Рішення

від 16.04.2019 по справі 925/241/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року м. Черкаси справа № 925/241/19

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., за участю представників сторін: позивача - адвоката ОСОБА_1, ОСОБА_2 за довіреністю, відповідача - не з'явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Екотех-Енерго до товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія про стягнення 175571 грн. 16 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Екотех-Енерго звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія про стягнення, на підставі договору поставки нафтопродуктів № 11/1-2018 від 19.04.2018 року та Додаткової угоди № 3 від 27.06.2018 року до Договору, 175571 грн. 16 коп. боргу та відшкодування понесених судових витрат.

Позов мотивований порушенням відповідачем строків та порядку розрахунків за поставлений товар згідно договору поставки нафтопродуктів № 11/1-2018 від 19.04.2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04.03.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/241/19, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін не заперечував, у судові засідання явку свого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, дату і час судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні представники позивача позов з підстав і у розмірі, викладених у позовній заяві, підтримали і просили суд задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

19.04.2018 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Екотех-Енерго , як постачальник, та відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія , як покупець, уклали договір поставки нафтопродуктів № 11/1-2018 (далі - Договір, а.с. 13-15), за умовами п. 1.1. якого, постачальник зобов'язався передати у власність покупці, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому - товар у відповідності до умов договору та додаткових угод до нього.

Сторони погодили усі істотні умови Договору, і зокрема, домовилися про таке:

п. 1.2. - поставка товару здійснюється окремими партіями. Найменування та кількість товару, умови поставки на кожну окрему партію товару визначаються відповідними додатковими угодами до цього договору, узгодженими сторонами, які після їх підписання є невід'ємними частинами цього договору;

п. 4.1. - постачання товару здійснюється на підставі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди;

п. 4.2. - товар поставляється покупцю партіями, в кількості та по ціні, що визначається Додатковими угодами на умовах поставки товару транспортом, наданим постачальником, або від його імені транспортом, що належить третій особі з правом здійснення перевезення небезпечних вантажів. Сторони можуть передбачити інші умови поставки, що має бути узгоджено в додаткових угодах;

п. 4.7. - датою поставки товару вважається дата виписки товарно-транспортних накладних;

п. 5.1. - покупець оплачує постачальникові 100% попередню оплату вартості товару, згідно рахунків-фактур та/або видаткових накладних, виставлених по факту відпуску товару протягом банківського дня з моменту їх отримання;

п. 5.3. - датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника;

п. 5.4. - ціна товару узгоджується сторонами в Додаткових угодах до цього договору;

п. 10.2 - якщо відповідний спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України;

п. 11.1 - цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

п. 11.2. - цей договір є чинним з моменту його укладання, визначеного у п. 11.1 цього договору, та діє до 31 грудня 2018 р. Договір автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна сторона письмово не повідомила про його розірвання за один місяць до закінчення строку його дії.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

27.06.2018 року сторони Договору уклали додаткову угоду № 3 до Договору (а.с. 16), відповідно до п. 1 якої, постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар по цінам та в кількості, що наведені: найменування товару - паливо дизельне ДП-3-Євро5-ВО, кількість (літрів) - 7165,00, ціна без ПДВ (грн./л) - 20,42, сума без ПДВ - 146309 грн. 30 коп., ПДВ 20% - 29261 грн. 86 коп., разом з ПДВ - 175571 грн. 16 коп.

Згідно з п. 2 додаткової угоди № 3 від 27.06.2018 року до Договору оплата товару, вказана в п. 1 цієї Додаткової угоди, здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника в день виставлення рахунку.

Із видаткової накладної № РН-0000085 від 03.07.2018 року на суму 175571 грн. 16 коп. та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № РН-0000085 від 03.07.2018 року вбачається, що позивач на виконання умов Договору і додаткової угоди № 3 від 27.06.2018 року до нього поставив відповідачу товар, а відповідач прийняв товар на загальну суму 175571 грн. 16 коп. Видаткова та товарно-транспортна накладні підписані обома сторонами Договору та скріплені печаткою (штампом) юридичних осіб.

Отриманий на підставі видаткової накладної № РН-0000085 від 03.07.2018 року товар, відповідач в порушення п. 5.1. Договору своєчасно та в повному обсязі не оплатив. У зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 175571 грн. 16 коп., вимога про стягнення якої є предметом спору у справі, що розглядається.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із укладеного сторонами договору поставки нафтопродуктів № 11/1-2018 від 19.04.2018 року, вимоги позивача витікають із прав і обов'язків сторін за цим договором.

За правовою природою ці правовідносини віднесені до договірних зобов'язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтями 20, 144 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У п. 5.1. договору сторони погодили, що покупець оплачує постачальникові 100% попередню оплату вартості товару, згідно рахунків-фактур та/або видаткових накладних, виставлених по факту відпуску товару протягом банківського дня з моменту їх отримання.

Відповідно до викладених обставин справи суд вбачає, що згідно, наданих позивачем, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної позивач, як постачальник, поставив відповідачу, а відповідач, як покупець, прийняв товар без зауважень, отриманий товар відповідач не оплатив. Наявність і розмір заборгованості в розмірі 175571 грн. 16 коп. позивачем підтверджено доказами, які визнаються судом допустимими і достатніми, відповідачем у встановленому законом порядку не спростовані, тому ця заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню, понесені позивачем, судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 2633,57 грн., що складає 1,5% ціни позову. Сума судового збору у розмірі 893,54 грн., сплачена в більшому розмірі, ніж встановлено законом, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія , код ЄДРПОУ 32741920, місцезнаходження: 20623, Черкаська область, Шполянський район, с. Іскрине, вул. Васильківська, буд. 3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Екотех-Енерго , код ЄДРПОУ 39697433, місцезнаходження: 20702, АДРЕСА_1 - 175 571 грн. 16 коп. боргу, 2633грн. 57 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 17.04.2019 року.

Суддя В.М. Грачов