного правочину було збільшено ліміт поновлювальної кредитної лінії до 52186301,37 грн та змінено процентну ставку за користування кредитом на 24% річних.

В подальшому, сторонами вносились зміни до кредитного договору згідно договорів про внесення змін від 16.12.2013, від 15.01.2014, від 05.02.2014, від 17.02.2014, від 17.03.2014, від 01.04.2014, від 16.06.2014, від 15.07.2014, від 14.08.2014, від 15.08.2014, від 15.09.2014, від 15.10.2014, від 31.10.2014.

Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України №733 від 20.11.2014 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №123 від 20.11.2014 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно з яким з 21.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 21.11.2014 по 20.02.2015 та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації.

В подальшому на підставі постанови Правління Національного банку України №188 від 19.03.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №63 від 20.03.2015, яким розпочато процедуру ліквідації відповідача та призначено уповноважену особу на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк".

Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у відповідній редакції, протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

На підставі п.п.6, 7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначені вище договори від 16.12.2013, від 15.01.2014, від 05.02.2014, від 17.02.2014, від 17.03.2014, від 01.04.2014, від 16.06.2014, від 15.07.2014, від 14.08.2014, від 15.08.2014, від 15.09.2014, від 15.10.2014, від 31.10.2014 про внесення змін до кредитного договору уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" визнані нікчемними. Наразі матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем рішення уповноваженої особи фонду про визнання зазначених вище додаткових договорів нікчемними.

Таким чином зобов'язання сторін, які виникли на підставі кредитного договору №132-2012 від 29.03.2012 регулюються кредитним договором з урахуванням укладених в період з 28.12.2012 по 27.11.2013 додаткових договорів до нього.

Як стверджує позивач у позовній заяві та не було спростовано відповідачем, на виконання умов кредитного договору №132-2012 від 29.03.2012, позивач надав відповідачу у користування кредитні кошти шляхом перерахування коштів на поточний рахунок контрагента, а відповідач, в свою чергу, своїх зобов'язань, зокрема, зі своєчасної сплати процентів не виконав, внаслідок чого, у останнього утворилася заборгованість.

Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 в справі №910/13109/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхлібпродукт", яким стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором №135-2012 від 29.03.2012 станом на 04.07.2016 в розмірі 140940969,19 грн, з яких: 52186301,37 грн - основна сума заборгованості, 27079333,86 грн - заборгованість зі сплати відсотків, 4736341,45 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 10847906,58 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів, 858232,03 грн - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 3562216,07 грн - 6669701,65 грн інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту, 35000936,18 грн. - інфляційні втрати за несвоєчасну сплату процентів.

В силу положень ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, встановлення факту видачі відповідачу кредитних коштів у зазначеному рішенні Господарського суду міста Києва має преюдиційне значення та не підлягає доказуванню в силу вищенаведених положень законодавства.

Спір у справі виник у зв'язку з наявністю у відповідача, як вказує позивач, заборгованості за період з 01.08.2016 по 31.08.2016 зі сплати відсотків за користування кредитними коштами на суму 1060836,29 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є кредитним договором.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України).

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.2 ст.1056-1 Цивільного кодексу України).

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим за період з 01.08.2016 по 31.08.2016 в останнього виникла заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 1060836,29 грн. Зазначені обставини не спростовано відповідачем.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 Цивільного кодексу України).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з ч.1 ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином приймаючи до уваги встановлене рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 в справі №910/13109/16 належне виконання позивачем своїх зобов'язань з надання кредитних коштів, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе обов'язків за кредитним договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати процентів, яка виникла за період з 01.08.2016 по 31.08.2016 на суму 1060836,29 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхлібпродукт" 1060836,29 грн заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 15912,54 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхлібпродукт" (03191, м.Київ, вул.Маршала Якубовського, буд.2, ідентифікаційний код 35755674) на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, буд.27-Т, ідентифікаційний код 19017842) 1060836 (один мільйон шістдесят тисяч вісімсот тридцять шість) грн 29 коп. заборгованості зі сплати процентів та судовий збір на суму 15912 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дванадцять) грн 54 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 18.04.2019

Суддя Ю.М.Смирнова