Рішення

від 16.04.2019 по справі 903/175/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 квітня 2019 р. Справа № 903/175/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №903/175/19

за позовом заступника керівника Ковельської місцевої прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 сільської ради Ковельського району Волинської області

до відповідача: Селянського (Фермерського) господарства "Ковчег"

про розірвання договору тимчасового користування земельними ділянками на умовах оренди з урахуванням угоди про внесення змін

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з;

від прокуратури: ОСОБА_2, службове посвідчення №036269 від 12.11.2015 року.

Права та обов'язки учаснику судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду» .

Суть спору: 06.03.2019 року заступник керівника Ковельської місцевої прокуратури Волинської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі позивача ОСОБА_1 сільської ради Ковельського району Волинської області до Селянського (Фермерського) господарства "Ковчег" в якому просив:

- розірвати договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,5661 га від 29.11.2001 року № 4, укладений між Ковельською РДА та ФГ «Ковчег» щодо оренди земельної ділянки для ведення сільського господарства, що розташована в межах населених пунктів ОСОБА_1 сільської ради;

- зобов'язати ФГ "Ковчег" повернути земельну ділянку, надану в користування за договором оренди від 29.11.2001 року № 4 для ведення фермерського господарства.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 11.03.2019 року дану позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

21.03.2019 року прокурор, на виконання вимог ухвали суду від 11.03.2019 року, подав позовну заяву в новій редакції, в якій просить розірвати договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,5661 га від 29.11.2001 року № 4 для ведення сільського господарства.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 22.03.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.04.2019 року, зобов'язано відповідача надати відзив на позов, прокурора та позивача - відповідь на відзив.

16.04.2019р. від прокуратури через відділ документального забезпечення та контролю поступила заява б/н (вх.№01-57/4295/19), в якій уточнив прохальну частину позовної заяви, а саме: Розірвати договір тимчасового користування земельними ділянками на умовах оренди від 29.11.2001р., зареєстрований в книзі записів реєстрації договорів оренди від 31.01.2002 за №4 з урахуванням угоди про внесення змін від 25.12.2012, який укладений між ОСОБА_1 сільською радою та Селянським (Фермерським) господарством "Ковчег" щодо земельної ділянки площею 4,5661 га ; також просить повернути з Державного бюджету 1921 грн. зайво сплачений судовий збір за вимогу, яка містилась у первинній редакції позовної заяви прокурора щодо повернення земельної ділянки, проте у подальшому у позовній заяві залишено лише 1 позовну вимогу про розірвання договору, інші судові витрати просить вирішити відповідно до ст.130 ГПК України.

Враховуючи, що заява б/н (вх.№01-57/4295/19) від 16.04.2019р., що подана прокурором, конкретизує позовні вимоги, а тому приймається судом та долучається до матеріалів справи та з врахуванням якої буде розглянутий спір.

16.04.2019р. від голови Селянського (Фермерського) господарства "Ковчег" ОСОБА_3, через відділ документального забезпечення та контролю поступила заява б/н від 04.04.2019р. в якій зазначено, що земельна ділянка відповідачу передавалася в оренду разом із господарськими спорудами, розміщеними на ній; даною земельною ділянкою користуються на праві оренди з 2001 року, проте у зв'язку із складним фінансовим становищем з 2012 року виникла заборгованість, яка на 01.03.2019 становить 45 209,34 грн., яку на даний час не має змоги сплатити; усвідомлює допущене порушення вимог земельного законодавства та істотних умов договору оренди; позовні вимоги визнає в повному обсязі, проти задоволення позову не заперечує, судові засідання просить проводити за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Судом встановлено, що заяву про визнання позову підписано головою Селянського (Фермерського) господарства "Ковчег" ОСОБА_3, визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, за даних обставин, судом прийнято визнання позову відповідачем.

У судовому засіданні 16.04.2019р. прокурор не заперечує проти ухвалення рішення у підготовчому засіданні у зв'язку з визнанням позову відповідачем, позовні вимоги в новій редакції з врахуванням заяви б/н (вх.№01-57/4295/19) від 16.04.2019р. підтримує в повному обсязі, просить повернути з Державного бюджету 1921 грн. зайво сплачений судовий збір за позовну вимогу, яка містилась у первинній редакції позовної заяви прокурора, інші судові витрати просить вирішити відповідно до ст.130 ГПК України.

Позивач у судове засідання 16.04.2019р. не з'явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301037064488.

Згідно із п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Водночас суд зауважує, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів щодо повідомлення позивача, відповідача про дату, час та місце судового слухання, проте останні не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду даної справи, господарський суд вважає за можливе в даному судовому засіданні розглянути справу за відсутності представників позивача, відповідача за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Враховуючи визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про можливість ухвалення рішення в підготовчому засіданні 16.04.2019р. на підставі ст. 185 Господарського процесуального кодексу України та дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

29.11.2001р. між ОСОБА_1 сільською радою (Орендодавець) та ОСОБА_3 (голова С(Ф)Г Ковчег , Орендар) укладено договір тимчасового користування земельними ділянками на умовах оренди (далі-Договір).

Згідно п.п.1, 3, 4 Договору орендодавець надає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування земельні ділянки, що належать ОСОБА_1 сільській раді площею 8,70 га, термін дії Договору становить 50 років, вказані вище земельні ділянки Орендар використовуватиме для створення селянського (фермерського) господарства.

Даний Договір зареєстрований в книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок по Ковельському районі 31.01.2002 за № 4, зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 2434.

У 2012 році у зв'язку із надходженням заяв членів С(Ф)Г Ковчег про виділення належних їм окремих часток із числа орендованих земель для оформлення права власності, зменшилась площа вказаних земель.

Відповідно, рішенням ОСОБА_1 сільської ради від 16.11.2012 №17/14 до вказаного Договору оренди внесено зміни, зокрема, п.1.1 викладено в такій редакції: Орендар приймає у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку площею 4,5661 га в тому числі: господарські шляхи - 500 кв.м., чагарники - 4100 кв.м., господарські будівлі і двори 23960 кв.м., вода - 17100 кв.м. ; п.2.1 викладено в такій редакції: Розмір орендної плати становить 1% нормативної грошової оцінки земельної ділянки .

На підставі вказаного рішення між ОСОБА_1 сільською радою та С(Ф)Г Ковчег 25.12.2012 укладено угоду про внесення змін до договорів оренди земельної ділянки №9 від 29.04.2003р. та №4 від 31.01.2002р.(а.с.24).

Згідно п.2 Договору С(Ф)Г Ковчег повинно сплачувати орендну плату до 15 серпня та до 15 листопада згідно встановленої в п. 2 Договору суми орендної плати.

Згідно умов п. 6 Договору сторони цього Договору зобов'язуються виконувати всі вимоги, викладені ст.ст.22,23,24 Закону України Про оренду землі .

В порушення обов'язків, визначених п.6 Договору, п. в ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України, ст. 21 Закону України Про оренду землі , ст. 288 Податкового кодексу України ФГ Ковчег тривалий час, а саме з квітня 2012 року, має заборгованість з орендної плати за землю та систематично її не сплачує.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05.11.2012 у справі №2а/0370/2949/12 задоволено позов Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області до С(Ф)Г Ковчег про стягнення заборгованості з орендної плати за землю за 2012 рік у сумі 7015,96 грн.; постановою Волинського окружного адміністративного суду Волинської області від 13.03.2014 у справі № 803/331/14 задоволено позов Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області до С(Ф)Г Ковчег про накладення арешту на кошти та інші цінності в банках платника в межах суми податкового боргу, який станом на 01.03.2014 становив 16197,17 грн.

С(Ф)Г Ковчег , згідно з інформацією Ковельської ОДПІ у період з 2012 по 2017 рік включно подавало податкові декларації, однак, свої податкові зобов'язання не виконувало та грошові кошти по орендній платі не сплачувало.

Згідно листів ОСОБА_1 сільської ради №69 від 28.01.2019р., №101 від 06.02.2019р. сума заборгованості призводить до значних втрат по наповненню бюджету, С(Ф)Г Ковчег на даний час не використовує земельну ділянку за призначенням(а.с.38-39).

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України).

Згідно із ст. 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Законом України "Про оренду землі" (ЗУ "Про оренду землі") визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Згідно із ч. 1 статті 6 ЗУ "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 ст. 15 ЗУ "Про оренду землі" визначено перелік істотних умов договору оренди землі: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно із ст. 13 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ст. 124 ЗК України).

Відповідно до частини 1 статті 19 ЗУ "Про оренду землі", строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

У відповідності до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом статті 17 ЗУ "Про оренду землі" об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 122 ЗК України - сільські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У відповідності до положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:!) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України Про оренду землі договір оренди землі підлягає державній реєстрації і на підставі ч. 2 ст. 125 ЗК України та ст. 18 Закону України Про оренду землі є укладеним з моменту такої реєстрації.

У відповідності до положень ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно інформації ОСОБА_1 сільської ради в листі №128 від 15.02.2019р. сума заборгованості по договору оренди земельної ділянки №4 від 29.11.2001 за користування земельною ділянкою загальною площею 4,5661 га за період з січня 2014 по грудень 2018р. становить 45 209,34 грн.(а.с.25).

ОСОБА_1 сільською радою неодноразово надсилалися вимоги на адресу ФГ Ковчег про сплату вказаної суми заборгованості, однак останнім жодних заходів по погашенню суми заборгованості не вживалося.

Згідно з ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі , який є спеціальним законом, у застосуванні щодо даних правовідносин, на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкту оренди, яке істотно перешкоджає передбаченого договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно із ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із п. д ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Абзацом першим п. 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин роз'яснено, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно із статтями 1,13 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

В постанові Верховного Суду України від 28.09.2016 у справі №6-977ц16 надано роз'яснення, що під систематичною несплатою орендної плати, передбаченої договором оренди землі треба розуміти два та більше випадки, як підстави для розірвання договору оренди, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №903/3953/17 від 10.01.2019.

Таким чином, систематична несплата орендної плати ФГ Ковчег є підставою для розірвання договору оренди землі у судовому порядку.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У відповідності до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено обов'язок представляти інтереси держави у суді, у випадках, передбачених законом.

На реалізацію даної конституційної норми законодавцем закріплено представництво інтересів держави в судах в якості однієї з функцій прокуратури, що передбачено ст. 2 Закону України Про прокуратуру .

Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У даному випадку, ОСОБА_1 сільська рада не здійснювала захист своїх інтересів, не вживала жодних заходів, спрямованих на відновлення свого порушеного права на отримання орендної плати за земельну ділянку, обмежившись лише надісланням вимог про сплату заборгованих С(Ф)Г Ковчег коштів.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що у Ковельської місцевої прокуратури Волинської області є достатні підстави для представництва інтересів держави в особі ОСОБА_1 сільської ради про розірвання договору тимчасового користування земельними ділянками на умовах оренди, у зв'язку з неналежним здійсненням вказаним уповноваженим органом захисту інтересів держави.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно п.1 ч. 1, ч. 2 та 3 ст.7 ЗУ Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми, в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю; у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд приходить до висновку про необхідність повернення Прокуратурі Волинської області з Державного бюджету 50 відсотків судового збору сплаченого за вимогу про розірвання договору згідно платіжного доручення №191 від 15.02.2019р. в сумі 960,50 грн. та у зв'язку з задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню витрати по судовому зборі в сумі 960,50 грн..

У зв'язку із тим, що прокурор заявив лише вимогу про розірвання договору оренди, суд приходить до висновку про задоволення його заяви від 16.04.2019р. про повернення судового збору в сумі 1921 грн..

Керуючись ст. 7 Закону України Про судовий збір , ст.ст. 129, 130, 185, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити повністю.

2. Розірвати договір тимчасового користування земельними ділянками на умовах оренди від 29.11.2001р., зареєстрований в книзі записів реєстрації договорів оренди за №4 від 31.01.2002р. з урахуванням угоди про внесення змін до даного договору від 25.12.2012р., укладений між ОСОБА_1 сільською радою та Селянським (Фермерським) господарством "Ковчег".

3. Стягнути з Селянського (Фермерського) господарства "Ковчег" (45060, Волинська обл., Ковельський район, село Зелена, вул. Люблинецька, будинок 1, код ЄДРПОУ 31965064) в користь Прокуратури Волинської області (43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, буд.15, код ЄДРПОУ 02909915) 960,50 грн. витрат по судовому збору.

4. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області (43021, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4а, код ЄДРПОУ 38009628) повернути з Державного бюджету України Прокуратурі Волинської області (43000, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Винниченка, будинок 15, код ЄДРПОУ 02909915) 50 відсотків судового збору, що становить 960,50 грн. (дев'ятсот шістдесят гривень п'ятдесят копійок) та 1921 грн. судового збору, по вимозі про повернення земельної ділянки, які сплачені платіжним дорученням № 191 від 15.02.2019р. (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи №903/175/19).

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено

19.04.2019

Суддя С. В. Костюк