Рішення

від 18.04.2019 по справі 911/713/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2019 р.           м. Київ           Справа № 911/713/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макор Плюс»

про стягнення 9280,29грн

Суддя Чонгова С.І.

Представники сторін не викликались

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «С.К.С» (далі - ТОВ “«С.К.С» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макор Плюс» (далі – ТОВ «Макор Плюс») про стягнення 9280,29грн, а саме:

-           7028,16грн – основна заборгованість;

-           507,12грн – інфляційних втрат за період з квітня 2018 року по січень 2019 року; з травня 2018 року по січень 2019 року; з травня 2018 року по січень 2019 року, з червня 2018 по січень 2019.

-           514,24грн – відсотки річних за період з 26.04.2018 по 15.02.2019; з 12.05.2018 по 15.02.2019; з 12.05.2018 по 15.02.2019; 15.06.2018 по 15.02.2019;

-           1230,77грн – пені за період з з 26.04.2018 по 24.10.2018; з 12.05.2018 по 09.11.2018; з 12.05.2018 по 09.11.2018; 15.06.2018 по 12.12.2018.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки №000003000 від 10.02.2018 в частині сплати за поставлений товар.

Відповідач у справі – ТОВ «Макор Плюс» документально обґрунтованого відзиву на позовну заяву не надало.

Ухвалою господарського суду від 18.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами у справі без проведення судового засідання. Відповідна ухвала суду була направлена сторонам у справі, яка отримана позивачем - 29.03.2019, що підтверджується поштовими рекомендованими повідомленнями та відповідачем - 27.03.2019, що підтверджується копією реєстру, а також відомостями відстеження поштового пересилання з сайту «Укрпошта», відповідні докази містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи та докази, суд

ВСТАНОВИВ:

10.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «С.К.С.» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Макор Плюс» (покупець) було укладено договір поставки № 000003000 (далі - договір).

За умовами договору постачальник зобов'язується передати у встановлений строк алкогольні та безалкогольні напої (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар й оплатити його в об'ємах і по ціні згідно видаткових накладних, в строк визначений даним договором (п 1.1 договору).

Згідно п.2.2 договору, відпуск товару здійснюється на підставі видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної, в якій зазначається назва, асортимент, кількість та ціна товару.

Відповідно до п. 2.3 та п. 2.4 договору, моментом здійснення поставки товарів постачальнику є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна). Право власності на товар, а також ризики випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент підписання відповідною особою покупця видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної.

Поставка товару може здійснюватися на умовах попередньої оплати або відстрочення платежу. При відстрочці платежу товар повинен бути оплачений не пізніше 21 (двадцять один) календарних днів з моменту передачі партії товару покупцю, що підтверджується підписанням відповідної накладної (п. 3.2 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару, у відповідності з п.3.2 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожну добу затримки. Крім того, сторони дійшли згоди, що в разі прострочення грошового зобов'язання покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 10 (десять) процентів річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. Покупець сплачує зазначені в даному пункті штрафні санкції за весь період прострочення оплати.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та є безстроковим. Сторони мають право достроково розірвати даний договір, при умові обов'язкового письмового повідомлення іншої сторони не менш ніж за тридцять календарних днів до моменту, коли одна із сторін має намір розірвати договір (п.8.1 договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 7028,16грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною №KS000131474 від 04.04.2018 на суму 1907,94грн, товарно-транспортною накладною №PKS000131474 на переміщення алкогольних напоїв від 04.04.2018 на суму 1907,94грн, товарно-транспортною накладною №KS000171118 від 20.04.2018 на суму 964,56грн, товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв №PKS000171118 від 20.04.2018 на суму 964,56грн, товарно-транспортною накладною №KS000171188 від 20.04.2018 на суму 1395,78грн, товарно-транспортною накладною №PKS000171188 на переміщення алкогольних напоїв від 20.04.2018 на суму 1395,78грн, товарно-транспортною накладною №KS000246608 від 24.05.2018 на суму 2759,88грн, товарно-транспортною накладною №PKS000246608 на переміщення алкогольних напоїв від 24.05.2018 на суму 2759,88грн, які підписані та закріплені печатками сторін.

Позивач вказує, що відповідачем порушено свої зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товару у загальному розмірі 7028,16грн, а тому просить суд стягнути відповідну суму з відповідача.

Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення відповідного зобов'язання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як визначено ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також встановлено ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідачем не надано заперечень щодо позовних вимог позивача, доказів оплати за поставлений товар на суму 7028,16грн до суду не надано.

За вказаних обставин, суд вважає вимоги позивача у даній справі щодо стягнення 7028,16грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 1230,77грн за період з 26.04.2018 по 24.10.2018; з 12.05.2018 по 09.11.2018; з 12.05.2018 по 09.11.2018; 15.06.2018 по 12.12.2018.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Як визначено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, згідно з п.2 ч.1 цієї норми, сплата неустойки.

Штраф та пеня є видами неустойки згідно з ст.549 ЦК України. При цьому, відповідно до вказаної норми, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару, у відповідності з п.3.2 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожну добу затримки.

За розрахунком суду розмір пені, що підлягає стягненню складає 1227,70грн, в частині вимоги про стягнення 3,07грн пені вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 507,12грн за період з квітня 2018 року по січень 2019 року; з травня 2018 року по січень 2019 року; з травня 2018 року по січень 2019 року, з червня 2018 по січень 2019 та 10 % річних у розмірі 514,24грн за період з 26.04.2018 по 15.02.2019; з 12.05.2018 по 15.02.2019; з 12.05.2018 по 15.02.2019; 15.06.2018 по 15.02.2019.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що сторони дійшли згоди, що в разі прострочення грошового зобов'язання покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 10 (десять) процентів річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. Покупець сплачує зазначені в даному пункті штрафні санкції за весь період прострочення оплати.

За розрахунком суду розмір інфляційних втрат, що підлягає розміру складає 454,37грн, в частині вимог про стягнення з відповідача 52,75грн задоволенню не підлягає.

Розмір 10% річних за розрахунком суду складає 521,80грн, проте суд відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України не може виходити у рішенні за межі позовних вимог та приймає до уваги розрахунок позивача та розглядає суму 514,24грн 10% річних, яка підлягає задоволенню.

В силу ст. 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, у розмірі 1909,45грн.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макор Плюс» (08321, Київська область, Бориспільського району, с. Чубинське, вул.. Виставкова, 10/10; ідентифікаційний код 40356625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С» (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 35; ідентифікаційний код 38591109) 7028,16грн основної заборгованості, 1227,70грн пені, 454,37грн інфляційних втрат, 514,24грн 10% річних, а також 1909,45грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3.          В частині стягнення 3,07грн пені та 52,75грн інфляційних втрат в задоволені позову відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 18.04.2019

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                               С.І. Чонгова